Рішення № 93332981, 16.11.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/656/20

16 листопада 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Мірінович У.А.

за участю:

секретаря судового засідання Хоменко Л.В.

представника позивача Подковського А.О.,

представника відповідача Кущик А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2020 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення - рішення №00000113302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із врахуванням штрафних санкцій на 226447,11 грн;

- податкового повідомлення - рішення №00000123302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір сплачений фізичними особами за результатами річного декларування із врахуванням штрафних санкцій на 15725,50 грн;

- податкового повідомлення - рішення №00000203302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції, пеню на 153574,75 грн;

- податкового повідомлення - рішення №00000213302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб з врахуванням штрафних санкцій та пені на 13554,52 грн;

- податкового повідомлення - рішення №00000183302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 30096,25 грн;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000133302 від 08.01.2020, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 118324,78 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій №0000143302 від 08.01.2020 на суму 20010,78 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено акт від 06.12.2019р. №423/19-00-33-02/ НОМЕР_1 .

Однак, позивач не погоджується із висновками акту перевірки та в якості доказів наводить мотиви безпідставності та суперечності висновків акту перевірки, що зводяться до такого.

Податковому органу при перевірці надано всі первинні документи, які підтверджують документальні витрати які впливають на визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки, а надавати будь-які додаткові документи на підтвердження складу сум витрат, які безпосередньо пов`язані з одержанням доходу, податковому органу після проведення перевірки, але до винесення податкових повідомлень-рішень - є правом платника податків.

Щодо дотримання термінів спати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, позивач зазначає, що можливе не вірне зазначення рахунку отримувача коштів чи інших реквізитів в оплаті, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк, а ймовірна допущена позивачем помилка, не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Позивач також вказує, що у лютому 2017 року та травні 2018 року завищення сум податкового кредиту, про які зазначено у акті перевірки, були відсутні, тому, що податковий кредит ФОП ОСОБА_2 у зазначені періоди, було сформовано за рахунок податкових накладних, котрі пройшли передбачену законодавством процедуру реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Ухвалою суду від 11.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Станом на 14.04.2020 відповідач на адресу суду подав відзив на позовну заяву (арк. справи 158-175), в якому, на спростування позовних вимог, зазначає, що за результатами проведеного контрольно-перевірочного заходу щодо ФОП ОСОБА_1 встановлено завищення документально підтверджених витрат між витратами зазначеними в податкових деклараціях про майновий стан і доходи та в додатку Ф2 до декларації та даними отриманими податковим орган при проведенні документальної перевірки за 2016 рік на суму завищення 142016,00грн, за 2017 рік на суму завищення 421622,00 грн та за 2018 рік на суму завищення 275055,00грн. Такі суми завищення податковий орган обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки, при дослідженні руху коштів по рахунку, товарно-транспортних накладних, прихідних та розхідних товарних накладних в частині товарно-матеріальних цінностей, які приймали безпосередню участь в одержанні доходу, банківських квитанцій, відомостей на виплату заробітної плати, подорожніх листів, актів списання ПММ, заборгованості покупців, з урахуванням пункту 177.2 , пункту177.4 статті 177 ПК України, не надано первинних документів про підтвердження витрат по вартості придбаних, оплачених та пов`язаних з отриманим доходом ТМЦ, за охоплених перевіркою період.

Таким чином, в результаті завищення документально підтверджених витрат в обревізованому періоді, відповідачем зроблено висновок про заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподаткованого доходу у 2016-2018 рр., на загальну суму 838693,00 грн. З урахуванням самостійно задекларованих у 2016-2018 рр. сум податку на доходи фізичних осіб до сплати позивачем та виявлених порушень податковим органом за результатами перевірки, до сплати позивачу нараховано податку на доходи фізичних осіб 150964,74 грн.

Водночас звернув увагу суду на те, що вказане порушення вплинуло на заниження ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та повноту сплати податкових зобов`язань з військового збору у 2016-2018 рр.

Відповідач також зазначив про неперерахування позивачем до бюджету та порушення термінів сплати податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору та завищення (в супереч вимогам п. 198.6 статті 198 ПК України) сум податкового кредиту.

Ухвалою суду, постановленою у підготовчому засіданні 15.09.2020, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020 о 10:00 год.

22.10.2020 та 16.11.2020 відповідачем на вимогу суду надано документи щодо перенесення термінів перевірки позивача та проведеної інвентаризації.

У судовому засіданні від 16.11.2020 судом також здійснено допит в якості свідка ОСОБА_3 , який є посадовою особою Головного управління ДПС у Тернопільській області, займав посаду заступника начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб, управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області та проводив перевірку господарської діяльності позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснила, що оскаржені податкові повідомлення-рішення, які прийняті на підставі акта перевірки від 06.12.2019р. №423/19-00-33-02/ НОМЕР_1 винесені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Податковим кодексом України, та посилаючись на пояснення викладені у відзиві на позовну заяву, пояснення свідка просила у задоволенні позовних вимог відмовити

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до вимог пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області, проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з 01.01.2016 по 31.12.2018, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 06.12.2019р. №423/19-00-33-02/ НОМЕР_1 (арк. справи 24-70), у якому зафіксовано наступні порушення:

неналежне ведення Книги обліку доходів та витрат у 2016-2018р.р., чим порушено пункт 177.10 статті 177 Податкового кодексу України;

неподання Повідомлення за формою №20-ОПП про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язані з оподаткуванням, чим порушено пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України;

пункту 177.2, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 150964,74 грн;

підпункту 1.2 пункту 161 Підрозділу 10 "Інших перехідних положень" Податкового кодексу України" внаслідок заниження податкових зобов`язань з військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою всього в сумі 12580,40 грн;

пункту 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового кодексу України, Наказу Мінфіну України №4 від 13.01.2015р. «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку», а саме: невідображення суми нарахованого виплаченого доходу за 2016-2017р.р. фізичним особам-підприємцям та невірно відображено суми нарахованого і перерахованого податку по найманих працівниках за 2-4 квартали 2016р., за 2, 4 квартал 2017р.;

підпунктів 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2019 р. по 13.09.2019 р., внаслідок чого нараховано 15886,24 грн. пені;

підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 та 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України та у відповідності до пункту 126.1 статті 126 застосовано штрафні санкції 20 відсотків на суми несвоєчасно перерахованого податку на доходи фізичних осіб;

підпунктів 168.1.2 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176, з врахуванням підпункту 1.4. Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., внаслідок чого нараховано 1124,91 грн пені;

підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 та 168.1.6 пункту 168.1 статті 168 з врахуванням підпункту 1.4. Перехідних положень Податкового кодексу України та у відповідності до пункту 126.1 статті 126 застосовано штрафні санкції в розмірі 20 відсотків на суми несвоєчасно перерахованого військового збору;

пункт 1 частини 2 статті 6, пункти 2,3 частини 1, частину 3,4,5 статті 7, частину 11 статті 8, частину 1,2,3 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ, внаслідок чого дораховано 118324,78 грн. єдиного внеску;

частини 2, статті 6, частини 8, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ, абзацу 3, підпункту 2, пункту 2 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску від 20.04.2015 року за №449, застосовані штрафні санкції в розмірі 20 відсотків на суми не перерахованого єдиного внеску, який платник повинен сплатити в порядку та строки, визначені законодавством;

пункту 7.5 розділу VІІ Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 09.09.2013 року за №455 та пункту 5 розділу VІІ "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску" від 20.04.2015 року за №449, а саме: встановлено несвоєчасну сплату єдиного внеску у жовтні-листопаді 2018 року в результаті чого донараховано пені в сумі 395,46 грн;

підпункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна сплата сплати податкового зобов`язання з військового збору за результатами остаточного розрахунку та авансових внесків - сума військового збору в сумі 248,70 грн. фактично сплачена 27.06.2017р. (термін сплати 19.02.2017р.); сума військового збору в сумі 7997,61 грн фактично сплачена 11.06.2018р. (термін сплати 19.02.2018р.);

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, з врахуванням пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податку на додану вартість всього в сумі 24077,00 грн;

абзац а) підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України - граничні терміни сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по платі за нерухоме майно.

За результатами перевірки зафіксованими в акті від 06.12.2019р. №423/19-00-33-02/ НОМЕР_1 , відповідачем прийнято оскаржені рішення (арк. справи 12-18), а саме:

- податкове повідомлення - рішення № 00000113302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із врахуванням штрафних санкцій на 226447,11 грн;

- податкове повідомлення - рішення № 00000123302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір сплачений фізичними особами за результатами річного декларування із врахуванням штрафних санкцій на 15725,50 грн;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000133302 від 08.01.2020, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 118324,78 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0000143302 від 08.01.2020 на суму 20010,78 грн;

- податкове повідомлення - рішення №00000203302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції, пеню на 153574,75 грн;

- податкове повідомлення - рішення № 00000213302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб з врахуванням штрафних санкцій та пені на 13554,32 грн;

- податкове повідомлення - рішення № 00000183302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 30096,25 грн,

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо правомірності винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень від 08.01.2020 року №00000113302, №00000123302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2020 року №Ф-0000133302, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.01.2020 року №0000143302 суд виходить з наступного.

