Вирок № 93209557, 01.12.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

202/1658/15-к

1-кп/202/13/2020

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Шофаренка Ю.Ф.

за участю секретаря - Мироняк Т.С.

прокурорів - Мікуліної Н.А., Манукян Г.Г., Фіялко С.О., Філь О.І.

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисника - Круглого В.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014040030000794 від 20.11.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпро, громадянин України, працює водієм в ПАТ «Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11231», має середньо-технічну освіту, неодружений, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2014 року у темну пору доби, приблизно о 22 годині 50 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автобусом "Mercedes-Benz Sprinter 312D" реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по пр. Миру у м. Дніпро, з боку вул. Генерала Захарченка у напрямку вул. Донецьке Шосе.

В ході руху водій ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян та, виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, рухаючись в умовах недостатньої видимості без ввімкненого ближнього (дальнього) світла фар, слідуючи в районі будинку №35 по пр. Миру допустив наїзд правою передньою частиною автобуса на пішохода ОСОБА_1 , який перетинав проїжджу частину дороги зліва направо відносно руху автобуса, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3б), 19.1 а) та 31.6 б) Правил дорожнього руху України які свідчать:

п. 1.3: "Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими";

п. 1.5: "Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків";

п. 2.3 (б): "Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі";

п. 19.1: "У темну пору року доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:

(а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла";

п. 31.6: "Забороняється подальший рух транспортних засобів у яких":

(б) у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості не горять лампи фар чи задніх габаритних ліхтарів.

Порушення п. 19.1 (а) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події, а саме наїздом на пішохода ОСОБА_1 , який в свою чергу порушив вимоги п. 4.14 "а" Правил дорожнього руху України, який говорить:

4.14 Пішоходам забороняється:

а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху.

Невиконання вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої неповнолітній пішохід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів у м`які покриви голови та у скроневий м`яз праворуч, перелому основ кісток черепу, крововиливів під оболонки у речовину та шлуночки головного мозку, забиті рани на голові, у зовнішнього кута правого ока, на підборідді праворуч, садна на обличчі справа та зліва на лівому лікті, на сідниці праворуч, садна та синець на тильній поверхні правої кисті, потрійний перелом нижньої щелепи, крововиливи на задній поверхні легень, у прикореневій ділянці та діафрагмі, у біля ниркову клітковину праворуч. Зазначені ушкодження по своєму характеру прижиттєві, виникли у вищевказаний строк пригоди, в результаті наїзду легкового автомобілю фургонного типу та удару виступаючими частинами автомобілю у правий бік потерпілого. Механізм отримання травми наступний: наїзд та удар передньою правою частиною капота з утворенням ушкоджень на правій частині тіла та голові праворуч, послідуюче відкидання тіла на тверде дорожнє покриття та ковзання на ньому, з утворенням інших ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження мають ознаки тяжких.

Смерть ОСОБА_1 наступила від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами основи черепу з субарахноїдальними, внутрішньомозковими та внутрішньо шлунковими крововиливами та настала о 14 годині 40 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_3 в КЗ "Дніпропетровська обласна дитяча лікарня" за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна 13.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України не визнав, суду пояснив, що 19 листопада 2014 року у темну пору доби, приблизно о 22 годині 50 хвилин керував технічно справним автобусом "Mercedes-Benz Sprinter 312D", рухався по пр. Миру у м. Дніпро, з боку вул. Генерала Захарченка у напрямку вул. Донецьке Шосе, на його полосу руху раптово вискочив пішохід, який почав пересікати проїзну частину зліва направо, він намагався уникнення зіткнення, виконав все, що від нього залежало, але все одно відбувся наїзд на пішохода, будь які інші пояснення надати відмовився, на уточнюючі запитання не відповідав.

Потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що загиблий ОСОБА_1 - це син її чоловіка від іншого шлюбу, якого вона виховувала разом з ОСОБА_1 . Того дня їм з чоловіком зателефонував лікар і повідомив, що їхню дитину збив автомобіль і вона знаходиться у лікарні. Коли до них прийшов водій,який збив ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , то почав погрожувати, а до лікарні їхати відмовився, будь-якої фінансової допомоги не надавав. Потерпілій відомо, що обвинувачений хотів залишити місце ДТП, але свідки даної події не пустили його.

Потерпіла вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити з ізоляцією від суспільства та за найвищою межею, передбаченої санкцією статті, оскільки ОСОБА_3 не тільки не вибачився перед ними та не відшкодував шкоди, заподіяної злочином, а ще й погрожував особисто та через друзів.

У судовому засіданні потерпіла підтримала цивільний позов до ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", у якому просила стягнути на її користь за рахунок спричиненої моральної шкоди грошові кошти у розмірі 200 000 гривень, а також витрати на правову допомогу у сумі 6 000 гривень.

Потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що зі слів очевидцівДТП йому відомо, що його син ОСОБА_1 того вечора зупиняв маршрутне таксі, а ОСОБА_3 , який обганяв цей автомобіль, скоїв наїзд на потерпілого. Обвинувачений пояснював, що ОСОБА_1 раптово з`явився перед його автомобілем і він його не встиг помітити. ОСОБА_3 не надав їхній сім`ї будь-якої допомоги, тільки погрожував.

У суді потерпілий ОСОБА_1 підтримав цивільний позов до ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205", у якому просив стягнути на його користь за рахунок спричиненої матеріальної шкоди грошові кошти у розмірі 11 703, 61 гривень, 200 000 гривень за рахунок спричиненої моральної шкоди, та 7500 грн. в рахунок витрат на правову допомогу.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що того вечора у листопаді 2014 року, приблизно о 22:00 годині бачила, як водій маршрутного таксі "Mercedes-Benz Sprinter", під час здійснення об`їзду іншого автомобіля, переїжджаючи з першої на другу смугу, скоїв наїзд на хлопця. Свідок зазначила, що ОСОБА_3 , який і був цим водієм, рухався досить швидко, більше 60 км/год. із вимкненим освітленням автомобіля, крім габаритів, враховуючи, що вулиця на даній ділянці не освітлювалась також. Свідку здалось що потерпілий був напідпитку, коли той проходив поруч, направляючись до проїжджої частини, де сталась ДТП оскільки того хитало, але запаху алкоголю від нього не було. Водій ОСОБА_3 після ДТП поводився спокійно, першу допомогу потерпілому надавати не намагався.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 19.11.2014 року вони з потерпілим ОСОБА_1 святкували День студента, потім біля магазину «АТБ», що знаходиться на пр. Миру у м. Дніпро, розійшлись. ОСОБА_1 був трохи напідпитку, у нього була приблизно середня ступінь алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що того вечора, у листопаді 2014 року він підійшов до місця, де сталося ДТП через декілька хвилин після його настання. Водій маршрутного таксі "Mercedes-Benz Sprinter" на проїжджій частині, приблизно на ділянці посередині двох смуг дороги, збив пішохода. Свідок бачив, що ОСОБА_1 лежав на відстані приблизно 5 метрів від автомобіля, ногами вперед по напрямку руху транспорту. Після аварії, ОСОБА_3 поводився спокійно, до потерпілого не підходив.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що ОСОБА_3 працював водієм на маршрутному таксі №126 автомобіля марки "Mercedes-Benz Sprinter", який на праві власності належить доньці свідка. Внаслідок ДТП вказаний автомобіль було пошкоджено.

