Рішення № 93211393, 30.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2020 року м. Київ № 640/14449/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:

за позовомОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Управління патрульної поліції в м.Києві провизнання незаконним наказу про звільнення, стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Департаменту патрульної поліції та до Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної роти поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»;

- визнати незаконним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад» про звільнення зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) рядового поліції ОСОБА_1 з 16.07.2019;

- поновити на службі в поліції по Управлінню патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (обслуговування правового берега) рядового поліції ОСОБА_1 ;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.07.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у від 08.08.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення її недоліків, які полягали у ненаданні позивачем разом із позовною заявою доказів дотримання ним установленого законодавством строку звернення до суду в частині оскарження наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Оскільки при зверненні до суду позивач не вказав, коли ознайомився з вищевказаним наказом, суд позбавлений був позбавлений можливості перевірити дотримання ним строку звернення до суду.

На виконання вимог указаної ухвали суду позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому повідомив, що оскаржувані накази Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 та від 16.07.2019 №516 о/с були доведені до його відома 16.07.2019, на підтвердження чого надав копії листів Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №33100/41/11/6/02-2019 та №33088/41/11/6/02-2019, тому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, поновити цей строк та витребувати в Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції його особову справу.

Беручи до уваги обставини, викладені у вищевказаному клопотанні, суд дійшов висновку про дотримання позивачем установленого законодавством строку звернення до суду. З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача в частині, що стосується витребування в Управління патрульної поліції у місті Києві його особової справи.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про протиправне притягнення його до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виявився в порушенні ним службової дисципліни у зв`язку з порушенням приписів Закону України «Про Національну поліцію» та Правил дорожнього руху України, оскільки висновки відповідачів про порушення ним службової дисципліни у зв`язку з порушенням Правил дорожнього руху, не відповідають дійсності, та спростовуються постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі №761/14062/19, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрите на підставі пункту 1 частини першої статі 247 цього Кодексу у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідачі надали суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в її задоволені з огляду на її необґрунтованість. Зокрема, відповідач зазначив, що твердження позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності лише у зв`язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не відповідає дійсності. У ході проведення стосовно ОСОБА_1 службового розслідування встановлено вчинення ним одночасно декількох дисциплінарних проступків, які полягають також в у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Правил етичної поведінки поліцейських, які полягають у тому, що позивач на виконання законної вимоги поліцейського не надав посвідчення водія на керування транспортним засобом та у ході спілкування з поліцейським використовував ненормативну лексику.

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому заперечив доводи відповідачів стосовно правомірності застосування до нього дисциплінарного стягнення та видання оскаржуваних наказів, наполягаючи на тому, що не здійснював порушень, про які стверджують відповідачі.

Так, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення №761/14062/19, спростовуються висновки відповідачів, про вчиненні ним адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки встановлено, що транспортним засобом він не керував. З огляду на викладене відповідачі дійшли неправильного висновку про невиконання ним визначеного пунктами 2.1 та 2.4 Правил дорожнього руху пред`явити посвідчення водія поліцейським у зв`язку з подіями, що мали місце 02.04.2019, оскільки такий обов`язок наявний у водія під час зупинки транспортного засобу, тоді як позивач транспортним засобом на той момент не керував.

Крім того, позивач стверджує про внесення поліцейськими до протоколу про адміністративне правопорушення недостовірних даних стосовно наявності у позивача ознак алкогольного сп`яніння. Також зазначив, що відеозаписом з нагрудної камери поліцейського вбачається відсутність у нього ознак сп`яніння, цим відеозаписом не підтверджуються факти порушенням позивачем громадського порядку та застосування до поліцейських нецензурної лайки. Згідно з доводами позивача він перебував у збудженому емоційному стані, спровокованому безпідставними вимогами поліцейських щодо проходження ним огляду на стан сп`яніння особою, що керувала транспортним засобом, безпідставним адміністративним затриманням та застосуванням до нього спецзасобів (кайданків) з явно надуманих мотивів відвернення загрози завдання шкоди собі та оточуючим.

Розглянувши документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов і заперечення відповідачів, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 20.02.2017 №20 о/с ОСОБА_1 прийнято на службу в поліцію на посаду поліцейського роти №8 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції, присвоївши йому спеціальне звання «рядовий поліції».

02.04.2019 поліцейським роти №1 батальйону №2 полку №1 УПП в місті Києві ДПП сержантом поліції Сідляренком І.І. стосовно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення ОБ №179342 у зв`язку з порушенням ним вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, за яке відповідно до частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність. Також складено протокол про адміністративне затримання від 02.04.2019 ХН №001022 з метою встановлення особи та складання адміністративних матеріалів та постанову про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 02.02.2019 НК №794421.

Станом на цей час позивач не перебував на службі.

З огляду на вищевикладені обставини Київське міське управління поліції Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України звернулося до Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції з поданням, в якому пропонувало ініціювати проведення службового розслідування за вищевказаним фактом та вжити до ОСОБА_1 заходи дисциплінарного впливу.

З метою встановлення причин та обставин можливого порушення ОСОБА_1 службової дисципліни наказом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаментом патрульної поліції від 22.04.2019 №21 стосовно позивача призначено проведення службового розслідування.

Результати вказаного службового розслідування оформлені відповідним висновком від 13.05.2019, затвердженим начальником Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Зозулею Ю.Г.

Згідно з висновком службового розслідування в ході службового розслідування встановлено такі обставини.

Близько 04:00 год 01.04.2019 під час несення служби по забезпеченню безпеки дорожнього руху, охорони публічного порядку та громадської безпеки у Шевченківському районі міста Києва екіпаж патрульної поліції №1051, у складі командира роти №7 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 та поліцейського роти №7 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правового берега) УПП у м. Києві ДПП рядового поліції Луценка Д.П., виявив правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за адресою: м. Київ, вул .Дегтярівська, 44, яке полягало у тому, що автомобіль Mercedes-Benz У-210, номерний знак НОМЕР_1 (польська реєстрація) рухався у темну пору доби з технічною несправністю, а саме з непрацюючим заднім правим блоком фари, чим порушено вимоги пункту 31.4.7 (Ї) Правил дорожнього руху. (При цьому суд звертає увагу на допущену у висновку помилку в частині написання дати події, оскільки наведене мало місце не 01.04.2019, а 02.04.2019).

Автомобілем керував чоловік, який назвався ОСОБА_1 , повідомивши, що є діючим працівником УПП у м. Києві ДПП. У нього були присутні ознаки алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. На вимогу пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 Правил дорожнього руху, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, названа особа вказані документи не надала.

На законні вимоги патрульних не застосовувати нецензурну лайку до працівників поліції ОСОБА_1 не реагував. З метою припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складання відповідних адміністративних матеріалів, останнього доставлено до Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві, де йому було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп`яніння, від чого він у присутності двох свідків відмовився.

З огляду на те, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, стосовно нього складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.04.2019 серії ОБ №179342 за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Указаний протокол направлено до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з тим, що керуючи транспортним засобом при перевірці документів ОСОБА_1 не пред`явив інспекторам посвідчення водія, постановою відповідного інспектора за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 02.04.2019 серії НК №794421, якою його визнано винним у порушенні п.2.1 Правил дорожнього руху та відповідно до статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено на нього штраф в розмірі 425 грн.

Опитаний в ході службового розслідування ОСОБА_1 пояснив, що 02.04.2019 перебував в ресторані на дні народження родича та попросив знайомого на автомобілі, який належить ОСОБА_1 , завезти його з ресторану додому. Під час поїздки між ними виник конфлікт, водій зупинив автомобіль та покинув його, відмовившись везти ОСОБА_1 . Останній очікував знайомого, перебуваючи в автомобілі, який не був заведений та не рухався. У подальшому до автомобіля під`їхав екіпаж патрульної поліції, звинувативши ОСОБА_1 в керуванні автомобілем у стані алкогольного сп`яніння. Виникла конфліктна ситуація, в ході якої ОСОБА_1 нецензурно вилаявся, обґрунтовуючи це образами його співробітниками поліції. Така ситуація для нього дуже неприємна, обіцяв у подальшому уникати подібного.

Також встановлено, що справа про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, станом на час проведення службового розслідування не розглянута.

Пояснення, надані працівниками екіпажу №2051 підтверджують відеозаписи, зафіксовані на нагрудний відео-реєстратор серії НОМЕР_2 , з яких вбачається, що ОСОБА_1 , розмовляючи з поліцейським поводив себе неналежним чином, образившись на колег, які складають стосовно нього адміністративні матеріали, що може бути наслідком його подальшого звільнення, звертався до них, використовуючи нецензурну лексику.

Ураховуючи на викладене, у висновку службового розслідування №1179 встановлено, порушення вимог частини першої, пунктів 1, 3, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині порушення ОСОБА_1 вимог частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики щодо працівників патрульної поліції, також складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, що додатково становить порушення вимог частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог Присяги на вірність Українському народові, передбаченої частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»;

- за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху України, порушення вимог частини четвертої статті 7, частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», порушення вимог частин першої та п`ятої розділу І, частин 2, 3, 4 та 5 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, рекомендовано оголосити ОСОБА_1 догану.

На підставі цього висновку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції видало наказ від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 оголошено догану за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частин першої та четвертої статті 7, пунктів 1-3 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої розділу ІІ правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Водночас ОСОБА_1 вирішено направити на додаткові зайняття по вивченню законодавства у частині адміністративного провадження.

Наказом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 анульовано наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та вирішено підготувати доповідну записку до Департаменту патрульної поліції для застосування до нього більш суворого дисциплінарного стягнення.

У подальшому начальник Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 звернувся до начальника Департаменту патрульної поліції Жукова Є. із доповідною запискою про застосування до ОСОБА_1 більш суворого дисциплінарного стягнення у зв`язку із вчиненими ним порушеннями.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 за вчинення вищевказаного дисциплінарного проступку ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції. Начальнику Управління патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції сержанту поліції ОСОБА_3 доручено довести зміст цього наказу до відома ОСОБА_1 під особистий підпис.

На реалізацію згаданого наказу Департаментом патрульної поліції видано наказ від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад», яким відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 16.07.2019.

Не погоджуючись із вищевказаними наказами відповідачів, які стосуються притягнення його дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із такого.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» та Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.

Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визначено, щодо приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

В силу положень частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові.

Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.

Відповідно до частини першої-другої статті19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За змістом пункту 14 статті 22 вищевказаного Закону повноваження щодо прийняття рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських належать керівнику поліції.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно зі статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Пунктом 1 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (стаття 1Дисциплінарного статуту).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, як зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.

Статтями 14-19 Статуту унормовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Оцінюючи доводи позивача щодо протиправності оскаржуваних наказів, суд виходить із такого.

У позовній заяві відсутні доводи позивача про порушення відповідачами процедури призначення та проведення службового розслідування стосовно позивача, висновок якого від 13.05.2019 став підставою для прийняття оскаржуваних наказів. З огляду на це суд не надає оцінку діям та рішенням відповідачів стосовно призначення та проведення цього службового розслідування.

Зі змісту позовної заяви та відповіді позивача на відзив відповідачів вбачається його незгода із викладеними у висновку службового розслідування висновками про вчинення ним дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим суд у подальшому надасть оцінку таким висновкам при перевірці правомірності оскаржуваних наказів.

Водночас суд звертає увагу, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантоване частиною другою статті 55 Конституції України.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів).

Пунктом 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України) визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Ураховуючи наведене, оскаржувані позивачем накази є індивідуальними актами, оскільки стосуються його прав та інтересів.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

У свою чергу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Стосовно наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції наказу від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної роти поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 ».

Беручи до уваги вищевикладене та оцінюючи доводи позивача щодо протиправності вищевказаного наказу, суд звертає увагу на те, що цей наказ, як встановлено вище, анульовано наказом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 ».

За своїм змістом поняття «анулювання» є тотожним поняттю «скасування». Акт скасовується від моменту свого прийняття, тому не породжує для осіб, прав та інтересів яких він стосується, жодних правових наслідків.

Відтак, анульований/скасований наказ Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції наказу від 17.05.2019 №8 не породжує для позивача жодних правових наслідків, тому не порушує його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, що виключає задоволення судом його вимоги про визнання незаконним і скасування цього наказу.

Отже, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції наказу від 17.05.2019 №8 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №5 батальйону №4 полку №1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної роти поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції рядового поліції ОСОБА_1 », є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної служби від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 ».

Як встановлено судом вище, указаним наказом анульовано наказ Управління патрульної служби у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 17.05.2019 №8 та вирішено підготувати доповідну записку до Департаменту патрульної поліції для застосування до ОСОБА_1 більш суворого дисциплінарного стягнення до нього у зв`язку із вчиненим дисциплінарним проступком.

Проте, суд уважає необґрунтованою вимогу позивача про визнання незаконним та скасування цього наказу, оскільки цей наказ видано відповідачем в межах повноважень та відповідно до закону.

Так, пунктом 8 статті 21 Дисциплінарного статуту визначено, що протягом двох місяців з дня підписання наказу про застосування дисциплінарного стягнення прямий керівник посадової особи, яка застосувала дисциплінарне стягнення, має право його скасувати, пом`якшити або застосувати суворіше дисциплінарне стягнення, якщо встановить невідповідність такого стягнення ступеню тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та вини.

Позивач не заперечував, що начальник Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Зозуля Ю.Г., який від імені названого Управління видав наказ від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 », є його прямим керівником.

При цьому судом не встановлено при прийнятті наказу від 14.06.2019 №21 порушення двомісячного строку для скасування застосованого щодо позивача попереднього дисциплінарного стягнення відповідно до наказу від 17.05.2019 №8.

Таким чином, правомірні дії Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не порушують права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У зв`язку з викладеним вимога позивача про визнання незаконним та скасування наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 14.06.2019 №21 «Про анулювання наказу Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції №8 від 17 травня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» рядового поліції ОСОБА_1 » є необґрунтованою та задоволенню судом не підлягає.

Стосовно наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Пунктом 1 указаного наказу за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію України», пунктів 2.1, 2.4 «а» та 2,5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, частин 3, 4 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських статті 126 КУпАП, пунктів 1, 2, 6 Дисциплінарного статуту ОСОБА_1 звільнено з поліції.

Відповідно до частини першої статті 20 Дисциплінарного статуту повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.

Частинами 2-3 статті 2 Дисциплінарного статуту визначено, що керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов`язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.

Керівник, якому поліцейський підпорядкований за службою, у тому числі тимчасово, є прямим керівником для нього. Найближчий до підлеглого прямий керівник є безпосереднім керівником.

Позивач не заперечував наявності у начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жукова Є. повноважень щодо видання наказу від 19.06.2019 №449 про застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції

Указаний наказ ґрунтується на висновку службового розслідування від 13.05.2019, за змістом якого встановлено порушення позивачем:

- вимоги частини 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилось у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики щодо працівників патрульної поліції;

- частину першу статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присягу на вірність Українському народові, передбачену частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», у зв`язку зі складанням стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП,

а також вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Правил дорожнього руху України, порушення вимог частини четвертої статті 7, частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог частин першої та п`ятої розділу І, частин 2, 3, 4 та 5 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 №1179, порушення вимог частини першої, пунктів 1, 3, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Стосовно дисциплінарного проступку у зв`язку зі складенням щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Згідно з підпунктом «в» пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками поліції стосовно позивача складено вищевказаний протокол від 02.04.2019 серії ОБ №179342 у зв`язку з порушенням пункту 2.5 Правил дорожнього руху, яке полягає в тому, що ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків.

Водночас вищевказаний протокол в розділі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» містить пояснення позивача «Не керував ТЗ».

У рапорті, в якому відсутня дата його складення, адресованому начальнику Управління патрульної поліції у місті Киві Департаменту патрульної поліції Зозулі Ю.Г., поліцейська ОСОБА_2 , яка брала участь в затриманні позивача, зазначила, що автомобіль, яким він керував був зупинений поліцейськими у зв`язку з порушенням правил його експлуатації, водій від пред`явлення документів на вимогу поліцейських відмовився, перебував у стані алкогольного сп`яніння, стосовно нього було застосовано засіб обмеження рухомості (кайданки).

У ході проведення службового розслідування позивач також наполягав на тому, що керування автомобілем не здійснював.

Незважаючи на розбіжність викладення обставин, які стосуються складення вищевказаного протоколу, поліцейськими, та ОСОБА_1 , комісія, що проводила службове розслідування, дійшла висновку про вчинення позивачем порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

При цьому, як слідує з висновку службового розслідування, станом на час проведення службового розслідування у комісії була відсутня інформація про розгляд Шевченківським районним судом міста Києва справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі вищевказаного протоколу.

У ході судового розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення №761/14062/19, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 цього Кодексу - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зі змісту цієї постанови суду вбачається, що за доказами, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, судом не встановлено, що працівники поліції зупиняли транспортний засіб «Мерседес» державний номер НОМЕР_1 , оскільки він, як зазначалося вище, був припаркований на узбіччі, та не встановлено на яких правових підставах працівники поліції, не встановивши чи саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Зокрема, викладене обґрунтовується тим, що з відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського, переглянутого в судовому засіданні, вбачається, що автомобіль «Мерседес» державний номер НОМЕР_1 , біля якого знаходився ОСОБА_1 та співробітники патрульної поліції, вже був припаркований на узбіччі. З відеозапису не вбачається, що цим автомобілем керував ОСОБА_1 . На пропозицію співробітників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_4 відмовився, перебуваючи в приміщенні Шевченківського УПГУНП в м. Києві, куди його було доставлено після адміністративного затримання, зазначивши, що за кермом автомобіля був не він. З наданих письмових пояснень ОСОБА_1 , які зазначені ним в протоколі про адміністративне правопорушення, останній також вказав, що не керував транспортним засобом. Викликані в судове засідання свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , пояснення яких долучені до матеріалів справи та які засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, а також співробітник патрульної поліції Сідляренко Р.І., яким складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не прибули, причини неявки не повідомили.

Указану постанову суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23.05.2019 (№81865250) і з цього часу вона стала доступною для ознайомлення. Однак, при вирішенні питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку у зв`язку зі складенням стосовно нього вищевказаного протоколу згадана постанова суду відповідачами не застосовувалася.

За змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зважаючи на викладене, суд бере до уваги встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.05.2019 у справі про адміністративне правопорушення №761/14062/19 обставини стосовно того, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобам у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відсутній.

Окрім того, судом безпосередньо досліджено вищевказаний відеозапис, з якого не вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу та зупинення його поліцейськими.

Ураховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про відсутність порушення ним пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та про необґрунтоване складення стосовно нього поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення від 02.04.2019 серії ОБ №179342.

За наведених обставин відповідачі дійшли неправильного висновку про порушення позивачем у зв`язку зі складенням стосовно нього згаданого вище протоколу приписів Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту та Присяги на вірність Українському народові, передбаченої частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», а, відтак, неправильного висновку про вчинення ним дисциплінарного проступку.

Стосовно дисциплінарного проступку, що виразився у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики щодо працівників патрульної поліції.

Згідно з вищевказаним наказом позивачем порушено пункти 3, 4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських.

Правила етичної поведінки поліцейських затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила №1179).

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил №1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Згідно з пунктами 2-3 розділу І Правил №1179 вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Пунктом 5 розділу І Правил №1179 встановлено, що поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу IV Правил №1179 за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики, при зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику (пункт 4).

Згідно з висновком службового розслідування порушення позивачем Правил №1179 виразилось у нетактовному спілкуванні, нестримному поводженні, неконтрольованій поведінці, емоціях та допущенні використання ненормативної лексики відносно працівників патрульної служби.

З оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери патрульного поліцейського вбачається, що патрульні поліцейські вимагали у ОСОБА_1 документи, що посвідчують його особу, які останній відмовився надати, вимагаючи пояснення причин такої вимоги. У зв`язку з ненаданням документів до нього було застосовано спеціальні засоби обмеження рухомості, на руки надіті кайданки та в подальшому його затримано.

З указаного відеозапису судом встановлено один факт застосування позивачем нецензурного слова (файл 20190402071905018868, час 04.18.51-04.18.52). Жодних зауважень до нього з цього приводу, висловлених поліцейськими, судом не встановлено.

Вживання нецензурного слова свідчить про нетактовне спілкування позивача з поліцейськими. Позивач не заперечував цієї обставини, що підтверджується його письмовим поясненням (дата складення відсутня), наданим під час службового розслідування, в якому він вказав, що в ході конфлікту з патрульними висловлювався нецезурною лексикою, вину повністю визнав та зобов`язується в подальшому не застосовувати нецензурну лайку.

Внаслідок перегляду судом зазначеного відеозапису не знайшли свого підтвердження викладені у висновку службового розслідування обставини щодо того, що «на законні вимоги патрульних не застосовувати нецензурну лайку до працівників поліції, поліцейський УПП у м. Києві ДПП рядовий поліції ОСОБА_1 не реагував, однак у подальшому все-таки почав виконувати законні вимоги співробітників УПП у м. Києві ДПП».

При цьому суд звертає увагу, що у висновку службового розслідування відсутній виклад обставин стосовно того, в чому саме полягає нестримане поводження та неконтрольована поведінка позивача під час спілкування з поліцейськими.

Відсутні пояснення з цього приводу і у відзиві відповідачів на позовну заяву.

На переконання суду, вказаний відеозапис не свідчить про нестримне поводження позивача та його неконтрольовану поведінку під час спілкування з поліцейськими, натомість, з оглянутого судом відеозапису вбачається вчинення позивачем дисциплінарного проступку, в частині вживання останнім ненормативної лексики. Крім того, суд зауважує, що з перегляду наданого відеозапису також вбачається нетактовна поведінка з боку поліцейських при спілкуванні із позивачем, що у свою чергу, могло вплинути на емоційний стан останнього.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідачів щодо наявності у них підстав для вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частинами четвертою та шостою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено обставини, що пом`якшують та обтяжують дисциплінарну відповідальність поліцейського.

Так, серед обставин, що пом`якшують відповідальність поліцейського є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка. Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є, зокрема, вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з частиною п`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Дійсно, дисциплінарний проступок вчинений позивачем у стані алкогольного сп`яніння. Позивач, як вбачається з відеозапису, дослідженого судом, позивач не заперечував, що вживав алкоголь. Однак, як встановлено судом, факт вчинення дисциплінарного проступку у зв`язку із вживанням ненормативної лексики позивач визнав та розкаявся у вчиненому. При цьому, із матеріалів справи судом не встановлено випадків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності раніше та наявності у нього непогашеного дисциплінарного стягнення.

Водночас з матеріалів, наданих відповідачами, не вбачається, що при вирішенні питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції керівником, що приймав наказ про його звільнення зі служби в поліції, досліджувалися обставини, перелічені в частинах четвертій та шостій статті 19 Дисциплінарного статуту, що свідчить про необґрунтованість прийнятого ним наказу.

Висновок службового розслідування від 13.05.2019, окрім того, що в ньому встановлено перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння, не містить викладу обставин, які підтверджують вжиті комісією, що проводила службове розслідування, заходи щодо встановлення обставин, що пом`якшують відповідальність позивача, зокрема, його особу, попередню поведінку, ставлення до служби, рівень кваліфікації.