Згідно правової позиції, що міститься у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13 (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 33770792) акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 19 Господарського кодексу України, усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

У пункті 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Приписами підпунктів 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом:

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як передбачено підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України імперативно визначає обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Статтею 44 Податкового кодексу України (в редакції що діяла на момент проведення перевірки) встановлено вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно частини першої пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивача - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 внесено до Плану-графіку проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, який розміщено станом на 12.12.2018 року на офіційному сайті ДФС (http://sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/367929.html) із зазначенням місяця початку перевірки - серпень.

Керуючись вимогами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, на підставі наказу від 19 серпня 2019 року №1569 "Про перенесення термінів документальної планової виїзної перевірки (арк. справи 238), перенесено за заявою позивача терміни проведення документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 з підстав неможливості її проведення через втрату первинних документів, пов`язаних із господарською діяльністю за період 2018р. до дати відновлення та надання документів для перевірки (в межах строків, визначених статтею 44 Податкового кодексу України).

З закінченням строку, передбаченого частиною третьою пункту 44.5 статті 44 ПК України (90-та днів), відповідачем винесено наказ №575 від 12 листопада 2019 року "Про внесення змін до наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 16 липня 2019 р. №1363 про проведення документальної планової виїзної перевірки" (арк. справи 235), яким, з урахуванням п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", внесено зміни до наказу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 16 липня 2019 р. №1363 про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи-платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та доручено провести її заступнику начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області Василишину Андрію Михайловичу.

У пункті 1.17.1 акта планової виїзної документальної перевірки позивача вказано, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2016 по 31.12.2018 здійснювала на загальній системі оподаткування, та була платником податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та від найманих працівників, ЄСВ, військового збору, податку на додану вартість, податку на нерухоме майно.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування), здійснюється на підставі статті 177 ПК України.

Як слідує з вимог пункту 177.2 та 177.3 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Тобто, для обчислення об`єкту до оподаткування платнику податків, необхідно загальний оподатковуваний дохід зменшити на суму витрат, які пов`язані з господарською діяльністю такого платника податків та щодо яких наявні усі передбачені законодавством первинні документи.

Таким чином, остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (підпункт 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПК України)

Перелік таких витрат (безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів), законодавчо закріплено у пункті 177.4 статті 177 ПК України, до яких належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Водночас, пунктом 177.4.5 ПК України встановлено, які витрати не включаються до складу витрат підприємця, а саме: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею, а також документально не підтверджені витрати.

Як слідує з акта перевірки, на виконання обов`язку, встановленого п. 85.2 статті 85 ПК України, позивачем надано документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: товарно-транспортні накладні, прихідні та розхідні товарні накладні в частині товарно-матеріальних цінностей, які приймали безпосередню участь в одержанні доходу, банківські квитанції, відомості на виплату заробітної плати, подорожні листи, акти списання ПММ, заборгованість покупців, тощо.

На підставі наданих документів, відповідачем встановлено обсяг документально підтверджених витрат, які пов`язані з господарською діяльністю та дають право позивачу на зменшення оподатковуваного доходу, зокрема:

у 2016 році - на суму 9941597,00 грн., в тому числі:

- витрати на оплату праці та нарахування на заробітної плати - 273890,00 грн.;

- вартість придбаних, оплачених та пов`язаних з отриманим доходом ТМЦ, які підтверджені документами про оплату - 9172819,00 грн.

- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (ЄСВ від підприємницької діяльності, банківські послуги, орендна плата, вартість пального, вартість транспортних послуг, вартість пального, тощо) - 494888,00 грн;

у 2017 році - на суму 15430343,95 грн., в тому числі:

- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 616130,50 грн.;

- вартість придбаних, оплачених та пов`язаних з отриманим доходом ТМЦ, які підтверджені документами про оплату - 14473360,41грн.

- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (ЄСВ від підприємницької діяльності, банківські послуги, орендна плата, вартість пального, вартість транспортних послуг, вартість пального, тощо) - 340853,04 грн.

