Рішення № 93108324, 26.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р. № 400/4099/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державного агентства водних ресурсів України, вул. Велика Васильківська, 8, м.Київ,01004

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державного агентства водних ресурсів України (надалі - відповідач або ОСОБА_2 ) з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання обґрунтованої відповіді на звернення від 11.09. 2020 року та зобов`язати відповідача розглянути у встановленому законодавством порядку та надати відповідь на вказане звернення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11.09. 2020 року подав до ДАВРУ звернення, в якому зазначив про неправомірність дій начальника Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області, якого відповідача призначив на посаду наказом у 2020 році. В своєму зверненні позивач зазначив, що начальником Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області запропоновано ОСОБА_1 виконувати роботу за внутрішнім сумісництвом, з оплатою йому 50% від основного розміру заробітної плати. Позивач стверджує,що сумлінно виконував свою роботу, але відповідача не розрахувався з ним за виконану роботу, та в подальшому заборонив йому займатися цією роботою. Позивач стверджує, що відповідач направив його скаргу тому органу, дію якого він оскаржував, чим порушив його права.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, у якому просив в його задоволенні відмовити, так як на звернення ОСОБА_1 Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області, куди за належністю ОСОБА_2 направило звернення позивача, своєчасно надана вичерпна обґрунтована відповідь, щодо порушених у зверненні питань.

Ухвалою від 28.09.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 28.10.2020 року на 12:30 год.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

11.09. 2020 року позивач подав до ОСОБА_2 електронне звернення, текст якого відтворений в позовній заяві, в якому йдеться про те, що начальник РОВР у Миколаївській області ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_1 виконувати роботу за внутрішнім сумісництвом, з оплатою йому 50% від основного розміру заробітної плати та пообіцяв підписати угоду з позивачем за внутрішнім сумісництвом строком до 31.12.2020 року. Позивач стверджує у своєму зверненні, що начальником РОВР йому було надано довіреність №11/885 від 29.05.2020 року. Як зазначає позивач, він сумлінно виконував свою роботу. Також позивач стверджує, що він неодноразово звертався до начальника РОВР з питання підписання угоди по роботі за внутрішнім сумісництвом, але угода так і не була підписана. 22.06.2020 року керівник РОВР письмово заборонив позивачу виконувати ці обов`язки.

У зв`язку з цим, позивач просив відповідача розглянути його звернення та надати йому інформацію та відповідним чином завірені документи по сплаті ОСОБА_1 заборгованості по виконаній ним роботі за внутрішнім сумісництвом та інформації щодо скасування довіреності №1885 від 29.05.2020 року, наданої фізичній особі ОСОБА_1 .

Заявляючи вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та покладення на нього обов`язку розглянути звернення, позивач виходить з того, що відповідач звернення не розглянув та відповіді не надав. А саме звернення відповідач направив до РОВР, дії якого позивач оскаржував, чим порушив, на думку позивача, ст.. 7 Закону України «Про звернення громадян».

Разом з тим, встановлені судом обставини справи спростовують такі твердження позивача.

25.09.2020 року позивачу було надано відповідь Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області листом №11/1671, про що було проінформовано ОСОБА_2 .

Посилання відповідача у відповіді на інший лист, не суперечить вимогам Закону України "Про звернення громадян" та є цілком припустимим і позивач помилково сприймає таке посилання, як відсутність розгляду його звернення від 11.09. 2020 року. Оскільки за певний період на адресу ДАВРУ ОСОБА_1 направлявся ряд звернень з приводу фактів і порушень РОВР у Миколаївській області, непогодження позивача з відповіддю наданою на звернення не може слугувати підставою для визнання дій ДАВРУ протиправними.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач розглянув звернення позивача від 11.09.2020 року та надав на нього відповідь, а тому відсутні підстави для покладення на нього обов`язку надати відповідь на звернення.

Право на судовий захист гарантоване ст. 55 Конституції України. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах від 22.11.2018 у справі №766/12374/17, від 29.11.2019 у справі №335/2236/15-а(2-а/335/1/2016).

З урахуванням приписів ст.ст. 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

У даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином порушено права або інтереси позивача.

Дослідження судом суті відповіді відповідача, виходить за межі предмету доказування в даній справі, так як позивач обґрунтував свій позов її відсутністю.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки при відкритті провадження у справі, суд задовольнив клопотання позивача та звільнив його від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства водних ресурсів України (вул. Велика Васильківська, 8, м. Київ, 01004, ЄДРПОУ 37472104) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник