Рішення № 93252769, 30.11.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/6260/20

2/264/1558/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя у складі:

головуючого судді Мушкета О.О.

з участю секретаря Дарменко В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування вимог вказує на те, що 22.06.2020 року з єдиного реєстру боржників його стало відомо що згідно ВП №58795664, яке було заведено приватним виконавцем Юхименко О.Л., на підставі виконавчого документу, який виданий приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С., відносно нього відкрито виконавче провадження. Відразу після цього він звернувся з відповідною заявою до приватного нотаріуса, оскільки ним не було отримано жодного виконавчого напису приватного нотаріуса Хара Н.С., що видала виконавчий напис та котрий у подальшому було передано до приватного виконавця. 09.09.2020 року ним від приватного нотаріуса було отримано виконавчий напис №6699 від 18.03.2019 року. За заявою АТ "ПУМБ" приватним виконавцем Юхименко О.Л. було прийнято до виконання виконавчий напис.

Ніяких договірних відносин з АТ "ПУМБ", які б могли потягнути боргові зобов`язання, він не мав та не має. Документів, що підтверджують безспірність його заборгованості перед АТ "ПУМБ" та встановлюють прострочення виконання зобов`язання нотаріусу не могло бути надано, оскільки вони відсутні взагалі.

У зв`язку із відсутністю документів підтверджуючих безспірність його заборгованості перед стягувачем, нотаріусом було допущено грубе порушення норм права, що регулюють порядок та підстави для видачі виконавчого напису, що є безсумнівною підставою для визнання виконавчого напису № 6699 від 18.03.2019 року таким, що не підлягає виконанню.

Крім ТОГО ЗАЗНАЧАЄ, ЩО неправомірність дій нотаріуса підтверджується листом МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ від 10.08.2020 РОКУ № 1098. яке адресовано начальникам міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції.

Вважає, що нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, не перевірила безспірність його заборгованості, не отримання ним письмового повідомлення про факт вчинення виконавчого напису нотаріуса, яка не перевірила дотримання строку, встановленого законом для вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №6699 від 18.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С.

Позивач до судового засідання не з`явився, в позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача АТ «ПУМБ» до судового засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання в якому просив долучити до матеріалів справи докази, а саме: копію Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферта) від 04.10.2013 року №26258019290389, розрахунок заборгованості за кредитним договором від 04.10.2013 року №26258019290389.

Третя особа приватний нотаріус Хара Н.С. до судового засідання не з`явилась, надіслала до суду клопотання в якому просила слухати справу у її відсутність з урахуванням фактичних відносин та постановити рішення згідно чинного законодавства.

Третя особа приватний нотаріус Юхименко О.Л. до судового засідання не з`явилась з невідомих суду причин, про місце, дату та час була повідомлена належним чином.

Від позивача до суду надійшли пояснення на подані відповідачем докази, якими він звертає увагу, що відповідачем не було надано ЖОДНОГО належного доказу, який свідчив би про правомірність вимог відповідача, які були взяті за основу при вчиненні виконавчого напису. Ніяких договірних відносин з АТ "ПУМБ", які б могли потягнути боргові зобов`язання, він не мав та не має. Документів, що підтверджують безспірність його заборгованості перед АТ "ПУМБ" та встановлюють прострочення виконання зобов`язання нотаріусу не могло бути надано, оскільки вони відсутні взагалі, що підтверджується матеріалами справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Судом встановлено, що 04.10.2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк ренесанс капітал», правонаступником якого виступає АТ «Перший Український Міжнародний Банк», підписано Пропозицію укласти Договір карткового рахунку (оферти) № НОМЕР_1 з лімітом овердрафту 5000 грн., строком на 24 місяця, зі сплатою 36 % річних, з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості в 2%.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Судом встановлено, що 18.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6699 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №26258019290389 від 04.10.2013 року, укладеним ним із АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший Український міжнародний банк», заборгованості за кредитним договором.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу за кредитним договором №26258019290389 від 04.10.2013 року настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 12.03.2018 року по 12.03.2019 року. Сума заборгованості складає 20571,03 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8882,00 грн., прострочена заборгованість за комісією 0 грн., прострочена заборгованість за процентами 11434,98 грн., строкова заборгованість за процентами в розмірі 254,05 грн.

За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плату зі стягувача в розмірі 500 грн. З виконавчого напису вбачається, що він вчинений на підставі ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

З копії матеріалів нотаріальної справи, які були надані приватним нотаріусом Хара Н.С., вбачається, що для вчинення виконавчого напису нотаріусу було надано, крім іншого копію письмової вимоги (повідомлення) № 562 від 23.01.2019 року, адресованої ОСОБА_1 про те, що станом на 23.01.2019 року у нього перед банком існує заборгованість у розмірі 20571,03 грн. Однак, нотаріусу відомості про отримання боржником вказаного повідомлення надані не були.

Із матеріалів справи вбачається, що банком надано нотаріусу виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням сум заборгованості, однак з наданої виписки неможливо встановити наявність безспірної заборгованості, оскільки первинні облікові документи, оформлені у порядку, визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» нотаріусу надані не були, тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір комісії та процентів за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.

Відповідно до умов кредитного договору №26258019290389 від 04.10.2013 року, та графіку платежів, він був укладений на 24 місяця, тобто до 04.10.2015 року.

У виписці з рахунку відсутня достатня і безспірна інформація щодо строку прострочення та періоду, за який виникла заборгованість, а також інформація, яка б підтверджувала, що заборгованість, яку пропонується стягнути з позичальника, виникла виключно в межах строку позовної давності, враховуючи те, що банк звернувся до нотаріуса 12.03.2019 року.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що заборгованість, за написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ», не є безспірною. Подані документи АТ «ПУМБ» нотаріусу не підтверджують безспірність заборгованості. Окрім того, суд також приходить до висновку, що нотаріус не перевірила, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.

З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі «Перелік»).

Постановою Кабінету Міністрів № 622 від 26.11.2014 року Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23.

В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

З викладеного вбачається, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусі, затверджений постановою Кабінет Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваних виконавчих написів нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., стосувався лише нотаріально посвідчених договорів, і не міг застосовуватись до кредитного договору, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк», у простій письмовій формі.

За таких обставин, суд вважає, що вчинення нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. виконавчого напису від 18.03.2019 року на кредитному договорі №26258019290389 від 04.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 з АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «Перший Український міжнародний банк», у простій письмовій формі на підставі положень Переліку, які рішенням суду визнані нечинними.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 18.03.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрованого в реєстрі за № 6699, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ».

Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про відшкодування судових витрат з відповідача АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у розмірі 840,20 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст.141 ЦПК України, та вважає необхідним стягнути з відповідача АТ «Перший український міжнародний банк» на користь позивача ОСОБА_1 витрати понесені по сплаті судового збору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи квитанцій, позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Враховуючи положення ст. 13 ЦПК України, суд вважає за можливе задовольнити заявлену до стягнення суму яка складається з судового збору за позовну заяву в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 133, 137, 141, 229, 263-265, 280, 345 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: Приватний нотаріус Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 6699, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною від 18.03.2019 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованості в розмірі 21071,03 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (код ЄДРПОУ 14282829, м.Київ, вул.Андріївська, 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. О. Мушкет