Рішення № 9322915, 28.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.2010                                                             Справа № 12/37

за позовом Лумшорського дочірнього підприємства лікувально – оздоровчого комплексу «Полонина»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист», с. Лумшори Перечинського району

до відповідача приватної виробничо – комерційної фірми «ВКТ», с. Порошково Перечинського району

про стягнення заборгованості в сумі 2080,00 грн.

Суддя Тисянчин В. М.

          Представники:

Від позивача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача – не з’явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов Лумшорським дочірнім підприємством лікувально – оздоровчим комплексом «Полонина»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист», с. Лумшори Перечинського району до приватної виробничо – комерційної фірми «ВКТ», с. Порошково Перечинського району про стягнення заборгованості в сумі 2080,00 грн.

Надісланим на адресу суду клопотанням (вх. № 3316 від 27.04.2010 року) позивач просить розглянути справу без його участі, у зв’язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні.

          На вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його обґрунтування та копію довідки про включення до ЄДРПОУ не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

          Повідомлення № 3263423 підтверджує вручення відповідачу 17.04.2010 року ухвали від 15.04.2010 року про порушення провадження у справі, де вказано про місце і час призначення розгляду справи, чим забезпечено йому реалізацію Конституційного права на судовий захист (п.4 ст. 129 Конституції України).

           продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/37

від 28.04.2010 року

          Відповідач не скористався своїм правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк, суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості його участі в судовому засіданні, як і не надано суду будь – яких доказів про відсутність боргу.

До того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у судовому засіданні –завчасне повідомлення судом про час і місце судового засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб’єктів такого представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

                    Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 2080,00 грн. – основного боргу щодо оплати за поставлений товар (паливні дрова), підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- накладною № 12 від 07.02.2007 року;

- рахунком № 2 від 31.01.2007 року;

- платіжним дорученням № 17 від 02.02.2007 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

          Заявлені вимоги позивача (претензія № 75 від 23.09.2008 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка товару (паливних дров) (ст. 11 ЦК України).

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/37

від 28.04.2010 року

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого товару (паливних дров) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово – майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно – правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку – письмовими доказами. При

цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК

України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати пов’язані з наданням юридичних послуг адвокатом (договір від 24.02.2010 року, розрахункова квитанція № 089007), що підлягають сплаті, однак обмежуються судом до 600 грн., тому у стягненні решти – 1000 грн. судових витрат за надання юридичних послуг адвокатом належить відмовити. Обмежуючи відшкодування судових витрат суд виходить з того, що таке відшкодування повинно бути співрозмірним, розумно і справедливо обґрунтованим за розміром з огляду на ціну позову, ступеня складності конкретної справи, зусиль здобуття доказів, новизни правових питань, необхідності виїзду у відрядження (уповноважений представник позивача згідно ухвали суду – не викликався (явка на розсуд сторін)), ролі адвоката у досягненні гіпотетичного результату якого бажає клієнт та підстав зазначених у ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінету Міністрів України від 01.10.1999 року, п. 1 Інформаційного листа ВГСУ від 13.02.2002 року

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/37

від 28.04.2010 року

№ 01- 8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесенні змін і доповнень до деяких інформаційних листів”. Постанови Верховного Суду України від 03.02.2004 року у справі №30/207, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави ”.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватної виробничо –комерційної фірми «ВКТ» (с. Порошково Перечинського району, вул. Нахімова, 23; код 13604001) на користь Лумшорського дочірнього підприємства лікувально – оздоровчого комплексу «Полонина»Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» (с. Лумшори, 64 Перечинського району; код 02649377) суму 2080,00 (дві тисячі вісімдесят грн.) – основного боргу; 600 (шістсот грн.) – витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги та 102 (сто дві грн.) – у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. У відшкодуванні решти 1000 грн. судових витрат за надані юридичні послуги адвокатом – відмовити.

4. Зайво сплачене мито квитанцією від 09.04.2010 року в сумі 266 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.