Ухвала суду № 93320841, 03.12.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/6988/18

Провадження № 2-п/592/56/20

УХВАЛА

03 грудня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18, -

В С Т А Н О В И В :

13.06.2018 року представник публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” за довіреністю Чепіга Дмитро Олексійович звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (вхідний № 23601/18 від 13.06.2018 року) (а. с. 4-7) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.06.2018 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвала набрала законної сили 23.06.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74915088) (а. с. 36) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року було постановлено цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості розглянути заочно. Ухвала набрала законної сили 15.11.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77898690) (а. с. 46) .

Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) заборгованість за кредитним договором в розмірі 115171,61 грн. . Було ухвалено стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) судові витрати в розмірі 1762,00 грн. . Заочне рішення набрало законної сили 18.12.2018 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77898723) (а. с. 47) .

25.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18, із змісту якої вбачається, що 09.11.2020 року йому стало відомо з Єдиного реєстру боржників про те, що 15.11.2018 року Ковпаківським районним судом м. Суми по цивільній справі № 592/6988/18 було ухвалене заочне рішення, яким позов ПАТ КБ “Приват-Банк” до нього – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 115171,61 грн. та судових витрат в розмірі 1762,00 грн. було задоволено. В цей же день, 09.11.2020 року він звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми із заявою про видачу копії рішення суду та ознайомленням з матеріалами цивільної справи, оскільки ні ухвалу суду про відкриття провадження по справі з матеріалами позовної заяви, ні судові повістки він не отримував. 10.11.2020 року йому були вручені копія судового рішення суду та були надані матеріали цивільної справи для ознайомлення. Ознайомившись з вищевказаним заочним рішенням він не погоджується як в частині задоволених позовних вимог позивача, так із заочним порядком його ухвалення та вважає, що воно підлягає скасуванню з наступних підстав. 1. Щодо строку подання заяви про перегляд заочного рішення. Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. При оголошенні заочного рішення суду він присутній не був. Оскільки повний текст заочного рішення від 15.11.2018 року ним було отримано лише 10.11.2020 року, що підтверджується заявою про видачу рішення суду з відміткою про його отримання, яка міститься матеріалах цивільної справи, то у відповідності до положень ст. ст. 112, 123, 124 ЦПК України останнім днем подачі заяви про перегляд заочного рішення суду є 30.11.2020 року. 2. Щодо того, що він був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи. Ухвалюючи рішення шляхом проведення заочного розгляду справи за його відсутності, суд помилково виходив з того, що він належним чином ув повідомлений про день, час та місце розгляду справи, оскільки жодної судової повістки, копії процесуальних документів по справі він не отримував. Звертаючись до суду, представник позивача зазначив в позовній заяві адресу його реєстрації, ту яку він повідомив, звертаючись до банку із заявою про отримання кредитних коштів 10.12.2009 року. Він хоче зазначити про те, що співробітники банку при оформленні кредиту не з`ясували його фактичне місце проживання. Заяву яку він підписав, оформлена поспіхом та неповно, оскільки він навіть повністю не заповнив розділи – місце проживання та місце реєстрації, а зазначив місцем фактичного проживання – місце реєстрації. Так дійсно, згідно з витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання його місце реєстрації зазначено АДРЕСА_2 . Однак, в 2008 році його дружина – ОСОБА_2 отримала в банку кредитні кошти на придбання житла, а саме: житлового будинку АДРЕСА_3 , яке згідно з положеннями ст. 60 СК України є спільною сумісною власністю. Основний закон України гарантує свободу пересування та вибір вільного місця проживання. Про те, що ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір проживання” доповнена положеннями про те, що за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції, згідно з законом України № 888-VIII від 10.12.2015 року, який набув чинності 29.12.2015 року, він обізнаний не був, оскільки не є фахівцем в галузі права чи працівником установи, що здійснює реєстрацію. А тому він не міг передбачити, що кореспонденція буде направлятись за адресою колишнього місця проживання та й взагалі, що представник позивача може звернутись до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором після спливу трирічного строку позовної давності, оскільки більш тривалий строк позовної давності сторонами погоджений не був. Крім того, на день подання до банку заяви 10.12.2009 року ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір проживання” діяла в старій редакції, заява оформлялась неповно та поспіхом, а тому на зазначені обставинам про місце фактичного проживання працівники банку уваги не звернули. В силу зазначених приписів закону, він міг бути зареєстрований лише за однією адресою, а тому в будинку АДРЕСА_3 він зареєструватися не зміг, але фактично проживав в будинку АДРЕСА_3 з моменту придбання будинку разом з дружиною та дітьми, що підтверджується довідкою, яку він додає до матеріалів заяви. Вся судова кореспонденція надсилалась за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, через те, що він фізично був відсутній за адресою, на яку надсилалась поштова кореспонденція, він не мав можливості отримувати судові виклики та бути обізнаним про існування цивільної справи проти нього, та час і місце розгляду справи. Ст. ст. 128, 130 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) передбачений порядок виклику до суду сторін, які беруть участь у справі. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (ч. ч. 3, 4 ст. 128 ЦПК України) . Так, відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно. Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Оскільки, судова повістка за місцем постійного його проживання АДРЕСА_3 , не надходила і йому особисто вручена не була, а тому він не з`явився у судове засідання та не повідомив про причини своєї неявки з поважних причин і докази, на які він міг послатися і які мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті не надав, оскільки був позбавлений можливості це зробити, бо не був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи. Неповідомлення його як сторони по справі у встановленому порядку про розгляд справи позбавило його передбачених ст. ст. 43, 191 ЦПК України ознайомитись з матеріалами справи, брати участь у судовому засіданні та надати відзив на позов, а також подати докази, що підтверджують заперечення проти позову, які мають істотне значення для вирішення справи. Відповідно ч. 2 ст. 190 ЦПК України одночасно з копією ухвали про відкриття провадження у справі учасникам надсилається копія позовної заяви з копіями доданих до неї документів, яку він не отримував, що підтверджується відміткою на конверті про повернення на адресу суду “за закінченням терміну