Рішення № 9322980, 27.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.04.2010                                                             Справа № 8/53

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОМІСТ”, м. Мукачево

про стягнення 333019,01 грн., в т.ч. 278637,90 грн. основного боргу, 11253,70 грн. пені, 1364,08 грн. 3% річних, 7293,33 грн. інфляційних та 34470 грн. штрафу (за первісним позовом) та про визнання п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4, 3.4.4, 3.4.5 Договору фінансового лізингу №080904-171/ФЛ-Ю-С, укладеного 4 вересня 2008 року з ТзОВ „ВіЕйБі Лізинг”, пункту 1 Додаткової угоди до Договору №080904-171/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 31 жовтня 2008 року, яким п. 3.4.1 Договору викладено в новій редакції, недійсними (за зустрічним позовом)

Суддя В.С. Русняк

Представники:

Від позивача (за первісним позовом) – не з’явився;

Від відповідача (за первісним позовом) – Коробова С.В. – юрисконсульт, довіреність №36-09/В від 09.07.09

СУТЬ СПОРУ (за первісним позовом): Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ заявлено первісний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОМІСТ”, м. Мукачево про стягнення 333019,01 грн., в т.ч. 278637,90 грн. основного боргу, 11253,70 грн. пені, 1364,08 грн. 3% річних, 7293,33 грн. інфляційних та 34470 грн. штрафу

СУТЬ СПОРУ (за зустрічним позовом): Товариством з обмеженою відповідальністю „АВТОМІСТ”, м. Мукачево заявлено зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” про визнання п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4, 3.4.4, 3.4.5 Договору фінансового лізингу №080904-171/ФЛ-Ю-С, укладеного 4 вересня 2008 року з ТзОВ „ВіЕйБі Лізинг”, пункту 1 Додаткової угоди до Договору №080904-171/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 31 жовтня 2008 року, яким п. 3.4.1 Договору викладено в новій редакції, недійсними

          Від позивача за первісним позовом надійшла до суду телеграма, в якій він просить на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу по суті за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” звернувся в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОМІСТ” (далі відповідач) про стягнення згідно договору фінансового лізингу від 04.09.2008 року №080904-171/ФЛ-Ю-С з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.02.2010 р. (а/с 21 - 22 Т. 3) 278637,90 грн. – основного боргу, 11253,70 грн. – пені, 1364,08 грн. – 3% річних, 7293,33 грн. – інфляційних втрат за період прострочення з 09.01.2009 р. по 22.04.2009 р., 34470 грн. штрафу, що разом складає 333019,01 грн.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (а/с 1 Т. 2) із відзиву та пояснень представник відповідача в суді вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає, при цьому зазначив, що він не міг виконувати свої зобов’язання за договором в зв’язку з тим, що він уклав договори з державними структурами, а ті в свою чергу не отримують фінансування з Державного бюджету України.

Крім того, відповідач вказує на те, що позивач при стягненні лізингових платежів у позовній заяві застосовує коригування суми лізингових платежів на курс долару на міжбанківському валютному ринку передбачено пунктами 3.4.1 –3.4.5 укладеного договору фінансового лізингу №080904-171/ФЛ-Ю-С від 04.09.2008 року, що є таким, що суперечить чинному законодавству. Також, відповідачем зазначено, що у своїй заяві вказується сума боргу в січні 2009 року –73334,57 грн. а залишок непогашеної заборгованості з якої нараховується пеня, інфляційні, 3% річних вказується позивачем в сумі 74467,57 грн. Крім того, згідно графіку сплати лізингових платежів в строк платежу у січні 2009 року встановлений 10.01.2009 р., тобто прострочка у сплаті виникає з 11 січня 2009 року, а не з 09 січня 2009 року як вказує позивач у своєму розрахунку.

Відповідач також зазначає, що інформація про місцезнаходження майна за ІІІ та ІV квартали 2008 року ним подавалась згідно декларації 26 грудня через перевізника „ААЗ Трейдінг КО”. Інформація за І квартал 2009 р. подавалася згідно декларації від 10.04.2009 р. через вказаного вище перевізника та повторно разом з інформацією за ІІ квартал 2009 р. рекомендованим листом від 10.07.2009 р. інформація систематично подавалася в електронному вигляді, шляхом факсимільного зв’язку.

Заперечуючи проти позову відповідач подав зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним про визнання п.п. 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4, 3.4.5 договору фінансового лізингу №080904-171/ФЛ-Ю-С від 04.09.2008р. укладеного з позивачем, пункту 1 додаткової угоди до договору №080904-171/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 31.10.2008 р. яким п. 3.4.1 договору викладено в новій редакції, недійсними. Мотивуючи свої вимоги тим, що пунктами 3.4.1 - 3.4.5 договору передбачено обов’язок відповідача за первісним позовом, як лізингоодержувача по договору, здійснювати лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток 1 до договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Пунктом 1 додаткової угоди до договору №080904-171/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 31.10.2008 р. пункт 3.4.1. договору викладено в новій редакції, якою передбачено коригування суми лізингових платежів на зміну курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку.

Позивач за зустрічним позовом вважає таке коригування суми лізингових платежів не законним, безпідставним таким, що порушує його права та інтереси, при цьому посилається на те, що ні цивільним, ні господарським кодексами України, ні Законом України „Про фінансовий лізинг” не передбачено коригування відшкодування вартості майна власникові на зміну курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку. Також, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що вищевказаний договір був укладений на умовах запропонованих ТзОВ „ВіЕйБі Лізинг” жодні його умови і заперечення не приймались.

В письмовому відзиві на зустрічний позов відповідач – позивач за первісним позовом, зустрічний позов не визнав повністю і просив суд в його задоволенні відмовити, у зв’язку з його необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд перинний позов задовольняє частково на суму 331988,64 грн., в задоволенні зустрічного позову відмовляє з наступних підстав. 04.09.2008 р. сторонами укладено договір №080904-171/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу (далі – договір), додаткові угоди №1, №2 і №3 до нього, 31.10.2008 року додаткову угоду до нього, 30.01.2009 року додаткову угоду до договору в яких погодили всі істотні умови договору. Зокрема, згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.4.1, 3.4.2, 3.4.4, 3.4.5, 8.2.1, 11.2.1, 11.2.3 договору: позивач (лізингодавець) зобов’язався передати відповідачу (лізингоодержувачу) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, наведене в специфікації (додаток №2 до договору, а саме – автокран на базі шасі КРАЗ-65053, 2008 року випуску, модель КТА-32, вартістю 957500 грн. без ПДВ) за умови сплати відповідачем періодичних лізингових платежів; майно є власністю позивача протягом усього строку дії даного договору; строк користування майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна; лізингові платежі відповідач виплачує в національній валюті України відповідно до графіку (додаток №1 до договору) з коригуванням на зміну курсу гривні до долару США на міжбанківському валютному ринку (п. 1 додаткової угоди до договору від 31.10.2008р.); відповідач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій сторонами (додаток №3 до договору) за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу пеню; за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна, згідно пункту 8.2.1. договору, відповідач сплачує позивачу штраф на виконання п.п. 4.1, 4.3 договору. 04.09.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв майно визначене договором, що оформлено актом прийому-передачі (а/с 37 Т. 1).

Розмір чергових лізингових платежів по договору позивачем наведено в довідках про нарахування лізингових платежів за січень – квітень 2009 року на їх оплату позивачем виставлено відповідачу рахунки. Згідно з розрахунком позивача з січня по квітень 2009 року відповідач припинив сплату чергових лізингових платежів по договору, внаслідок чого, утворилися заборгованість яка становить з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог 278637,90 грн. – основного боргу, 11253,70 грн. – пені, 1364,08 грн. – 3% річних, 7293,33 грн. – інфляційних втрат, 34470 грн. штрафу, що разом складає 333019,01 грн.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 611, 625, ч. 1 ЦК України, 216 ГК України, неможливість виконання зобов’язання не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат і штрафу передбачена п.п. 11.2.1, 11.2.3 договору, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 230 ч. 1, ст. 231 ч. 2, 4, 6, ст. 232 ч. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України.

Наявність факту і строк прострочення виконання договірних зобов’язань відповідач по первісному позову не спростував.

Перевіривши розрахунок позивача суд дійшов до висновку про його коригування, оскільки інфляційні, пеня та 3% річних розраховані позивачем із суми 74467,57 грн. з 09.01.2009 р., а залишок заборгованості за січень місяць згідно позовної заяви та розрахунків становить 73334,57 грн., а строк сплати лізингових платежів згідно графіку 10 числа місяця, тобто прострочка сплати наступає з 11 числа місяця. Враховуючи викладене підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу, яка становить 278637 грн., тобто залишається незмінною, інфляційні за період з 11.01.09 по 22.04.09 на суму 7112,39 грн., пеня за період з 11.01.09 по 22.04.09 на суму 10496,10 грн., 3% річних за цей ще період становить 1272,25 грн. та 34470 грн. штрафу, що разом складає 331988,64 грн., в іншій частині позовних вимог по первісному позову слід відмовити.

Судом також не може бути взято до уваги заперечення відповідача по первісному позову проти стягнення з нього штрафу в сумі 34470 грн. за неподання інформації про стан та місцезнаходження майна згідно п. 8.2.1 договорів, який передбачений п. 11.2.3 договору фінансового лізингу.

