Рішення № 93106323, 26.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)

26 листопада 2020 року Справа № 160/8319/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2020 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2020 р. провадження у справі № 160/8319/20, було відкрито, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Між позивачем - ОСОБА_1 та АКБ "УКРСОЦБАНК» 05.09.2008 р. було укладено договір кредиту №120/08-КВ/013, відповідно до умов якого АКБ "УКРСОЦБАНК" надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 41600,00 доларів США зі сплатою 14% річних та комісій з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 04.09.2028 року. Кредит надано на купівлю нерухомості.

При цьому, позивач зазначає, що між останньою та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, а саме: трикімнатної квартири загальною площею 62,5 кв м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 3 Договору, придбання квартири здійснено частково за власні кошти ОСОБА_1 , частково за рахунок коштів, отриманих в кредит в АКБ "УКРСОЦБАНК".

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р., між позивачем та АКБ "УКРСОЦБАНК" 05.09.2008 р. було укладено іпотечний договір № 120/08-КЗ/013, відповідно до умов якого ОСОБА_1 (іпотекодавець) передає в іпотеку АКБ "УКРСОЦБАНК" (іпотекодержателю), нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 62,5 кв м., що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 .

Позивач зазначає, що у зв`язку з економічними кризами, які відбулися у 2008-2009 рр., 2014-2015 рр. позивач, ОСОБА_1 не змогла виконувати належним чином зобов`язання за Договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 p., у зв`язку з чим АКБ "УКРСОЦБАНК" нараховувались відповідні пені, штрафи, передбачені умовами договору.

27 березня 2017 р. позивачем була отримана пропозиція від АКБ "УКРСОЦБАНК" про врегулювання заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 p., відповідно до якої у випадку внесення ОСОБА_1 коштів в розмірі не менш ніж 20000,00 доларів США, АКБ "УКРСОЦБАНК" звільнить позивача від виконання обов`язків щодо сплати залишку заборгованості, відсотків, пені та штрафів.

Так, як зазначає позивач, останньою було прийнято умови про врегулювання заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. та 27.03.2017 р. укладено додаткову угоду до Договору кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. з АКБ "УКРСОЦБАНК". Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторонами було змінено діючий порядок виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення заборгованості, застосувавши схему повернення заборгованості відповідно до продукту "Debt Settlement 3" та встановлено з 27.03.2017 р. фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01% річних. Згідно із п. 6 додаткової угоди, ПАТ "УКРСОЦБАНК" має право у відповідності до вимог ст. 605 ЦК України звільнити позичальника ( ОСОБА_1 ) від подальшого виконання зобов`язань за кредитним договором повністю або частково на розсуд Банку, шляхом направлення Банком відповідного рекомендованого листа (повідомлення).

28.03.2017 р. ОСОБА_1 внесла 20000,00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 p., у зв`язку з чим ПАТ "УКРСОЦБАНК" було видано Довідку про стан кредиторської заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу від 28.03.2017 р. В довідці від 28.03.2017 р. зазначено, що ОСОБА_1 шляхом внесення коштів в розмірі 20000,00 доларів США виконала зобов`язання перед Банком, внаслідок чого заборгованість за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. станом на 28.03.2017 р. складає 55194,30 доларів США. Також вказаною довідкою ПАТ "УКРСОЦБАН" повідомило, що банк звільнить ОСОБА_1 від подальшого виконання зобов`язань щодо повернення частини заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. в сумі 55197,06 доларів США протягом 6 місяців з моменту 28.03.2017 p., про що ОСОБА_1 буде повідомлено рекомендованим листом.

У період з березня 2017 р. по грудень 2019 р. позивачем не було отримано від ПАТ "УКРСОЦБАНК" листа про звільнення від сплати заборгованості та/або рішення про списання заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р.

03.12.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №10681120104002827 про припинення АТ "УКРСОЦБАНК" ідентифікаційний код 00039019. Правонаступником АТ "УКРСОЦБАНК" вказане АТ "АЛЬФА-БАНК", ідентифікаційний код 23494714.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено наказ №441-п від 20.09.2019 р., яким призначено проведення документальної позапланої невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , Початок проведення перевірки - 30 жовтня 2019 р., тривалість 2 робочих дні.

На підставі наказу №441-п від 20.09.2019 р., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи ОСОБА_1 , результати якої оформлено актом №765/0436-33-05/ НОМЕР_1 від 01.11.2019 р. За результатами перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.176.1 ст. 176, п. 179.1. ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, абз. "д" п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164, п. 167.1. ст. 167 з урахуванням норм п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Розділу IV ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 181607,69 грн.; п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2018 р. на загальну суму 15133,97 грн.

На підставі висновку зазначеного вище акта перевірки Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено податкові повідомлення-рішення, а саме: форми "Р" №00029733005 від 17.01.2020 р., яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 227009,61 грн.; форми "Р" №0002993305 від 17.01.2020 р. яким ОСОБА_1 було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 18917,46 грн.; форми "ПС" №0002983305 від 17.01.2020 року яким ОСОБА_1 було збільшено суму і грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 170 грн.

На підставі вищевикладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного ПК України, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн.

19.11.2020 р., повноважним представником відповідача, шляхом поштового зв`язку, було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву від 19.11.2020 р. вх.№76760/20, в тексті якого зазначено наступне.

Відповідно до інформації отриманою від ПАТ «УКРСОЦБАНК» (ЄДРПОУ 00039019) від 16.04.2019 р. №05.6-12/79-190 наданої на запит Криворізької північної ОДШ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 08.02.2018 р. №13918/10/04-36-57-50 встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у періоді з 01.04.2018 по 30.06.2018 банківською установою ПАТ «УКРСОЦБАНК» (ЄДРПОУ 00039019) (правонаступник - ПАТ «Альфа Банк» ЄДРПОУ23494714) нараховано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) фізичній особі ОСОБА_1 у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості в розмірі 1 009 862,38 грн.

Виходячи з вищевикладеного, ПАТ «УКРСОЦБАНК» (ЄДРПОУ 00039019) здійснив списання кредитної заборгованості на загальну суму 1 009 862,38 грн. у II кв. 2018 року, шляхом укладання договору про анулювання (прощення) боргу відповідно до підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

В порушення пп. 164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 ПК України, та з урахуванням пп. 165.1.55 п.165.1 ст.165, п.167.1 ст.167 ПК України, за наслідками перевірки платника податків ОСОБА_1 у зв`язку з отриманням у 11 кв. 2018 р. - 1 008 931,63 грн. (1 009 862,38 грн.- 930,75грн.) як додаткове благо у вигляді основної суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитом, донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2018 р. у сумі 181 607,69 грн., а саме: 1 008 931,63 грн. х 18% = 181607,69 грн.

Одночасно доходи, визначені ст.163 ПК України є об`єктом оподаткування військовим збором, ставка якого становить 1,5 % від об`єкта оподаткування (п. 161 підрозділу 10 розділу XX „Перехідні положення" Кодексу).

Таким чином, військовий збір, донарахований за результатами перевірки за 2018 р. становить 15 133,97 грн. (1 008 931,63 грн. х 1,5% = 15 133,97 грн.)

За результатами перевірки складено акт від 01.11.2019 р. №7565/04-36-33-05/ НОМЕР_1 , який керуючись п. 86.3 ст. 86 ПК України, було надіслано засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення у порядку, визначеному ст.42 ПК України.

За результатами перевірки 17.01.2020 р. контролюючим органом сформовано податкові повідомлення-рішення, а саме: №0002993305 - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11011100) в загальній сумі 18 917,46 грн. (основний платіж 15 133,97 грн., штрафна санкція 3783,49 грн.); №0002973305 - податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (код платежу 11010500) в загальній сумі 227 009,61 грн. (основний платіж 181 607,69 грн., штрафна санкція 45 401,92 грн.); №0002983305 - штрафні санкції за неподання декларації (код платежу 11010500) в сумі 170,0 грн. (штрафна санкція 170,0 грн.).

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення були направлені ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суми податкового зобов`язання протягом 1095 днів визначені вперше, таким чином штрафні санкції нараховані відповідно: - абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України - штрафна санкція у розмірі 25% від суми грошового зобов`язання п.120.1 ст. 121 ПК України - штрафна санкція у розмірі 170,00 грн. за не подання податкової декларацій про майновий стан і доходи за 2018 рік.

На підставі викладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного податкового законодавства, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Будь-яких пояснень щодо позовної заяви від третьої особи на адресу суду направлено не було. Відтак, позиція останнього щодо позовних вимог ОСОБА_1 суду невідома.

Відповідно до ч.2 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 р., зі змінами, якою визначено, що на усій території України з 12 березня по 31 серпня 2020 року було встановлено карантин, та враховуючи п.3 Розділу VI «Прикінцеві положення», яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), приймається 26.11.2020 р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі п.п.191.1.1 ст.191.1 п.19.1 ст.191, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України, та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 20.09.2019 р. №441-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 " головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Шмигель Марією Євгенівною проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р. відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було складено акт від 01.11.2019 р. за №765/0436-33-05/ НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2018 р. по 31.12.2018 р.".

В зазначеному вище акті перевірки від 01.11.2020 р. за №21892/04-36-13-04/ НОМЕР_2 , контролюючим органом зроблено висновок про порушення ОСОБА_1 : п.п.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.176.1 ст. 176, п. 179.1. ст. 179 ПК України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік, абз. "д" п.п. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164, п. 167.1. ст. 167 з урахуванням норм п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Розділу IV ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 181607,69 грн.; п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом у результаті чого донараховано військовий збір за 2018 р. на загальну суму 15133,97 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн.

Судом встановлено, що під час перевірки, контролюючим органом було використано відомості, що містяться в інформаційних базах даних ІС "Податковий блок", центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Підставою, що передувала винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало наступне.

05.09.2008 р. між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "УКРСОЦБАНК" був укладений договір кредиту № 120/08-КВ/013 в іноземній валюті.

Відповідно до п. 1.1. зазначеного вище договору, сума кредиту склала - 41 600.00 дол. США.

Відповідно до п. 1.2.2 Договору визначено, що погашення кредиту буде здійснюватись у відповідному порядку до 20 числа (включно) кожного місяця, починаючи з жовтня 2008 року (останній платіж - вересень 2028 р.), та з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 04 вересня 2028 р.

05.09.2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір від 05.09.2008 р. №120/08-КЗ/013 відповідно до умов якого Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» передає ОСОБА_1 в іпотеку у якості забезпечення виконання Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» зобов`язань за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 02.09.2008 р. нерухоме майно, що придбане ОСОБА_1 за кредитні кошти, надані Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» відповідно до умов договору, яким обумовлено основне зобов`язання, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що складається з 3 кімн., загальною площею 62,50 метрів квадратних та жилою площею 36,50 метрів квадратних, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

18.06.2010 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору кредиту №120/08-КВ/013 від 02.09.2008 р., якою п. 1.1 договору викладено в новій редакції: кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 41 600,00 доларів США 00 центів, з якої фактична заборгованість станом на 18.06.2010 р. становить 38 659,00 дол. США 00 центів, зі сплатою 14,00 % річних, та з кінцевим терміном погашення суми основної заборгованості до 04 вересня 2018 р., на умовах визначених договором.

В матеріалах справи також міститься відомості, що між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 27.03.2017 р. укладено додаткову угоду до Договору кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. з АКБ "УКРСОЦБАНК". Відповідно до п. 1 додаткової угоди, сторонами було змінено діючий порядок виконання ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення заборгованості, застосувавши схему повернення заборгованості відповідно до продукту "Debt Settlement 3" та встановлено з 27.03.2017 р. фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01% річних. Згідно із п. 6 додаткової угоди, ПАТ "УКРСОЦБАНК" має право у відповідності до вимог ст. 605 ЦК України звільнити позичальника ( ОСОБА_1 ) від подальшого виконання зобов`язань за кредитним договором повністю або частково на розсуд Банку, шляхом направлення Банком відповідного рекомендованого листа (повідомлення).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 28.03.2017 р. ОСОБА_1 внесла 20000,00 доларів США в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 p., у зв`язку з чим ПАТ "УКРСОЦБАНК" було видано Довідку про стан кредиторської заборгованості у сегменті роздрібного бізнесу від 28.03.2017 р., копія якої міститься в матеріалах справи. В довідці від 28.03.2017 р. зазначено, що ОСОБА_1 шляхом внесення коштів в розмірі 20000,00 доларів США виконала зобов`язання перед Банком, внаслідок чого заборгованість за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. станом на 28.03.2017 р. складає 55194,30 доларів США. Також вказаною довідкою ПАТ "УКРСОЦБАН" повідомило, що банк звільнить ОСОБА_1 від подальшого виконання зобов`язань щодо повернення частини заборгованості за договором кредиту №120/08-КВ/013 від 05.09.2008 р. в сумі 55197,06 доларів США протягом 6 місяців з моменту 28.03.2017 p., про що ОСОБА_1 буде повідомлено рекомендованим листом.

03.12.2019 р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №10681120104002827 про припинення АТ "УКРСОЦБАНК" ідентифікаційний код 00039019. Правонаступником АТ "УКРСОЦБАНК" вказане АТ "АЛЬФА-БАНК", ідентифікаційний код 23494714.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів,зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 1 Протоколу першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р. встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до підпунктів 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 ст.4 ПК України податкове законодавства України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів ч різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Відповідно до п. "а" п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України,контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до ст.83 ПК України, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп. 164.2.17 (д) п.164.2 ст. 164 ПК України, дохід отриманий платником податків як додаткове благо (крім видадків, передбачений ст.165 ПК України у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За кредитом, що отриманий на придбання житла (іпотечний кредит), платник податку має право на сплату суми податкового зобов`язання, нарахованої на суму боргу (кредиту та/або відсотків), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, протягом трьох років починаючи з року, в якому задекларовано суму такого податкового зобов`язання. Для розстрочення такої суми податкового зобов`язання платник податку разом із декларацією подає до контролюючого органу заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Суми розстрочених податкових зобов`язань розраховуються платником податку самостійно згідно з документами щодо суми прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків) та погашаються рівними частинами кожного календарного кварталу до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня, до 20 жовтня і до 20 грудня) починаючи з кварталу, що настає за тим кварталом, у якому до контролюючого органу подано заяву у довільній формі, що містить фактичні дані про суму прощеного (анульованого) кредитором боргу (кредиту та/або відсотків), підтверджену відповідними документами кредитора, та коротке пояснення обставин, що призвели до виникнення необхідності здійснення розстрочення задекларованої суми податкового зобов`язання.

Відповідно до п.п. 165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.176.1 ст.176 ПК України, платники податку зобов`язані: а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

З 03.08.2014 року набрав чинності ЗУ "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 №1621-VII, яким на період до 01.01.2015 р. запроваджено військовий збір.

Відповідно до п.п.1.2, п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу №2755 з урахуванням змін, внесених ЗУ "Про знесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України", платниками військового збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 Кодексу, а саме: фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні податковий агент. Об`єктом оподаткування збором є загальний місячний (річний оподатковуваний дохід, зокрема, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурок банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якшо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (пп.1.2 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Кодексу №2755).

ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи"від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 р., до Кодексу №2755 внесено зміни в частині оподаткування військовим збором. Так, відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу №2755 оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ст. 162 Кодексу №2755, а саме: фізичні особи-резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні так іноземні доходи; фізичні особи-нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження Україні, а також податкові агенти (п.п.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу №2755).

Відповідно до п.п.1.2 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України; для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленій позовній заяві та відзиві до нього, суд виходить з наступного.

Контролюючий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн., діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з підстав наведених нижче.

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи фізична-особа платник податків ОСОБА_1 дійсно отримала дохід, який згідно з нормами ПК України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) за 2018 рік.

Фізична особа платник податків ОСОБА_1 отримала дохід з ознакою доходу " 126" (додаткове благо) у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості.

Так, між позивачем - ОСОБА_1 та АКБ "УКРСОЦБАНК» 05.09.2008 р. було укладено договір кредиту №120/08-КВ/013, відповідно до умов якого АКБ "УКРСОЦБАНК" надало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 41600,00 доларів США зі сплатою 14% річних та комісій з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 04.09.2028 року. Кредит надано на купівлю нерухомості.

В матеріалах справи міститься лист «Про надання інформації» від 16.04.2019 р. №05.6-12/99-190, з тексту якого судом встановлено, що сума нарахованого та виплаченого доходу у вигляді прощених процентів в сумі 432 060,66 грн.

Суд зазначає, що доводи позивача стосовно того, що проценти за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, а також пеня не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, спростовуються наступним.

Відповідно до ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п.п.1.3 п.161 підроздіду10 Розділу ХХ ПК України, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Суд зазначає, що про необхідність сплати до Державного бюджету України податку на доходи фізичних осіб та податку з військового збору позивача - ОСОБА_1 було повідомлено шляхом укладеного договору про анулювання (прощення) боргу відповідно до пп.164.1.17 «д» п.164.2 ст.164 ПК України.

В обґрунтування позовних вимог остання зазначила, що у зв`язку з юридичною необізнаністю, та враховуючи факт анулювання боргу, визначеним повідомленням про анулювання боргу від 28.12.2015 р. №31-1-+61/248 направленого АТ "УкрСиббанк" на адресу ОСОБА_4 , на думку останньої, сплата будь-яких податків та зборів, визначених за ПК України, за останньою непередбачено.

Суд зазначає, що факт юридичної необізнаності позивача - ОСОБА_1 про сплату обов`язкових податків і зборів до бюджету не звільняє останню від сплати нарахованих контролюючим органом сум, визначених за податковими повідомленнями-рішеннями, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.08.2019 р. у справі №К/9901/31862/18, в якій зазначається, основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника.

Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Кредитор має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку.

Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Анульована у 2015 році основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором є доходом, який отриманий платником податку як додаткове благо, а відповідно такий дохід підлягає включенню до річного оподаткованого доходу, є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки зазначена норма стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Проте судами не було встановлено, а матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії №935/6-006 від 11.01.2007 щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.

Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 967 378,18 грн. є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.

Крім того, правова позиція Верховного Суду викладена, в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 р. у справі №919/2619/14-а (адміністративне провадження №К/9901/5798/18) полягає в наступному.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (процентного) кредитором за його самосійним рішенням, була усунута шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що передумовами для винесення відповідачем оскаржуваним податкових повідомлень-рішень, стали наступні обставини: наявність додаткового блага в сумі 269 373,09 грн. у позивача, яке відповідає визначенню, наведеному в пп.164.2.17 (д) п.164.2 ст.164 ПК України, а також відсутність з боку позивача як факту декларування наведеного вище додаткового блага у зазначеній сумі, так і відсутність сплати позивачем до бюджету всіх сум податків і зборів відповідно до норм ПК України, наведених вище, внаслідок отримання такого додаткового блага ОСОБА_1 .

При цьому, зазначені обставини знайшли своє підтвердження в письмових доказах, наведених вище та долучених до матеріалів справи.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн., є прийнятими відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Щодо позовної вимоги про присудження ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому, відповідно до ч.3, 5 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, шляхом винесення додаткового рішення в порядку, визначеному ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються види судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України надається визначення витрат на професійну правничу допомогу та зазначається наступне.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до змісту ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України визначаються загальні підстави щодо розподілу судових витрат. Зокрема, визначається наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В адміністративних справах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R (81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до пунктів 1,5.6 статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

З приводу зазначеного питання висловився і Конституційний Суд України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

З огляду на наведене вище, до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правничих питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, саме на суд покладається обов`язок оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, а також з огляду на принцип економії в адміністративному судочинстві, встановить що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що позовна заява позивача - ОСОБА_1 подана до до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн. підписана останньою, а саме: ОСОБА_1 16.07.2020 р.

При цьому, будь-яких документів складених безпосередньо представником позивача до матеріалів справи надано не було.

На підставі викладеного, суд зазначає, що матеріали справи, не доводять факту понесення позивачем витрат за складання та подання позовної заяви від 16.07.2020 р. в адміністративній справі № 160/8319/20, оскільки в матеріалах даної справи відсутні як документи, складені безпосередньо представником позивача, так і підтверджуючі документи щодо оплати професійної правничої допомоги із зазначенням номера справи, в якій надавалась відповідна правнича допомога.

Враховуючи зазначене вище, суд проходить до висновку про відмову у розподілі судових витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 23.06.2020 р. № 0.0.1747100999.1 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 460,97 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят грн. 97 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.

Враховуючи відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн., суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат з Державного бюджету України, а саме, судового збору у розмірі 2 460,97 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят грн. 97 коп.).

Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м.Дніпро, 49005), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК" (вул. Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: № 00029733005 від 17.01.2020 р. на загальну суму 227009,61 грн.; № 0002993305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 18917,46 грн.; №0002983305 від 17.01.2020 р. на загальну суму 170 грн., - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.О. Жукова