Постанова № 9319695, 18.01.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.01.10Справа №2а-6139/09/10/0170 13:25 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дубініної А.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Козлович С.М., представник по довіреності від 12.06.2009 року без номеру;

від відповідача - Сачок О.А., представник по довіреності №7576 від 31.12.2009 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кула-Крим"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Кула-Крим" - звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №000042310/0 від 28.04.2009 р., №0000182200/0 від 28.04.2009 р., №0000052310/0 від 28.04.2009 р. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки відповідач дійшов висновку про невідповідність укладених позивачем договорів з ТОВ «Новотрейд» вимогам діючого законодавства, у зв’язку з чим податковим органом зроблено висновок про безпідставне включення позивачем відповідних витрат по вказаним договорам до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Позивач вважає вказані висновки необґрунтованими, зазначає, що укладені договори мали прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача, були виконані сторонами в повному обсязі, висновки про невідповідність наданих під час проведення первинних документів по вказаним господарським операціям вимогам діючого законодавства в акті перевірки відсутні. Позивач також вважає, що укладений ним правочин не є нікчемним, а з позовною заявою про визнання його недійсним Красноперекопська ОДПІ в АР Крим до суду не зверталась. Крім того, позивачем зазначено про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення відповідача стосовно донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб по господарській операції за нерезидентом по виконанню робіт, оскільки ТОВ «Крітек» є резидентом Російської Федерації, а відповідно до ст.7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08 лютого 1995 року, що ратифікована Верховною Радою України, позивач не повинен був утримувати зазначений податок.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані суду у судовому засіданні 07.10.2009 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень тим, що під час проведення перевірки встановлена нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «Новотрейд» як таких, що порушують публічний порядок, у зв’язку з чим відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по зазначеним операціям.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Закрите акціонерне товариство “Кула-Крим” (код ЄДРПОУ 31694097, юридична адреса: 96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Промислова, буд.2) зареєстровано Виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим 28 вересня 2001 року як юридична особа, відомості про держреєстрацію включено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису 11381200000000123 – т.1, а.с.164), що підтверджено Статутом позивача (т.1, а.с.165-175). Судом встановлено, що позивач взятий на облік в Красноперекопській ОДПІ АР Крим, є платником податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість (свідоцтво №00262250 від 11.10.2001 року – т.1, а.с.163).

Красноперекопською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим в період з 13.03.2009 року по 09.04.2009 року проведено планову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Кула-Крим» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки №515/23-0/31684097 від 14.04.2009 року (том 1, а.с.15-92).

У висновках даного акту (том 1, а.с.90-91) зазначено, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, наступних вимог податкового законодавства:

- абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело, на думку відповідача, до необґрунтованого включення до складу валових витрат у 2008 році витрат, пов’язаних з придбанням товарів від ТОВ «Новотрейд» на суму 1295319грн.74коп.: за І квартал 2008 року – 530315грн.97коп., за ІІ квартал 2008 року – 751671грн.88коп., за ІІІ квартал 2008 року – 13331грн.89коп.; пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело, на думку відповідача, до заниження валових витрат на загальну суму 116974грн.40коп. у ІV кварталі 2008 року, в результаті чого у перевіряємому періоді завищені валові витрати підприємства на загальну суму 1178345грн.34коп.;

- пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело, на думку відповідача, до необґрунтованого включення до складу податкового кредиту з ПДВ у 2008 році витрат, пов’язаних з придбанням товару у ТОВ «Новотрейд» на загальну суму 266653грн.00коп., у тому числі: у січні 2008 року – 14632грн.39коп., у лютому 2008 року – 30246грн.80коп., у березні 2008 року – 68773грн.34коп., в квітні 2008 року – 61242грн.89коп., у травні 2008 року – 39780грн.00коп., у червні 2008 року – 49311грн.49коп., у липні 2008 року – 2666грн.38коп.;

- пп.13.2 п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР, яке виразилось, на думку відповідача, у несплаті позивачем до бюджету податку з доходів, отриманих нерезидентом – ТОВ «Криотек» (Росія) з джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності у сумі 3398грн.31коп., у тому числі за ІІІ квартал 2008 року – в сумі 3398грн.31коп.

Акт перевірки №515/23-0/31684097 від 14.04.2009 року вручено позивачу, що представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття наступних податкових повідомлень-рішень:

- №0000042310/0 від 28.04.2009 року (том 1, а.с.12), яким до позивача на підставі пп.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ застосовані штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 142456грн.57коп. без нарахування податкового зобов’язання за основним платежем за порушення вимог абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- №0000052310/0 від 28.04.2009 року (том 1, а.с.14), яким позивачу нараховано податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 266653грн.29коп. за порушення вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та застосовані штрафні санкції на підставі пп.17.1.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в сумі 133326грн.64коп., а взагалі – на суму 399979грн.93коп.;

- №0000182200/0 від 28.04.2009 року (том 1, а.с.13), яким позивачу нараховано податкове зобов’язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» за порушення вимог п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в сумі 3398грн.31коп. та на підставі пп.17.1.9 ст.17 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані штрафні санкції в сумі 16796грн.62коп., а взагалі - на суму 10194грн.93коп.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 05 травня 2009 року, що підтверджено вхідним штампом ЗАТ «Кула-Крим» на супровідному листі Красноперекопської ОДПІ в АР Крим про їх направлення (а.с.11), та представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, продовження строків проведення перевірки, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У зв’язку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ЗАТ «Кула-Крим» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що пов’язані з проведенням перевірки, неправомірними або визнання неправомірними та скасування прийнятого наказу про продовження строків проведення перевірки. Суд також зазначає, що в тексті акту перевірки зазначено, що про її проведення позивач був повідомлений завчасно, перевірку було проведено на підставі направлень на проведення перевірки, що вручені посадовим особам позивача, перевіряючими зроблено відповідну відмітку в журналі реєстрації перевірок позивача, що представником позивача під час розгляду справи в суді не оспорювалось та не заперечувалось.

Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні і відомості про оскарження позивачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку та про їх скасування під час розгляду таких скарг позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі – Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.1 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як свідчить акт перевірки одним з основних постачальників позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» (код ЄДРПОУ 31154896) та Сімферопольська філія ТОВ «Новотрейд», що знаходяться на консолідованій сплаті податку.

На підтвердження укладення з ТОВ «Новотрейд» договору та поставки товарів на виконання вказаного договору представником позивача під час розгляду справи надані суду:

- договір №СФ20ПР/0836 від 02.01.2008 року (а.с.177), відповідно до якого ТОВ «Новотрейд» зобов’язується поставляти ЗАТ «Кула-Крим» преформи ПЕТФ, кришки для закупорювання пляшок ПЕТФ та ручки для перенесення ПЕТФ-пляшок (п.1.1 договору); ціна на товар визначається сторонами для кожної партії поставки товару в рахунку та видатковій накладній (п.4.1 договору), покупець попередньо оплачує 100% вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку протягом двох банківських днів з моменту його виставлення (п.4.2 договору) продавець зобов’язується поставити покупцю товар за його вимогою за умови виконання останнім п.4.2 договору (п.5.1 договору);

- видаткові накладні, видані ТОВ «Новотрейд» (т.1, а.с.142-148, 150-152, 154, 156-158, 160,162), що підтверджують поставку товару на виконання укладеного договору;

- податкові накладні, видані ТОВ «Новотрейд»:

1) що включені в податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року: №6/Сф від 14.01.2008 року на суму 38705грн.64коп., в т.ч. ПДВ 6450грн.94коп.; №7/Сф від 14.01.2008 року на суму 29664грн.90коп., в т.ч. ПДВ 4944грн.15коп.; №22/Сф від 25.01.2008 року на суму 10157грн.40коп., в т.ч. ПДВ 1692грн.90коп.; №27/Сф від 30.01.2008 року на суму 9266грн.40коп., в т.ч. ПДВ 1544грн.40коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 73161грн.95коп., ПДВ – 14632грн.39коп. (т.1, а.с.182-185);

2) що включені в податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2008 року: №33/Сф від 01.02.2008 року на суму 68718грн.02коп., в т.ч. ПДВ 11453грн.00коп.; №34/Сф від 01.02.2008 року на суму 46539грн.90коп., в т.ч. ПДВ 7756грн.65коп.; №47/Сф від 18.02.2008 року на суму 66222грн.90коп., в т.ч. ПДВ 11037грн.15коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 151234грн.02коп., ПДВ – 30246грн.80коп. (т.1, а.с.186-188);

3) що включені в податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року: №858/Сф від 21.12.2008 року на суму 45636грн.04коп., в т.ч. ПДВ 7589грн.34коп.; №1039/Пр від 29.02.2008 року на суму 2430грн.00коп., в т.ч. ПДВ 405грн.00коп.; №69/Сф від 05.03.2008 року на суму 51178грн.50коп., в т.ч. ПДВ 8529грн.75коп.; №70/Сф від 05.03.2008 року на суму 53689грн.50коп., в т.ч. ПДВ 8948грн.25коп.; №83/Сф від 14.03.2008 року на суму 98047грн.50коп., в .ч. ПДВ 16341грн.25коп.; №84/Сф від 14.03.2008 року на суму 51178грн.50коп., в т.ч. ПДВ 8529грн.75коп.; №101/Сф від 21.03.2008 року на суму 28046грн.40коп., в т.ч. ПДВ 4674грн.40коп.; №104/Сф від 26.03.2008 року на суму 51178грн.50коп., в т.ч. ПДВ 8529грн.75коп.; №111/Сф від 28.03.2008 року на суму 31355грн.10коп., в т.ч. ПДВ 5225грн.85коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 343866грн.70коп., ПДВ – 68773грн.34коп. (т.1, а.с.189-197);

4) що включені в податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року: №117/Сф від 31.03.2008 року на суму 1845грн.13коп., в т.ч. ПДВ 307грн.52коп.; №117/Сф від 02.04.2008 року на суму 47341грн.07коп., в т.ч. ПДВ 7890грн.18коп.; №114/Сф від 02.04.2008 року на суму 56457грн.00коп., в т.ч. ПДВ 9409грн.50коп.; №129/Сф від 07.04.2008 року на суму 64260грн.00коп., в т.ч. ПДВ 10710грн.00коп.; №2535/ПР від 07.04.2008 року на суму 31443грн.30коп., в т.ч. ПДВ 5240грн.55коп.; №3106/ПР від 23.04.2008 року на суму 29370грн.60коп., в т.ч. ПДВ 4895грн.10коп.; №177/Сф від 24.04.2008 року на суму 50490грн.00коп., в т.ч. ПДВ 8415грн.00коп.; №188/Сф від 29.04.2008 року на суму 30294грн.00коп., в т.ч. ПДВ 5049грн.00коп.; №189/Сф від 29.04.2008 року на суму 55956грн.24коп., в т.ч. ПДВ 9326грн.04коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 306214грн.45коп., ПДВ – 61242грн.89коп. (т.1, а.с.198-206);

5) що включені в податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2008 року: №240/Сф від 16.05.2008 року на суму 119340грн.00коп., в т.ч. ПДВ 19890грн.00коп.; №294/Сф від 29.05.2008 року на суму 119340грн.00коп., в т.ч. ПДВ 19890грн.00коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 198900грн.00коп., ПДВ – 39780грн.00коп. (т.1, а.с.207-208);

6) що включені в податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2008 року: №224/Сф від 13.05.2008 року на суму 20655грн.00коп., в т.ч. ПДВ 3442грн.50коп.; №295/Сф від 29.05.2008 року на суму 5278грн.50коп., в т.ч. ПДВ 879грн.75коп.; №329/Сф від 09.06.2008 року на суму 60495грн.53коп., в т.ч. ПДВ 10082грн.59коп.; №358/Сф від 17.06.2008 року на суму 209439грн.88коп., в т.ч. ПДВ 34906грн.65коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 246557грн.42коп., ПДВ – 49311грн.49коп. (т.1, а.с.209-212);

7) що включена в податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року: №461/Сф від 09.07.2008 року на суму 15998грн.27коп., в т.ч. ПДВ 2666грн.38коп.; всього загальний обсяг поставки без ПДВ складає 13331грн.89коп., ПДВ – 2666грн.38коп. (т.1, а.с.213).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі - Закон про ПДВ), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Надані позивачем під час розгляду справи податкові накладні містять всі реквізити, що передбачені Законом про ПДВ; в акті перевірки відсутні будь-які посилання податкового органу на невідповідність наданих позивачем під час проведення податкових накладних зазначеним вимогам Закону про ПДВ, а також відсутні відомості про те, що ТОВ «Новтрейд» на час виписки вказаних податкових накладних не було зареєстровано у якості платника податку на додану вартість. Крім того, відповідно до довідки від 01.09.2008 року №199/08-03/2-40-31154896 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Новотрейд» (а.с.76-100) зазначене підприємство зареєстровано у якості платника податку на додану вартість 29.11.2000 року, відомості про анулювання реєстрації станом на дату складення в довідці відсутні.

Також суд зазначає, що в акті перевірки відсутні відомості про невідповідність наданих під час перевірки видаткових накладних ТОВ «Новотрейд», вимогам діючого законодавства; про наявність таких обставин також не повідомлено представником відповідача під час розгляду справи в суді. Суд зазначає, що в наданих під час розгляду справи видаткових накладних наявні найменування, кількість ціна проданого товару з зазначенням окремо суми податку на додану вартість, а також наявні підписи осіб, що видали та отримали вказаний товар, та печатка ТОВ «Новотрейд», у зв’язку з чим у суду відсутні підстави вважати вказані документи неналежним доказом по справі в частині підтвердження отримання вказаних в них товарів ЗАТ «Кула-Крим» від ТОВ «Новотрейд».

Оплата позивачем поставленого ТОВ «Новотрейд» товару підтверджена платіжними дорученнями та виписками банку:

- №294 від 15.05.2008 року на суму 60000грн.00коп. з зазначенням призначення платежу - оплата за кришку та випискою банку (т.2, а.с.25-26);

- №328 від 28.05.2008 року на суму 32340грн.00коп. з зазначенням призначення платежу - оплата за кришку та випискою банку (т.2, а.с.23-24);

- №396 від 13.06.2008 року на суму 10000грн.00коп. з зазначенням призначення платежу - оплата за преформу та випискою банку (т.2, а.с.27-28);

- №401 від 17.06.2008 року на суму 59439грн.88коп. з зазначенням призначення платежу - оплата за преформу та випискою банку (т.2, а.с.29-30).

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказаними документами підтверджено оплату позивачем поставленого товару на загальну суму 161779грн.88коп. Суд зазначає, що в акті перевірки відсутні відомості про те, що суми, зазначені у вказаних платіжних дорученнях, не перераховані ТОВ «Новотрейд» або інші відомості, що свідчать про відсутність оплати постановленого зазначеним ТОВ позивачу товару.

Суд вважає необхідним зазначити, що акт перевірки взагалі не містить відомостей про оплату поставленого ТОВ «Новотрейд» по зазначеним податковим накладним товару, однак відсутність проведеної оплати за поставлений товар не свідчить про невиконання позивачем та ТОВ «Новотрейд» вимог діючого податкового законодавства в частині відображення відповідних сум податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в у відповідних податкових деклараціях, оскільки Законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» виникнення податкових зобов’язань та право на податковий кредит з ПДВ не ставиться в залежність від стану розрахунків між контрагентами по угоді та наявності заборгованості за поставлений товар за наявності факту його передачі.

Крім того, на підтвердження доставки придбаного товару представником позивача надані суду товарно-транспортні накладні ТОВ «Новотрейд», згідно з якими вказані товари перевозилися з м. Дніпропетровськ до м. Армянськ (а.с.149, 153, 155, 159, 161).

Суд зазначає, що як свідчать податкові декларації позивача з податку на прибуток за І, ІІ та ІІІ квартали 2008 року та податкові декларації з податку на додану вартість за січень-липень 2008 року включно (а.с.93-133) суми по зазначеним операціям були включені до складу валових витрат та податкового кредиту позивача, що не заперечувалось та не оспорювалось представниками позивача і відповідача під час розгляду справи в суді.

Разом з тим, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про те, що відомості, які містяться в документах, отриманих від ТОВ «Новотрейд», не відповідають даним податкового обліку ТОВ, а угода, укладена між ЗАТ «Кула-Крим» та ТОВ «Новотрейд» є нікчемною, оскільки вона порушує публічний порядок.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На обґрунтування невідповідності укладеного позивачем та ТОВ «Новотрейд» правочину вимогам ч.1 ст.203 ЦК України відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Новотрейд» у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з контрагентами, що мали ознаки фіктивності. На підтвердження вказаних обставин Красноперекопською ОДПІ в АР Крим надано довідки перевірок ТОВ «Новотрейд»: довідка від 01.09.2008 року №199/08-03/2-40-31154896 про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Новотрейд» з питань правових взаємовідносин з ПП «Весна» по придбанню товарів (преформи та кришки для преформи) та подальшої їх реалізації ТОВ «Аква-Торг» за березень 2008 року (а.с.76-10); довідка від 08.10.2008 року №241/08-03/2-31154896 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Новотрейд» з питань правових відносин з ПП «Демол-Сервіс» по придбанню товарів (преформи та кришки для преформи) та подальшої їх реалізації ПП Фірма «ВЕЛ» за період з 01.08.2007 року по 31.07.2008 року.