у 2018 році - на суму 15059458,33 грн., в тому числі:

- витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату - 565619,53 грн.;

- вартість придбаних, оплачених та пов`язаних з отриманим доходом ТМЦ, які підтверджені документами про оплату - 14037573,86 грн.

- інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (ЄСВ від підприємницької діяльності, банківські послуги, орендна плата, вартість пального, вартість транспортних послуг, вартість пального, тощо) - 456264,94 грн.

Позивачем також своєчасно подавались декларації про майновий стан та доходи до податкового органу у 2016-2018рр. (пункт 2.1.1. акта перевірки).

В той же час, після перевірки документального підтвердження витрат ФОП ОСОБА_1 , пов`язаних із здійсненням діяльності позивача, та відображення їх в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки (з урахуванням наданих документів), встановлено їх завищення, а саме: встановлено завищення такого виду витрат як "вартість придбаних, оплачених та пов`язаних з отриманим доходом ТМЦ, які підтверджені документами про оплату" у 2016р. в сумі 142 016,00 грн., у 2017р. в сумі 421 622,00 грн. та у 2018р. в сумі 275 055,00 грн. (всього в сумі 838693,00 грн), що, як наслідок, вплинуло на правильність визначення ФОП ОСОБА_1 у вказаних податкових періодах, суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки.

Тобто, частина витрат не була підтверджена позивачем документально, а саме, ні в ході перевірки, ні під час розгляду справи судом позивачем не було надано жодних первинних документів на загальну суму відображених в додатках Ф2 до податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2016-2018 роки сум понесених витрат на придбані, оплачені та пов`язані з отриманим доходом ТМЦ, щоб давало підстави для висновків про документальне підтвердження оплати по всіх операціях та про необґрунтованість висновків перевірки.

Суд також враховує, що пунктом 44.6. статті 44 ПК України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Більше того, пункт 44.7. статті 44 ПК України, наділяє платника податків правом (у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки) до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу. У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Суд звертає увагу на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 25 червня 2020 року № 520/2261/19, де у пункті 47 постанови Верховний Суд зробив висновок, що доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС поклав обов`язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Однак, позивачем не надано суду жодних доказів звернення до податкового органу із наданням додаткових документів, які б підтверджували весь (а не лише в частині) обсяг витрат, які пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 у 2016-2018 рр. та дають право на зменшення оподатковуваного доходу та про відсутність яких вказано у акті податкової перевірки.

З підстав вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем допущено завищення обсягу документально підтверджених витрат, які пов`язані з господарською діяльністю та дають право позивачу на зменшення оподатковуваного доходу, тобто вчинено правопорушення у розумінні вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, пунктів 177.4, 177.1 статті 177 ПК України, а тому контролюючим органом правомірно (з урахуванням задекларованих позивачем сум) донараховано, податок на доходи фізичних осіб, на суму завищення чистого оподаткованого доходу та застосовано до позивача штрафні санкції.

Судом встановлено, що дане порушення влипнуло і на повноту декларування та сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного соціального внесу на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також військового збору у 2016-2018 рр., та потягнуло за собою збільшення сум ЄСВ та військового збору, а також застосування штрафних санкцій, а тому, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2020 року №00000113302, №00000123302, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.01.2020 року №Ф-0000133302, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.01.2020 року №0000143302 є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог стосовно визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення №00000203302 від 08.01.2020 та податкового повідомлення - рішення №00000213302 від 08.01.2020, суд виходить із наступного.

Як підтверджується матеріалами судової справи, при перевірці податковим органом виявлено не сплату військового збору в сумі 11871,03грн, порушення термінів сплати військового збору до бюджету в результаті чого застосовано штрафну санкцію у розмірі 558,38 грн та нараховано пеню в сумі 1124,91 грн, а також не сплату податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в сумі 128835,14грн та порушення термінів сплати податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету в результаті чого застосовано штрафну санкцію у розмірі 8853,3 грн та нараховано пеню в сумі 15886,24 грн.

У таблиці на сторінках 21-22 акта перевірки по податку на доходи фізичних осіб, а також у таблиці на сторінках 35-36 акту перевірки по розрахунках військового збору, податковим органом проведено дослідження повноти та своєчасності нарахування та перерахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 років шляхом аналізу 64 рахунку бухгалтерського обліку позивача.

Так, Інструкцією Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 визначено, що рахунок 64 "Розрахунки за податками й платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету. На цьому рахунку також узагальнюється інформація про інші розрахунки з бюджетом, зокрема за субсидіями, дотаціями та іншими асигнуваннями.

Водночас, облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість інші податки) ведеться на субрахунку 641 "Розрахунки за податками".

З таблиці акта перевірки на сторінках 21-22 слідує, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 по 31.12.2018 років згідно Кт. - 641 субрахунку "Розрахунки за податками" самостійно нараховано 200807,56 грн податку на доходи фізичних осіб, а згідно Дт. - 641 субрахунку "Розрахунки за податками" - перераховано у бюджет 63562,28 грн. Відповідно, податковим органом на кінець обревізованого періоду виведено сальдо у сумі 137245,28 грн (200807,56 - 63562,28).

Отже, сума самостійно нарахованого та не сплаченого позивачем в охоплений перевіркою період, податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб становить 128835,14 грн, яка обчислена шляхом різниці між встановленим сальдо на кінець охопленого перевіркою періоду у сумі 137245,28 грн та сумою податку за грудень 2018 року - 8410,14 грн, строк сплати якого не настав у обревізованому періоді.

Аналогічно відповідачем обчислено й суму військового збору самостійно нарахованого та не сплаченого позивачем в охоплений перевіркою період, а саме: Кт. - 641 субрахунку "Розрахунки за податками" самостійно нараховано 18228,98 грн військового збору, а згідно Дт. - 641 субрахунку "Розрахунки за податками" - перераховано у бюджет 5657,09 грн.

Відповідно, податковим органом на кінець обревізованого періоду виведено сальдо у сумі 12571,89 грн (18228,98 - 5657,09), а сума самостійно нарахованого та не сплаченого позивачем в охоплений перевіркою період, військового збору становить 11871,03 грн, яке обчислено шляхом різниці між встановленим сальдо на кінець охопленого перевіркою періоду у сумі 12571,89 грн та сумою військового збору за грудень 2018 року - 700,86 грн, строк по сплаті якого не настав у обревізованому періоді.

Згідно вимог підпункту 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Також, пункт 126.1. статті 126 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, а позивачем не спростовано порушення термінів сплати самостійно нарахованого ФОП ОСОБА_1 зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період - з квітня 2016 року по червень 2017 року внаслідок чого податковим органом нараховано штрафні санкції у сумі 8853,37 грн., пеню в сумі 15886,24 грн та самостійно нарахованого позивачем військового збору за період - з травня 2016 року по квітень 2017 року внаслідок чого податковим органом нараховано штрафні санкції у сумі 558,38 грн, пеню в сумі 1124,91 грн.

Суд критично оцінює доводи позивача стовно вищевказаних порушень податкового законодавства, як таких, що допущені в наслідок технічної помилки, а саме невірного зазначення в платіжних документах коду призначення платежу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1. постанови Національного Банку України від 21.01.2004 №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" (далі - Інструкція №22), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування банку платника; найменування/прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Пунктом 3.7. Інструкції №22 регламентовано, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 2.24. Інструкції №22 встановлено, що списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника.

Водночас, пунктом 2.3 Інструкції №22 встановлено, що відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

До позовної заяви позивачем додано шістдесять шість платіжних доручень за період 2017 - 2018 років (арк. справи 71-136) у реквізитах яких в графі "платник" зазначено "ФОП ОСОБА_1 ", а у графі "отримувач" - зазначено УК в м. Тернополі.

В той же час, при дослідженні долучених позивачем платіжних документів судом встановлено, що реквізити "код платника ФОП ОСОБА_1 " збігаються із реквізитами "код отримувача - УК в м. Тернополі", тобто, код отримувача зазначено не вірно у всіх платіжних документах за вказаний період, а саме: платником і отримувачем згідно коду є ФОП ОСОБА_1 . Крім того, і у реквізиті "Призначення платежу", також зазначено код платника ФОП ОСОБА_1 , а саме: " ... ОСОБА_1 НОМЕР_1 ".

Як наслідок, суд вважає, що невірне зазначення позивачем коду отримувача у реквізитах платіжних доручень, шляхом зазначення власного коду ФОП ОСОБА_1 в продовж двох років більш як у шістдесяти платіжних документах, не є опискою, і такі дії позивача вплинули на своєчасність та на повноту сплати податкових платежів до бюджету, а тому не звільняють позивача від відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 08.01.2020 року №00000203302, №00000213302, є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Також, в акті перевірки зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 у період 2017 та 2018 років, допущено заниження податку на додану вартість всього на суму 24077,00 грн внаслідок завищення у лютому 2017 та у травні 2018 сум податкового кредиту на суму 24077,04 грн.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 192.1. статті 192 ПК України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 ПК України, результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пункт 50.1. статті 50 ПК України передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Статтею 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, пунктом 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що платникам ПДВ необхідно у разі виявлення розбіжностей між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту з`ясувати причину таких розбіжностей.

В разі виявлення безпідставного включення до податкового кредиту суми ПДВ без отримання податкових накладних (з різних підстав, в тому числі, через сподівання що такі податкові накладні вдасться отримати пізніше, проте постачальник податкових накладних не оформив і податкове зобов`язання у своїй податковій декларації не відобразив), платнику ПДВ-покупцю слід без зволікання подати в податковий орган уточнюючу декларацію.

Адже, відсутність факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Водночас, суд зазначає, що виняток із цього загального правила встановлено абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі порушення постачальником порядку заповнення податкової накладної та/або порядку реєстрації її в Єдиному реєстрі податкових накладних покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів.

Тобто, якщо причиною розбіжностей між сумами податкового зобов`язання та податкового кредиту є виключно постачальник чи виключно покупець, необхідно надати скаргу контролюючому органу на постачальника, яка оформляється Додатком 8 до Декларації з ПДВ .

З двадцять восьмої сторінки акта перевірки слідує, що податковим органом виявлено три факти наявності розбіжностей між сумою задекларованих контрагентами позивача податкових зобов`язань та відповідною сумою заявленого ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, в охоплений перевіркою період ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від своїх постачальників, а саме: ТОВ ТБ "Тайфун-2000" та ТОВ "Торговий Дім "Еталон".

В той же час позивачем не ставить під сумнів правильність розрахунку сум податкового кредиту, які вказано відповідачем у акті перевірки, однак не погоджується із висновком про безпідставне включення таких сум до податкового кредиту.

Так, податковим органом при перевірці зафіксовано, що у лютому 2017 року, за результатами господарських взаємовідносин із ФОП ОСОБА_1 , ТОВ ТБ "Тайфун-2000" задекларовано податкових зобов`язань з ПДВ звітного періоду у сумі 22414,6, в той час як ФОП ОСОБА_1 формує собі податковий кредит на суму 44824,6, що на 22410 грн більше суми податкових зобов`язань постачальника.

Аналогічно і у випадку з господарськими правовідносинами між ТОВ "Торговий Дім "Еталон" та ФОП ОСОБА_1 :

у травні ТОВ "Торговий Дім "Еталон" декларує податкові зобов`язання з ПДВ на суму 66686,00 та на суму ПДВ 72049,1 грн, у той час як ФОП ОСОБА_1 формує податковий кредит на суму 67871,68 грн та на суму 72530,46 грн, що на 1185,68 грн та на 481,36 грн більше суми податкових зобов`язань постачальника.

Таким чином, в порушення вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України, позивач безпідставно сформував у лютому 2017 та у травні 2018 податковий кредит на суму 24077,04 грн, що вплинуло на заниження сум податку на додану вартість у 2017-2018 рр. в розмірі 24077,00 грн, відтак податкове повідомлення - рішення №00000183302 від 08.01.2020 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд не приймає до уваги надані позивачем податкові накладні №251 від 31.01.2017 року та №210 від 28.02.2017 року (арк. справи 137-139), оскільки такі не відносяться до спірних правовідносин, що визнано сторонами у справі.

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

У зв`язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування:

- податкового повідомлення - рішення № 00000113302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із врахуванням штрафних санкцій на 226447,11 грн;

- податкового повідомлення - рішення № 00000123302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір сплачений фізичними особами за результатами річного декларування із врахуванням штрафних санкцій на 15725,50 грн;

- вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0000133302 від 08.01.2020, якою зобов`язано сплатити недоїмку в сумі 118324,78 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій № 0000143302 від 08.01.2020 на суму 20010,78 грн;

- податкового повідомлення - рішення №00000203302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та застосовано штрафні санкції, пеню на 153574,75 грн;

- податкового повідомлення - рішення № 00000213302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб з врахуванням штрафних санкцій та пені на 13554,32 грн;

- податкового повідомлення - рішення № 00000183302 від 08.01.2020, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 30096,25 грн, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ,, РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003,, код ЄДРПОУ 43142763);

Головуючий суддя Мірінович У.А.