Рішення № 9323712, 02.11.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2009 р. Справа № 16/1516

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М.

при секретарі: Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Локшин А.В. - за довіреністю у справі;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю у справі;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВіЕйБі Лізинг" до фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 14 438,53 грн., розірвання договору лізингу та про вилучення предмету лізингу на користь позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 14 438,53 грн. з яких: 11 341,10 грн. основного боргу, 819,21 грн. пені, 102,47 грн. 3% річних, 515,67 грн. збитків, понесених в зв'язку із знеціненням грошових коштів, 1 660,08 грн. штрафу; про розірвання договору лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-О від 21.06.2007 року та про вилучення предмету лізингу, а саме м'ясорубки LM-98/L, машини для виробництва квадратних млинців С 1, 2007 року випуску залишковою вартістю 18 560,66 грн. на користь позивача з підстав, що відповідач порушує умови договору фінансового лізингу між сторонами № 070621-27/ФЛ-Ф-0 від 21.06.2007 року в частині своєчасного внесення платежів за лізингове майно. Заявою № 4588 від 27.10.2009 року позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості та просить суд стягнути з відповідача в загальній сумі 24 480,94 грн., з яких: 18 856,06 грн. основного боргу, 2 167,74 грн. пені, 291,18 грн. 3% річних, 675,84 грн. інфляційних , 2 490,12 грн. штрафу. Заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог від 27.10.2009 року № 4588 слід прийняти розгляду, як подану в порядку ст.22 ГПК України. У судовому засіданні представник позивача збільшенні позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що відповідач тривалий час хворіла і не вела підприємницьку діяльність, але зараз має намір відновити свою роботу та погасити всю заборгованість. Відповідач також не згідний із способом нарахування інфляційних на cуму боргу.

У судовому засіданні представник позивача категорично заперечив проти пропозиції головуючого примиритися і можливо розстрочити відповідачу його платежі, оскільки несплата боргу тягнеться вже тривалий час, відповідач протягом розгляду справи не зверталася із пропозиціями щодо врегулювання спору, постійно обіцяє провести остаточний розрахунок і переносить його кінцевий строк.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

21 червня 2007 року між сторонами по справі було укладено договір № 070621-27/ФЛ-Ф-О (а.с. 26-32) фінансового лізингу, у відповідності до умов якого позивач передав відповідачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу м'ясорубку LM-98/L та машину для виробництва квадратних млинців С 1 (далі- об'єкт лізингу) вартістю 41 502,00 грн. з ПДВ ( специфікація а.с. 34).

Сторонами погоджено, що об'єкт лізингу передається в користування відповідачу на 37 місяців ( до вересня 2010 року) і це майно є власністю позивача лізингодавця протягом всього строку дії договору ( п. 1.2, 2.1).

Згідно умов розділу 3 договору фінансового лізингу, відповідач повинен сплачувати на користь позивача лізингові платежі, які складаються з платежів по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, винагороду (комісію) позивачу за отримане в лізинг майно, в порядку, передбаченому графіком сплати лізингових платежів ( а.с. 33). Згідно графіку платежів з 09.08.2008 року відповідач сплачує на користь позивача щомісячно по 806,98 грн. (відшкодування частини вартості майна ) та визначену помісячну суму винагороди (комісії) на користь лізингодавця.

Договором та графіком платежів також передбачено, що платежі за графіком, які відповідач здійснює в гривнях, в подальшому коригуються на зміну курсу гривні до долару США. Формула розрахунку корегування платежу визначена п. 3.4.1. договору лізингу.

Доказів про розірвання чи визнання недійсним договору фінансового лізингу сторони у справу не надали. Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема до Закону України "Про лізинг".

У відповідності до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконувати належним чином та у відповідності до договору між сторонами.

Законом України від 11 грудня 2003 року N 1381-IV Закон "Про лізинг" було викладено в новій редакції "Про фінансовий лізинг", яким встановлено наступне:

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

У відповідності до ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний в т.ч. своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За доводами позивача, з жовтня 2008 року відповідач допускає виникнення заборгованості за лізинговими платежами, які станом на 22.10.2009 року склали 18 856,06 грн. (див. помісячні довідки про нарахування лізингових платежів та розрахунки по нарахуванням і сплаті платежів з акту звірки ( а.с. 37).

Заперечень проти існування боргу в такій сумі чи доказів про проведення повного розрахунку з позивачем відповідач суду не надав.

Розрахунок основного боргу за лізинговими платежами було перевірено в засіданні і позивачем зроблено вірно. Заперечень проти розрахунків позивача за основним боргом відповідач суду не надала, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 18 856,06 грн. лізингових платежів.

Позивач також просить стягнути на свою користь з відповідача 2 167,74 грн. пені, 291,18 грн. 3% річних, 675,84 грн. інфляційних (збитки понесені за знецінення грошових коштів), 2 490,12 грн. штрафу за порушення умов договору. Дані вимоги також підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до розділу 11 договору фінансового лізингу, за порушення сплати лізингових платежів відповідач повинен сплати на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожний день прострочення. За ненадання інформації про стан та місцезнаходження майна (щоквартальна у формі згідно додатку №3 до договору фінансового лізингу) відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 1% від загальної вартості майна (41 502,00 грн.) на момент укладення договору за кожний випадок такого порушення.

У відповідності до ст. 549, 551 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", розмір пені, що сплачується, не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за весь час прострочення.

У відповідності до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, визначений у договорі фінансового лізингу розмір пені та штрафу за порушення грошового та не грошового зобов'язання є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Для стягнення штрафу та пені ЦК України встановлено річний строк позовної давності.

Порушення відповідачем строків внесення лізингових платежів з жовтня 2008 року підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Доказів про щоквартальне надання позивачу звіту про стан та місце знаходження об'єкту лізингу за весь період дії договору лізингу ( 6 кварталів) відповідач у справу не надав.

Таким чином, оскільки розрахунок пені (2 167,74 грн. за період з 19.11.2008 року по 21.10.2009 року) та штрафу в сумі 2 490,12 грн. за ненадання за 6 кварталів звіту про стан і місце перебування об'єкту лізингу зроблено вірно та у відповідності до умов договору і обставин справи, доказів проведення розрахунків за цими платежами відповідачем у справу не надано, то позов в цій частині підлягає до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 167,74 грн. пені та 2 490,12 грн. штрафу.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних з простроченої до сплати суми лізингових платежів (291,18 грн.) та інфляційні на суму прострочення (675,84 грн.).

Дані вимоги також підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 625 ЦК України, за порушення виконання грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, якщо більшу суму процентів річних не було обумовлено договором між сторонами.

Розрахунок 3% річних позивачем зроблено вірно та у відповідності до обставин справи, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 291,18 грн. процентів річних за період з 19.11.2008 року по 21.10.2009 року.

В частині розрахунку інфляційних позивач припустився помилки, провівши розрахунок за кожний день прострочення, в той час як інфляційні розраховуються за місяць. Однак, при перерахунку інфляційних за місяць, розбіжність у даних суду та у розрахунках позивача є незначною, а тому суд погоджується із кінцевою сумою розрахунку інфляційних, зробленого позивачем.

Оскільки доказів проведення розрахунку за процентами річних та за інфляційними відповідач суду не надав, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 291,18 грн. трьох процентів річних та 675,84 грн. інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання по договору фінансового лізингу між сторонами.

Позивач також просить розірвати договір фінансового лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-О від 21.06.2007 року між сторонами, вилучити і передати позивачу предмет лізингу - м'ясорубку та машину для виробництва квадратних млинців з мотивів недотримання відповідачем умов розрахунків за договором.

Ці вимоги також підлягають до задоволення , виходячи з наступного:

У відповідності до п. 16.3. договору фінансового лізингу, на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним в односторонньому порядку, зокрема, у випадку якщо лізінгоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленому в графіку сплати лізингових платежів.

Таке ж право на відмову від договору лізингу для позивача передбачено і ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", якою визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Однак правом на односторонній порядок розірвання договору, який допускається також і ч. 3 ст. 651 ЦК України, позивач не скористався і просить суд розірвати договір лізингу в судовому порядку на підставі ст. 651 ЦК України.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У відповідності до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Незважаючи на те, що договір фінансово лізингу між сторонами носить господарський характер і виключень для застосування на випадок його розірвання ст. 188 ГК України немає, суд враховує роз'яснення з інформаційних листів ВГСУ № 01-8/471 від 06.08.2008 року та № 01-8/482 від 13.08.2008 року, у відповідності до яких "недотримання позивачем вимог ч.2 т. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору".

Порушення відповідачем графіку внесення лізингових платежів і існування боргу за договором фінансового лізингу в розмірі близько 25 000,00 грн. є істотним порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу, що дає право позивачу вимагати його розірвання.

На підставі викладеного, вимогу про розірвання договору фінансового лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-0 від 21.06.2007 року слід задовольнити повністю.

В частині вимог про вилучення та передачу позивачу предмету лізингу судом було встановлено наступне:

У відповідності до ст. 10,11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Сторонами було досягнуто спеціальної згоди щодо порядку вилучення об'єкту лізингу - стаття 10 договору, у відповідності до якої лізінгодавець має право вилучити майно, зокрема, у випадку несплати лізингоодержувачем лізингового платежу (частково чи повністю) з простроченням більше 30 днів з дня настання строку платежу по графіку лізингових платежів та з інших підстав. У випадку виникнення будь-якої підстави вилучення майна лізингодавець повинен направити лізінгоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізінгодавцем рішення про розірвання договору є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Однак суд вважає, що ці умови договору підлягають до виконання лише у випадку, якщо приймається одностороннє рішення позивача про розірвання договору, а не на випадок розірвання договору через рішення суду. Крім того, недотримання порядку досудового врегулювання спору не є перешкодою для звернення до суду за захистом свого порушеного права ( рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі № 1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів). На підставі викладеного, слід прийняти рішення і про задоволення вимоги позивача про вилучення та передачу позивачу предмету лізингу - м'ясорубки LM-98/L та машини для виробництва квадратних млинців С1, 2007 року випуску.

В якості правомірного заперечення проти позову для відмови позивачу у позові суд не може прийняти доводи відповідача про хворобу та припинення господарської діяльності на тривалий час, оскільки чинне законодавство не містить підстав для звільнення від відповідальності через неможливість виконання грошового зобов'язання і незалежно від причин. Не має значення також і аргумент відповідача про те, що до часу звернення позивача до суду відповідачу не направлялися повідомлення про існуючу заборгованість, а станом на час розгляду справи відповідач вже виплатила значну частину вартості предмету лізингу, оскільки ці обставини не перешкоджають вилученню предмету лізингу згідно положень Закону України "Про фінансовий лізинг".

В судовому засіданні представникам сторін було роз'яснено право укладення мирової угоди на стадії виконання рішення суду та право звернення до суду із заявою про розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду.

На підставі викладеного, позов підлягає до повного задоволення - до стягнення з відповідача на користь позивача належить 18 856,06 грн. основного боргу з лізингових платежів, 2167,74 грн. пені, 291,18 грн. процентів річних, 2490,12 грн. штрафу та 675,84 грн. інфляційних, а всього - 24 480,94 грн.

Також даним рішенням суд розриває укладений між сторонами договір фінансового лізингу № 070621-27/ФЛ-Ф-О від 21.06.2007 року внаслідок істотного порушення відповідачем його умов та присуджує до вилучення у відповідача предмету лізингу, а саме

м'ясорубки LM-98/L та машини для виробництва квадратних млинців С 1, 2007 року випуску.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 515,42 грн. державного мита за розгляд майнових і немайнових вимог та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" , ідентифікаційний код 33880354, м. Кив, вул. Дегтярівська, 21-г -- 18 856,06 грн. основного боргу з лізингових платежів, 2167,74 грн. пені, 291,18 грн. процентів річних, 2490,12 грн. штрафу та 675,84 грн. інфляційних, 515,42 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати укладений між фізичною особою-суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" , ідентифікаційний код 33880354, м. Кив, вул. Дегтярівська, 21-г договір фінансового лізингу від 21.06.2007 року № 070621-27/ФЛ -Ф-О.

4. Вилучити у фізичної особи-суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" , ідентифікаційний код 33880354, м. Кив, вул. Дегтярівська, 21-г -- предмет лізингу, а саме м'ясорубку LM-98/L та машину для виробництва квадратних млинців С 1, 2007 року випуску.

Наказ видати.

Рішення можу бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Спаських Н.М.

Повний текст рішення підписано 04 листопада 2009 року.