Крім того, що відповідачами не мотивовано неможливості застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення зі служби в поліції, оскільки вказаний вид дисциплінарного стягнення із семи видів, передбачених цією статтею, є найсуворішим.

Зазначена позиція суду ґрунтується на висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 05.03.2020 у справі справа №824/126/17-а.

Необхідно зазначити, що пунктами 3 та 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача зі служби в поліції є необґрунтованим.

Разом з тим суд уважає, що застосування до позивача найтяжчого виду дисциплінарної відповідальності у виді звільнення є неспівмірним із тяжкістю скоєного ним проступку, що свідчить про його непропорційність.

Наведене в сукупності свідчить про протиправність вищевказаного наказу, що є підставою для визнання його протиправним і скасування судом.

Доцільно зауважити, що позивач просив визнати незаконним і скасувати вищевказаний наказ. Проте, відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відтак, вимога позивача про визнання незаконним і скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом шляхом визнання цього наказу протиправним і його скасування.

Щодо наказу Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад».

Указаний наказ виданий Департаментом патрульної поліції на реалізацію наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» з метою визначення конкретної дати звільнення позивача зі служби та проведення з ним розрахунку при звільненні.

Зважаючи на визнання судом протиправним і скасуванням наказу Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимогу позивача з урахуванням пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання незаконним і скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 «Про особовий склад», визнавши його протиправним і скасувавши.

Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Ураховуючи вказану правову норму, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. При цьому суд зауважує, що спір про його поновлення на роботі розглядався судом більше одного року з причин, що не залежали від позивача.

Період вимушеного прогулу позивача з дня протиправного звільнення по день поставлення судом цього рішення тривав з 17.07.2019 по 30.11.2020, що становить 346 робочих днів, а саме:

- липень 2019 - 11 робочих днів;

- серпень 2019 року - 21 робочий день;

- вересень 2019 року - 21 робочий день;

- жовтень 2019 року -22 робочих дні;

- листопада 2019 року - 21 робочий день;

- грудень 2019 року - 21 робочий день;

- січень 2020 року - 21 робочий день;

- лютий 2020 року - 20 робочих днів;

- березень 2020 року - 21 робочий день;

- квітень 2020 року - 21 робочий день;

- травень 2020 року - 19 робочих днів;

- червень 2020 року - 20 робочих днів;

- липень 2020 року - 23 робочих дні;

- серпень 2020 року - 20 робочих днів;

- вересень 2020 року - 22 робочих дні;

- жовтень 2020 року - 21 робочий день;

- листопад 2020 року - 21 робочий день.

Відповідно до довідки Департаменту патрульної поліції від 24.07.2019 №1539 середньомісячний заробіток позивача становить 13 265,80 грн., а середньоденний - 471,37 грн.

Отже, середній заробіток позивача за період вимушеного прогулу складає 163 094,02 грн. (471,37 грн. х 346 робочих днів = 163 094,02 грн.), які підлягають стягненню на користь позивача з Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до пунктів 2 та 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі стягнення за один місяць, а саме 13265,80 грн. підлягає негайному виконанню.

Ураховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підстави для розподілу судових витрат, згідно вимог ст. 139 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статей 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_4 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.06.2019 №449 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Визнати протиправним і скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 16.07.2019 №516 о/с «Про особовий склад».

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн НОМЕР_4 ) на службі в поліції на посаді поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (обслуговування правового берега) по Управлінню патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 163 094,02 грн. (сто шістдесят три тисячі дев`яносто чотири гривні 02 копійки).

У решті позовних вимог - залишити без задоволення.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 16.07.2019 на посаді поліцейського роти №5 батальйону №4 полку №1 (обслуговування правового берега) по Управлінню патрульної служби поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 13 265,80 грн. (тринадцять тисяч двісті шістдесят п`ять гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур