Рішення № 9319167, 06.04.2010, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 2-1645/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2010 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бондаренка О.В.

при секретар - Мороз Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут професійних директорів» до ОСОБА_1 про зобовязання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача в якому просить зобовязати відповідача нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу житлових будинків який укладений між позивачем та відповідачем 05 листопада 2009 р., визнати дійсним договір купівлі-продажу житлових будинків який укладений між позивачем та відповідачем 05 листопада 2009р., визнати за позивачем право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Києві, що складається з: житлового будинку деревяний, житловою площею 43,10 (сорок три цілих десять сотих) кв.м., нежитловою площею 35,20 (тридцять пять цілих двадцять сотих) кв.м., позначений на плані під літерою «А», сарай з погребом під літерою «Б», гараж під літерою В, вбиральня під літерою «Г», душ під літерою «Д», спорудження № 1-6; І-ІV, Домоволодіння по АДРЕСА_2 в м. Києві, що складається з жилого будинку із пластин взакидку, розміром житлової площі 73,20 (сімдесят три цілих двадцять сотих) кв.м., нежитлової площі 43,60 (сорок три цілих шістдесят сотих) кв.м., позначеного на плані під літерою «А», а також такі господарські споруди: гараж, позначений на плані під літерою В, сарай позначений на плані під літерою Ж.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05 листопада 2009 р. між ним та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлових будинків за яким відповідач передав позивачу у власність домоволодіння, а позивач сплатив відповідачу вартість продажу домоволодінь обумовлену договором. Відповідно до умов договору відповідач був зобовязаний забезпечити нотаріальне посвідчення договору. Проте, відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору та у звязку із цим оспорює дійсність договору та право власності позивача на домоволодіння і вимагає їх повернення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 05 листопада 2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку.

Згідно п. 1 договору відповідач продав та передав у власність позивача домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Києві, що складається з: житлового будинку деревяний, житловою площею 43,10 (сорок три цілих десять сотих) кв.м., нежитловою площею 35,20 (тридцять пять цілих двадцять сотих) кв.м., позначений на плані під літерою «А», сарай з погребом під літерою «Б», гараж під літерою В, вбиральня під літерою «Г», душ під літерою «Д», спорудження № 1-6; І-ІV, Домоволодіння по АДРЕСА_2 в м. Києві, що складається з жилого будинку із пластин взакидку, розміром житлової площі 73,20 (сімдесят три цілих двадцять сотих) кв.м., нежитлової площі 43,60 (сорок три цілих шістдесят сотих) кв.м., позначеного на плані під літерою «А», а також такі господарські споруди: гараж, позначений на плані під літерою В, сарай позначений на плані під літерою Ж.

Відповідно до п.п. 6-8 договору вартість продажу домоволодінь становить 140 000,00 грн., яку позивач сплачує відповідачу протягом 90 днів з дня підписання сторонами договору.

Передача-приймання домоволодіння відповідачем позивачу здійснюється протягом 5 днів і оформлюється актом передачі-приймання (п. 9 договору).

Судом встановлено, що позивач сплатив відповідачу повну вартість домоволодінь, що підтверджується платіжним дорученням № 29 від 04.02.2010 року.

Відповідач передав позивачу домоволодіння, що підтверджується актом передачі-приймання від 02.02.2010 р. підписаного сторонами.

Також, відповідач передав позивачу ключі від домоволодінь та оригінали технічних паспортів БТІ.

Відповідно до п. 10.1. договору відповідач був зобовязаний забезпечити нотаріальне посвідчення договору протягом 10 днів з моменту його підписання сторонами.

Листом від 20.11.2009 р. № 20-11/-09-1 позивач звернувся до відповідача з вимогою нотаріально посвідчити договір.

Листом від 01.02.2010 р. відповідач повідомив позивача про свою відмову нотаріально посвідчити договір без обґрунтування підстав відмови та зазначив про те, що, оскільки договір не посвідчений нотаріально, то він є недійсним, а у звязку із цим позивач не набув право власності на домоволодіння й воно має бути повернуто відповідачу.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до приписів ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що уклавши договір купівлі-продажу позивач та відповідач досягли згоди щодо усіх істотних умов договору зокрема, щодо обєкту продажу, вартості продажу, строків та порядку розрахунків, умов передачі майна.

Також судом встановлено, що між сторонами договору були вчинені дії повязані з його виконанням. Так, позивач сплатив відповідачу обумовлену договором вартість продажу домоволодіння, відбулася фактична передача домоволодіння від позивача відповідачу.

В свою чергу, відповідач ухилився від нотаріального посвідчення договору і у звязку із цим заперечує його дійсність та не визнає право власності позивача на майно.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання договору дійсним та визнання за позивачем права власності на майно є обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про зобовязання відповідача нотаріально посвідчити договір, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 220 Цивільного кодексу України, у випадку визнання судом договору дійсним його наступне нотаріальне посвідчення не вимагається.

Статтею 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що такий спосіб захисту цивільного права, як зобовязання сторони договору нотаріально посвідчити договір не передбачений законодавством, як спосіб захисту цивільного права. Крім того, вчинення нотаріальних дій відповідно до законодавства покладений на спеціальних субєктів нотаріусів, а відповідач не є таким субєктом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 220, 509, 526, 626, 628, 629, 631, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 60, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут професійних директорів» до ОСОБА_1 про зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлових будинків укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Інститут професійних директорив» (код ЄДРПОУ 34882866) 05 листопада 2009 р.

Визнати за ТОВ «Інститут професійних директорів» (код ЄДРПОУ 34882866) право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 в м. Києві, що складається з: житлового будинку деревяний, житловою площею 43,10 (сорок три цілих десять сотих) кв.м., нежитловою площею 35,20 (тридцять пять цілих двадцять сотих) кв.м., позначений на плані під літерою «А», сарай з погребом під літерою «Б», гараж під літерою В, вбиральня під літерою «Г», душ під літерою «Д», спорудження № 1-6; І-ІV. Домоволодіння по вулиці Білозерській будинок 18 (вісімнадцять) в м. Києві, що складається з жилого будинку із пластин взакидку, розміром житлової площі 73,20 (сімдесят три цілих двадцять сотих) кв.м., нежитлової площі 43,60 (сорок три цілих шістдесят сотих) кв.м., позначеного на плані під літерою «А», а також такі господарські споруди: гараж, позначений на плані під літерою В, сарай позначений на плані під літерою Ж.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне оскарження.

Суддя: