Постанова № 9307015, 22.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2010 року 08:59 № 2а-15284/09/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГ Життя Україна»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання незаконними дії та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.11.2009р. №0001712202

за участю представників сторін:

від позивача: Пронченко А.В., представник,

від відповідача: Сич Є.Ю., представник

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.04.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «ІНГ Життя Україна» з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати дії відповідача незаконними та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 листопада 2009 р. № 0001712202 та від 27 листопада 2009 р. № 0001712202/1 за формою «С», прийнятого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем не допущено порушення вимог підпункту «а»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки позивач не здійснював переказу коштів за межі України. При цьому, позивач посилається на довідку, видану обслуговуючим банком, згідно з якою суми виплат, виплачені працівнику позивача при звільненні було зараховано на рахунок, відкритий на території України.

Іншою підставою позовних вимог позивач визначає відсутність повноважень відповідача на проведення перевірки та прийняття оспорюваних рішень, оскільки зазначене віднесено до компетенції Національного Банку України.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що виплата вихідної допомоги не передбачена пунктом 7.14 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003р. № 492. Представник відповідача в судовому засіданні посилається на порушення позивачем інших норм вищезазначеного Декрету.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 25.09.2009 №1510/22-02 та від 09.10.2009 №1598/22-2, виданих ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (далі відповідач) проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ЗАТ „СК "ІНГ Життя Україна" з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 20.10.2009 № 623/1-22-02-33146520, яким встановлено порушення п.п "а" п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами та доповненнями), зокрема пересилання за межі України валютних цінностей без індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції.

02.11.09 р. на підставі акту було винесено рішення №0001712202/0, за результатами розгляду скарг позивача - рішення від 27 листопада 2009 р. № 0001712202/1, якими, за порушення п.п "а" п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (із змінами та доповненнями), на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу»та п. 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" до позивача було застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 2933183,15грн.

Порушення, встановлене відповідачем в акті перевірки, полягало у наступному : між ЗАТ "СК "ІНГ Життя Україна" (Роботодавець) було укладено трудовий договір №30 від 21.11.2008 з громадянкою Нової Зеландії ОСОБА_1 (Працівник) згідно якого, Роботодавець приймає Працівника на посаду менеджера з персоналу, а Працівник зобов'язується сумлінно виконувати свої службові обов'язки у відповідності із Посадовою інструкцією. Працівник виконує свою роботу в м. Києві в робочих приміщеннях, визначених Роботодавцем, але Роботодавець може змінити місце роботи Працівнику після погодження з останнім. Заробітна плата Працівника встановлюється та виплачується в українських гривнях (посадовий оклад в розмірі 3 600,00 грн.). 06.03.2009 відповідно до угоди про припинення трудових відносин, Роботодавець та Працівник домовились припинити дію Трудового договору №30 від 21.11.2008р. за взаємною згодою сторін, при цьому, ЗАТ "СК "ІНГ Життя Україна" 10.03.2009р. виплатила вихідну допомогу (компенсацію) на валютний рахунок Королев Вероніці Леонардівні у розмірі 300 942,39 євро (2 933 183,15 грн.).

Наявність вищезазначених обставин сторонами не спростовувалася та підтверджена копіями документів, наданими позивачем.

Як вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті №875 від 10.03.2009р. та виписки з рахунку від 10.03.2009р., на рахунок працівника позивача №262030002367 було перераховано €300942,39.

Позивачем було надано довідку №39204 від 27.10.2009р., видану Приватним акціонерним товариством «ІНГ Банк Україна», в судовому засіданні 22.01.2010р. судом була засвідчена копія даної довідки, яку залучено до матеріалів справи.

За змістом даної довідки, вищезазначена операція була здійснена на території України, перерахувань за кордон за даною операцією не відбувалося.

Вищезазначений доказ вбачається судом достатнім доказом здійснення платежу в межах України, без перерахування позивачем коштів за кордон.

Клопотання сторін про витребовування доказів та розкриття банківської таємниці щодо подальшого використання коштів, отриманих фізичною особою, судом були відхилені з огляду на те, що дані обставини не мають правового значення для розгляду даної справи.

Крім того, суд дійшов висновку, що втручання в приватне життя фізичної особи, шляхом розкриття її банківської таємниці, є порушенням приватних інтересів, не співрозмірним з наслідками розгляду справи, не повязаної з даною особою.

Таким чином, судом вбачається доведеним, що операцію з перерахування коштів фізичній особі було здійснено в межах України, оскільки розрахункові рахунки позивача та третьої особи знаходилися в банку резидентові України, операція відбулася на території України.

Згідно з підпунктом «а»пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей.

Оскільки судом вбачається, що вищезазначеною правовою нормою передбачено обовязковість наявності ліцензії лише щодо переказування коштів за межі України, а матеріалами справи підтверджено здійснення операції в межах України, судом вбачається неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту «а»пункту 4 статті 5.

Судом вбачається, що можливе порушення позивачем інших норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», зокрема використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (п.п. «г»), не є предметом розгляду даної справи.

На підставі викладеного, судом не приймаються посилання представника відповідача на порушення позивачем інших норм вищезазначеного Декрету.

Згідно частини 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Також, право державних податкових інспекцій застосовувати та стягувати з резидентів штрафні санкцій за порушення вимог валютного законодавства передбачене п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", на підставі чого судом не приймаються посилання позивача на відсутність повноважень відповідача на проведення перевірки та прийняття оспорюваних рішень.

З огляду на те, що судом вбачається наявним право відповідача на прийняття оспорюваних рішень, а в процесі судового розгляду не встановлено обставин порушення відповідачем процесу проведення перевірки та прийняття рішень, вимоги про визнання неправомірними дій задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень, зокрема обставини перерахування коштів позивачем за кордон.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГ Життя Україна»задовольнити частково.

2.Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02 листопада 2009 р. № 0001712202 та від 27 листопада 2009 р. № 0001712202/1 за формою «С», прийнятого

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.К. Каракашьян