В обґрунтуванні своєї позиції відповідач посилається на те, що начебто надавав вказану інформацію через перевізника „ААЗ Трейдінг Ко” за ІІІ - ІV квартали 2008 р. згідно декларації від 26 грудня, за перший квартал 2009 р. згідно декларації від 10 квітня 2009 року, та стверджує, що в договорі не встановлено способу надання інформації.

Дані твердження відповідача спростовуються умовами договору та вимогами чинного законодавства.

По-перше, п. 18.6 договору визначено, що сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання одним одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відправлення про прийняття від надсилаючої сторони поштових відправлень –рекомендованих листів на адресу другої сторони, зазначену в розділі „МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН” цього договору, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження.

Відповідно до п. 1 ст. 188 ГПК України, яка кореспондується з п. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору в односторонньому порядку не допускається. Тобто, сторонами в договорі чітко визначено, встановлено та погоджено порядок інформування та надсилання повідомлень один одному і підтвердженням цього є не вигадані відповідачем декларації перевізника, а розрахунковий документ про прийняття і доставлення (вручення) адресатові (одержувачу) під розписку поштового відправлення.

Виходячи з вищенаведеного на законодавчому рівні визначено, що належним доказом направлення один одному повідомлень, листів, кореспонденції є розрахунковий документ, виданий відправникові поштового відправлення та зроблено це з метою належного виконання сторонами прав та обов’язків, передбачених чинним законодавством, а в даному випадку договірних зобов’язань та виключення фактів підробки та фальсифікацій надсилання один одному листів, повідомлень та іншої інформації.

Відповідно до пункту 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (пункт 1 частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (пункти 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України).

Тобто чинне законодавство України забороняє застосування іноземної валюти лише як засобу платежу в розрахунках між резидентами, однак, не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалів справи за умовами пунктів 3.1, 3.4, 3.4.1 договору фінансового лізингу від 04.09.2008 року №080904-171/ФЛ-Ю-С грошове зобов’язання за цим договором зі сплати лізингових платежів виражене у грошовій одиниці України –гривні, що відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі і постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998 „Про удосконалення порядку формування цін”.

При цьому, в даному випадку коригувалися на зміну курсу гривні до долару США не витрати лізингодавця на придбання предмету лізингу, які відшкодовувались у складі лізингових платежів окремо, а його винагорода (комісія) за надані послуги з фінансового лізингу і вказане не протирічить нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Також підлягають застосуванню і положення Господарського кодексу України.

Договір фінансового лізингу від 04.09.2008 року №080904-171/ФЛ-Ю-С укладений сторонами з дотриманням вимог ст.ст. 179 – 181, 292 ГК України, ст.ст. 638 – 640, 806, 807 ЦК України, ст. 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, нікчемності його положень, що стосуються лізингових платежів та порядку розрахунків (ст. 3 п.п. 3.1, 3.4.1 - 3.4.5) і п. 1 додаткової угоди до договору від 31.10.2008 р. в зустрічній позовній заяві відповідача, суд не вбачає.

Так, ст. 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, виконуватися грошове зобов'язання повинно в гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, вищенаведені норми ЦК України передбачають можливість встановлення сторонами грошового еквівалента зобов’язання в іноземній валюті, тому коригування платежів на зміну курсу гривні до долару США в договорі (п.п. 3.1, 3.4.1 - 3.4.5, . 1 додаткової угоди до договору від 31.10.2008 р.) суд вважає правомірним.

Враховуючи вищевикладене суд первісний позов задовольняє частково на суму 331988,64 грн., зустрічний позов – необґрунтованим і в його задоволенні відмовляє.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача (за первісним позовом) у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 3619,17 грн.

Справа вирішується у строки погоджені сторонами передбачені ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, ч. 4 ст. 69, ст.ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

І. По первісному позову:

1) Первісний позов задоволити частково.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АВТОМІСТ” (Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5, код 31019142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ „ВіЕйБі Банк” в м. Києві) суму 331988,64 (триста тридцять одну тисячу дев’ятсот вісімдесят вісім гривень шістдесят чотири копійки) грн. (в т.ч. 278637,90 грн. основного боргу, 10496,10 грн. пені, 1272,25 грн. 3% річних, 7112,39 грн. інфляційних та 34470 грн. штрафу) та суму 3619,17 (три тисячі шістсот дев’ятнадцять гривень сімнадцять копійок) грн. відшкодування судових витрат.

Видати наказ.

3) В іншій частині позовних вимог відмовити.

          ІІ. По зустрічному позову:

В задоволенні зустрічного позову відмовити.           

Суддя В.С. Русняк