Рішення № 93046825, 11.11.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6236/18

Категорія 1

2/295/326/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого судді Чішман Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Лайчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства Альфа-Банк", яке є правонаступником Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором №280/21-1109 від 16.02.2006 року в розмірі 150 193,49 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 45 900,85 грн, заборгованості за відсотками - 62 581,01 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 12 756,63 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 16 107,95 грн, інфляційних витрат за кредитом - 5691,71 грн. інфляційних витрат за відсотками - 7155,34 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору в розмірі 2252,90 грн.

В обгрунтування вимог вказано, що 16.02.2006 року ОСОБА_1 уклала з АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» Договір про надання споживчого кредиту № 280/21- 1109. З метою забезпечення виконання зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором, 16.02.2006 року ОСОБА_6 уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» Договір поруки № 280/21-1124 у відповідності до якого поручитель зобов`язується перед банком відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів. Проте, відповідно до умов Кредитного договору та норм чинного законодавства України, відповіачі свої зобов`язання не виконують, внаслідок чого у них виникла заборгованість за кредитом, яку вони не сплатили та не сплачують по теперішній час.

12.12.2019 року у справі замінено позивача на його правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа Банк».

Ухвалою суду від 27.02.2020 року закрито провадження в справі за позовом АТ Альфа-Банк", яке є правонаступником АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості в частині позовних вимог до ОСОБА_6 .

В матеріалах справи міститься клопотання представника позивача - Михніцького Г.Ю. про проведення розгляду справи без його участі. Позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач та його представник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явились, подали до суду письмові пояснення, в яких представник пояснив, що позивачем не було дотримано порядок, що надавав йому як кредитору право на зміну в односторонньому порядку відсоткової ставки за договором. У листі за №25-12/96-790, адресованому ОСОБА_1 , передбачалось підвищення розміру процентної ставки за договором кредиту до 21% річних з 31.07.2008 року. Отже, таке повідомлення позивач мав здійснити за десять робочих днів до 31.07.2008 року, тобто не пізніше 17.07.2008 року (робочі дні 17,18, 21, 22, 23, 24, 25, 28, 29, 30 липня). В матеріалах справи наявні докази того, що позивач направив повідомлення Відповідачу про зміну відсоткової ставки лише 07.07.2008 року, тобто з явним порушенням порядку ініціювання змін відсоткової ставки за договором, передбаченого пунктом 2.6.1. Кредитного договору. Оскільки була порушена процедура ініціювання зміни відсоткової ставки в односторонньому порядку, а також враховуючи, що не було укладено додаткової угоди за взаємною згодою, то представник вважає, що підстав застосовувати ставку в розмірі 21% позивач не мав права, а тому всі нарахування за позовною заявою не відповідають дійсним розмірам заборгованості відповідача. Крім того, представник вказав, що відповідач не згоден з розміром нарахованої за прострочене зобов`язання пені, та просить її зменшити, оскільки розмір пені за тілом кредиту та по відсоткам за кредит був нарахований позивачем в сумі, що перевищує 55% самої суми тіла кредиту. Такий розмір пені є явно завищеним, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, тому є доцільним зменшити розмір пені, який значно перевищує розмір спричинених позивачу збитків.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, оскільки підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, на підставі ст. 211 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.02.2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №280/21-1109 (далі - Договір кредиту) відповідно до умов якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в розмірі 98 000,00 грн зі сплатою 16% процентів річних відповідно до графіку платежів (а.с. 5-8).

16.02.2006 року між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_6 укладено Договір поруки №280/21-1124 за умовами якого, ОСОБА_6 зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позивальником зобов`язань щодо неповернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №280/21-1109 від 16.02.2006 (а.с. 12-14).

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пунктів 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач належним чином не виконала узяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зі змісту розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за Договором кредиту №280/21-1109 від 16.02.2020 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 150 193,49 грн та складається із заборгованості за кредитом - 45 900,85 грн, заборгованості за відсотками - 62 581,01 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 12756,63 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 16 107,95 грн, інфляційних витрат за кредитом - 5691,71 грн. інфляційних витрат за відсотками - 7155,34 грн (а.с. 18-21).

Дослідивши розрахунок заборгованості за відсотками, судом встановлено наступне.

Згідно умов Договору кредиту відсоткова ставка за користування кредитними коштами становить 16% річних.

Відповідно до пункту 2.6 Договору кредиту про намір змінити розмір процентів та/або комісії за дострокове погашення кредиту, кредитор зобов`язаний повідомити позичальника не пізніше, ніж за 10 робочих днів до дати початку їх застосування, а також надати для укладення відповідну додаткову угоду.

