Рішення № 93045689, 19.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Київ № 640/7452/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Рахункової палати України

третя особа Уповноважений ВРУ з прав людини

про визнання незаконним та скасування наказу №102-к від 20.03.2020, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з позовом до Рахункової Палати України (01601, м. Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 7, код ЄДРПОУ 00013540), третя особа - Уповноважений Верховної Ради з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) про визнати протиправним та скасувати наказ Рахункової Палати від 20.03.2020 року №102-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" повністю.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний наказ від 20.03.2020 року №102-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки розгляд дисциплінарних справ відносно позивача проходив упереджено, не об`єктивно, з порушенням принципу рівності перед законом, оскільки бралися до уваги виключно службові документи, складені заступником директора департаменту - начальником відділу контролю у сфері юстиції та запобігання корупції ОСОБА_2, а пояснення та аргументи позивача ігнорувалися в повному обсязі. Позивач наголошує, що в матеріалах дисциплінарної справи є документи, які свідчать про тиск на неї з боку ОСОБА_2 , вчинення ним протиправних дій щодо неї, а також про законність її дій з огляду на доручення члена Рахункової палати ОСОБА_4 від 20.01.2020 № 08-33/5 щодо скасування всіх службових записок ОСОБА_2 прийнятих ним з перевищенням повноважень. Однак, дисциплінарною комісією жодне з них не було взято до уваги. Позивач зазначає, що ситуація довкола проходження нею державної служби в Рахунковій палаті носить дискримінаційний характер, оскільки щодо неї вчиняється утиск з боку Секретаря Рахункової палати - керівника апарату ОСОБА_3 та безпосереднього її керівника - ОСОБА_2 . Позивач також стверджує, що безпосередньо відповідач вдається до утиску її прав та порушує принцип встановлений Законом України «Про державну службу» - забезпечення рівного доступу до державної служби. При цьому, дискримінація полягає у наданні необґрунтованих переваг ОСОБА_2 та необґрунтованих обмежень щодо неї під час проходження державної служби в Рахунковій палаті.

Ухвалою Оружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач необґрунтовано вважає, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з порушенням Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про рахункову палату» і т.д. Так, позивачем в тексті позовної заяви не зазначено, які саме норми перелічених нормативно-правових актів засвідчують про порушення, допущені відповідачем, під час прийняття оскаржуваного наказу. Відповідач наголошує, що під час прийняття наказу №102-к від 20.03.2020 ним було дотримано алгоритм та адміністративну процедуру щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Відповідач також зазначив, що з матеріалів дисциплінарної справи №13 видно, що Дисциплінарною комісією вжито належних заходів для з`ясування ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку позивачем, жодної із обставин, що могли б мати наслідком пом`якшення відповідальності ОСОБА_1 . Дисциплінарною комісією під час дослідження обставин вчинення дисциплінарного проступку не встановлено. Окрім того, відповідачем наголошено, що позивач є державним службовцем, який згідно з вимогами Закону України «Про державну службу» зобов`язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та Законами України, оскільки державний службовець під час виконання посадових обов`язків підпорядковується своєму безпосередньому керівнику або особі, яка виконує його обов`язки. Отже, обов`язок виконання доручень, виданих безпосереднім керівником є прямою вимогою Закону, недотримання якого є підставою для відповідальності державного службовця. Видання доручення заступником директора департаменту ОСОБА_2 від 18.12.2019 №08-33/368 невиконання якого і стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, здійснено в межах його повноважень та є законним. Також, відповідачем відмічено, що позивачем не наведено жодних фактичних даних, які б дозволяли обґрунтовано припустити наявність дискримінаційного ставлення до неї, з урахуванням чого, не можливо встановити жодний причинно-наслідковий зв`язок між виданням оскаржуваного наказу та нібито дискримінацією позивача. Окрім того, структура оскаржуваного наказу відповідає вимогам законодавства.

Позивач надала суду відповідь на відзив, де зазначила, що всупереч нормам законодавства заступником директора департаменту - начальником відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_2 подано службову записку щодо порушення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 без погодження з членом Рахункової палати ОСОБА_4, який здійснює координацію роботи департаменту, а Секретарем Рахункової палати - керівником апарату ОСОБА_3 прийнято наказ від 03.12.2018 № 103 без з`ясування зазначених обставин з членом Рахункової палати. Також, позивачем зазначено, що пояснення позивача у дисциплінарній справі було проігноровано у повному обсязі, що свідчить про порушення процедури розгляду дисциплінарного провадження, а також упередженість під час прийняття Подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Рахункової палати за результатами розгляду дисциплінарної справи від 07.02.2020 № 13 від 06.03. 2020 (далі - Подання). Окрім вищезазначеного, позивач підкреслила, що дисциплінарна комісія не розглянула, а відповідач так і не пояснив у відзиві на підставі яких нормативних актів позивач не виконувати доручення члена Рахункової палати ОСОБА_4 від 20.01.2020 №08-33/5 щодо заборони виконання посадовими особами департаменту доручень ОСОБА_2 , які приймалися ним з перевищенням повноважень встановлених законодавством.

Відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив, де зазначено, що у відповіді на відзив позивача обґрунтованих мотивів, аргументів та пояснень, які б спростовували мотиви та заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву - не наведено. Більш того, зазначена частина обставин, викладена у відповіді на відзив, не стосується суті спору, що виник між сторонами, більш того, мотивуються зовсім інші обставини, які в межах даного спору заявлені не були. Також, відповідачем зазначено, що долучена ОСОБА_1 до відповіді на відзив характеристика щодо неї члена Рахункової палати ОСОБА_4 не може бути взята до уваги судом, так як неможливо встановити коли саме така характеристика була отримана, більш того, таку характеристику не було надано позивачем під час розгляду дисциплінарної справи щодо неї. Щодо законності виданого безпосереднім керівником Позивача ОСОБА_2 доручення та порушення обов`язків державного службовця позивачем в частині невиконання відповідного доручення, відповідач зазначив, що доводи позивача спростовано ще під час надання відзиву на позовну заяву. Тому повторно спростовувати одні і ті ж самі посилання позивача не є доцільним. Таким чином, на противагу доводам позивача, Рахунковою палатою доведено законність всього алгоритму здійснення дисциплінарного провадження та, як наслідок, законності прийнятого наказу №102-к в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом. Підстави для скасування оскаржуваного наказу - відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

Згідно з п. 1 наказу Рахункової палати від 20.03.2020 № 102-к «Про застосування дисциплінарного стягнення» ОСОБА_1 начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції попереджено про неповну службову відповідність за вчинення дисциплінарного проступку, а саме невиконання абзаців п`ятого-восьмого пункту 1 доручення заступника директора департаменту - начальника відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_2 від 18.12.2019 № 08-33/368 (пункт 5 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу»).

Вказаний наказ прийнято відповідно до пункту 5 частини другої статті 65, статей 66, 68 та 77 Закону України «Про державну службу», враховуючи подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Рахункової палати за результатами розгляду дисциплінарної справи від 07.02.2020 № 13, встановлено факт невиконання ОСОБА_5 , начальником відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, письмового доручення, виданого, у межах, повноважень, заступником директора департаменту-начальником відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_2 від 18.12.2019 № 08-33/368 щодо надання в письмовій формі інформації про стан виконання рішень Рахункової палати стосовно здійснення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на керівництво та управління в сфері архівної справи, здійснення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на загальне керівництво та управління у сфері культури, здійснення аудиту ефективності використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на створення нових, проведення будівельно-ремонтних робіт, реконструкції існуючих спортивних комплексів, палаців спорту, басейнів (із наданням копій матеріалів попереднього вивчення об`єктів цих аудитів, на підставі яких готувалися та затверджувалися програми зазначених заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) у строк до 20.12.2019), чим порушено пункт 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу», тим самим вчинено дисциплінарний проступок - невиконання доручення заступника директора департаменту-начальника відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_2.

Відповідно до доручення виконуючого обов`язки директора департаменту ОСОБА_2 від 18.12.2019 №08-33/368, начальнику відділу у сфері антимонопольної діяльності -керівнику всіх контрольних заходів, які здійснювалися департаментом упродовж 2018 - 2019 років на виконання Плану роботи Рахункової палати, ОСОБА_1 доручено доповісти в письмовій формі про стан виконання рішень Рахункової палати стосовно:

- Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Державній регуляторній службі України на керівництво та управління у сфері регуляторної політики та ліцензування;

- Звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених Міністерству культури України на збереження історико-культурної та архітектурної спадщини в національних і державних заповідниках, здійснення заходів з охорони культурної спадщини, паспортизація, інвентаризація та реставрація пам`яток архітектури, культури та світової спадщини ЮНЕСКО;

- Аналізу Звіту Антимонопольного комітету України за 2018 рік у частині, що впливає на виконання державного бюджету;

- здійснення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на керівництво та управління в сфері архівної справи (План роботи Рахункової палати на перший квартал 2020 року - рішення від 30.09.2019 № 26-6 із змінами та доповненнями);

- здійснення аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, виділених на загальне керівництво та управління в сфері культури (План роботи Рахункової палати на перший квартал 2020 року - рішення від 30.09.2019 № 26-6 із змінами та доповненнями);

- здійснення аудиту ефективності використання коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на створення нових, проведення будівельно-ремонтних робіт, реконструкції існуючих спортивних комплексі», палаців спорту, басейнів (План роботи Рахункової палати на перший квартал 2020 року - рішення від 30,09,2019 № 26-6 із змінами та доповненнями).