зберігання” . При ознайомленні з матеріалами цивільної справи 10.11.2020 року він звернув увагу на те, що у розписці (поштове повідомлення) про призначене судового засідання на 15.11.2018 року в графі “отримано особисто” міститься його прізвище (не його почерк) та підпис, який схожий, але не його особистий підпис, що можливо встановити без спеціальних знань, порівнявши його підпис із підписом, який міститься у заявці на видачу кредиту від 10.12.2009 року та інших документах, які були надані представником позивача по справі. Стосовно судового засідання, призначеного на 29.08.2018 року, то згідно відмітці на конверті, він був повернутий на адресу суду “за закінченням терміну зберігання” . Отже, він не отримував ані копії ухвали про відкриття провадження по справі, ані копії позовної заяви з додатками, ані судових повісток про виклик до суду у судові засідання, призначені на 29.08.2018 року та 15.11.2018 року. Таким чином, він був позбавлений можливості знати про час і місце розгляду справи, тому що не був повідомлений належним чином. Також він звертає увагу суду на те, що отримати судову повістку 18.09.2018 року (згідно поштового повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи) на 15.11.2018 року та взяти особисту участь у судових засіданнях по даній справі він фізично не мав можливості, оскільки перебував в довгостроковому відрядженні за кордоном, що підтверджується штампами у закордонному паспорті, а тому не міг брати участь у розгляді справи та захищати свої інтереси з поважних причин. У матеріалах справи відсутні докази інформування відповідача про час та місце розгляду справи, тому він не може вважатися повідомленим належним чином, а тому підстави для заочного розгляду цивільної справи відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2) , № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08.04.2010 року) . Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на “усне слухання” . Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011 року) . 3. Що стосується заперечення проти позовних вимог представника позивача та докази, якими воно обґрунтовується, слід зазначити наступне. Задовольняючи позовну заяву банку, суд в своєму рішенні зазначив про те, що відповідач відповідно до укладеного договору № б/н від 18.12.2009 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Внаслідок несвоєчасної сплати боржником щомісячних платежів за користування кредитними коштами виникла заборгованість, яка станом станом на 29.03.2018 року становить 115171,62 грн. , яка складається з наступного: 4758,59 грн. заборгованість за кредитом; 110413,03 грн. заборгованість за відсотками за період з 18.12.2009 року по 01.10.2017 року. Він звертає увагу суду на те, що договір про надання банківських послуг укладений шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. У заяві позичальника від 10.12.2009 року процентна ставка зазначена 2,5 %. Банк пред`являючи вимоги про погашення кредиту (сума, яку фактичну отримав позичальник) просив, у тому числі, стягнути складові його повної вартості, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення відсотків за користування кредитними коштами розрахунком заборгованості, довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, копією заяви позичальника та витягом з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” “Універсальна. 30 днів пільгового періоду” . Однак, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомившись і погодившись із ними, підписуючи заяву 10.12.2009 року, а також те, що указані документи на момент отримання відповідачем банківської картки, містили умови щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному порядку і розмірі, а, отже, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. З огляду на викладені норми матеріального права та враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17-ц, провадження № 14-131цс19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244) , яка є обов`язковою для застосування, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України, а тому з підстав недоведеності узгодження із позичальником умов кредитування в частині нарахування процентів, неустойки (пеня та штрафи) у задоволенні таких вимог слід відмовити. Крім того, він звертає увагу суду, що з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що борг обчислений станом на 29.03.2018 року, згідно з довідкою про зміну умов кредитування, останній раз кредитний ліміт збільшено 07.03.2012 року. Позивач зазначає, що строк дії кредитного договору обумовлений в п. 9.12. Правил надання банківських послуг та складає 12 місяців з дати підписання договору. Однак, представник позивача не зазначає в позовній заяві, коли саме у нього виникло право вимоги, тобто коли саме почався перебіг строків позовної давності. Він вважає, що з розрахунку, наданого суду представником позивача вбачається, що заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4758,59 грн. виникла 31.03.2014 року, тобто представник позивача звернувся до суду поза межами строків позовної давності, а оскільки він не був присутній в судовому засідання з поважних причин, то не міг подати суду заяву про застосування строків позовної давності. Загальна позовна давність, зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів встановлюється позовна давність тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) , а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України) . Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті) . Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. У зв`язку з тим, що він не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, а тому з об`єктивних причин не міг скористатись правом подання заяви про застосування позовної давності. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Також, матеріали справи не містять підтверджень, того, саме з Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою він був ознайомлений, розумів його і погодився з ними, підписуючи заяву на отримання кредиту, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви у розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку) , яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43098344) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Також він звертає увагу суду на те, що відповідно до довідки про зміну кредитування та обслуговування кредитної карти ним не було підписано, що не можна вважати її складовою кредитного договору, та можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, у заяві позичальника. Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі “Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів” (“Dombo Beheer В. V. v. the Netherlands”) від 27.10.1993 року, заява № 14448/88, § 33) . У зв`язку із вищенаведеним та у відповідності до ст. ст. 284, 285 ЦПК України, він просив: 1. Поновити строк подачі заяви про перегляд заочного рішення. 2. Переглянути заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми 15.11.2018 року у справі № 592/6988/18 за позовом ПАТ КБ “Приват-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 3. Скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми 15.11.2018 року у справі 592/6988/18 за позовом ПАТ КБ “Приват-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та призначити справу до розгляду у загальному порядку (вхідний № 45814/20 від 25.11.2020 року) (а. с. 55-67) .

30.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про розгляд справи без участі відповідача, в якій він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/6988/18 за позовом ПАТ КБ “Приват-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ним було подано заяву про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18, розгляд якої відповідно інформації з інтерне-ресурсу “Судова влада України” було призначено на 03.12.2020 року на 15 годину 30 хвилин. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 зі змінами “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” вирішено установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі — COVID-19) , з 1 серпня до 31 грудня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (Офіційний вісник України, 2020 року, № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20.05.2020 року № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” , п. 1 Постанови. Зважаючи на значне погіршення епідеміологічної ситуації в м. Суми, в судове засідання прибути він не має можливості, а тому враховуючи поважність причин, керуючись ст. ст. 43, 183, 223 ЦПК України, з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, зокрема учасників справи та працівників суду, він просив справу розглянути без його участі та заяву про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18 задовольнити (вхідний № 46473 від 30.11.2020 року) (а. с. 71) .

В судове засідання представник публічного акціонерного товариства комерційний банк “Приват-Банк” не з`явився. Про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду заяви, у відповідності до положень ч. 1 ст. 287 ЦПК України (а. с. 69) .

Оголосивши заяву про перегляд заочного рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, оскільки судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не з`явився в судові засідання з поважних причин, бо не отримував судових повісток, оскільки докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, відтак суд дійшов висновку про те, що заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18 слід задовольнити та скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18 і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 268, 272, 280-289, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18 задовольнити.

Скасувати заочне рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.11.2018 року по цивільній справі № 592/6988/18 і призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження на 12.02.2021 року на 11 годину 00 хвилин.

В судове засідання викликати сторони, представників сторін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.Г. Бичков