Ухвала суду № 93287345, 16.11.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/3113/20

н\п 2-п/490/39/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого – судді Черенкової Н.П.,

при секретарі – Янкевич В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №2-4-1558/09 за позовом ВАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухваленого по цивільній справі №№2-4-1558/09 за позовом ВАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення заявник посилалася на те, що вказане заочне рішення було ухвалено без участі відповідача, що позбавило можливості надати пояснення, відзив на позов та подати відповідні докази.Також відповідач просив поновити строк для подачі заяви про перегляд заочного рішення, оскільки копію рішення отримано ним лише 27.03.2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Учасники справи до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

У відповідності до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутності сторін.

Вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.03.2009 року позовні вимоги ВАТ «Сведбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Сведбанкзаборгованість кредитним договором у розмірі 471453,89 грн. та судові витрати у розмірі 473183,89 грн.

Відповідно до ст.284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Стосовно доводів заявника щодо несвоєчасного отримання копії рішення суду суд звертає особливу увагу, що несвоєчасне отримання копії судового рішення саме по собі не може бути визнано поважною причиною пропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Також, необхідно зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

У п.47 рішення у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що рішення про поновлення строку на оскарження може порушити принцип правової визначеності та свобода розсуду судів при вирішенні питання про поновлення не є необмеженою. У кожному випадку суди мають встановлювати, чи виправдовують причини поновлення строку на оскарження втручання у принцип остаточності судового рішення.

Таким чином, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, яке набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність та відповідає прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини, наведеній, зокрема в його рішенні «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року та інших.».

Враховуючи зазначене, та те що заявником надані докази, які були об`єктивно непереборними на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду, суд вбачає поважність причин пропуску строку звернення до суду та відповідно підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення.

Стосовно самої заяви про перегляд заочного рішення, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Однак, з огляду на заяву про перегляд заочного рішення та, оцінюючи надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи, суд не вбачає можливим погодитись із доводами заявника. Так, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, відповідач повідомлявся судом про час та дату розгляду справи.

Крім того, в заяві про перегляд заочного рішення заявник не наводить посилань на докази, що мають, на його думку, істотне значення для правильного вирішення справи, і які не досліджувались судом при розгляді справи у зв`язку із неявкою відповідача. Доказів, що б підтверджували необґрунтованість вимог позивача до заяви не додано.

Згідно ст. 287 ч.3 п.1 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідачів та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст.126, 127, 284,288 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у справі №2-4-1558/09 за позовом ВАТ «Сведбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.П. Черенкова