Рішення № 93108323, 26.11.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 р. № 400/3888/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного провадження в письмовому порядку адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Державне агентство водних ресурсів України, вул. Велика Васильківська, 8, м.Київ,01004

треті особи:Секретаріат Кабінету Міністрів України, вул. М. Грушевського, 12/2,Київ 8,01008

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державного агентства водних ресурсів України (надалі - відповідач або ОСОБА_2 ), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача секретаріат Кабінету Міністрів України ( надалі - третя особа або секретаріат КМУ) з вимогами визнати протиправною бездіяльність відповідача по наданню позивачу відповіді на заяву СА-11059192 від 10.08.2020 року у встановлений законодавством строк та зобов`язати відповідача надати позивачу обґрунтовану відповідь на заяву СА-11059192 від 10.08.2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 28.08.2020 року він отримав поштою листа ДАВРУ № 4743/5/11-20 від 13.08.2020 року, яким відповідача, за дорученням секретаріату КМУ, розглянув звернення ОСОБА_1 №СА-11059214, №СА-11059203, №СА-11059199, №СА-11059192. Позивач вважає, що таким чином його права було порушено, оскільки, на його думку, кожне звернення мало розглядатися окремо. Одночасно, позивач зазначає, що посилання відповідача на лист від 01.07. 2020 року безпідставне, так як в цьому листі порушенні заявником питання не розглядались. Також, відповідь на звернення була надіслана позивачу на іншу адресу.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, у якому просив в його задоволенні відмовити, так як на звернення ОСОБА_1 ним своєчасно надана вичерпна відповідь. Так як позивач неодноразово звертався до ДАВРУ з аналогічними зверненнями, то у відповіді на звернення ОСОБА_3 від 10.08.2020 року, мається посилання на попередню відповідь, датовану 01.07. 2020 року. Стосовно невірної адреси, відповідач вказав на те, що він помилково зазначив іншу область, але незважаючи на це, позивач отримав відповідь на звернення.

Ухвалою від 29.09.2020 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 28.10.2020 року на 14:10 год.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

10 серпня 2020 р. подав до ДАВРУ звернення, в якому виклав факти порушень, які, на його думку, мають місце в Регіональному офісі водних ресурсів у Миколаївській області (надалі - РОВР у Миколаївській області) та просив відповідача призначити перевірку за наведеними ним фактами, надати доручення про проведення службового розслідування та повідомити його про результат розгляду звернення. Як стверджує позивач, відповідач перевірку за зверненням не провів, відповіді по суті звернення не надав. Незважаючи на твердження про ненадання відповіді, одночасно, позивач зазначає, що посилання відповідача на лист від 1 липня 2020 р. безпідставне, так як в цьому листі порушенні заявником питання не розглядались. Також, відповідь на звернення була надіслана позивачу на іншу адресу.

Разом з тим, встановлені судом обставини справи спростовують такі твердження позивача.

13 серпня 2020 р. відповідач розглянув звернення ОСОБА_1 та листом № 4743/5/11-20 надав відповідь, з якої слідує, що раніше відповідачем вже розглядалось аналогічне звернення, на яке листом від 1 липня 2020 р. № 3714/5/11-20 ним вже надана відповідь.

Посилання відповідача у відповіді на інший лист, не суперечить вимогам Закону України "Про звернення громадян" та є цілком припустимим і позивач помилково сприймає таке посилання, як відсутність розгляду його звернення від 10 серпня 2020 р.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач розглянув звернення позивача від 10 серпня 2020 р. та надав на нього відповідь, а тому відсутні підстави для покладення на нього обов`язку надати відповідь на звернення.

Лист відповідача від 13 серпня 2020 р. містить помилкову адресу ОСОБА_1 - замість Миколаївської області вказано Харківську, в іншій частині (вулиця, будинок, квартира, місто та поштовий індекс) адреса зазначена вірно.

Така помилка не призвела до порушення прав позивача, так як сам позивач надав докази отримання ним цього листа та зазначив про його отримання у тексті позовної заяви.

Отже, відповідач розглянув звернення позивача, своєчасно надав на нього відповідь, яка позивачем отримана попри помилку в адресі.

Право на судовий захист гарантоване ст. 55 Конституції України. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

У розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах від 22.11.2018 у справі №766/12374/17, від 29.11.2019 у справі №335/2236/15-а(2-а/335/1/2016).

З урахуванням приписів ст.ст. 2, 5, 9 КАС України слід дійти висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

У даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином порушено права або інтереси позивача.

Дослідження судом суті відповіді відповідача, виходить за межі предмету доказування в даній справі, так як позивач обґрунтував свій позов її відсутністю.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки при відкритті провадження у справі, суд задовольнив клопотання позивача та звільнив його від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони не подали.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного агентства водних ресурсів України (вул. Велика Васильківська, 8, м. Київ, 01004, ЄДРПОУ 37472104), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача секретаріат Кабінету Міністрів України ( вул. Грушевського, 12/2, м Київ, 01008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник