Рішення № 93263895, 03.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2020 р. Справа№200/8703/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправним та скасування рішення від 20.03.2020 року № 154 про відмову в призначенні пенсії;

- визнання протиправним та скасування рішення від 04.08.2020 року № 14117 про відмову в призначенні пенсії;

- зобов`язання повторно розглянути заяву про призначенні пенсії за віком від 16.03.2020 року зарахувавши до загального трудового (страхового) стажу період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року, період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 16.03.2020 року, досягнувши 55 років, звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з доданими до неї документами.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 154 від 20.03.2020 року йому було відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з недостатністю загального страхового та пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу роботи не враховано довідку про період пільгової роботи в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» через відсутність підпису начальника відділу кадрів, а до загального страхового стажу роботи не враховано період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року, період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року, записи про що наявні в трудовій книжці.

Рішенням управління № 154 від 20.03.2020 року позивачу було відмовлено в призначенні пільгової пенсії.

29.07.2020 року позивач повторно звернувся до управління, надавши пільгову довідку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з усіма можливими підписами, печатками та реквізитами, проте рішенням відповідача № 14117 від 04.08.2020 року позивачу знову було відмовлено. Зокрема, в рішенні зазначено, що з урахуванням нової пільгової довідки пільговий стаж складає 16 років 1 місяць і 1 день, що дає право на призначення пенсії, однак загальний трудовий стаж складає 25 років 11 місяців 3 дні, що є недостатнім, оскільки законом передбачено наявність 27 років 6 місяців загального стажу.

Відповідачем знову не враховані до загального трудового (страхового) стажу період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року, період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року.

З зазначених причин позивач просить скасувати обидва рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 03 листопада 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року розгляд справи відкладено на 03 грудня 2020 року.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Відповідачем надано письмовий відзив від 27.10.2020 року (а.с. 39-40). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 16.03.2020 року позивач звернувся в управління з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням № 154 від 20.03.2020 року відповідач відмовив у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки у позивача не було необхідного страхового та пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначає про пропуск позивачем процесуального строку для оскарження рішення від 20.03.2020 року.

29.07.2020 року позивач знову звернувся до управління з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням № 14117 від 04.08.2020 року відповідач відмовив в призначенні пільгової пенсії через недостатність страхового стажу не менш 28 років. Загальний трудовий стаж позивача складає 25 років 11 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення обраного виду пенсії.

Зазначає, що до страхового стажу не враховані період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року у зв`язку з тим, що є невідповідність прізвищ власника диплому ОСОБА_2 та заявника ОСОБА_3 .

Період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року не був зарахований до страхового стажу позивача, оскільки період навчання перетинається з строковою військової службою, а термін навчання по диплому перебільшує встановлений законодавством. При цьому, в трудовій книжці не вказано форму навчання після поновлення навчання.

Таким чином, відповідно до наданих позивачем документів страховий стаж позивача склав 25 років 11 місяців 3 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 16 років 1 місяць 1 день.

З зазначених причин відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 8-9). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.11.2019 року № 1411-5000233658/54259 позивач зареєстрований у м. Маріуполь Донецької області (а.с. 10).

Судом встановлено, що 16.03.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з доданими документами (а.с. 60).

Рішенням управління № 154 від 20.03.2020 року відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії через відсутність необхідного страхового та пільгового стажу у позивача (а.с. 18-19).

Зокрема, в спірному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 згідно наданих документів складає 25 років 7 місяців 3 дні, пільговий стаж за Списком № 2 – 9 років 5 місяців 25 днів, що є недостатнім для обраного виду пенсії.

До пільгового стажу не враховано період роботи позивача з 01.01.2013 року по 02.08.2016 року на посаді апаратника вуглезбагачення в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки на довідці про пільговий характер немає підпису начальника відділу кадрів.

В рішенні також зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року у зв`язку з тим, що є невідповідність прізвищ власника диплому ОСОБА_2 та заявника ОСОБА_3 .

Крім того, період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року відповідачем не був зарахований до страхового стажу позивача, оскільки період навчання перетинається з строковою військової службою, а термін навчання по диплому перебільшує встановлений законодавством. При цьому, в трудовій книжці не вказано форму навчання після поновлення навчання.

29.07.2020 року позивач повторно звернувся до управління з заявою про призначення пільгової пенсії, надавши пільгову довідку ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з усіма необхідними реквізитами (а.с. 66).

Рішенням відповідача № 14117 від 04.08.2020 року позивачу знову було відмовлено (а.с. 20-22). Зокрема, в рішенні зазначено, що з урахуванням нової пільгової довідки пільговий стаж складає 16 років 1 місяць і 1 день, що дає право на призначення пенсії, однак загальний трудовий стаж складає 25 років 11 місяців 3 дні, що є недостатнім, оскільки законом передбачено наявність у чоловіків 28 років загального стажу.

Відповідачем знову не враховані до загального трудового (страхового) стажу період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року, період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року.

