Ухвала суду № 9324693, 29.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 13/330 (2-а-7086/08) Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г.

Суддя-доповідач: Малинін В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" квітня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Малиніна В.В.

суддів:                     Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіа ту лайф» на постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіа ту лайф» про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

           У липні 2008 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі – позивач, ДПІ у Печерському районі) звернулася до Оружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіа ту лайф» (далі – відповідач, ТОВ «Айдіа ту лайф»), в якому просила стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 130588,21 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не сплатив самостійно визначеного зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2007 року, чим порушив приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон України №2181-ІІІ).

Постановою Оружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

До суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції повно встановив всі обставини, що мають значення для справи та правильно застосував норми матеріального права, не допустивши порушень норм процесуального права.

З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ТОВ «Айдіа ту лайф» зареєстровано Печерською у м. Києві РДА 26.07.2005р., присвоєно ідентифікаційний код №33637693 і внесено до ЄДРПОУ.

20.10.2007р. відповідачем було подано позивачу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2007 року, відповідно до якої податкове зобов’язання складало 130589,00 грн.

Після подання декларації була виявлена помилка у реєстрі отриманих податкових накладних, в результаті чого суттєво знижувався податковий кредит відповідача.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абзац другий пункту 5.1 статті 5 із змінами, внесенимизгідно із Законом України від 20.02.2003 р. № 550-IV).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій. (пункт 5.1 статті 5 доповнено абзацом третімзгідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV).

З аналізу наведених норм Закону випливає, що платник податку у разі самостійного виявлення помилки, що міститься у раніше поданій ним податковій декларації, може виправити вказану помилку одним із двох способів:

- або подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, форма якого затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.09.2003 року № 466, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. за № 964/8285, де відобразити суми, які не були враховані в декларації того звітного періоду, за який виправляються помилки, із знаком (+);

- або зазначити уточнені показники (виправити помилку, яка призвела до заниження податкового зобов'язання), у складі декларації з податку на додану вартість за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, в окремих рядках податкової декларації.

Зазначені обставини виключають можливість нарахування податкового зобов’язання, мова може йти лише про відповідальність за прострочення сплати податку.

У рядку 3.3 та 3.2 відповідачем були зазначені суми податкового кредиту, які не були зазначені у рядку 10.1 поданої декларації з податку на додану вартість

У листопаді 2007 року позивачем на адресу ТОВ «Айдіа ту лайф» було направлено лист №36611/10/15-411 від 22.11.2007р., яким проінформовано про відмову у визнанні уточнюючого розрахунку, оскільки останнім було порушено п.4.4.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену ним у поданій ним податковій декларації. Протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Заборгованість відповідача з ПДВ, згідно декларації від 22.10.2007р. №365189, склала 130589,00 грн. Згідно карток особових рахунків відповідача, станом на 30.10.2007р., була наявна передплата по ПДВ в сумі 0,79 грн. Тому загальна сума податкової заборгованості складає 130588,21 грн.

Згідно п.п.6.2.1. п.6.2 ст.6 Закону №2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно даної норми та у відповідності до п.п.6.2.2 - п.п.6.2.5 п.6.2 ст.6 Закону №2181-III відповідачу на юридичну адресу було надіслано першу податкову вимогу №1/9718 від 05.11.2007р. (перша податкова вимога отримана 23.11.2007р., що підтверджується повідомленням про вручення за №4346465). Відповідно до абзацу «б» п.п.6.2.3 п. 6.2 ст.6 вказаного Закону друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги. Відповідачу на юридичну адресу було надіслано другу податкову вимогу №2/11703 від 25.12.2007р. (друга податкова вимога була повернута 12.01.2008 року).

У зв'язку з незнаходженням відповідача за юридичною адресою друга податкова вимога була розміщена на дошці податкових оголошень, що підтверджується актом розміщення другої податкової вимоги на дошці податкових оголошень № 5/2 від 25.12.2007 року.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-111 встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платників податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Примусове стягнення податкової заборгованості - передбачене законодавством України. Процедура погашення податкової заборгованості платника податків встановлюється шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.

Активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання (п. 1.7. статті 1 Закону України № 2181).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення податкового боргу є обґрунтованою, законною, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти и адміністративного позову.

Відповідачем не було надано вагомих доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, а тому висновки суду першої інстанції є такими що відповідають вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіа ту лайф», – залишити без задоволення.

Постанову Оружного адміністративного суду м. Києва від 16 лютого 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіа ту лайф» про стягнення податкового боргу, – залишити без змін.

Матеріали справи повернути до Оружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяці після набрання законної сили.

Головуючий:

Судді:

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 05.05.10.