Постанова № 9307012, 22.04.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2010 року           17:22           № 2а-748/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Попові В.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг –Контракт»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

про визнання неправомірними дій, бездіяльності та зобов’язання вчинити дії

за участю представників сторін:

від позивача: Панова В.С, представника

від відповідача: Купельського О.М., представника

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.04.2010р. проголошено ступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт»з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Печерському районі міста Києва, в якому просить скасувати податкове повідомлення –рішення від 17.09.2009р. № 0006192308/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими після закінчення звітного періоду. При цьому, позивач посилається на приписи статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачена можливість включення сум податку на додану вартість лише до податкового кредиту того періоду, протягом якого здійснено оплату.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 27 серпня 2009 року –31 серпня 2009 року співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі –відповідач) було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Контракт»(надалі - позивач) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 31.08.09р №1566/23-08/31841298 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Юг-Контракт»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за червень 2009року»(далі –акт перевірки), на підставі якого винесено податкове повідомлення рішення №0006192308/0 від 17.09.09р.

Вищезазначеним податковим повідомленням –рішенням (далі –рішення) позивачу, за порушення підпунктів 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6, 7.2.8, пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначено податкові зобов’язання зі сплати 164562грн. податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові ) санкції в сумі 49369грн.

Прийняття вищезазначеного рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення ТОВ «Юг Контракт»пп. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, та заниження ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету на суму 164562,00грн.

          Вищезазначене порушення, встановлене відповідачем, полягало у тому, що при визначенні податкового кредиту за червень 2009 року згідно поданого додатку №5 до декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»враховано податкові накладні минулих податкових періодів, а саме: лютий 2009 року на суму 1368,36 грн. по контрагенту - постачальнику СУІ ТОВ „Манулі Україна ЛТД" (код 24929232) та за березень 2008 року на загальну суму 163 194,05 грн. по контрагентам - постачальникам ТОВ „Белона" (код 36001721) на суму - 90 243,75 грн., ТОВ "Атіс-Буд" (код 34980525) на суму - 71 573,92грн. та ТОВ "Папірус Сервіс" (код 34761645) на суму - 1376,38 грн.

          Відповідач дійшов висновків, що позивач не мав права на включення сум, сплачених вказаним контрагентам до податкового кредиту, оскільки ним не було подано скарг щодо вказаних контрагентів у зв’язку з ненаданням позивачу контрагентами податкових накладних у відповідних звітних періодах.

          Суд з правомірністю вищезазначених висновків не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.

Матеріалами справи встановлено, а представниками сторін не заперечується, що позивачем на підставі договорів поставки було сплачено в лютому 2009 року 8210,16 грн. контрагенту - постачальнику СУІ ТОВ „Манулі Україна ЛТД"; в березні 2008 року: 1000000грн. ТОВ „Белона" (код 36001721), 1800000грн. ТОВ "Атіс-Буд" (код 34980525) та 8258,26грн. ТОВ "Папірус Сервіс" (код 34761645).

Як вбачається з матеріалів справи, вказаними підприємствами позивачу було видано податкові накладні №№453, 1203-05, 0303-06, 0000708, які були зазначені позивачем в розділі ІІ (Податковий кредит) розшифровки податкових зобов’язань в розрізі контрагентів, податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 року, поданої відповідачу.

В процесі розгляду справи позивач послався на те, що зазначені податкові накладні позивачем було отримано несвоєчасно.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Судом вбачається, що зазначена правова норма не встановлює заборону на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту наступних звітних періодів, оскільки саме таке (або аналогічне) визначення у даній податковій нормі відсутнє.

Натомість, нормами статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прямо встановлено - якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Отже, нормами вищезазначеного Закону №2181 прямо встановлено можливість врахування уточнених показників шляхом включення їх до декларацій за наступний податковий період.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд доходить висновку, що вищезазначеною правовою нормою п.п. 7.2.6 передбачено право (а не обов’язок) платника податку на можливість включення сум до податкового кредиту без податкових накладних, та обумовлено зазначене право поданням скарги. Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що зазначеною правовою нормою передбачено обов’язок позивача на подання скарги та встановлено заборону на включення суд ПДВ до податкового кредиту в інших, ніж період сплати, періодах.

Таких висновків суд доходить з урахуванням приписів пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якими встановлено обмеження на можливість включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, та не зазначено даних випадків.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суд доходить висновків, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми мають відображаються у податковій декларації з ПДВ за поточний звітний період.

Судом вбачається, що при цьому не відбувається коригування раніше відображеного податкового кредиту, тому у позивача не виникає обов’язку подання уточнюючого розрахунку до декларації, оскільки право на віднесення сум до податкового кредиту виникає або в момент списання коштів, або в момент отримання податкової накладної (п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Проте, нормами пункту 7.4.5 вищезазначеного Закону прямо встановлено заборону на віднесення до податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними, у зв’язку з чим віднесення сум податку до податкового кредиту в момент отримання податкової накладної вбачається правомірним.

Крім того, термін «право», вжитий у підпункті 7.5.1, не може визначати обов’язок на віднесення сум до податкового кредиту саме за першою подією, та обмежувати період віднесення сум до податкового кредиту періодом сплати коштів.

Суд також враховує, що можливість віднесення сум податкового кредиту в інших, ніж період виписки податкових накладних, періодах безпосередньо передбачена формою податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 9 липня 1997 р. за № 250/2054.

Зазначена форма декларації, в розділі ІІ розшифровки податкових зобов’язань в розрізі контрагентів податкової декларації з податку на додану вартість, періодом виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит,передбачає будь-які податкові періоди в межах установлених Законом строків давності.

Також суд приймає до уваги позицію ДПА України, викладену в листі від 10.08.2006р. №8799/6/16-1515-10, з посиланням на приписи підпункту «д»підпункту 4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг - Контракт" задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 17.09.2009р. № 0006192308/0

          3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Контракт»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 С.К. Каракашьян