На підтвердження вини ОСОБА_3 в судовому засіданні досліджено наступні надані стороною обвинувачення письмові докази: - протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 19 листопада 2014 року, який було проведено із 23 години 10 хвилин до 23 години 55 хвилин, зі схемою та фототаблицею до нього, в ході якого зафіксовано обставини дорожньо - транспортної події;

- протокол огляду потерпілого ОСОБА_1 від 21 листопада 2014 року, в ході якого на ньому виявлені чисельні переломи кісток черепу, перелом верхньої та нижньої щелепи, на обличчі чисельні рвані рани шкіри та гематоми, чисельні переломи ребер, трупні плями розташовані по задньо-бічній поверхні тіла;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12 грудня 2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого оглянуто автобус Mersedes Sprinter д/н НОМЕР_1 бордового кольору, на момент огляду автобус має механічні пошкодження, а саме розбите захисне скло передньої фари та переднього правого повороту, у правій нижній частині капоту, в районі фари наявні вм`ятини, капот дещо змінено до правого переднього крила, у правій частині переднього бамперу мається вертикальна тріщина (під фарою), у правій нижній частині лобового скла мається тріщина, опорна стійка має вм`ятину, вказаний автомобіль було вилучено і визнано речовим доказом по провадженню;

-протокол огляду відеозапису від 30 грудня 2014 року згідно якого було оглянуто відео з компакт-диску з вказаного відео вбачається що зйомка відбувалась у темний час доби, на записі зафіксовано автобус "Мерседес Спринтер" темно-червоного кольору, в салоні автобусу перебувають два чоловіки, поруч з автобусом знаходяться три особи чоловічої статі, після зйомки автобуса особа, яка проводить запис підходить до припаркованого поруч автомобіля ДАІ, перед передньою частиною якого на дорозі розташована пляма речовини бурого кольору, предмет схожий на спортивну шапку та аудіо навушники;

- протокол огляду речей наданих потерпілим ОСОБА_1 від 06 грудня 2014 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого було оглянуто спортивну в`язану шапку, шерстяний білий светр який має сліди білого кольору спереду на комірі, грудях, плечах, ззаду на правому плечі декілька вказаних плям, куртка синього кольору на якій у верхній частині зовні та на підкладці, на капюшоні та рукавах містяться сліди речовини бурого кольору, справа на комірі куртки горизонтальний розрив довжиною 12 см., на рівні лівої кишені надрив у діаметрі 1 см., на лівому рукаві на рівні ліктя скрізьний розрив довжиною 6 см., джинси світло-синього кольору на яких в районі колін справа та зліва містяться сліди від речовини бурого кольору, кросівки чорного кольору на верхній частині лівого кросівка зліва мається розрив 4 см., які визнані речовим доказом у провадженні;

- протокол проведення слідчого експерименту від 08 грудня 2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_4 , в ході чого свідок вказала на обставини дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 19.11.2014 року, у вечірній час на пр. Миру у м. Дніпро, зазнаючи при цьому, що автомобіль "Мерседес Спринтер" темно-червоного кольору, рухався з ввімкненим габаритним світлом, без увімкнутого ближнього світла фар;

- інформація з даних GPS-контролю автомобіля Mersedes Sprinter д/н НОМЕР_1 , згідно якої вказаний автомобіль у проміжок часу із 04 години 51 хвилин до 22 години 48 хвилин 19 листопада 2014 року, постійно переміщувався по вулицям міста із зупинками, рухаючись по маршруту громадського транспорту.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №2151/397-Е від 22 грудня 2014 року, на тілі ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження: крововиливи у м`які покриви голови та у скроневий м`яз праворуч, перелом кісток основи черепу, крововиливи під оболонки у речовину та шлуночки головного мозку, забиті рани на голові, у зовнішнього кута правого ока, на підборідді праворуч, садна на обличчі справа та зліва на лівому лікті, на сідниці праворуч, на гомілці праворуч, садна та синець на тильній поверхні правої кисті, потрійний перелом нижньої щелепи, крововиливи на задній поверхні легень, у прикореневій ділянці та діафрагмі, у біля ниркову клітковину праворуч. Зазначені ушкодження по своєму характеру прижиттєві, могли виникнути в результаті наїзду легкового автомобілю фургонного типу та удару виступаючими частинами автомобілю у правий бік потерпілого. Найбільш вірогідніший механізм травми може бути представлений таким чином: наїзд та удар передньою правою частиною капота з утворенням ушкоджень на правій частині тіла та голові праворуч, послідуюче відкидання тіла на тверде дорожнє покриття та ковзання по ньому, з утворенням інших ушкоджень. Виявлені тілесні ушкодження мають ознаки тяжких.

Смерть ОСОБА_1 , настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася переломами основи черепу з субарахноїдальними, внутрішньо-мозковими та внутрішньо-шлунковими крововиливами.

Враховуючи опис одежі потерпілого, у якій він був під час травми, можна припустити, що у момент первинного контакту ліва нога потерплого була зафіксована, тобто він знаходився у русі. По відношенню до транспортного засобу в момент первинного контактування потерпілий ОСОБА_1 був повернутий правим боком.

Згідно висновку судової-автотехнічної експертизи №70/27-942 від 19 грудня 2014 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter 312D" ОСОБА_3 повинен був діями відповідно до вимог п. 19.1"а" Правил дорожнього руху України.

Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter 312D" ОСОБА_3 визначалась виконанням ним вимог п. 19.1 "а" Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати.

При заданому механізмі події, дії водія автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter 312D" ОСОБА_3 не відповідали вимогам п. 19.1 "а" Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

З метою всебічного та повного розгляду кримінального провадження, за клопотанням сторони захисту, судом було оглянуто автомобіль "Mercedes-Benz Sprinter 312D" реєстраційний номер НОМЕР_1 , керуючим яким, обвинувачений ОСОБА_3 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 за обставин які мали місце 19 листопада 2014 року, на якому виявлені механічні пошкодження, які повністю відповідають тим пошкодженням що були виявлені і зафіксовані протоколом від 12 грудня 2014 року з фототаблицею до нього.

Згідно висновку комісійної комплексної судової транспортно - трасологічної та авто-технічної експертизи №2315/2316-16 від 02 серпня 2016 року, яка була проведена з метою усунення суперечностей та сумнівів, на які вказували сторони під час розгляду кримінального провадження встановлено, що місце наїзду автобуса "Mersedes-Benz Sprinter 312D" на пішохода ОСОБА_1 розташовувалось перед місцем початку розташування осипу, яка розташована на проїзній частині пр. Миру на відстані 7,3 м. від правого краю проїзної частини та на відстані 11,8 м. до ближнього кута споруди "б.35". Встановити розташування місця наїзду автобуса "Mersedes-Benz Sprinter 312D" на пішохода, як геометричну точку на проїзній частині, не надається можливим через відсутність достатнього комплексу трасологічних ознак, що характеризують їх розташування у момент наїзду. Швидкість руху автобуса "Mersedes-Benz Sprinter 312D", з урахуванням сліду гальмування зафіксованого на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 19.11.2014 року, складала не менше ніж 63,1/66,0 км/год.

На ранньому етапі розвитку даної ДТП водій автобуса "Mersedes-Benz Sprinter 312D" ОСОБА_3 , здійснюючи рух в умовах обмеженої видимості (темна пора доби), повинен був рухатись з включеним ближнім (дальнім) світлом фар, що регламентовано вимогами п. 19.1 Правил дорожнього руху України та вибирати швидкісний режим в залежності від видимості в напрямку руху, але не більше встановленого в межах населеного пункту, що регламентовано вимогами п. 12.2, п. 12.4, п. 12.9"б" Правил дорожнього руху України.

Дії водія автобуса "Mersedes-Benz Sprinter 312D" ОСОБА_3 в тій частині, що він здійснюючи рух в умовах обмеженої видимості (темна пора доби), не ввімкнув ближнє (дальнє) світло фар та рухався з перевищенням швидкості, встановленої в межах населеного пункту, не відповідали вимогам п. 19.1, п. 12.4, п.12.9"б" Правил дорожнього руху України.

Висновок експерта ОСОБА_8 №07-15 від 31 березня 2015 року, який був замовлений і наданий суду стороною захисту, але вказаний висновок не відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, а саме не містить докладний опис проведених експертом досліджень, опис отриманих експертом матеріалів та дані, які матеріли були використані експертом, а тому суд визнає висновок експерту №07-15 від 31 березня 2015 року, як неналежний доказ, оскільки вказаний експертний висновок, не може за своїм змістом встановлювати факти і обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Надані сторонами і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого та інші обставини зазначені у ст.91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо повного невизнання своєї провини у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_1 , суд сприймає критично та розуміє їх як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення і носить неправдивий характер, оскільки з урахуванням усіх вищевикладених досліджених доказів, суд прийшов до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 , 19 листопада 2014 року, здійснюючи рух у темну пору доби, без ввімкненого світла фар, позбавляючи себе можливості слідкувати за дорожньою обстановкою, чітко розрізняти елементи дороги і неосвітлені предмети, порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 (б), 19.1, 31.6 Правил дорожнього руху України, що знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_4 , яка була очевидцем даної ДТП, суду показала, що водій маршрутного таксі "Mercedes-Benz Sprinter" - ОСОБА_3 , під час здійснення об`їзду іншого автомобіля, переїжджаючи з першої на другу смугу, скоїв наїзд на потерпілого, рухаючись при цьому із значною швидкістю та із вимкненим освітленням автомобіля.

Аналізуючи об`єктивно з`ясовані обставини, підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується поза розумним сумнівом, комплексом, достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.

Доводи сторони захисту про те, що пішохід ОСОБА_1 мав об`єктивну можливість виявити транспортний засіб на проїзній частині та таким чином запобігти ДТП, заслуговують на увагу, оскільки в діях ОСОБА_1 дійсно , вбачаються ознаки порушення вимог підпунктів «б», «г» п. 4.14 ПДР, які регламентують заборону пішоходам раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, а також переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, однак незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди водій ОСОБА_9 зобов`язаний був виконати вимоги ПДР і повинен був рухатись з включеним ближнім (дальнім) світлом фар, що регламентовано вимогами п. 19.1 Правил дорожнього руху України та вибирати швидкісний режим в залежності від видимості в напрямку руху, але не більше встановленого в межах населеного пункту, що регламентовано вимогами п. 12.2, п. 12.4, п. 12.9"б" Правил дорожнього руху України.Таким чином, те, що небезпеку для руху (а саме перехід проїзної частини поза пішохідним переходом) створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначених пунктів ПДР, саме на водія покладено обов`язок під час вибору в установлених межах безпечної швидкості дорожнього руху ураховувати дорожню обстановку. Зазначене також підтверджується висновками судово-автотехнічної експертизи №70/27-942 від 19.12.2014 року, де чітко зазначено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter 312D" ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти вказаній ДТП і для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати.

Отже, при встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що порушення п. 19.1 (а) Правил дорожнього руху України( "У темну пору року доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла") водієм ОСОБА_3 знаходиться в причинному зв`язку з настанням даної дорожньо-транспортної події, а саме наїздом на пішохода ОСОБА_1 , а тому винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Суд допитав обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідив надані письмові та речові докази, висновки експертиз, матеріали, що характеризують обвинуваченого і дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 доведена повністю і він повинен нести кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання судом не встановлено.

З врахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами. На думку суду саме таке покарання відповідно до ч.2 ст. 50 та ч.2 ст. 65 КК України є не тільки карою за вчинений злочин, а буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.

Підстав для застосування покарання з випробуванням, або із застосуванням ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки наслідки кримінального правопорушення є незворотні - життя людини.

Щодо позовних вимог потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу, суд зазначає, що відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Разом з тим, частиною другою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідно до положень ЦК України за шкоду, заподіяну працівником власника джерела підвищеної небезпеки, має відповідати юридична особа, якій належить транспортний засіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди згідно наказу №79 від 15.07.2014 року перебував в трудових відносинах з цивільним відповідачем ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (згідно з наказом №79 від 15.07.2014 р.) та керував автобусом "Mercedes-Benz Sprinter 312D" реєстраційний номер НОМЕР_1 . Оскільки шкода завдана ОСОБА_3 під час виконання його трудових обов`язків, суд вважає, що відповідальність перед цивільним позивачем за спричинену шкоду потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покладається на ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205".

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_1 до ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 11 703,61 гривень та витрат на правову допомогу у сумі 7 500 гривень, а також позовні вимоги потерпілої ОСОБА_2 , пов`язані з витратами на правову допомогу у сумі 6 000 грн., які в судовому засіданні підтверджені наданими документами, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо відшкодування моральної шкоди з ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім`ї.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми тощо.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди, яка заявлена потерпілими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у цивільних позовах, суд враховує, що внаслідок неправомірних дій винуватця дорожньо-транспортної пригоди вони зазнали втрат немайнового характеру, що виразилося у душевних стражданнях, пов`язаних з загибеллю сина - рідної людини, хвилюванням у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, моральні страждання, пов`язані з тим, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого вони фактично втратили близьку їм людину, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що позови потерпілих необхідно задовольнити частково, із врахуванням наявності як вини обвинуваченого так і вини загиблого у даній ДТП та стягнути з ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" на користь ОСОБА_1 150 000 гривень, та на користь ОСОБА_2 - 30 000 гривень, при цьому судом враховано, що ОСОБА_2 не є рідною мамою загиблого.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 (мами загиблого) до ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" про стягнення витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги у розмірі 7 500 гривень, моральної шкоди у сумі 200 000 гривень та витрат на проїзд у розмірі 678,90 гривень, суд залишає без розгляду у зв`язку з тим, що потерпіла в судове засідання не з`явилася, заяви про підтримання цивільного позову та його розгляд за відсутністю цивільного позивача не подала.

Відповідно до ст. 122 КПК України, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати за проведення автотехнічної експертизи у сумі 294,84 грн.

Питання щодо речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на три роки.

Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 , в порядку виконання вироку.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу - задовольнити.

Стягнути з ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87 код ЕДРПОУ 23935584 р/р НОМЕР_2 в АТ «Укрсіббанк» МФО 351005) на користь ОСОБА_1 11 703,61 гривень матеріальної шкоди, 7 500 гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (49087 м. Дніпро, вул. Калинова, 87 код ЕДРПОУ 23935584 р/р НОМЕР_2 в АТ «Укрсіббанк» МФО 351005) на користь ОСОБА_2 6000 гривень витрати на правову допомогу.

Позови потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнути з ПАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205" (49087, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, 87 код ЕДРПОУ 23935584 р/р НОМЕР_2 в АТ «Укрсіббанк» МФО 351005) на користь ОСОБА_1 150 000,00 гривень, та на користь ОСОБА_2 30 000 гривень.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 про відшкодування моральних збитків, витрат на проїзд та правову допомогу, - залишити без розгляду. Роз`яснити потерпілій її право звернутися до суду з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави кошти витрачені на проведення автотехнічної експертизи у розмірі 294,84 гривень.

Речові докази:

- автомобіль „Мерседес Бенц 312Д", державний номер НОМЕР_1 , який зберігається на спеціальному майданчику для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів ТОВ "Династія-Дніпро" - повернути власнику ОСОБА_11 ;

- лазерний носій інформації (комп`ютерний диск CD-R Axent,700Mb) на якому знаходиться файл під назвою "Мира 35 (район АТБ)", та лазерний носій інформації (комп`ютерний диск CD-R Axent,700Mb) на якому знаходиться файл під назвою "SUZET_DTP_126_MARSHRUT", які знаходяться при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;

- куртка синього кольору з білими та блакитними вставками, светр білого кольору з графічним малюнком на передній частині, джинсові штани світло-синього кольору із декоративними змійками на передній частині, спортивну шапку та кросівки чорного кольору які знаходяться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_1 - залишити потерпілому ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Ю.Ф. Шофаренко