Постанова № 9336467, 28.04.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 квітня 2010 р. № 11/412-29/330

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЧернова Є.В.,

суддів:Уліцького А.М.,

Цвігун В.Л.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

на постановувід 13.01.10 Київського апеляційного господарського суду

та на рішеннявід 11.08.09

у справі№11/412-29/330

господарського судум. Києва

за позовомДержавної податкової адміністрації у м. Києві

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Росичі"

третя особаДержавна податкова адміністрація України

простягнення 728682,64 грн.

за участю представників сторін

від позивача:Омельченко П.І., дов.

від відповідача:у засідання не прибули

від третьої особи:Поліщук В.І., Саввін С.С., дов.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова адміністрація в м. Києві звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росичі" про стягнення заборгованості в розмірі 728682,62 грн. за реалізовані речові докази в кримінальній справі №59-0282, вилучені з: вантажного автомобіля "ДАФ" д.н. 553-49 МО з причепом д.н. 023-32 МО, вантажного автомобіля "Івеко" д.н. 022-98 РЕ з причепом д.н. 029-97 РЕ, вантажного автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38 РЕ (з урахуванням уточнення).

Позов мотивовано тим, що відповідачем реалізовано майно, передане йому на виконання постанови слідчого від 22.09.03 згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі №59-0282, але вилучені від реалізації кошти перераховані позивачеві не в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав в частині суми 33433,30 грн., а в решті позову заперечив, посилаючись на наявність витрат зі зберігання спірних речових доказів.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 11.06.08 Вищий господарський суд України скасував судові рішення в справі, передавши її на новий розгляд до суду першої інстанції в зв'язку з невстановленням судами обставин щодо укладання позивачем договору з ТОВ "Підприємство "Рекон" або з ТОВ "Росичі" відповідно до вимог ст.ст. 936, 937 ЦК України, правомірності реалізації речових доказів з огляду на скасування постанови слідчого податкової міліції, реальних витрат зі зберігання цих речових доказів, а також права відповідача використовувати на власну користь речові докази у кримінальній справі, утримання зі слідчого органу витрат на їх збереження згідно з чинним законодавством.

Рішенням від 11.08.09 господарського суду м. Києва (суддя Хрипун О.О.), яке залишено без змін постановою від 13.01.10 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. –головуючого, Іваненко Я.Л., Пантелієнка В.О.), позов задоволено.

Ухвалою від 14.04.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови в справі та задоволення позову в сумі 33433,30 грн.

Касатор доводить, що попередніми судовими інстанціями не враховані обставини, доведені складеним працівниками ДПА у м. Києві актом ревізії від 15.07.05 та іншими доказами, які свідчать про залишок його заборгованості у сумі 33433,30 грн., а відтак відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

28.04.10 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на час хвороби його представника, у задоволенні якого судова колегія відмовила, оскільки нез’явлення сторін у судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи по суті без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Предметом даного спору позивачем визначено стягнення заборгованості в розмірі 728682,65 грн. за реалізовані речові докази (вилучене з вантажного автомобіля "ДАФ" д.н. 553-49 МО з причепом д.н. 023-32 МО, вантажного автомобіля "Івеко" д.н. 022-98 РЕ з причепом д.н. 029-97 РЕ, вантажного автомобіля "Мерседес" д.н.015-90 РЕ з причепом д.н. 029-94 РЕ та 42 пляшечок масла, вилученого з вантажного автомобіля "Мерседес" д.н. 045-38 РЕ), отримані згідно з актом приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі №59-0282 від 30.09.03 на виконання постанови слідчого від 22.09.03.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в ході досудового слідства у вказаній кримінальній справі на Київській регіональній та на Чопській митницях у серпні 2002 року вилучено 12 вантажних автомобілів із вантажем, який надійшов з Італії на митну територію України для ТОВ "Промтекстиль"; весь вилучений вантаж (товари промислової групи) окремо по кожній з 12 машин було оглянуто та приєднано до матеріалів кримінальної справи в якості речових доказів.

Постановами про приєднання до кримінальної справи весь вантаж, вже в якості речових доказів, передано на зберігання ТОВ "Підприємство Рекон" (код ЄДРПОУ 30470231), відповідно до складених актів прийому-передачі майна, які були підписані слідчими та посадовими особами ТОВ "Підприємство Рекон".

Згідно з висновками проведених експертиз визначено митну та ринкову оптову вартість як кожної одиниці виміру товару, так і всієї партії, наданої на дослідження експертизи. Також у кримінальній справі було призначено та проведено комплексну (хімічну та товарознавчу) експертизу диметилсилікованого масла у 42 пляшечках, яке було вилучено. Загальна ринкова вартість товарів, вилучених з 12 автомашин, згідно з висновками товарознавчих експертиз склала 5 322 093,52 грн. Одночасно у висновках проведених товарознавчих експертиз зазначено, що при тривалому зберіганні первісна вартість товару буде знижуватися у зв'язку з моральним старінням та втратою споживчих властивостей, які залежать від сезону та моди.

У серпні 2003 року до Слідчого управління ПМ ДПА України надійшло два листа: від ТОВ "Підприємства Рекон" та ТОВ "Росичі", в яких вони просили про передачу речових доказів для подальшого зберігання від ТОВ "Підприємства Рекон" відповідачу із складанням актів прийому-передачі, оскільки відповідно до укладеного між ними договору речові докази фактично зберігались на складах відповідача, а ТОВ "Підприємство Рекон" розпорядженням від 22.07.03 виведено з Єдиного реєстру підприємств і організацій, яким дозволяється зберігання та реалізація конфіскованого, безхазяйного та іншого належного державі майна, через реорганізацію підприємства.

У зв'язку з цим постановою слідчого від 22.09.03 речові докази у кримінальній справі №59-0282, передані на відповідальне зберігання до ТОВ "Підприємство Рекон" згідно актів прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 30.09.02, 17.10.02, 02.11.02, 08,11.02, 11.11.02, 13.11.02, 19.11.02, 20.11.02, 02. 12.02, 18.12.02, 03.01.03, 24.01.03, які на той період (22.09.03) не були реалізовані, передано на відповідальне зберігання відповідачу. На виконання постанови слідчого посадові особи ТОВ "Підприємство Рекон" та відповідача склали акт приймання-передачі залишків нереалізованого майна у кримінальній справі №59-0282 від 30.09.03.

Разом із вказаними речовими доказами ТОВ "Підприємство Рекон" передало відповідачу речові докази, вилучені з трьох вантажних автомобілів, рішення про реалізацію яких не приймалось, про що складено наступні накладні: накладна №211 від 20.12.02 на ТМЦ згідно з актом прийому-передачі від 18.12.02 на а/м "Мерседес" д.н. 015-90 РЕ; накладна №31 від 06.01.03 на ТМЦ згідно з актом прийому-передачі від 03.01.03 на а/м "ДАФ" д.н. 533-49 МО; накладна № 78 від 27.01.03 року на ТМЦ згідно з актом прийому-передачі від 24.01.03 на а/м "Івеко" д.н. 022-98 РЕ; накладна № 136 від 20.11.02 на ТМЦ згідно висновку експертизи №4714 (у тому числі масло у 42 пляшках). Відповідачем не заперечувався факт отримання вищезазначеного майна (речових доказів у кримінальній справі №59-0282) на зберігання та для реалізації.

Після винесення постанов слідчого у червні-липні місяці 2004р. про реалізацію речових доказів на депозитний рахунок ДПА у м. Києві від відповідача частково надійшли кошти від їх реалізації.

Відповідач визнав, що актом ревізії від 19.05.05 складено висновок №22/26-20/21649265 від 15.07.05, яким зафіксовано наступне: відповідачем прийнято від ТОВ "Підприємства Рекон" на підставі накладних на відповідальне зберігання майно, вилучене з 3 автомашин; відповідач вказане майно передав для реалізації у власні магазини згідно з накладними на внутрішнє переміщення на всю суму в червні-грудні 2004 року; в оплату за реалізований товар на адресу УПМ ДПА у м. Києві відповідач перерахував грошові кошти в сумі 359 000 грн.; залишок нереалізованого товару згідно з актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей складає 828 752,65 грн.

На виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва від 22.10.07 в справі №11/412 між позивачем та відповідачем проведена звірка розрахунків за реалізовані речові докази у кримінальній справі №59-0282 та складено акт, згідно з яким станом на 14.11.07 на депозитному рахунку ДПА у м. Києві №37317008000066 обліковуються кошти, отримані від відповідача згідно з кримінальною справою №59-0282 на суму 459 000 грн.

Отже, на момент вирішення даного спору залишок суми від загальної ринкової оптової вартості речових доказів, вилучених з 3 автомашин та 42 пляшечок масла у кримінальній справі №59-0282, становить 728 682,65 грн. (1 187 682,65 грн. –459 000 грн.).

Встановивши вказані обставини щодо залишку грошових коштів від реалізованих відповідачем товарів, які знаходилися у нього на зберіганні в якості речових доказів, суди першої та апеляційної інстанцій визнали позовні вимоги про стягнення цих коштів обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 79, 81 КПК України речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації. Питання про речові докази вирішується вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави. Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.

Оскільки відповідач здійснював зберігання речових доказів і реалізував їх на виконання постанов слідчого, які згідно з ч. 5 ст. 114 КПК України були обов'язковими для нього, позивач тільки в межах передбачених законодавством повноважень вправі був вимагати повернення вартості реалізованого майна.

З огляду на врегулювання встановлених судами обставин положеннями ст.ст. 936, 945, 949, 954 ЦК України та ст.ст.79,81 КПК України попереднім судовим інстанціям слід було встановити наявність обставин, з яких вбачається вирішення питання про речові докази вироком, ухвалою чи постановою суду або постановою органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, враховуючи при цьому, що: гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави; гроші, цінності та інші речі, які були об'єктом злочинних дій, повертаються їх законним володільцям; а якщо їх не встановлено, то ці гроші, цінності та речі переходять у власність держави.

Також при розгляді справи не було враховано, що право на припинення зберігання за законом виникає з підстав, визначених ст. 81 КПК України і тільки спір про належність речей, що підлягають поверненню вирішується у цивільному судочинстві з моменту прийняття відповідного акту на підставі вимог КПК України.

Доводи ж касатора щодо його права на відшкодування втрат здійснених під час зберігання речових доказів не підлягають прийняттю до уваги, оскільки таке відшкодування передбачено ст.ст. 945, 947 ЦК України, але такі обставини має довести зберігач належному поклажодавцю.

Позивач відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" звернувся з позовом до суду для стягнення в дохід державивартості реалізованих відповідачем речових доказів і його дії є правомірними тільки за наявності обставин, передбачених ст. 81 КПК України, з урахуванням наявності обставин, передбачених положеннями законодавства про виконавче провадження або одержання грошових коштів без установлених законом підстав, стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Усі зазначені суттєві обставини при розгляді справи попередніми судовими інстанціями не були встановлені та не визначено коло осіб, прав і обов'язків яких стосуються спірні правовідносини, юрисдикцію цих правовідносин.

З огляду на таке судова колегія дійшла висновку про недотримання судами вимог ст.ст.43, 43, 84, 105 ГПК України, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, та правильного застосування законодавства.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, ст.ст. 6, 8, 125, 129, 150 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.96 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.10, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу задовольнити частково.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.10 та рішення господарського суду м. Києва від 11.08.09 у справі №11/412-29/330 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Вищого господарського суду України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                          Є.Чернов

Судді                                                                                                    А.Уліцький

                                                                                                    В.Цвігун