Рішення № 9476017, 22.07.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.07.2009                                                             Справа № 12/53

за позовом відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород в особі Тячівської філії відкритого акціонерного товариства „Закарпатгаз”, м. Тячів

до відповідача відкритого акціонерного товариства „Закарпатський завод „Електроавтоматика”, смт. Буштино Тячівського району

про стягнення суми 5270,81 грн. –основного боргу; 1524,92 грн. –пені; 190,62 грн. –3 % річних та 47,43 грн. –інфляційних збитків.

                    Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача –Коцур Т.Б., (представник за довіреністю № 07/304 від 06.02.2009 року)

Від відповідача –Марченко М.В., (представник за довіреністю від 29.09.2008 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород в особі Тячівської філії відкритого акціонерного товариства „Закарпатгаз”, м. Тячів до відкритого акціонерного товариства „Закарпатський завод „Електроавтоматика”, смт. Буштино Тячівського району про стягнення суми 5270,81 грн. –основного боргу; 1524,92 грн. –пені; 190,62 грн. –3 % річних та 47,43 грн. –інфляційних збитків.

          Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

За відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

          Представник позивача пред’явив суду докази надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, надав суду копію претензії надісланої боржнику та підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

          Представник відповідача надав суду докази (платіжні доручення № 1122 від 06.07.2009 року та № 1123 від 13.07.2009 року) часткового погашення боргу в сумі 4000 грн., визнав решту боргу та через обставини заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам на підприємстві –відповідача, заборгованості до обов’язкової сплати державних цільових фондів, нетривале існування боргу, факт часткової добровільної сплати заборгованості позивачу, письмове зобов’язання подане у судовому засіданні щодо добровільної сплати

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/53 від 22.07.2009 року

боргу в повному обсязі до 01.09.2009 року, обставин зменшення обсягів виробництва в умовах кризових явищ в державі –просить надати відстрочку виконання судового рішення строком до 01.09.2009 року та не стягувати пеню (письмовий відзив на позов вх. № 5355 від 22.07.2009 року).

          Представник позивача не заперечила надання відстрочки, проте заперечила клопотання відповідача щодо стягнення з нього пені за неналежне виконання грошового зобов’язання.

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 5270,81 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору на постачання природного газу № 220/ Т /к–т від 28.04.2006 року, природний газ, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- актом звірки взаємних розрахунків;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія вих. № 02/317 від 17.06.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є постачання природного газу (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/53 від 22.07.2009 року

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого газу є безспірним.

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 7.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 1524,92 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (розміру та тривалості існування основного боргу, добровільне його часткове погашення, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, майново –економічний стан сторін, стягнення інших додаткових нарахувань з відповідача - 3 % річних та інфляційних збитків), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 824,92 грн., а в решті вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України), чим частково задоволити клопотання відповідача.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% –річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 190,62 грн. –3% річних та 47,43 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/53 від 22.07.2009 року

правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду до 01.09.2009 року, як виняток, чим задоволити клопотання відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Закарпатський завод „Електроавтоматика” (смт. Буштино Тячівського району; вул. Заводська, 1; код 14309988) на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Закарпатгаз”, м. Ужгород в особі Тячівської філії відкритого акціонерного товариства „Закарпатгаз” (м. Тячів, вул. Лазівська, 48 „а”; код 13593355) суму 5270,81 (п’ять тисяч двісті сімдесят грн. 81 коп.) –основного боргу; 824,92 (вісімсот двадцять чотири грн. 92 коп.) – пені; 190,62 грн. (сто дев’яносто грн. 62 коп.) –3 % річних; 47,43 грн. (сорок сім грн. 43 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 312,50 (триста дванадцять грн. 50 коп.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 01.09.2009 року.

3.          В решті позову в частині стягнення пені –відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.