Рішення № 9322933, 26.04.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.2010                                                             Справа №15/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна”, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область

до товариства з обмеженою відповідальністю „Артос”, с. Гать, Берегівський району, Закарпатська область

про стягнення 139594,40 грн., в тому числі 130573,03 грн. основного боргу, 7869,71 грн. пені та 1151,66 грн. 3% річних,

Суддя –Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача –Янклевич Я.Є., представник по довіреності від 23.04.10;

від відповідача – Пересипкін О.Р., директор, Шапочка Е.М., головний бухгатер;

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Артос” про стягнення 139594,40 грн., в тому числі 130573,03 грн. основного боргу, 7869,71 грн. пені та 1151,66 грн. 3% річних.

Представник позивача просить повністю задоволити позовні вимоги. Подав витребувані судом докази, а також пояснення щодо судових витрат.

Відповідач суму заборгованості визнає, однак просить суд не застосовувати штрафні санкції, запропонувавши позивачеві укласти мирову угоду. В обґрунтування посилається на світову фінансову кризу, що розцінює як обставини непереборної сили, а тому відповідно до п. 6 договору сторін, на його думку, „…термін виконання зобов’язань по договору продовжується на час дії таких обставин”. Документами, які підтверджують настання непереборної сили, вважає закони України, зокрема, Закон України „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним насідкам фінансової кризи”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи” та інші.

На пропозицію щодо укладення мирової угоди в судовому засіданні представник позивача не погодився; пояснив, як позивач, так і відповідач працювали в однакових умовах кризи; що у нього теж є фінансові зобов’язання перед своїми кредиторами і працівниками. Наголосив, що з боку відповідача не було вжито заходів по досудовому врегулюванню спору, а у випадку, якщо з боку відповідача будуть кроки по погашенню заборгованості, сторони вправі укласти мирову угоду в процесі виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін,

СУД ВСТАНОВИВ:

          22 липня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” в особі фінансового директора товариства Якімцова О.А. та виробничого директора по виробництву гофрокартонної тари Костура О.М. (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Артос” в особі директора Пересипкіна О.Р. (покупець) укладено договір поставки №40/09, на умовах якого постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупця гофрокартонну продукцію, а покупець зобов’язується прийняти та своєчасно оплатити товар.

На підставі видаткових накладних №Н100482 від 14.08.09 на суму 45025,81 грн., №Н100646 від 29.09.09 на суму 47450,28 грн., №Н100908 від 24.11.09 на суму 43096,94 грн. та довіреностей серії ЗКЛ№015603 від 14.08.09, серії ЗКЛ№015613 від 29.09.09, серії ЗКЛ б/н від 23.11.09, виданих Стецю М.М. (арк. спр. 12-17), позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 135573,03 грн.

Сторони передбачили, що покупець має право на відтермінування оплати за отриманий товар терміном на 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.3.2 договору).

Умови договору позивачем виконані в повному обсязі, однак відповідачем зобов’язання по оплаті поставленого товару виконано частково.

На день подання позову (25 лютого 2010 року) заборгованість склала 130573,03 грн. боргу.

Позивачем було надіслано відповідачу претензію №24 від 19.01.10 про погашення заборгованості (арк. спр. 19), у відповіді №26 від 16.02.10 на яку (арк. спр. 37), товариство з обмеженою відповідальністю „Артос” визнало факт наявності заборгованості, зазначивши, що погасити наявну заборгованість на теперішній час не має можливості.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобов’язання (зобов’язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару

Матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача в сумі 130573,03 грн., яку відповідач не спростував (фактично визнав у відповіді на претензію, арк. спр. 37); отже, порушене право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення з відповідача на його користь 130573,03 грн. боргу.

П. 5.2. договору передбачено, що за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, постачальник зобов’язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого, але не оплаченого в термін товару за кожен календарний день прострочення.

На підставі викладеного, позивачем нараховано пеню у розмірі 7869,71 грн., яка підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю „Артос” на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з вищезазначеним із відповідача підлягає стягненню 1151,66 грн. 3% річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю „Артос” в порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати оплати послуги адвоката в сумі 4188,00 грн., які виникли у нього у зв’язку із поданням позову до суду. Вказані витрати підтверджені договором про надання юридичних послуг від 17.02.10, платіжним дорученням №549 від 23.02.10, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1095 від 06.07.05 і також підлягають стягненню з відповідача.

Що стосується заперечень відповідача, то вони судом не приймаються, виходячи із наступного:

У відповідності до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Посилання відповідача на форс-мажорні обставини, які виникли у нього через світову фінансово-економічну кризу не може бути підставою для звільнення його від сплати боргу та відповідальності за порушення грошового зобов’язання, адже сторони працювали в однакових умовах.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Артос”, вул. Головна, 63 б, с. Гать, Берегівський району, Закарпатська область (р/р 26008301205064 в філії „Відділення Промінвестбанку” м. Ужгород, МФО 312163, код ЄДРПОУ 31076813) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна”, вул. Стрілецька, 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область (р/р 26009014039 в ПЛФ ВАТ „Кредобанк” м. Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 30028622) суму 139594 /Сто тридцять дев’ять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири/ грн. 40 коп., в тому числі 130573,03 грн. основного боргу, 7869,71 грн. пені та 1151,66 грн. 3% річних, а також суму 1395 /Одну тисячу триста дев’яносто п’ять/ грн. 94 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита, 236 /Двісті тридцять шість / грн. 00 коп. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4188 /Чотири тисячі сто вісімдесят вісім/ грн. 00 коп. оплати послуг адвоката.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

В порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України в засіданні суду 26 квітня 2010 року за згодою представників сторін була оголошена вступна та резолютивна частини рішення, яке оформлене в порядку статті 84 ГПК України повністю та підписано 29 квітня 2010 року.

Суддя Н.М. Ващиліна