Рішення № 93231875, 01.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/16181/20

Провадження № 2/947/3018/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.,

за участю секретаря – Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 (правонаступник Акціонерного товариства «Альфа-Банк»)

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3

про зняття з реєстраційного обліку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2020 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просить визнати громадян: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 такими, що втратили право користування - однокімнатною квартирою, загальною площею 22,7 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зняти їх з реєстраційного обліку однокімнатної квартири, загальною площею 22,7 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що згідно рішення №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року було прийнято рішення щодо припинення Акціонерного товариства «УкрСоцбанк» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «Альфа-Банк», де в п.п.1.2. визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року.

Представник позивача вказує, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.06.2020 року №211075331, право власності на однокімнатну квартиру, загальною площею 22,7 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано 26.11.2019 року за АТ «Альфа-Банк».

Таким чином, представник позивача зазначає, що з 26.11.2019 року АТ «Альфа-Банк» є законним власником спірного нерухомого майна.

Однак, згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , 1940 р.н., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , 2000 р.н., які у добровільному порядку не задовольнили вимогу АТ «Альфа-Банк» про усунення перешкод у користуванні належною АТ «Альфа-Банк» на праві власності квартирою, тому АТ «Альфа-Банк» вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 17.06.2020рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюАкціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.10.2020 року було замінено позивача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника – ОСОБА_1 у цивільній справі №947/16181/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У підготовчому засіданні 26.10.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 01.12.2020 року представник позивача не з`явився, однак 30.11.2020 року надіслав на електрону адресу суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, а також вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про час та місце підготовчих та судового засідань повідомлялися належним чином шляхом надсилання судової ухвали та повісток на адресу, зазначену у позовній заяві, яка не змінювалася, про що свідчать довідки з відділу адресної довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, у підготовчі та судове засідання не з`явились, про поважність причин відсутності не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою «адреса відсутній за вказаною адресою», суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідачів за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, 25.02.2008 року між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передала в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення позичальником основного зобов`язання за кредитним договором № 2008/13-1-08/48 від 05.02.2008 року однокімнатну квартиру, загальною площею 22,7 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить іпотекодавцеві на праві особистої приватної власності на підставі договору дарування квартири, посвідченого Єлькіною М.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 05.12.2007 року за реєстровим №472.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.5 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

З моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника, Банк-правонаступник набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу банку, що приєднався до нього, у зв`язку з чим Банк, що приєднується, вважається юридичною особою, у якої відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів

10.09.2019 року рішенням загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

15.10.2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному актів, а саме – з 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт.

26.11.2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухмое майно, Державного реєстру іпотек, Єиного реєстру заборон відчжуення обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02.06.2020 року (а.с. 7-8).

Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) від 17.10.2019 року за №105, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , 1940 року народження, ОСОБА_4 , 1970 року народження, та ОСОБА_3 , 2000 року народження (а.с. 9).

25.05.2020 року АТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надіслано письмову вимогу про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності АТ «Альфа-Банк» (а.с. 10).

З матеріалів справи також вбачається, що 27 серпня 2020 року між ТОВ «Компанія з управління активів «Будівельні проекти», що діє від свого імені та в інтересах та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду «Аквілон» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 придбала у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відомості про придбання нерухомого майна були внесені до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53788462 від 24.08.2020 року, номер запису про право власності 37927620.

За таких підстав, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» вже не є власником нерухомого майна, у зв`язку з чим, усі права та обов`язки власника майна перейшли до ОСОБА_1 .

Таким чином, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26.10.2020 року було замінено позивача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника – ОСОБА_1 у цивільній справі №947/16181/20 за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Конституція України у ст. 47 закріплює, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною першою статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 Житлового кодексу України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Тлумачення статті 391 Цивільного кодексу України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до положень ч. 1, 5 статті 403, ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут не позбавляє власника майна щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Крім того, Верховний Суд України у Постанові від 15 травня 2017 року, справа №734/387/15-ц, зауважив, що «право користування житловим приміщенням може виникати та існувати лише в членів сім`ї власника будинку»; «право відповідача на користування чужим майном (спірним житловим будинком) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна відповідно до положень ч. 2 ст. 406 Цивільного кодексу України».

Крім того, згідно Постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року по справі №638/13030/13-ц, колегією суддів зроблено наступні висновки: «У справі, яка є предметом перегляду, врахувавши, що припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім`ї права користування житлом, місцевий суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів. Право користування житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло».

Як вбачається з матеріалів справи, предмет спору становлять вимоги позивача про позбавлення права користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказуючи на те, що відповідачі, не маючи договірних відносин із позивачем як власником квартири, щодо права користування квартирою, зареєстровані за адресою спірної квартири, не несуть тягар утримання житла та порушують право позивача як власника спірного нерухомого майна на реалізацію ним права користування та розпорядження належним на праві власності майном.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання відповідачів таким, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки судом встановлено, що відповідачі не являються власниками квартири, яка належить на праві власності позивачу, між сторонами відсутній договір щодо права та порядку користування відповідачами спірною квартирою, що, відповідно, порушує право власності позивача, який має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб, будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Також судом врахована Правова позиція Верховного Суду України, висловлена у Постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-709цс16, відповідно до якої визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За таких обставин, коли права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, суд приходить до висновку, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав, в даному випадку шляхом визнання особи відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

При цьому, суд враховує і те, що у даному випадку не йде мова про виселення зі спірної квартири.

Однак, суд зазначає, що згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та реєстрацію) від 17.10.2019 року за №105, у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , 1940 року народження, ОСОБА_4 , 1970 року народження, та ОСОБА_3 , 2000 року народження, а позовні вимоги пред`явлені тільки до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приймаючи до уваги, що позивачем пред`явлені вимоги тільки до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з урахуванням положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованою позовну вимогу позивача, пред`явлену до відповідачів про примусове зняття з реєстраційного обліку, оскільки таку вимогу може бути пред`явлено лише до органу реєстрації у разі відмови останнім у вчиненні таких дій за наявності передбачених ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підстав, в тому числі, за наявності рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про примусове зняття з реєстраційного обліку відповідачів, з огляду на відсутність з боку відповідачів порушень прав позивача в цій частині спору.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 (правонаступник Акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів на користь позивача в рівних частинах підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258-260, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (правонаступник Акціонерного товариства «Альфа-Банк») до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування однокімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

В решті вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Петренко В. С.