Суд зазначає, що під час проведення вказаних перевірок працівники Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Дніпропетровську дійшли висновку про те, що правочини, укладені ТОВ «Новотрейд» з ПП «Демол-сервіс» по придбанню товарів – преформи та кришки для закупорювання пляшок, є нікчемними. Також в довідці щодо взаємовідносин ТОВ «Новотрейд» і ПП «Весна» зазначено, що останнє відсутнє за його юридичною адресою у зв’язку з відсутністю за зазначеною адресою керівних органів та посадових осіб ПП.

Разом з тим, в зазначених довідках відсутні відомості про те, що ТОВ «Новотрейд» продавало продукцію, отриману від ПП «Демол-сервіс» та ПП «Весна», саме позивачу. Такі відомості відсутні також в акті перевірки позивача від 14.04.2009 року №515/23-0/31684097.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідачем на порушення зазначених вимог наказу ДПА України в акті перевірки не зазначено жодного первинного документу, на підставі якого Красноперекопська ОДПІ в АР Крим дійшла висновку про те, що саме продукція отримана від ПП «Демол-сервіс» та ПП «Весна» була продана ТОВ «Новотрейд» позивачу.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутній акт зустрічної перевірки ТОВ «Новотрейд» з питань взаємовідносин з ЗАТ «Кула-Крим» за перевірений період. На вимогу суду представником відповідача надано лише лист ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №704/7/23-38 від 15.01.2010 року, де перебуває на податковому обліку ТОВ «Новотрейд», відповідно до якого на зазначену дату зустрічна перевірка ТОВ «Новотрейд» з питань взаємовідносин з позивачем не проведена (а.с.224-225).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету ТОВ «Новотрейд». Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати зазначеним підприємством податкових зобов’язань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки взагалі не досліджувалось, документи, витребувані судом для перевірки зазначених обставин, відповідачем не надані.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату ТОВ «Новотрейд», що є постачальником позивача, податкових зобов’язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість по операціям з постачання товарів позивачу або про недекларування вказаних податкових зобов’язань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди. Крім того, відповідачем в тексті акту не вказано, які саме вимоги ЦК України або інших актів цивільного законодавства порушено позивачем і в чому полягає порушення моральних засад суспільства, не доведено несплату ТОВ «Новотрейд» сум податків та зборів по проведеним операціям до бюджету.

Відповідачем в акті перевірки також недоведено невикористання придбаних товарів – преформ та кришок для пляшок – у власній господарській діяльності позивача. Як зазначено в тексті акту перевірки (а.с.18) ЗАТ «Кула-Крим» реалізує безалкогольні напої в асортименті. Суд зазначає, що відповідачем в тексті акту перевірки та представником відповідача під час судового розгляду справи не доведено, що придбані позивачем у ТОВ «Новотрейд» товари не використовуються для виготовлення готової продукції ЗАТ «Кула-Крим».

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Новотрейд»; доказів визнання укладеного договору недійсним у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладеної угоди підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час розгляду справи, у зв’язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про завищення позивачем в перевіреному періоді валових витрат та завищення податкового кредиту по операціям з ТОВ «Новотрейд».

Крім того, щодо законності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0000042301/0 від 28.04.2009 року про застосування до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток в сумі 142456грн.57коп. суд зазначає наступне:

З матеріалів справи, зокрема, з зазначеного податкового повідомлення-рішення, також вбачається, що відповідачем штрафні санкції по податку на прибуток застосовані на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд зазначає, що право на застосування органами державної податкової служби штрафних санкцій передбачено пунктом 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно до якого органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Суд приходить до висновку, що застосування до позивача за результатами проведеної перевірки штрафних санкцій на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону не відповідають вимогам цього підпункту, оскільки передумовою застосування встановлених ним штрафних (фінансових) санкцій є донарахування контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, що випливає із правила цього підпункту щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій у відсотках від суми недоплати (заниження) податкового зобов'язання платником податків, тоді як податкове зобов'язання з податку на прибуток позивачу не донараховувалось. Відомості про нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток за результатами проведеної перевірки також відсутні і в акті перевірки.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстави для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій по податку на прибуток відсутні.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обов’язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов’язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов’язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов’язання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд зазначає, що відповідно до вимог ст.71 і 72 КАС України відповідачем під час розгляду справи суду не надано доказів на підтвердження висновків акту перевірки про необґрунтоване завищення ЗАТ «Кула-Крим»у перевіреному періоді валових витрат на загальну суму 1178345грн.34коп., не нарахування та несплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток.

Стосовно законності та обґрунтованості податкового повідомлення-рішення №0000182200/0 від 28.04.2009 року про нарахування позивачу податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб:

З тексту акту перевірки слідує, що між ЗАТ «Кула-Крим» та нерезидентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кріотек» (м. Москва, Російська Федерація) був укладений договір підряду на монтаж обладнання №Экс-03 від 15.07.2008 року (а.с.178). Предметом даного договору є виконання нерезидентом робот по монтажу (установці) та пуску і наладці устаткування – автомату дозованого вприскування рідкого азоту «АзотІнжект» АИ -212 за адресою: 96012, Україна, АР Крим, м. Армянськ, вул. Промислова, 2. Зазначене устаткування придбано ЗАТ «Кула-Крим» за договором №Экс-02 від 24.04.2008 року (пункт 1.1 договору), ЗАТ «Кула-Крим» зобов’язується прийняти та оплатити вказані роботи в розмірі та строки, що встановлені в Договорі (пункт 1.2 договору).

Пунктом 3.2 вищезазначеного договору передбачена 100% передплата по фіксованій ціні робіт, що здійснюються ТОВ «Кріотек» - 2525євро.

Під час розгляду справи судом встановлено та представниками позивача і відповідача не оспорювалось і не заперечувалось, що ЗАТ «Кула-Крим» на адресу ТОВ «Кріотек» 29.07.2008 року перераховані грошові кошти у сумі 2525євро (19257грн.10коп.) за здійснення робіт, що зазначені в договорі, що підтверджено актом перевірки (а.с.70).

Виконання зобов’язань за договором підтверджується актом виконаних робіт від 06.11.2008 р. (т.2, а.с.243), що представниками позивача і відповідача не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що відповідно до п.1.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.

Суд зазначає, що з тексту акту, договору (зокрема, в частині зазначення юридичної адреси сторін) слідує, що ТОВ «Кріотек» є нерезидентом – юридичною особою з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави – Російської Федерації. Зазначена обставина також підтверджена вантажною митною декларацією, що підтверджує поставку ТОВ «Крітек» на адресу позивача вказаного вище устаткування (а.с.241-242).

Згідно з вимогами пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 –13.6, зобов’язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Частиною 1 статті 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08 лютого 1995 року, яка ратифікована Верховною Радою України 16 жовтня 1995 року та набула чинності 03 серпня 1999 року, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Суд зазначає, що Красноперекопською ОДПІ в АР Крим під час проведення перевірки в акті не зазначено, що ТОВ «Кріотек» не є резидентом Російської Федерації та має в Україні постійного представництва. Докази на підтвердження таких обставин також не надані представником відповідача під час розгляду справи в суді та не заявлено клопотання про їх витребування у третіх осіб для залучення до матеріалів справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не спростовано що ТОВ «Кріотек» є резидентом Російської Федерації та не має в Україні постійного представництва.

Враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на приписи статті 20 міжнародної Угоди від 08 лютого 1995 року, оскільки зазначеною нормою Угоди передбачена можливість оподаткування тих доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди.

Відповідно до вимог пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Суд зазначає, що у зв’язку з неправомірним нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб застосовування штрафних санкцій також є необґрунтованим.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №000042310/0 від 28.04.2009 р., №0000182200/0 від 28.04.2009 р., №0000052310/0 від 28.04.2009 р. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У зв’язку зі складністю справи судом 18 січня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 25 січня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №000042310/0 від 28.04.2009 року, №0000182200/0 від 28.04.2009 року, №0000052310/0 від 28.04.2009 року, прийняті стосовно Закритого акціонерного товариства "Кула-Крим".

3. Стягнути на користь Закритого акціонерного товариства "Кула-Крим" (код ЄДРПОУ 31694097; 96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Промислова, буд.2) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги). Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                         Кудряшова А.М.