Рішення № 9323938, 10.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2009 р. м. Черкаси Справа № 17/2447

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., з секретарем Петько Л.В, за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 - особисто,

відповідача Хоменко Г.О. по довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/2447

за позовом субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

дозакритого акціонерного товариства «Юрія»

простягнення 6 000 грн., ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Юрія»(далі-відповідач) 6000 грн.

Підставою позову, на думку позивача, є невиконання відповідачем зобовязань по оплаті вартості виконаних робіт за договором № 9 від 03.06.2008 року на проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування автомобіля.

В судових засіданнях 29.10.2009 року та 10.11.2009 року представник позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримав і просив суд задовольнити.

В судовому засіданні 10.11.2009 року представник позивача на вимогу суду надав Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що станом на 03.11.2009 року місцезнаходження відповідача: (м. Черкаси, вул. Вербовецького, буд. 108).

На зазначену адресу відповідача двічі направлялись ухвали суду від 01.10.2009 року про порушення провадження у справі, від 29.10.2009 року про відкладення розгляду справи, якими відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник в судове засідання 10.11.2009 року зявився, надав відзив на позов, в якому проти позову заперечив з огляду на сплату відповідачем вказаної суми, що на його думку підтверджується актом виконаних робіт від 02.07.2009 року, видатковим касовим ордером від 02.07.2009 року та звітом про використання коштів № 55 від 02.07.2009 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 9 від 03.06.2008 року на проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування автомобіля, за умовами якого позивач як “Виконавець” зобовязався виконати ремонтні роботи по техобслуговуванню автомобіля Нива-Шавролет, державний номерний знак НОМЕР_1 за рахунок відповідача «Замовника», а відповідач зобовязався сплатити кошти на розрахунковий рахунок позивача згідно наданого рахунку (пункти 1.1, 1.2 договору). Вартість виконаних робіт складає 17780 грн. (пункт 3.1. договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (стаття 837 Цивільного кодексу України).

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

В силу статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання виконав, здійснивши роботи на загальну суму 17780 грн., що підтверджується підписаними сторонами Актами приймання передачі виконаних робіт від 26.06.2009 року на суму 11780 грн. та від 02.07.2009 року на суму 6000 грн. (а.с.13-14).

Судом встановлено, що відповідач свої зобовязання виконав частково, сплативши позивачу лише 11780 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.15-16) і на момент подання позову заборгованість відповідача за виконані роботи складає 6000 грн.

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами в договорі № 9 від 03.06.2008 року не було визначено строки та порядок оплати за виконані роботи, то суду необхідно встановити, коли у відповідача настав строк (термін) виконання обовязку по оплаті за виконані роботи.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача в особі генерального директора Старикової Н.В. була направлена претензія б/н від 30.07.2009 року з вимогою сплатити заборгованість в сумі 6000 грн., яка була отримана відповідачем 30.07.2009 року (а.с.17) проте відповідач своїх зобовязань не виконав.

В даному випадку суд вважає, що за правилами статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання зобовязання відповідачем по оплаті позивачу за виконані роботи настав з моменту направлення цієї претензії, тобто з 30.07.2007 року, а через сім днів у позивача виникло право вимагати виконання відповідачем своїх зобовязань по оплаті за виконані роботи.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 6000 грн. за невиконання зобовязань по оплаті вартості виконаних робіт за договором № 9 від 03.06.2008 року на проведення ремонтних робіт та технічного обслуговування автомобіля.

При цьому не приймаються до уваги посилання представника відповідача на сплату позивачу вказаної суми, що на його думку підтверджується актом виконаних робіт від 02.07.2009 року, видатковим касовим ордером від 02.07.2009 року та звітом про використання коштів № 55 від 02.07.2009 року.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України), тобто суд при оцінці доказів вирішує питання про їх належність і допустимість.

Допустимість доказів означає, що суд обмежений законодавством при виборі засобів доказування. Правило про допустимість доказів на відміну від правила про їх належність застосовується тільки у тих випадках, коли законодавством встановлені певні вимоги щодо оформлення правовідносин або тих чи інших дій.

Відповідно до пункту 2 статті 1087 цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Так, наприклад, юридичній особі, що сплатила за послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частина 2 статті 206 Цивільного кодексу України).

Проте, відповідач в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надав суду доказів (банківські виписки, платіжні доручення, розписки, прибуткові касові ордера тощо), які б підтверджували сплату позивачу 6000 грн. за виконані позивачем роботи.

При цьому Акт виконаних робіт від 02.07.2009 року підтверджує виконання позивачем саме цих робіт, видатковий касовий ордер від 02.07.2009 року підтверджує видачу коштів лише працівнику відповідача - ОСОБА_4, звіт про використання коштів № 55 від 02.07.2009 року є внутрішнім документом відповідача. Зазначені документи не підтверджують передачу коштів позивачу.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернути позивачу сплачені в більшому розмірі витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. згідно квитанції № 220/28 від 29.09.2009 року, оскільки при поданні позову необхідно було сплатити ІТЗ в сумі 236 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з закритого акціонерного товариства «Юрія»(м. Черкаси, вул. Вербовецького, буд. 108, код ЄДРПОУ 00447853) на користь субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 6000 грн. заборгованості, в рахунок відшкодування витрат зі сплати державного мита 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути позивачу сплачені в більшому розмірі витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. згідно квитанції № 220/28 від 29.09.2009 року.

Видати довідку.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня прийняття.

Суддя С.С. Боровик

Повний текст рішення оформлений та підписаний 10.11.2009 року.