Ухвала суду № 93319371, 04.12.2020, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/599/20

Провадження №2/463/712/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Тертична Елеонора Віталіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійним іпотечного застереження,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, просить ухвалити рішення, яким визнати недійсною статтю 5 договору іпотеки з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя укладеного 18.05.2007 між Акціонерним Комерційним Промислово-Інвестиційним Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , посвідченим ПН ЛМНО Тертичною Е.В. та зареєстрованим за номером 4868, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 390,7 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

Суддя своєю ухвалою від 28.01.2020 прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі, призначивши таку до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам та третій особі визначено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, письмових заперечень та письмових пояснень щодо позову та відзиву.

Одночасно, цією ухвалою до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Роз`яснено позивачу його обов`язок відповідно до ч. 3 ст. 187 ЦПК України направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі, про що суду до початку підготовчого засідання необхідно подати відповідні докази виконання такого обов`язку.

Крім того, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 29.01.2020 у порядку забезпечення позовних вимог до розгляду справи по суті заборонено суб`єктам, що здійснюють діяльність у сфері державної реєстрації прав вчиняти реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по зміні власника відпочинково-розважального закладу, реєстраційний № 33015142, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 571,20 кв.м.

У зв`язку з невиконанням позивачем обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 187 ЦПК України та ненаданням суду доказів направлення копії позовної заяви з додатками третім особам ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 04.11.2020 до позивача застосовано заходи процесуального примусу та стягнуто з нього штраф у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4204 грн.

Повноважний представник позивача подав до суду клопотання про скасування цієї ухвали, мотивуючи тим, що позивач з поважних причин не виконав свого обов`язку, передбаченого ч. 3 ст. 187 ЦПК України, оскільки не отримував ухвали від 28.01.2020, якою до участі в справі залучено треті осіб. Крім того, мав захворювання. З огляду на зазначене, а також враховуючи карантинні обмеження просить скасувати ухвалу суду від 04.11.2020.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши клопотання, суд приходить до висновку про необхідність скасування ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 04.11.2020.

Заходами процесуального примусу, згідно ч. 1 ст. 143 ЦПК України є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Отже, метою заходів процесуального примусу є не притягнення сторони до відповідальності, а спонукання такої сторони до виконанням своїх процесуальних обов`язків для виконання завдань цивільного судочинства, які відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦПК України превалюють над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом ч. 6 ст. 148 ЦПК України суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, стосовно якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Системний лінгвістично-логічний аналіз ч. 6 ст. 148 ЦПК України дозволяє стверджувати, що законодавець, застосовуючи для семантико-синтаксичного відношення в реченні сурядний єднальний сполучник «та», який зумовлює одночасність учинення дій, виникнення станів чи вказівки на існування предметів/суб`єктів, за загальним правилом передбачав можливість скасування ухвали про стягнення штрафу за умови виправлення допущеного порушення і одночасного надання доказів поважності невиконання своїх процесуальних обов`язків.

Однак, одночасне вживання у ній як додаткового сурядного розділового сполучника «або» також створює альтернативний перелік і як виняток, суд може скасувати ухвалу про накладення штрафу за наявності хоча б однієї з перерахованих умов.

У справі яка розглядається застосовуючи до позивача заходи процесуального примусу суд виходив з того, що його бездіяльність створює перешкоди у здійсненні судочинства та унеможливлює повний, всебічний і об`єктивний розгляд справи, оскільки створює правову невизначеність, де треті особи отримають право апелювати до кінцевого судового рішення з тих підстав, що будучи залученими до справи вони не були обізнані з предметом спору та характером правовідносин.

Після застосування заходів процесуального примусу позивач виконав свій обов`язок та направив залученим третім особам копію позовної заяви з додатками, а відтак, загроза неповноти судового розгляду перестала існувати.

Крім того, позивач долучив до матеріалів справи копію медичної довідки сімейного лікаря, згідно якої у період з 11.08.2020 по 30.08.2020 він перебував на амбулаторному лікуванні з приводу двобічної пневмонії.

Вказана обставина сама по собі не є самодостатньою підставою для визнання поважними причин невиконання позивачем своїх обов`язків. Натомість, загальновідомим є той факт, що на всій території України з 12.03.2020 і по даний час запроваджено карантин та діють відповідні карантинні обмеження, а з врахуванням вимог п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020р., всі процесуальні строки були продовженими та завершились 07.08.2020.

Всі ці обставини в сукупності дозволяють визнати причини невиконання позивачем своїх процесуальних обов`язків поважними, хоч і з приміткою «мінімально».

З огляду на зазначене, а також враховуючи, що обумовлена бездіяльністю позивача загроза неповноти судового розгляду перестала існувати, суд вважає, що для виконання завдань цивільного судочинства відпала необхідність в застосування заходів процесуального примусу. Відтак, ухвалу про стягнення штрафу належить скасувати.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу про необхідність утримуватися від дій чи бездіяльності, що зумовлюють затягування судового процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На підставі наведеного на керуючись ст. ст. 2, 12, 44, 143, 144, 148, 260 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 04.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, де стягувачем виступає Державна судова адміністрація України, штрафу у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 4204грн. (дві тисячі двісті чотири грн.).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення на таку ухвалу може включитись до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала суду складена та підписана 04.12.2020.

Суддя: Леньо С. І.