Разом з тим, у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 30.05.1983 року (а.с. 11-13) наявні наступні записи щодо спірних періодів навчання:

- до прийняття на шахту імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року навчання за спеціальністю електрослюсаря підземного в міському професійно-технічному училищі № 110 міста Торез;

- 26.05.1983 року по 17.08.1983 року працював на шахті імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді електрослюсаря підземного, звільнений у зв`язку з виїздом на навчання;

- з 01.09.1983 року зарахований студентом першого курсу до Донецького політехнічного інституту за спеціальністю «гірнича електромеханіка»;

- з 30.06.1984 року – служба в Радянській Армії.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до довідки Донецького національного технічного університету від 16.06.2020 № 198/19-15 з 30.06.1984 року позивачу було надано академічну відпустку на час строкової військової служби (наказ № 05-1193 від 25.06.1984 року) (а.с. 17).

З 30.07.1986 року позивач повернувся з академічної відпустки до навчання, а з 13.01.1988 року відрахований зі складу студентів за сімейними обставинами.

З 01.09.1988 року позивача поновлено на 3 курс ДПІ за спеціальністю «гірнича електромеханіка» на денне навчання (наказ № 2248-03 від 08.09.1988 року), а 31.07.1991 року відрахований зі складу студентів у зв`язку з закінченням інституту (наказ № 1748-03 від 02.07.1991 року).

Навчання позивача у Донецькому політехнічному інституті за спеціальністю «гірнича електромеханіка» підтверджено дипломом УВ № 925252 від 29.06.1991 року (а.с. 15).

Навчання позивача в міському професійно-технічному училищі № 110 м. Торез за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року доведено дипломом наведеного професійно-технічного училища В № 444132 від 16.05.1983 року (а.с. 14), а також записом у трудовій книжці позивача (а.с. 11).

Відразу після закінчення навчання, позивач працевлаштувався з 26.05.1983 року на шахту імені Л.І. Лутугіна виробничого об`єднання «Торезантрацит» на посаді електрослюсаря підземного.

Отже, спірним питання даної справи є неврахування до загального страхового стажу позивача часу навчання у ПТУ та на денному відділенні інституту, записи по яких, наявні у трудовій книжці та навчання підтверджено відповідними дипломами та довідками.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 06 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім – тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру чи наказ про атестацію робочих місць може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 30.05.1983 року належним чином вчинені всі спірні записи про навчання в ПТУ № 110 міста Торез та ДПІ, що дає право на включення цих періодів до загального страхового стажу, тому ці періоди слід зарахувати до страхового стажу позивача.

Пункт 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 передбачає, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

В матеріалах справи наявна довідка Донецького національного технічного університету від 16.06.2020 № 198/19-15 про надання позивачу академічної відпустки на час строкової військової служби та подальше відрахування за сімейними обставинами та зарахування позивача на денне відділення вказаного інституту (а.с. 17).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити стосовно довідки, яка видана Донецьким національним технічним університетом від 16.06.2020 № 198/19-15, який на час розгляду справи знаходиться на непідконтрольній українській владі території, наступне.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Суд зазначає, що позивачем належним чином підтверджено навчання в Донецькому політехнічному інституті після повернення з військової служби - з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року та з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року, тому цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Щодо періоду навчання в міському професійно-технічному училищі № 110 м. Тореза з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року суд зазначає наступне.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт «д» частини 1).

Поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України «Про освіту» (далі - Закон № 1060-XII). Згідно з вказаним Законом професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище,навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію (стаття 41).

Згідно статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

З зазначених причин спірний період навчання позивача у міському професійно-технічному училищі № 110 м. Тореза з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року також має бути зарахований до його страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Прийнявши неправомірне рішення щодо відмови у зарахуванні пільгового стажу за спірний період, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.

Суд зазначає, що період пільгової роботи позивача в ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у повторному рішенні був зарахований відповідачем до пільгового стажу роботи позивача. Підстави відмови в обох рішеннях ідентичні – неврахування періодів навчання в ПТУ та інституті. Разом з тим, датою звернення позивача до управління є дата його первинного звернення до відповідача – 16.03.2020 року, тому саме з вказаної дати управлінню слід повторно розглянути заяву позивача.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 20.11.2019р. № 1411-5000233658/54259 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 87548, Доненька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 42171861) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 154 від 20.03.2020 року про відмову в призначенні пенсії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 14117 від 04.08.2020 року про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 16.03.2020 року, зарахувавши до загального трудового (страхового) стажу період навчання в міському ПТУ № 110 м. Торез з 01.09.1982 року по 15.05.1983 року, період навчання в Донецькому політехнічному інституті з 30.07.1986 року по 13.01.1988 року, з 01.09.1988 року по 29.06.1991 року.

Стягнути з Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1681 (одну тисячу шістсот вісімдесят одну) гривню 60 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова