Постанова № 9306679, 20.04.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 2-а-9421/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченка К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства «Наше місто»

до Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Згідно позовних вимог, уточнених в ході розгляду справи, комунальне підприємство «Наше місто» (далі-позивач) просить визнати недійсними повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Нова Каховка (далі-відповідач) від 25.07.2008р. № 0003662301/0, від 24.07.2008р. № 0003682301/0, від 25.07.2008р. № 0003742301/0 та рішення про застосування штрафних санкцій від 23.07.2008р. № 0003702301, якими позивачу збільшені податкові зобовязанням з податку на прибуток на 1601348 грн., з податку на додану вартість на 58995 грн., з єдиного податку на 57061 грн. та застосовані штрафні санкції за порушення законодавства в сфері використання реєстраторів розрахункових операції у сумі 493713,5 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач в своїх заявах вказує на те, що відповідач використав законодавчо необґрунтовані висновки щодо наявності порушень податного законодавства, які викладені в акті перевірки від 18.07.2008р. №868/23-0-32218159.

В той же час, представники позивача в судовому засіданні визнали правомірність висновків акту перевірки щодо деяких порушень, які стали підставою для донарахування зобовязань по податку на прибуток, по єдиному податку та повністю визнали правомірність нарахування зобовязань з податку на додану вартість. Так, при досліджені судом правомірності спірного рішення по податку на прибуток представники позивача не погоджувались з викладеним в акті перевірки висновком про заниження позивачем валових доходів при передачі на баланс позивача парку, споруди трансформатору, а також інших обєктів, які передані позивачу за рішенням Новокаховської міськради №113 від 24.04.07р. та отримані позивачем від своїх дочірніх підприємств. З іншими порушеннями, які стали підставою для винесення рішень по податку на прибуток та по податку на додану вартість представники позивача погодились. З порушеннями, які стали підставою для винесення повідомлення-рішення з єдиного податку № 0003742301/0, представники позивача не погодились лише з донарахуванням зобовязань по операції з отримання від ПП ОСОБА_1 займу. Також представники позивача заперечували проти наявності тих порушень, які були підставою для винесення рішення про застосування штрафних санкцій від 23.07.2008р. № 0003702301.

Відповідач проти позову заперечує і вважає, що спірні податкові повідомлення рішення та рішення про застосуванню штрафних санкцій складені у відповідності з вимогами чинного законодавства України.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій винесені на підставі акту планової перевірки позивача від 18.07.2008р. №868/23-0-32218159 про результати планової перевірки позивача за період з 01.04.2005р. по 31.03.2008р.

Згідно акту перевірки підставою для збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням №0003742301/0 податкових зобовязань з єдиного податку стало не включення позивачем до складу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) коштів у сумі 47671,59 грн., які були отримані позивачем від ПП ОСОБА_1 у якості займу або поворотної фінансової допомоги, а також те, що позивач не надав розрахунок єдиного податку за 3 квартал 2005р., яким не задекларував свої зобовязання з цього податку у сумі 27561,37 грн..

Факт того, що 47671,59 грн. були отримані позивачем від ПП ОСОБА_1 в якості займу або поворотної фінансової допомоги сторонами не заперечується, і визнаний представниками відповідача в судовому засіданні.

Свої висновки з приводу включення до складу розрахунку 2 кварталу 2005 року вартості отриманої поворотної фінансової допомоги відповідач мотивує тим, що відповідно до Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого Наказом ДПА України від 28 лютого 2003 р. N 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 р. за N 221/7542,у рядку 2 "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору" відображається сума коштів, отримана на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва, і на цю суму нараховується єдиний податок за обраною платником ставкою податку.

Позивач проти даного висновку заперечує і вважає, що поворотна фінансова допомога не може вважатись виручкою від реалізації товарів (робіт, послуг) і тому не повинна включатись до розрахунку єдиного податку.

Суд вважає, що висновки відповідача з цього питання не відповідають нормам законодавства з нарахування та сплати єдиного податку з наступних підстав:

Наказом ДПА України від 28.02.2003 N 98 затверджена форма Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою та Порядок його складання, де пунктом 3 встановлено, що у рядку 2 "Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору" Розрахунку про сплату єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою відображається сума коштів, отриманих на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва без урахування акцизного збору.

При цьому необхідно наголосити на тому, що згідно п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Пункт 3 Порядку не зобов'язує (не містить виключної вимоги) зараховувати до складу виручки, що підлягає оподаткуванню, всі надходження в касу чи на розрахунковий рахунок суб'єкта підприємницької діяльності - платника єдиного податку, що підтверджується змістом розшифровки відповідних сум, наведених в рядку 2 самого Розрахунку, який безпосередньо подається до податкового органу на виконання Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Позика у ПП ОСОБА_1 носить поворотний характер і тому не може вважатись сумою власних надходжень позивача, і не повинна враховуватись позивачем при складанні розрахунку єдиного податку.

Що стосується декларування позивачем податкових зобовязань за 3 квартал 2005року то Указом Президента України № 746/99 та Порядком № 98 передбачено, що за результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи платники єдиного податку до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом подають до органу державної податкової служби розрахунок про сплату єдиного податку, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Не подавши розрахунок єдиного податку за 3 квартал 2005р. позивач не задекларував і не сплатив податкове зобовязання з цього податку у сумі 27561,37 грн., а тому суд вважає, що в цій частині слід погодитись з позицією відповідача.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2008р. №0003742301/0 лише в частині визначення податкового зобовязання з єдиного податку на суму 4290,0 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2860,0 грн. та за штрафними санкціями на 1430,0 грн., нарахованого позивачу по операції з отримання від ПП ОСОБА_1 47671,59 грн. у якості займу.

Щодо правомірності спірного рішення з податку на прибуток №0003662301/0 суд зазначає наступне.

На 2005рік позивач був зареєстрований платником єдиного податку. За нормами Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99) платники податків, які обрали спрощену систему оподаткування та звітності звільнялись від сплати податку на прибуток, а уразі застосування ставки єдиного податку юридичними особами у розмірі 10% - від сплати податку на додану вартість.

Відповідно до Указу № 746/99 платники єдиного податку у разі перевищення граничного розміру виручки від реалізації товарів 1000000 грн. повинні перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За 9 місяців 2005 року загальний обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) позивача склав 1090406,43 грн., і тому з 01.10.2005р. позивач зобовязаний був перейти на загальну систему оподаткування і, відповідно, подавати Декларації з податку на прибуток та сплачувати цей податок при наявності обєкту оподаткування.

В порушення зазначених вимог позивач Декларацію з податку на прибуток за 4 квартал 2005 року до податкового органу не надав, що дозволило відповідачеві донарахувати цей податок за 4 квартал 2005 року у розмірі 18477 грн..

Суд вважає, що такі дії відповідача стосовно вказаного порушення цілком відповідають діючому податковому законодавству.

За актом перевірки від 18.07.2008р. позивач в порушення п.4.1.6. п.4.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР не включив до складу валових доходів вартість безоплатно отриманих основних фондів на загальну суму 615532 грн. за рішенням виконкому Новокаховської міськради, які раніше знаходились у комунальній власності, та вартість основних фондів, інших необоротних активів, сировини та матеріалів, палива, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, готової продукції на загальну суму 1128695,86 грн., та суму дебіторської заборгованості 1176933,67 грн., отримані позивачем за наказом позивача від 25.05.2006р. №83 про злиття дочірніх підприємств із позивачем.

Позивач стверджує, що є засновником дочірніх підприємств, під час реорганізації яких за рішенням власника приєднав до себе майнові права та обовязки цих підприємств. Позивач вважає, що відповідно до пп.4.2.8. ст..4 Закону України №334/94-ВР не являються обєктом оподаткування операції по поставці за компенсацію сукупних валових активів платника податків іншому платникові податків. На думку позивача приєднання одного підприємства до другого при реорганізації не може розглядатись як операція купівлі-продажу, або як безвідплатне отримання активів підприємства.

Відповідач, опираючись на акт перевірки від 18.07.2008р. та дослідження фактичних обставин справи по реорганізації дочірніх підприємств позивача, наголошує, що всі дочірні підприємства після передачі майна та активів позивачеві не були ліквідовані і не подавали заяву про припинення своєї діяльності, тобто злиття дочірніх підприємств з позивачем, на якій наполягає позивач, не відбулось.

Суд вважає обґрунтованою позицію відповідача з цього питання з наступних підстав:

За приписаними Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, крім інших надходжень, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.4.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валового доходу не включаються, зокрема, такі надходження:

- кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону (пп. 4.2.8. Закону);

- кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної і кінцевої ліквідації такої юридичної особи-емітента, або після закінчення договору про спільну діяльність, але не вище номінальної вартості акцій (часток, паїв) (п 4.2.12.Закону);

- вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством: якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади; у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень ( п.4.2.15.Закону).

Позивач не довів, що отримані ним майнові права та активи від дочірніх підприємств є наслідком ліквідації цих підприємств та є зафіксованими коштами, майном чи активами, отриманими позивачем як компенсація вартості його корпоративних прав, емітованих ним у ці юридичні особи.

Не доведеною залишилась і та обставина, що ліквідація дочірніх підприємств і передача їх майна та активів проведена на підставі рішення засновника Новокаховської міськради та є її внеском до статутного фонду позивача, оскільки така передача відбулась без реєстрації змін розмірів статутного фонду в органах Держаної реєстрації СПД.

При розгляді структури отриманих позивачем матеріальних цінностей суд не може встановити їх приналежність до обєктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, і тому вважає, що отримані позивачем вищевказані матеріальні цінності та активи призначені для використання у інших ніж зазначених вище видах діяльності.

Таким чином, вартість матеріальних цінностей та активів, які отримав позивач від дочірніх підприємств та Новокаховської міськради підлягала включенню до складу валових доходів позивача у момент їх отримання.

За актом перевірки в порушення пп.8.4.4.п.8.4. ст..8 Закону №334 позивачем до валового доходу не включені доходи, отримані від реалізації основних фондів 2-3 і 4 групи. на загальну суму 83496,79 грн.

За цими нормами законодавства у разі продажу основних засобів 2-3 та 4 групи балансова вартість таких основних фондів зменшується на вартість продажу таких основних фондів відповідної групи обліку. Якщо вартість продажу перевищує балансову вартість такої групи основних фондів, різниця включається до складу валових доходів платника податків. Як слідує із акту перевірки від 18.07.2008р. така різниця склала 83496,79 грн..

Наявність факту перевищення доходів від продажу основних фондів 2-4 групи над їх балансовою вартістю не спростовується позивачем, а тому суд погоджується з позицією відповідача з цього питання.

Відповідно до акту перевірки від 18.07.2008р. позивачем до складу валових доходів 1 кварталу 2006 року не включені надходження від надання послуг в розмірі 165921,75 грн., які позивач надав споживачам під час надходження на спрощеній системі оподаткування та звітності у 2005 році.

На думку відповідача надання цих послуг під час находження позивача на спрощеній системі оподаткування не мало реальних податкових наслідків в період надання ним цих послуг тому, що до розрахунку єдиного податку включаються всі фактичні надходження на розрахунковий рахунок та у касу платника податку від реалізації товарів ( робіт, послуг), тобто в період надання послуг вони не включені до бази оподаткування єдиним податком.

Враховуючи те, що відповідно до Указу №746/99 обєктом оподаткування єдиним податком є фактично отримана виручка від реалізації товарів (робіт, послуг), суд приходить до висновку, що під час надання послуг чи реалізації товарів у борг позивач не міг нарахувати єдиний податок на цю реалізацію товарів чи послуг, і ця виручка повинна бути врахована позивачем при визначені обєкту оподаткування при її фактичному надходженні на рахунки позивача.

Враховуючи те, що під час фактичного надходження виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), які були відвантажені позивачем у борг, позивач був платником податку на прибуток, суд вважає, що ці кошти повинні бути враховані позивачем у складі валових доходів при складанні Декларації з податку на прибуток, тобто висновок відповідача з цього питання підтверджується діючим законодавством України.

Згідно акту перевірки, в порушення п.5.9. ст..5 Закону України №334/94-ВР позивач при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів при переході із спрощеної системи на загальну систему оподаткування з 1 кварталу 2006 р. в розрахунок включив вартість придбаних цінностей, які були ним придбані у період знаходження на спрощеній системі оподаткування та не відносились до складу валових витрат, у результаті чого позивачем занижено валові доходи за 1 квартал 2006р. на 58103 грн..

Суд вважає, що зазначений висновок відповідача цілком відповідає нормам Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» тому, що за п.5.9. цього Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Отже, позивач міг проводити розрахунок приросту (убутку) покупних матеріальних цінностей лише по тим цінностям, вартість яких була віднесена до складу валових витрат, при цьому, якщо спостерігається приріст вартості цих цінностей, на суму приросту збільшується валових доход платника податку, а на суму убутку (зменшення вартості) збільшуються валові витати платника податку.

Під час перебування на спрощеній системі оподаткування та звітності позивач не був платником податку на прибуток і, як наслідок, не формував валові витрати, а тому суд вважає, що висновок відповідача з даного питання відповідає діючому законодавству України з оподаткування прибутку підприємств.

Судом також встановлено, що під час проведення перевірки відповідач збільшив валові витрати позивача за окремі податкові періоди. Оскільки таке збільшення валових витрат в кінцевому рахунку зменшує податкові зобовязання позивача, і позивачем ні в позовних заявах, ні в ході судового розгляду не оскаржувалось, суд погоджується з висновком податкового органу щодо збільшення валових витрат.

Щодо правомірності спірного рішення з податку на додану вартість № 0003682301/0 суд зазначає наступне.

За актом перевірки від 18.07.2008р. позивачу збільшені податкові зобовязання з податку на додану вартість внаслідок того, що позивач втратив право на перебування на спрощеній системі оподаткування та звітності, не зареєструвався платником ПДВ та не задекларував і не сплатив при цьому податкові зобовязання з цього податку, які виникли після втрати права на пільгу з ПДВ.

При вирішені цього питання суд враховує наступне:

Відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (із змінами, унесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99) платник єдиного податку у разі перевищення граничного розміру виручки від реалізації товарів 1000000 грн. повинні перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

За 9 місяців 2005 року загальний обсяг виручки позивача від реалізації товарів склав 1090406,43 грн., а тому з 01.10.2005р. позивач зобовязаний був перейти на загальну систему оподаткування і, відповідно, зареєструватись платником податку на додану вартість.

В порушення зазначених вимог позивач зареєструвався платником ПДВ з 11.01.2006р. і, відповідно, не задекларував свої податкові зобовязання з цього податку за жовтень, листопад, грудень 2005 року.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобовязань з ПДВ за жовтень-грудень 2005р. на загальну суму 38054,9 грн. відповідають вимогам чинного податкового законодавства.

Відповідно до вимог п.4.9. ст..4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

У жовтні 2007 року позивач провів безоплатну передачу основних фондів (автомобіля ВАЗ 21074) фінансовому управлінню міської ради, яка не є платником податку на додану вартість, а податкові зобовязання з ПДВ з цієї операції у жовтні 2007 року не задекларував, у результаті чого не було нараховано ПДВ в сумі 1275,25 грн.

Такий висновок відповідача відповідає діючому податковому законодавству.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2008р. №0003722301/0 про збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Щодо правомірності спірного рішення про застосування штрафних санкцій від 23.07.2008р. № 0003702301 суд зазначає наступне.

За актом перевірки від 18.07.2008р. позивач проводив реалізацію зношених транспортних засобів, мармурової крихти та проектно-кошторисної документації без застосування реєстраторів розрахункових операцій з оформленням прибуткових касових ордерів на загальну суму 98742,7 грн..

Відповідно до ст..1 та ст..9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95 реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами позивач не є виробником реалізованих ним автомобілів, мармурової крихти та проектно-кошторисної документації, а тому здійснював реалізацію покупних матеріальних цінностей, що викликало необхідність застосування позивачем РРО.

Встановлені судом обставини свідчать про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення законодавства України з питань застосування РРО та відсутність підстав для скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій від 23.07.2008р. № 0003702301.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Н.Каховка від 25.07.2008р. №0003742301/0 в частині визначення податкового зобовязання з єдиного податку на суму 4290 грн., у тому числі за основним платежем - на суму 2860 грн. та за штрафними санкціями - на суму 1430 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Текст постанови складений в повному обсязі та підписаний 26.04.2010р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 2.11.3