Ухвала суду № 9324911, 02.03.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                            Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

                                                                                Справа № 2-а-6935/08/8/0170

02.03.10 м. Севастополь

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Дугаренко О.В.,

суддів           Дадінської Т.В. , Омельченка В. А.                      секретар судового засідання          Клюкіна Н.С.

за участю представників сторін:

представник позивача Державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив, представник відповідача Державної податкової інспекції в м.Судак АР Крим - Бутовець Марина Олексіївна довіреність № 2367/10 від 08.12.09, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Судак АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 05.06.09 у справі №2-а-6935/08/8

за позовом Державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" (вул. Шаляпіна 1,Новий Світ,Судак, місто, Автономна Республіка Крим,98032)

до Державної податкової інспекції в м.Судак АР Крим (вул. Яблунева 10,Судак,Автономна Республіка Крим,98000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2009 позовні вимоги Державного підприємства «Завод шампанських вин «Новий світ»до Державної податкової інспекції у місті Судак про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Судак від 03.10.2008 №0000712301/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 131141 грн. 50 коп. (у тому числі 100697 грн.00коп, з основного платежу та 30444 грн. 50 коп. штрафних санкцій), та від 03.10.2008 № 0000722301/0 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 15955 грн. 01 коп. (у тому числі 10636 грн. 67 коп. з основного платежу та 5318 грн. 34 коп. штрафних санкцій) повністю.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Судак звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у місті Судак була проведена виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Державним підприємством “Завод шампанських вин “Новий Світ” за період з 01.07.2007 по 30.06.2008, за результатами якої складено Акт № 418/23-0/00412665 від 25.09.2008.

В ході вказаної перевірки встановлено :

1) порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР, а саме позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 100697,00грн. у наступних податкових періодах: - за 3 квартал 2007р. на суму 8017,00грн.; - за 2007р. на суму 31483,00грн. ( у т.ч. за 3 квартал 2007р. у сумі 8017,00грн.); - за 1 півріччя 2008р. на суму 69214,00грн.

2) порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р., а саме заниження податку на додану вартість у розмірі 10636,67грн. у т.ч. по періодам: - за вересень 2007р. на суму 2230,00грн.; - за жовтень 2007р. на суму 8406,67грн.

Крім того, за результатами перевірки зменшено значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість у сумі 71115,65грн. у тому числі.:

за листопад 2007 на суму 8066,66грн.;

за грудень 2007 на суму 11407,32грн.;

за січень 2008 на суму 6940,00грн.;

за лютий 2008 на суму 8503,33грн.;

за березень 2008 на суму 10854,67грн.;

за квітень 2008 на суму 8766,67грн.;

за травень 2008 на суму 8720,00грн.;

за червень 2008 на суму 7857,00грн.

3)          порушення підпункту 17.1.7 пункту 7.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині не своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та штрафних санкцій по наданим уточнюючим розрахункам податкових зобов’язань з податку на додану вартість за січень 2008 року та червень 2008 року.

4)          в результаті перевірки питання правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб встановлено порушення абз. “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. По результатам перевірки нарахована пеня за несвоєчасне внесення до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб з виданої заробітної плати в сумі 5565,50грн.

За результатами вказаної перевірки, на підставі Акту перевірки, № 418/23-0/00412665 від 25.09.2008 були винесені податкові повідомлення-рішення: №0000712301/0 та №0000722301/0 від 03.10.08.

Згідно податкового повідомлення-рішення № 0000712301/0 від 03.10.08 позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 131141грн.50коп., з яких 100697грн.00коп. донараховано податку на прибуток підприємств, 30444грн.50коп. –штраф за порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, нарахований відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Податковим повідомленням-рішенням №0000722301/0 від 03.10.08 позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 15 955грн.01коп. з яких 10636грн.67коп. донараховано чистого податкового зобов’язання з Податку на додану вартість, 5318грн.34коп. –штраф за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", нарахований відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 №0000712301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 131141грн.50коп., у тому числі 100697грн.00коп. з основного платежу та 30444грн.50коп. штрафних санкцій було прийнято відповідачем за наступні порушення податкового законодавства:

­          підпункт 4.1.1 пункт 4.1 статті 4, підпункт 11.3.1 пункт 11.3 статті 11 Закону України № 283/97ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств” через заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток по операціях з безкоштовно наданих послуг по харчуванню працівників позивача та операції з організації новорічних свят у загальній сумі 393566,00грн за період з 01.09.2007 по 30.06.2008, що привело до заниження зобов'язань з податку на прибуток за цей період на суму 98391,50грн.;

­          пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункт 5.2, підпункт 5.3.9 пункт 5.3, пункт 5.9 статті 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств” через заниження об'єкта оподатковування податком на прибуток на суму 9222грн.00 коп., що привело до заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 2305,50грн. (але, по яких операціях, за які порушення та за який період в акті перевірки не вказано).

Крім того вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 №0000722301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 15 955грн.01коп., у тому числі 10636грн.67коп. з основного платежу та 5318грн.34коп. штрафних санкцій було прийнято відповідачем за порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункт 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону України №168/97ВР від 03.04.97р. “Про податок на додану вартість” через заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з безкоштовно наданих послуг по харчуванню працівників позивача та по операції організації новорічних свят в сумі 10636,67грн за період вересень та жовтень 2007 року.

В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, про причини неявки судову колегію не повідомив. Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо обґрунтованості позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, згідно пункту 1.31 статті 1 Закону України №283/97ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств” (надалі Закон №283) продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Пунктом 1.23 статті 1 Закону № 283, передбачено, що безоплатно надані роботи, послуги - це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Відповідно підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону № 283 валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3. статті 11 Закону № 283 передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку. Отже, відповідно до вищевказаних норм закону до складу валового доходу платника податків включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі результати робіт (послуг), надані таким платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості. При цьому датою збільшення валового доходу у разі безоплатного надання результатів робіт (послуг) вважається дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача, що позивач повинен був включити до складу свого валового доходу суми послуг, наданих Приватним Підприємством “Есфирь” працівникам позивача згідно умов договорів №179 від 17.09.2007 та №229 від 27.12.2007 на підставі вищевказаних норм закону, оскільки для працівників позивача такі надані послуги були безоплатними.

Проте, у вказаних нормах закону мова йде про включення до складу валового доходу сум наданих послуг, які надаються таким платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Доводи позивача, що фактично позивач у перевіряємому періоді не здійснював операцій з безоплатного надання результатів робіт (послуг) по харчуванню своїх працівників та організації новорічних свят для них, тобто не надавав робіт (послуг) без вимоги про компенсацію їх вартості, ці послуги надавало особисто ПП “Есфирь”, а позивач лише відшкодовував компенсацію їх вартості ПП “Есфирь”, є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97ВР від 03.04.97 (далі Закон №168) поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. статті 3 Закону № 168 передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: -           або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, згідно вищевказаних норм закону об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки послуг, тобто будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, у тому числі операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, які надаються таким платником податку. При цьому датою виникнення податкових зобов'язань по операціях з безоплатного виконання робіт, надання послуг вважається дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідач в Акті перевірки вважає, що оскільки працівники позивача не оплачували надані їм Приватним підприємством “Есфирь” послуги харчування та послуги організації новорічних свят, а за них ці послуги оплачував позивач, то він зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання з Податку на додану вартість на підставі підпункту 3.1.1. пункту 3.1. статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97ВР від 03.04.97. При цьому відповідач для визначення об’єкта оподаткування Податок на додану вартість прийняв звичайною ціною операції ціну придбання послуг згідно актів виконаних робіт, складених позивачем та Приватним підприємством “Есфирь”.

Проте, у вищевказаних нормах закону мова йде про визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість по операціям з виконання робіт, надання послуг, які надаються таким платником податку, а не іншою особою.

Слід зазначити, що фактично позивач у перевіряємому періоді не здійснював операцій з виконання робіт, надання послуг своїм працівникам, у тому числі не здійснював операцій з безоплатного виконання робіт, надання послуг своїм працівникам з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що з метою забезпечення трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, створення сприятливих умов діяльності підприємства, що направлені на підвищення соціальної захищеності працівників, на забезпечення стабільності та ефективності праці підприємства, а також підвищення взаємної відповідальності сторін між адміністрацією Державного підприємства “Завод шампанських вин “Новий Світ” в особі директора Павленко Я.П. та профспілковим комітетом в особі Калієвської Т.В. укладено Колективний договір на 2007- 2008, який узгоджений зборами трудового колективу Державного підприємства “Завод шампанських вин “Новий Світ”(протокол №2 від 17.07.2007).

Предметом вказаного Колективного договору є додаткові положення про оплату праці, зайнятості, режим робочого часу, пільги та соціальні гарантії, які надаються роботодавцем за рахунок власних коштів.

Пунктом 6.28 Розділу VI Колективного договору, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом позивача, передбачено, що позивач зобов'язаний організовувати безкоштовні обіди для своїх працівників за рахунок коштів підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що організація та облік послуг громадського харчування шляхом надання комплексних обідів для працівників позивача у перевіряємому періоді здійснювалась позивачем на підставі наказу №256-п від 31.08.2007.

Згідно Наказу № 256-п від 31.08.2007 працівники позивача:

- Щомісячно в строк до 30 числа, що передує звітному місяцю, представляють директору на затвердження списки штатних працівників підприємства, яким Приватне підприємство “Есфирь” буде надавати послуги громадського харчування.

- Щомісячно в строк до 1 числа звітного місяця на підставі затверджених директором списків штатних працівників підприємства видають іменні талоні працівникам у кількості, рівній кількості робочих днів у поточному місяці.

- Щомісячно в строк до 3 числа місяця, що слідує за звітним, приймають від Приватного підприємства “Есфирь” іменні талони працівників, які останні надають Приватному підприємству “Есфирь” в обмін на комплексні обіди. На підставі отриманих талонів складають звіт про фактичну кількість обідів, отриманих працівниками підприємства від Приватного підприємства “Есфирь”, і акт виконаних робіт за звітний місяць.

- На підставі звіту про фактичну кількість обідів, отриманих працівниками підприємства, і підписаного сторонами акту виконаних робіт відображають в бухгалтерському обліку суми заборгованості перед Приватним підприємством “Есфирь” відповідно до умов договору про надання послуг громадського харчування та утримують суми податку з доходів фізичних осіб згідно вимог чинного законодавства.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов колективного договору позивач 17.09.2007 уклав із Приватним підприємством “Есфирь” договір № 179, згідно умов якого Приватне підприємство “Есфирь” зобов'язується надавати працівникам позивача послуги громадського харчування шляхом надання комплексних обідів, а позивач зобов'язується оплачувати вартість наданих послуг Приватним підприємством “Есфирь” грошовими коштами з розрахунку 20грн. за кожний фактично наданий комплексний обід.

Крім того, між позивачем і Приватним підприємством “Есфирь” укладено договір № 229 від 27.12.2007, згідно умов якого Приватне підприємство “Есфирь” зобов'язується надавати послуги по організації та обслуговуванню новорічного святкового заходу для працівників позивача у кількості 350 чоловік (святкове оформлення зала, обслуговування банкету, готування й доставка блюд, сервіровка столів, прибирання залу тощо), а позивач зобов'язується оплатити за надані послуги ПП “Есфирь” грошові кошти у сумі 21000грн.

Судом встановлено, що фактично у перевіряємому періоді Приватне підприємство “Есфирь” надало працівникам позивача послуги на загальну суму 393566,67грн., у тому числі: - послуги громадського харчування шляхом надання комплексних обідів згідно умов договору №179 від 17.09.2007 на суму 376066,67грн. (без ПДВ) за період з 01.09.2007 по 30.06.2008р.; -          послуги по організації та обслуговуванню новорічного святкового заходу для працівників позивача згідно умов договору №229 від 27.12.2007р. на суму 17500грн. (без ПДВ) у грудні 2007 року.

Також, Приватне підприємство “Есфирь” надало позивачу акти виконаних робіт (наданих послуг) на суму наданих послуг працівникам позивача згідно умов договору №179 від 17.09.2007 та №229 від 27.12.2007 для здійснення позивачем оплати по ним, а саме: акти виконаних робіт №456 від 28.09.07, № 468 від 31.10.07, №2 від 30.11.07, №3 від 28.12.07, №4 від 28.12.07, №1 від 31.01.08, №2 від 29.02.08, №3 від 31.03.08, №4 від 30.04.08, №5 від 30.05.08, №6 від 30.06.08 на загальну суму виконаних робіт 472280грн., в тому числі 78713,33грн. Податку на додану вартість.

Із бухгалтерського обліку виходить, що позивач відобразив витрати по бухгалтерському рахунку 84 “Інші операційні витрати” на суму 376066,67грн. і відобразив заборгованість перед Приватним підприємством “Єсфирь” на суму 451280грн.

Так, у податковому обліку з податку на прибуток сума витрат на оплату харчування працівників позивача згідно умов договору №179 від 17.09.2007р. була включена позивачем до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.6.1. пункту 5.6. статті 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств” на суму 376066,67грн. за період з 01.09.2007 по 30.06.2008, що відображено в Декларації з податку на прибуток підприємств.

В податковому обліку з податку на додану вартість та в Декларації з Податку на додану вартість позивач не відобразив податковий кредит, сплачений ПП “Есфирь” у складі ціні послуг по харчуванню своїх працівників на суму 75213,33грн. за період з 01.09.2007 по 30.06.2008, оскільки ці послуги в подальшому не використовуються позивачем в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.

Також, зі своїх працівників позивач утримав податок з доходів фізичних осіб, відобразив його у бухгалтерському обліку та в податковій звітності по формі 1-ДФ та перерахував його до бюджету у встановленому порядку.

В бухгалтерському обліку позивач відобразив витрати по бухгалтерському рахунку 85 “Інші витрати” на суму 17500грн. та відобразив заборгованість перед Приватним підприємством “Есфирь” на суму 21000грн. В податковому обліку з податку на прибуток витрати по організації новорічних свят своїм працівникам позивач до складу валових витрат не включив та в Декларації з податку на прибуток підприємств не відобразив через відсутність зв’язку вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

В податковому обліку з податку на додану вартість та в Декларації з Податку на додану вартість позивач також не відобразив податковий кредит, сплачений ПП “Есфирь” у складі ціні послуг по організації новорічних свят на суму 3500грн. у грудні 2007, оскільки ці послуги в подальшому не використовуються позивачем в оподатковуваних операціях в межах його господарської діяльності.

Встановлено, що податок з доходів фізичних осіб з послуг по організації новорічних свят позивач не утримував, оскільки вказані доходи персоніфіковані не були.

Так, витрати по операції з організації новорічних свят згідно умов договору № 229 від 27.12.2007 на суму 17500грн. (без ПДВ) у грудні 2007 року позивачем до складу валових витрат не включались через відсутність зв'язку вказаних витрат з господарською діяльністю підприємства.

Відповідач вважає, що позивач крім включення суми витрат на оплату харчування своїх працівників до складу валових витрат, також повинен був включити до складу свого валового доходу ці суми, тобто суми послуг, наданих ПП “Есфирь” працівникам позивача згідно умов договорів №179 від 17.09.2007 та №229 від 27.12.2007, оскільки для останніх вони є безоплатними.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, відповідач вважає, що послуги по харчуванню своїх працівників та організації новорічних свят для них фактично надавав позивач.

Судова колегія не погоджується з вищенаведеними висновками відповідача оскільки послуги по харчуванню працівників позивача та послуги по організації новорічних свят для них надавав особисто виконавець ПП “Есфирь”і вказані послуги були спожити працівниками позивача в процесі їх надання, то твердження відповідача про те, що ці послуги були надані саме позивачем суперечить нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Доказів на підтвердження того, що послуги надавались позивачем, а не виконавцем за означеними вище договорами, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач неправомірно вважає, що позивач повинен був включити до складу свого валового доходу 98391,50грн. (376066,67грн.+ 17500грн.) х 25%) та нарахувати ПДВ 10636,67грн. (2230грн. за вересень 2007 року та 8406,67грн. за жовтень 2007 року) на суми послуг по харчуванню працівників позивача по договору №179 від 17.09.2007 та на суми послуг по організації новорічних свят по договору №229 від 27.12.2007, оскільки для останніх вони є безоплатними.

Отже, оскільки судом встановлено, що фактично позивач не здійснював операцій з поставки послуг, у тому числі операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг своїм працівникам, а надання послуг працівникам позивача здійснював інший платник податку, то відповідач неправомірно визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10636,67грн. за період вересень та жовтень 2007 року, за порушення підпункту 3.1.1. пункту .3.1. статті 3, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97ВР від 03.04.97.

Також слід зазначити, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань з Податку на додану вартість позивачу на підставі пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97ВР від 03.04.97 також є неправомірним на підставі наступного.

Відповідно до пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Крім того судом першої інстанції встановлено, що відповідач визначив базу оподаткування та нарахував Податок на додану вартість по результатам перевірки виходячи з ціни операції по поставці послуг ПП “Есфирь” згідно договорів №179 від 17.09.2007 та №229 від 27.12.2007. Але згідно пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, лише у разі здійснення платником податку операцій, перелік яких встановлений цим пунктом закону.

Так, фактично у перевіряємому періоді позивач не здійснював операції з поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, не здійснював операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з позивачем, не передавав товарів (робіт, послуг) у межах балансу для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з ним особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку.

Отже, оскільки фактично позивач не здійснював операцій, перелік яких встановлений пунктом 4.2 статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97ВР від 03.04.97, то визначення відповідачем зобов'язань з податку на додану вартість виходячи з ціни операції по поставці послуг ПП “Есфирь” згідно договорів №179 від 17.09.2007 та №229 від 27.12.2007 є неправомірним.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в України” одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Відповідач вважає, що позивач порушив пункт 5.1, підпункт 5.2.1 пункту5.2, підпункт .5.3.9 пункту 5.3, пункт 5.9 статті 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств”, у зв'язку з чим занизив об'єкт оподатковування податком на прибуток на суму 9222грн.00 коп. та відповідно податок на прибуток на суму 2305,50грн.

Судова колегія не погоджується з рішенням відповідача про визначення податку на прибуток на суму 2305,50грн. та вважає його неправомірним на підставі наступного.

Так, при оформленні матеріалів виїзних планових перевірок посадові особи органів державної податкової служби повинні керуватися “Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства”, затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005р. №327.

Згідно підпункту 1.3 пункту 1 зазначеного Порядку встановлено, що Акт –це службовий документ, що підтверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової або позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного й іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідно до підпункту 1.7 пункту 1 зазначеного Порядку факти виявлених порушень податкового законодавства викладаються в акті перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 зазначеного Порядку передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушенням податкового законодавства необхідно: - висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання в податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені в ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання; - у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, при цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; - зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; - у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення факти відмови відобразити в акті.

Отже, Порядком № 327 передбачено чіткий перелік відомостей, показників та первинних документів, які повинні бути відображені в акті перевірки, що у свою чергу є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Відповідач в Акті перевірки не вказав ані перелік відомостей, ані первинні документи, не навів кореспонденцію рахунків операцій по вказаних порушеннях, які б чітко, об'єктивно та в повній мірі вказували на виявлені факти порушень, що привели до заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 2305,50грн.

В Акті перевірки вказані порушення пункту 5.9 статті 5 Закону №283, у т.ч. по періодам:

-          за 9 міс. 2007р. -708;

-          за 2007 +2819;

-          за І квартал 2008 +24197;

-          за І півріччя 2008 +3224.

Також, судом встановлено, що відповідач вказав тільки періоди і суми порушень, однак фактів та первинної документації позивача про виявлені порушення не наведено.

Крім того, встановлено, що при розрахунку податку на прибуток у розділі 3.1.4 Акту перевірки відповідач вказує, що порушення пункту 5.9 статті 5 Закону №283 спричинило заниження даних рядка 01.2 Декларації на загальну суму 30240грн., у т.ч. :

-          за 2007р. -2819грн.;

-          за І квартал 2008р. –24197грн.;

-          за І півріччя -3224грн.

Проте, у розрахунку нарахованого відповідачем податку на прибуток включена лише сума за період 2007 року-2819грн., а на суму по встановленим порушенням за 2008 рік. на 27421грн. не було прийнято податкове повідомлення-рішення і ця сума не врахована в розрахунку відповідача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в Акті перевірки не вказано, по яких саме операціях були встановлені факти порушень позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України №283/97ВР від 22.05.97 “Про оподаткування прибутку підприємств”, що привело до заниження зобов'язань з податку на прибуток на суму 2305,50грн.

Крім того, відповідачем не надано пояснень щодо фактичних обставин виявлених порушень із посиланням на первинну документацію, яка б підтверджувала виявлені порушення у зв’язку з висновками відповідача про заниження податкових зобов’язань з податку на суму 2305,50грн.

Таке оформлення матеріалів виїзних планових перевірок є порушенням підпункту 1.3, підпункту 1.7 пункту 1 та підпункту 2.3.2 пункту 2.3 “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства”, затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005 №327, згідно з якими передбачений чіткий перелік відомостей, показників та первинних документів, які повинні бути відображені в акті перевірки, що у свою чергу є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного і іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Рішення відповідача щодо визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток в сумі 2305,50грн. було прийнято на підставі Акту перевірки, складеного відповідачем із порушенням підпункту 1.3, підпункту 1.7. пункту 1 та підпункту 2.3.2 пункту 2.3 “Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок за питаннями дотримання податкового, валютного і іншого законодавства”, затвердженим наказом ДПАУ від 10.08.2005 №327, оскільки у ньому відсутня доказова інформація про виявлені порушення вимог податкового законодавства, то таке рішення є неправомірним.

Слід також зазначити, що розрахунок податку на прибуток відповідача фактично містить порушення на суму 100694,50грн., а податкове повідомлення-рішення від 03.10.2008 №0000712301/0 винесене на 100697грн. донарахованих зобов’язань.

Отже, сума нібито встановлених порушень у Акті перевірки і розрахунку податку на прибуток не відповідає сумі встановлених порушень у податковому повідомленні-рішенні від 03.10.2008 №0000712301/0 і є меншою на 2,50грн.

Слід вважати неспроможним посилання відповідача на округлення суми порушень на 2,50грн., оскільки чинним законодавством чітко передбачені правила округлення до цілого, та у даному випадку округлення відповідача не відповідає встановленим правилам та нормам чинного законодавства.

Таким чином, відповідач визначаючи позивачу зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 100697грн. та податку на додану вартість в розмірі 10636,67грн. діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Згідно підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того судом першої інстанції встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.3, підпункту 7.1.6 пункту 17.1, статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” стало донарахування Державною податковою інспекцією у місті Судак АР Крим податку на прибуток підприємств розмірі 100697грн. та чистого податкового зобов’язання з ПДВ в розмірі 10636,67грн.

З матеріалів справи виходить, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень–рішень від 03.10.2008 №0000712301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 131141грн.50коп. (у тому числі 100697грн.00коп. з основного платежу та 30444грн.50коп. штрафних санкцій), та №0000722301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 15 955грн.01коп. (у тому числі 10636грн.67коп. з основного платежу та 5318грн.34коп. штрафних санкцій).

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Судак АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.06.09 у справі №2-а-6935/08/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 березня 2010 р.

Головуючий суддя          підпис                              О.В.Дугаренко

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя                                                             О.В.Дугаренко