У разі якщо позичальник погодиться зі зміненим розміром процентів та/або комісії за дострокове погашення кредиту, він зобов`язаний протягом строку, зазначеного п. 2.6.1. цього договору, підписати надану кредитором додаткову угоду про внесення змін до цього договору та повернути її кредитору.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує і не пом`якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

Якщо ж умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто до 9 січня 2009 року.

Така Правова позиція Верховного суду України викладена у рішеннях від 19 грудня 2012 року у справі № 6-144цс12 та від 26 вересня 2012 року у справі № 6-89цс12).

20.05.2020 року представником позивача Михніцьким Г.Ю. долучено до матеріалів справи лист №25-12/96-790, згідно якого банк повідомив ОСОБА_1 про підвищення розміру процентної ставки за Договором кредиту до 12% річних з 31.07.2008 року та просив підписати Додаткову угоду до Договору кредиту про збільшення процентної ставки (а.с. 207).

Вказаного листа ОСОБА_1 не отримала про що свідчать відмітки на конверті, який повернуто банку не врученим адресату у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 208).

Посилання представника позивача Михніцького Г.Ю. на те, що відповідач починаючи з серпня 2008 року сплачувала систематично проценти за підвищеною процентною ставкою без жодних нарікань та непогоджень, не можуть свідчити про згоду ОСОБА_1 на збільшення процентної ставки, або про її обізнаність, оскільки сплата процентів за користування кредитними коштами є прямим обов`язком позичальника та умовою Договору кредиту, незалежно від зміни процентної ставки.

Таким чином, оскільки Договором кредиту не передбачено односторонньої зміни процентної ставки кредитором, Додаткової угоди про внесення змін до Договору кредиту щодо підвищення процентної ставки з 16% на 21% між сторонами не підписано, а тому наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсотках суперечить вимогам законодавства, з огляду на нарахування відсотків на тіло кредиту за підвищеною в односторонньому порядку процентною ставкою.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Строк виконання боржником щомісячного зобов`язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Таким чином, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен здійснювати у відповідне число кожного місяця, а тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ст. 257 ЦК України трьохрічного строку пред`явлення вимог до боржника.

З урахуванням викладеного, оскільки строк виконання основного зобов`язання закінчується 16.02.2016 року, заборгованість за кредитом виникла з 04.05.2011 року, з позовом банк звернувся до суду 21.05.2018 року вимоги банку щодо стягнення з боржника заборгованості за період з 04.05.2011 року по 20.05.2015 року та вимоги про стягнення пені за період з 04.05.2011 року по 20.05.2017 року не підлягають до задоволення через сплив позовної давності.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Виходячи з періоду, за який позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням строку позовної давності та процентної ставки за користування кредитом у розмірі 16 % на рік, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа банк» заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 1015,69 грн (8130,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, х 16% - відсоткова ставка за кредитом, : 365 х 285 днів - кількість прострочених днів за період з 21.05.2015 року по 01.03.2016 року).

Пунктом 4.2. Договору кредиту сторони передбачили, що у разі прострочення позичальником терміну …сплати процентів, передбачених п. 2.4. цього договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.6.3., 3.2.3., 4.4., 5.4. цього договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі 1 (один) відсоток від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 8130,00 грн, заборгованість за відсотками становить 1015,69 грн., то враховуючи період нарахування пені - 21.05.2017 року по 21.05.2018 року, умовинарахування, передбачені п. 4.2. Договору кредиту, розмір пені за несвоєчасне погашення тіло кредиту становить 2315,38 грн., відсотків становить- 289,07 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки кредитні кошти за Договором кредиту надано в грошовій одиниці - гривні, неналежне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань призвело до утворення заборгованості, а тому суд вважає законною вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат.

За таких обставин, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором кредиту №280/21-1109 від 16.02.2006 року в розмірі 15070,76 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8130 грн, заборгованості за відсотками - 1015,69 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2315,38 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 289,07 грн, інфляційних витрат за кредитом та відсотками - 3320,62 грн.

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме судовий збір в сумі 225,98 грн.

Керуючись ст.ст. 12,77, 81, 141, 280, 259, 263-268, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 527, 551, 625, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за Договором кредиту №280/21-1109 від 16.02.2006 року в розмірі 15070,76 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту - 8130,00 грн, заборгованості за відсотками -1015,69 грн, пені за несвоєчасне повернення кредиту - 2315,38 грн, пені за несвоєчасне повернення відсотків - 289,07 грн, інфляційних витрат за кредитом та відсотками 3320,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір у розмірі 225,98 грн,

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Альфабанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. В.Васильківська, 100, ідентифікаційний номер юридичної особи: 23494714.

Відповдіач: Ткачук Людмила Нарцизівна, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Л.М. Чішман