Рішення № 93211490, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/11745/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Октава фінанс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення №0028841409

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «C» від 31.05.2019 року 0028841409 та присудити на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач безпідставно прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення посилаючись на порушення позивачем статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР, оскільки ТОВ «ФК «Октава Фінанс» не належить до уповноважених банків або їх агентів, тому не підпадає під сферу дії цієї правової норми та не міг допустити її порушення. З огляду на зазначене, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» до нього не може бути застосована відповідальність передбачена статтею 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР.

Відповідачем подано до суду відзив в якому представником відповідача вказано на правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог пункту 2 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до відкритих даних, розміщених на сайті Національного банку України https://bank.gov.ua// у розділі «Нагляд» - «Ліцензування небанківських установ» -«Ліцензія на здійснення валютних операцій» - «Інформація про ліцензіатів» за кодом ЄДРПОУ 39628794 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОКТАВА ФІНАНС" міститься інформація про отримання 30.05.2019 позивачем ліцензії на торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, терміном дії «Безстроково».

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області від 03.05.2019 року №556, направлень від 03.05.2019 року №1065/14-05, №1066/14-05 контролюючим органом проведено фактичну перевірку господарської одиниці: обмінний пункт, що розташований за адресою: Мукачевський район, с. Клячаново, вул. Автомобілістів,1 відділення 17 суб`єкта господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс», за наслідком якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 15.05.2019 року (далі - акт перевірки).

У підпункту 2.2.13 пункту 2.2 акту перевірки серед іншого, вказано про наступне: «перед початком перевірки проведено контрольно-розрахункову операцію по обміну 5 євро на загальну суму готівкових коштів 147,50 грн. Встановлено факт не проведення розрахункової операції через РРО та невидача відповідного, розрахункового документу…».

В подальшому на підставі акту перевірки №0331/0716/2655/РРО/39628794 від 15.05.2019 року, згідно із пунктом 1 статті 18 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР за порушення пункту 2, пункту 5 статті 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «C» від 31.05.2019 року №0028841409, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені в сумі 1700, 00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Вважаючи, спірне рішення неправомірним,позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені заперечення, оцінюючи їх в сукупності, вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та бере до уваги наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з приписами пунктів 1, 2, 5 статті 4 Закону № 265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі - продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані, зокрема, проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України; проводити операції з купівлі - продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій; видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції.

Положеннями статті 1 Закону №265/95-ВР, визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо, а розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В свою чергу, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону №265/95-ВР уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані:

1) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти, змінювати курс валюти відповідно до порядку, встановленого Національним банком України;

2) проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій;

3) зберігати протягом робочої зміни другий примірник розрахункового документа, що підтверджує здійснення операції;

4) застосовувати у встановленому порядку лише ті реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій;

5) видавати особі, яка купує або продає іноземну валюту, перший примірник розрахункового документа на повну суму операції;

6) здійснювати операції з купівлі-продажу іноземної валюти тільки за рахунок коштів банку;

7) забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту;

8) проводити технічне обслуговування без порушення раніше здійсненого належним чином опломбування реєстратора розрахункових операцій, ремонтувати реєстратори розрахункових операцій через центри сервісного обслуговування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

9) забезпечувати цілісність пломб реєстраторів розрахункових операцій, а також незмінність програмно-технічних засобів, що реалізують фіскальні функції.

Частиною 2 статті 8 Закону №265/95-ВР встановлено, що форма, зміст та порядок ведення розрахункових документів, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, встановлюються Національним банком України за погодженням з органом доходів і зборів.

Відповідно до вимог п. 14 ст. 7 Закону України "Про Національний банк України"здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний нагляд за банками, а також небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій.

Згідно абзацу першого частини 2 ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" до компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та нагляду належить видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

Положеннями п. 7 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані: забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Так, приписами наведеної норми визначено обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

07.07.2018 набрав чинності Закон України "Про валюту і валютні операції" від 21.06.2018 №2473-VIII (введений в дію з 07.02.2019).

Відповідно до статей 6, 7, 15, 28, 44, 45, 46, 48, 56 Закону України "Про Національний банк України", з метою реалізації вимог Закону України "Про валюту і валютні операції" Правління Національного банку України приняло постанову від 02.01.2019 №1 «Про затвердження Положення про структуру валютного ринку України, умови та порядок торгівлі іноземною валютою та банківськими металами на валютному ринку України» надалі Постанова НБУ №1). Відповідно до пунктів 21-23 Постанови НБУ( у редакції чинній на момент виникненні спірних відносин №1 небанківська установа, її відокремлені підрозділи та пункти обміну валюти розпочинають роботу та мають право здійснювати валютно-обмінні операції; платіжні пристрої під час їх використання небанківськими установами для здійснення валютно-обмінних операцій повинні відповідати вимогам щодо РРО, установленим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; небанківській установі заборонено здійснювати валютно-обмінні операції у касах небанківських установ, їх відокремлених підрозділів, пунктах обміну валюти банку, небанківської установи

- без застосування РРО;

- у разі виходу з ладу РРО

- тимчасового відключення електроенергії

Небанківські установи, їх відокремлені підрозділи, пункти обміну валюти банку, небанківської установи в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії мають право використовувати в касі резервний РРО, про що складається акт за підписом керівника, який відповідає за роботу каси небанківської установи, її відокремлених підрозділів, пунктів обміну валюти, і представника сервісної організації. Будь-який заново встановлений РРО має бути зареєстрований у територіальному органі державної влади, що реалізує податкову та митну політику в порядку, установленому для первинної його реєстрації.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», небанківська фінансова установа це фінансова установа, крім банку.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти до висновку, небанківська фінансова установа під час здійснення валютно-обмінних операцій має забезпечувати документальне оформлення проведених валютно-обмінних операцій, а право розпочинати роботу пункту обміну валюти фінансової установи виникає після реєстрації реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) в органі доходів і зборів.

Тобто, у пункті обміну валют фінансової установи має бути РРО, зареєстроване в органі доходів і зборів.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року № 13, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)» форма і зміст розрахункового документа, який друкується РРО та застосовується для обліку й реєстрації валютно-обмінних операцій, мають відповідати вимогам зазначеного Положення.

Аналіз зазначеного дає суду підстави дійти висновку, фінансовим установам заборонено здійснювати валютно-обмінні операції у пунктах обміну валюти в разі виходу з ладу РРО або тимчасового відключення електроенергії з видачею квитанції.

Положеннями п. 7 ст. 4 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», передбачено, що уповноважені банки, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єкти господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками, зобов`язані: забезпечувати відповідність готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Так, приписами наведеної норми визначено обов`язки уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції було досліджено, що позивач є небанківською фінансовою установою, згідно свідоцтва серії ФК№581, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 26.05.2015 та здійснює свою діяльність відповідно до ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої Національним Банком України 30.05.2019.

Разом з цим, суд звертає увагу, що правова конструкція норми частини 1 статті 4 Закону №265/95-ВР визначає обов`язок уповноважених банків, що здійснюють операції з купівлі-продажу іноземної валюти, а також суб`єктів господарювання, які здійснюють ці операції на підставі агентських угод з уповноваженими банками проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цих операцій.

Санкція передбачена пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР застосовується до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Тобто, фінансові санкції, передбачені пунктом 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Правова позиція по подібним правовідносинам висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі № 826/9164/17.

Отже, обов`язок встановлений частиною 1 статті 4 Закону №265/95-ВР, як і відповідальність, передбачена положеннями пункту 2 частини 1 статті 18 Закону №265/95-ВР, визначаються та застосовуються виключно до уповноважених банків та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на підставі агентських угод з уповноваженими банками.

Позивач не є уповноваженим банком чи суб`єктом господарювання, який здійснює свою діяльність на підставі агентської угоди з уповноваженим банкам, а є фінансовою установою, що здійснює свою діяльність на підставі генеральної ліцензії, виданої Національним банком України, а відтак, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі наведених положень є неправомірним.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 ст. Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, буд. 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 31.05.2019 року №0028841409, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Октава Фінанс» (01133, м. Київ, вул. Є. Коновальця, б. 36-В, код ЄДРПОУ 39628794) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур