Постанова № 9306684, 09.04.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2010 р.

13 год.00 хв.Справа № 2-а-13663/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

при секретарі: Садовій Я.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Кубатко Ю.В., Кореневої О.А.,Голєвої Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Каховської обєднаної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі по тексту Позивач або ФОП) звернувся до суду із адміністративним позовом до Каховської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Відповідач або ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 12.10.2009 року №0001281702/0 та №0001291702/0.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що у вересні 2009 року відповідачем проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у ФОП за наслідками чого складено акт №588/17-2/НОМЕР_1 від 30.09.2009 року. За результатами розгляду акту керівником ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 0001281702/0, відповідно до якого позивачу за порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року №13-92 (далі по тексту Декрет №13-92) по податку з доходів фізичних осіб донараховано податкове зобовязання у сумі 457726 грн. 01 коп., а також винесено податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року №0001291702/0, відповідно до якого до позивача за порушення п.п.7.3.1 п.7.3 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168/97-ВР) застосовано фінансову санкцію у розмірі 690 грн. Підставою для донарахування податку з доходів фізичних осіб, а також застосування фінансової санкції стало не підтвердження ФОП розрахунковими документами сум витрат та сум податку, що попередньо включені до складу податкового кредиту, які утворились внаслідок виконання договірних зобовязань між ФОП та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології».

Приводом для такого твердження стала відсутність, на думку ОДПІ, реальних поставок товарів за договорами між ФОП та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, у звязку з чим зазначені договори відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Вважає, що зазначені доводи ОДПІ ґрунтуються виключно на припущеннях та неправильно застосованих норм матеріального права, так як договори поставки між ФОП та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» укладались з метою настання реальних наслідків, що підтверджується податковими і видатковими накладними, а також платіжними документами про здійснення господарських операцій, у звязку з чим валові витрати та податковий кредит були сформовані правильно.

Представники відповідача проти позову заперечили, так як вважають, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень - рішень від 12.10.2009 року № 0001281702/0 та № 0001291702/0 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Законом. Проведеною перевіркою у ФОП встановлено, що договори поставки укладені між ним та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології», на підставі яких формувались валові витрати та податковий кредит, укладені без мети настання реальних наслідків, у звязку з чим зазначені договори відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.п.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Крім цього, у ФОП, ТОВ «Таланит» та ТОВ «Інтернет-технології» для здійснення поставок продукції відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, що на думку ОДПІ свідчить про безтоварний характер господарських операцій проведених між ними. У звязку з чим просили у задоволенні позову відмовити та залишити дійсними податкові повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 0001281702/0 та № 0001291702/0.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Так, в період з 07.09.2009 року по 25.09.2009 року ОДПІ проведена документальна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у ФОП за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки складено акт від 30.06.2009 року №588/17-2/НОМЕР_1, відповідно до якого в діяльності ФОП виявлені порушення ст.13 Декрету №13-92, а саме занижено суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2008 рік на суму 457726 грн. 01 коп.; порушення п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме завищено податковий кредит всього на суму 907645 грн. 00 коп. в результаті визнання угод на купівлю товару нікчемними; порушення ст.ст.3,4 Закону №168/97-ВР, а саме завищено податкові зобовязання на загальну суму 948736 грн. 00 коп., в результаті визнання угод на продаж товару нікчемними.

За наслідками розгляду заактованих порушень керівником ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року № 0001281702/0, відповідно до якого ФОП по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності та самозайнятих осіб донараховано податкове зобовязання у сумі 457726 грн. 01 коп. та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2009 року №0001291702/0, відповідно до якого до ФОП за порушення вимог Закону №168/97-ВР застосовано фінансову санкцію у розмірі 690 грн.

Підставою для донарахування по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності та самозайнятих осіб податкового зобовязання у сумі 457726 грн. 01 коп. стало встановлення перевіркою ОДПІ завищення валових витрат по контрагентам ТОВ «Таланит» та ТОВ «Інтернет-технології» в сумі 4538228 грн. 74 коп. А саме перевіркою встановлено відсутність актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, тобто відсутній сам факт отримання товарів та реальне його транспортування, не підтверджено фінансово-грошовий характер господарських операцій між контрагентами платіжними дорученнями та виписками банку. Підставою для застосування фінансових санкцій у сумі 690 грн. стало неправильне формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Таланит» та ТОВ «Інтернет-технології», оскільки операції з ними документально не підтверджені.

Відповідно до ст.13 Декрету №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто з викладеного слідує, що не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.208 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичним особами та правочини між фізичною та юридичною особою.

Отже правочин між ФОП та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» щодо поставки сільгосппродукції, мав укладатися у письмовій формі, і у розумінні ст.179 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV він є господарським договором, який регулює господарсько- майнові зобовязання між сторонами.

Саме господарський договір є підставою для виникнення господарсько - майнових зобовязань, що виникає між субєктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, аналізуючи викладене слід прийти до висновку, що господарські правовідносини, які виникли між ФОП та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» щодо постачання останніми першому сільгосппродукції мали регулюватися письмовим договором купівлі-продажу (поставки).

Разом з цим, при проведенні перевірки позивач відповідачу зазначені договори не надав, так як і не надав їх для огляду на вимогу суду. Про причини відсутності договорів між ним та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» про постачання сільгосппродукції позивач суду нічого не пояснив.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у ФОП ОСОБА_5 договори купівлі-продажу (поставки) сільгосппродукції у ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» у письмовій формі відсутні.

Крім цього, відповідно до п.11.1 ст.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997, № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України» основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, які після прийняття вантажу залишаються у замовника, вантажоодержувача та перевізника.

Разом з цим, позивач не надав товарно-транспортні накладні про перевезення сільгосппродукції, купленої у ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології», ні ОДПІ, ні суду, при цьому пояснив, що перевезенням вантажу не займався. На підтвердження своїх слів надав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з перевезення сільгосппродукції за №№ОУ-07-ТП від 28.11.2008 року, ОУ-08-ТП від 23.02.2009 року, ОУ-09-ТП від 24.02.2009 року, ОУ-10-ТП від 25.02.2009 року із змісту, яких не вбачається де саме була придбана сільгосппродукція, яку перевозили перевізники. При цьому, відповідно до актів позивач виступав в якості замовника з перевезення сільгосппродукції, отже зобовязаний був мати в наявності товарно-транспортну накладну.

Відповідно до п.12 постанови Держарбітражу СРСР про затвердження Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року, №П-6 (далі по тексту Інструкція №П-6) приймання продукції по кількості проводиться відповідно по транспортним та супровідним документам (рахунку-фактуру, специфікації, опису, пакувальних ярликів та ін.) відправника виробника.

З цією метою, відповідно до положень Інструкції №П-6 складається акт приймання продукції, який затверджується керівником або заступником керівника та реєструється і зберігається у порядку, встановленому на підприємстві-одержувачі.

Також, відповідно до звичаїв ділового обороту та чинного законодавства України документами, що підтверджують факт надання товару покупцеві, є, зокрема, акт прийому-передачі, розписка покупця про отримання товару, транспортні документи, що посвідчують прийняття товару перевізником, або поштова квитанція тощо.

Разом з цим, позивач не надав ні ОДПІ, ні суду жодних товаросупроводжувальних документів та документів, які підтверджують факт отримання ним сільгосппродукції та факт реалізації цієї ж сільгосппродукції іншим субєктам господарювання.

Крім цього, відповідно до пояснень ФОП та досліджених матеріалів перевірки встановлено, що трудових ресурсів, які приймали б участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю у позивача немає, так як і немає транспортних засобів, як б надали можливість транспортувати сільгосппродукцію.

Також, дослідженням письмових доказів та відповідно до пояснень сторін встановлено, що розрахунки між ФОП та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» відбувались виключно у готівковій формі, що зокрема підтверджується квитанціями прибуткового касового ордеру, а саме за №01 від 02.10.2008 року, №02 від 02.10.2008 року, №03 від 13.10.2008 року, №04 від 04.10.2008 року, №05 від 05.10.2008 року, №06 від 06.10.2008 року, №07 від 07.10.2008 року, №08 від 08.10.2008 року, №07 від 01.11.2008 року, №08 від 02.11.2008 року, №09 від 03.11.2008 року, №10 від 04.11.2008 року, №12 від 05.11.2008 року, №13 від 06.11.2008 року, №14 від 07.11.2008 року, №15 від 08.11.2008 року, №16 від 09.11.2008 року, №16 від 16.10.2008 року, №17 від 17.10.2008 року, №20 від 10.11.2008 року, №21 від 12.11.2008 року, №29 від 13.11.2008 року, №30 від 14.11.2008 року, №31 від 15.11.2008 року, №32 від 16.11.2008 року, №33 від 17.11.2008 року, №34 від 18.11.2008 року, №36 від 19.11.2008 року, №48 від 27.12.2008 року, №56 від 28.11.2008 року, №57 від 29.11.2008 року, №58 від 30.11.2008 року, №201 від 25.08.2008 року, №209 від 26.08.2008 року, №212 від 28.08.2008 року по ТОВ «Інтернет-технології» та №119 від 11.02.2009 року, №120 від 11.02.2009 року, №121 від 12.02.2009 року, №123 від 14.02.2009 року, №125 від 16.02.2009 року, №126 від 17.02.2009 року, №127 від 18.02.2009 року, №128 від 02.2009 року, №129 від 02.2009 року, №122 від 13.02.2009 року, №124 від 02.2009 року, №130 від 21.02.2009 року, №131 від 23.02.2009 року, №132 від 24.02.2009 року, №134 від 02.2009 року, №135 від 02.2009 року, №136 від 02.2009 року, №133 від 25.02.2009 року, №118 від 09.02.2009 року, №117 від 07.02.2009 року по ТОВ «Таланіт».

Дослідженням зазначених квитанцій прибуткового касового ордеру встановлено, що готівка від ФОП приймалась ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» фактично щоденно і у сумах, що перебільшують встановлену постановою Національного банку України від 09.02.2005 року №32 граничну суму готівкового розрахунку протягом дня за одним або кількома платіжними документами (понад 10 тис. грн.). Крім цього, квитанції до прибуткового касового ордеру підписані різними підписами, але за прізвищем однією особою, а саме: «Поляковим».

Також, відповідно до пояснень позивача встановлено, що готівкові кошти в сумах, які зазначені в квитанціях прибуткового касового ордеру ним сплачувались особисто до кас ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» по місцю їх розташування - в м. Суходольськ, Луганської області. При цьому, після кожної оплати позивач повертався до місця свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім цього, дослідженням акту планової невиїзної перевірки ТОВ «Інтернет-технології» від 26.02.2009 року №397/23-32550898, яка проведена Краснодонською обєднаною ДПІ в Луганській області встановлено, що господарські операції, проведені ТОВ «Інтернет-технології» щодо придбання та реалізації сільгосппродукції не мали реальний характер, товар не вивозився і не зберігався, в тому числі і, що стосується взаємовідносин з ФОП. При цьому директор ТОВ «Інтернет технології» Поляков С.В. при його перевірці працівниками податкової служби, документи, які підтверджують факт проведення ним реальних господарських операцій не надав, вказав, що проводити перевірки за юридичною адресою товариства не є можливим, у звязку з відсутністю умов. Також дослідженням доказів встановлено, що ТОВ «Таланит» за місцем юридичної адреси не знаходиться.

Крім цього, аналізом матеріалів адміністративної справи встановлено, що у ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали.

Разом з цим, суд приймає до уваги позицію позивача, що господарські операції між ним та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» відбувались на підставі належно оформлених видаткових та податкових накладних. Однак відповідно до Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, але вона не підтверджує фактичну поставку товару. Податкова накладна та видаткова накладна не фіксують господарську операцію у її матеріальному значенні, отже вони не можуть бути безумовними доказами, які свідчили б про реальність господарської операції.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що витрати позивача, які ним відображені в податкових деклараціях по господарським операціям з ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології», документально не підтверджені, а наявні накладні, з врахуванням обставин викладених вище, не можуть свідчити про товарність операцій. З наданих суду позивачем документів неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Крім цього, суд вважає, що у позивача та у ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності технічного персоналу, складських приміщень, транспортних засобів, а також суд критично ставиться до пояснень позивача, що готівкові кошти у каси ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» він щоденно особисто возив в м. Суходольськ, Луганської області з м. Каховка, Херсонської області.

За таких обставин суд приходить до висновку, що основною метою господарських операцій які проводились між позивачем та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» було отримання податкової вигоди, яка полягала у збільшенню розміру витрат та збільшенню розміру податкового кредиту, що в подальшому призводило до зменшення бази оподаткування по податку з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності та до зменшення надходжень до бюджету по податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи викладене, слідує що позивачем було занижено суми податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2008 рік на суму 457726, 01 грн., у звязку з чим йому ОДПІ, правомірно було донараховане податкове зобовязання на зазначену суму.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та посягають на її суспільні, економічні та соціальні основи.

Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України доходами бюджети є усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Статтею 9 зазначеного кодексу доходи бюджету класифікуються за такими розділами : податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Таким чином, несплачений позивачем податок з доходів фізичних осіб, що є субєктами підприємницької діяльності, внаслідок порушення встановленого порядку формування валових витрат, податкового зобовязання, є дохідною частиною бюджету України, а отже правочини які сприяють до цих порушень є такими, що посягають на економічні основи держави, у звязку з чим ці правочини є нікчемними та не створюють жодних юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Також відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Аналізом положень Закону №168/97-ВР та наказу ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» встановлено, що податкова накладна складається виключно у разі здійснення реальної поставки товарів (послуг) і лише в цьому разі вона є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Тобто з викладеного слідує, що у разі безтоварності операції складена належним чином податкова накладна втрачає своє будь-яке змістовно-правове навантаження та відповідно не може бути підставою для створення будь-яких наслідків, в тому числі щодо нарахування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи викладене, а також нікчемність договорів між позивачем та ТОВ «Таланит» і ТОВ «Інтернет-технології» щодо поставки сільгосппродукції, слідує, що позивачем було завищено податковий кредит на загальну суму 907645 грн. 00 коп., у звязку з чим до нього ОДПІ, правомірно, відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ застосовано фінансову санкцію у розмірі 690 грн.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач довів правомірність своїх дій з оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Таким чином, аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення від 12.10.2009 року № 0001281702/0 та № 0001291702/0 є законними та обґрунтованими, а при їх прийнятті відповідач врахував всі обставини, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Каховської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 12.10.2009 року № 0001281702/0 та № 0001291702/0 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 у зодоволенні позовних вимог до Каховської обєднаної державної податкової інспекції Херсонської області про визнання недійсними податкових повідомлень- рішень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14 квітня 2010 р.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 2.11.4