Невиконання вказаного доручення стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.

Вважаючи, що наказ Рахункової Палати від 20.03.2020 року №102-к "Про застосування дисциплінарного стягнення" був прийнятий Відповідачем з грубим порушенням Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про Рахункову палату», Регламенту Рахункової палати, Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та з порушенням законних прав позивача на проходження державної служби, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Визначаючись щодо змісту спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Правові основи діяльності Рахункової палати, її статус, повноваження, інші питання внутрішньої організації Рахункової палати визначені Законом України «Про Рахункову палату» №576-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон № 576-VIII), а також Регламентом Рахункової палати, затвердженим рішенням Рахункової палати від 28.08.2018 № 22-7 (далі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про Рахункову палату» члени Рахункової палати та посадові особи апарату Рахункової палати за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Засади дисциплінарної відповідальності державних службовців регламентовані главою 2 Розділу VIII Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015р. (далі - Закон № 889-VIII).

Пунктом 8 частини 1 статті 8 Закону № 889-VIII визначені основні обов`язки державного службовця. Державний службовець зобов`язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України "Про державну службу" Наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання.

Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Частиною шостою - восьмою статті 9 Закону України "Про Державну службу" передбачено, що державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Якщо державний службовець виконав наказ (розпорядження), доручення, визнані у встановленому законом порядку незаконними, і не вчинив дій, зазначених у частині шостій цієї статті, він несе відповідальність за своє діяння відповідно до закону.

Керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов`язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк.

У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Отже, метою норм статті 9 Закону України "Про Державну службу" є визначення: системи підпорядкування державного службовця під час виконання ним службових обов`язків; порядку видання та виконання державним службовцем наказів (розпоряджень) або доручень керівника; порядку дій державного службовця у разі отримання ним наказу (розпорядження) або доручення керівника, яке, на його думку, суперечить законодавству; відповідальності державного службовця у разі виконання ним явно злочинного наказу (розпорядження) або доручення керівника.

Матеріали справи свідчать, що доручення від 18.12.2019 №08-33/368 відповідає вимогам частини третьої статті 9 Закону № 889-VIII, тобто містить всі необхідні реквізити, конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання, особу, відповідальну за виконання.

В позовній заяві позивач зазначає, що надання заступником директора департаменту - начальником відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_2 доручення від 18.12.2019 № 08-33/368 виходило за межі його компетенції, оскільки ця інформація стосувалася аудиторської діяльності, де він згідно з дорученнями члена Рахункової палати ОСОБА_4 , не був визначений керівником контрольних заходів і не мав права без відповідного доручення члена Рахункової палати у мене її запитувати.

Оцінюючи доводи позивача, стосовно відсутності компетенції у ОСОБА_2 відносно надання доручення, невиконання якого стало підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що структура апарату Рахункової палати складається з Секретаря Рахункової палати - керівника апарату, Заступника керівника апарату, Патронатної служби, різноманітних Департаментів та Управлінь, серед яких, зокрема і Департамент контролю у сфері юстиції та запобігання корупції.

В свою чергу, Департамент контролю у сфері юстиції та запобігання корупції складається з трьох відділів: 1) Відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції; 2) Відділу аудиту культури, спорту та інформаційної політики; 3) Відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності.

Пунктом 5 Типового положення про департамент, затвердженого рішенням Рахункової палати від 01.11.2018р. № 28-1, встановлено, що Департамент очолює директор департаменту, який призначається на посаду державної служби (категорія «Б») та звільняється з посади Секретарем Рахункової палати - керівником апарату у порядку, визначеному законодавством про державну служби. У разі відсутності директора Департаменту його обов`язки виконує заступник директора Департаменту - начальник відділу.

Аналогічні вимоги містяться і у пункті 5 Положення про департамент контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, затвердженого наказом Секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 03.12.2018 № 103, яким серед іншого закріплено, що Департамент очолює директор, а у разі відсутності директора Департаменту його обов`язки виконує заступник директора Департаменту - начальник відділу.

Відповідно до довідки начальника управління по роботі з персоналом ОСОБА_8 №15/238 від 24.04.2020, долученої до відзиву на позовну заяву, посада директора Департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції є вакантною.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, подання дисциплінарної комісії від 07.02.2020 №13 та не заперечується позивачем, Наказом від 12.08.2019 №225-к ОСОБА_2 призначено на посаду заступника директора департаменту - начальника відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції.

Відповідно до п. 17.3. Регламенту Рахункової палати, затвердженого рішенням Рахункової палати від 28.08.2019 № 22-7, завдання, функції та права департаменту Рахункової палати та посадові обов`язки його керівника визначаються положенням про департамент. Положення про департамент розробляється на підставі типового положення про департамент, яке затверджується рішенням Рахункової палати.

Рішенням Рахункової палати від 01.11.2018 № 28-1 затверджено Типове положення про департамент, основним завданням якого є здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Відповідно до структури Рахункової палати та штатного розпису її апарату, затверджених рішенням Рахункової палати від 18.07.2018 № 18-2 (із змінами від 24.07.2019 № 19-2), до складу департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції входять три відділи, два з яких очолюють начальники відділів, один відділ очолює заступник директора департаменту - начальник відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції.

Отже, станом на час видання ОСОБА_2 доручення від 18.12.2019 №08-33/368, обов`язки директора Департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції виконував заступник директора департаменту - начальника відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції ОСОБА_2, тобто був безпосереднім керівником ОСОБА_1 , яка займала посаду начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності цього ж департаменту.

Пунктом 1.2. Посадової інструкції начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції, затвердженої Секретарем Рахункової палати - керівником апарату ОСОБА_3 28.12.2018р., встановлено, що начальник відділу безпосередньо підпорядкований директору департаменту.

Відповідно до пункту 26.2 Регламенту члени Рахункової палати, для виконання покладених на них повноважень та з метою забезпечення здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) надають доручення департаменту (департаментам) та/або територіальному підрозділу (підрозділам), які згідно із затвердженим функціональним розподілом здійснюють заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту), за напрямом діяльності члена Рахункової палати.

Водночас, пунктом 5.2.2 Положення визначено, що директор Департаменту організовує, забезпечує та контролює виконання доручень членів Рахункової палати щодо організації та здійснення контрольних заходів, також Секретаря Рахункової палати - керівника апарату.

Пунктом 5.2.6 Положення встановлено, що директор Департаменту інформує члена Рахункової палати про стан проведення контрольних заходів, які здійснюються працівниками Департаменту.

З огляду на наведене, вбачається, що директор департаменту (в даному випадку це ОСОБА_2 ) був наділений, станом на час видання доручення від 18.12.2019 №08-33/368, правом реалізовувати організаційні та контрольні повноваження за станом виконанням виданих членами Рахункової палати доручень на здійснення контрольних заходів всіма без виключення відділами департаменту та їх працівниками.

Як свідчать матеріали дисциплінарної справи, копії якої долучено відповідачем до матеріалів адміністративної справи, відповідно до Наказу Секретаря Рахункової палати - керівника апарату ОСОБА_3 від 07.02.2020 №49-к «Про порушення дисциплінарного провадження» на підставі службової записки заступника директора -начальника відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції ОСОБА_2 від 21.12.2019 № 08-33/370 порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_5 , начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції та доручено Дисциплінарній комісії з розгляду дисциплінарних справ у строк до 22 лютого 2020 року здійснити дисциплінарне провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.

Частиною третьою статті 63 Закону визначено, що безпосередній керівник державного службовця має право вносити клопотання керівнику державної служби про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.

Як встановлено судом вище, на час виникнення спірних правовідносин, обов`язки директора Департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції виконував заступник директора департаменту - начальник відділу аудиту у сфері юстиції та запобігання корупції департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції ОСОБА_2, тобто був безпосереднім керівником ОСОБА_1 .

Таким чином, безпосереднім керівником Позивача ОСОБА_2 правомірно направлено Секретарю Рахункової палати - керівнику апарату ОСОБА_3 службову записку в якій містилась інформація про необхідність ініціювання дисциплінарного провадження.

З матеріалів дисциплінарної справи № 13 вбачається, що відповідно до приписів ст. 73 Закону № 889-VIII Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Рахункової палати (далі - Дисциплінарна комісія) зібрано всі необхідні матеріали для вирішення питання про наявність вини позивача та сформовано дисциплінарну справу № 13 стосовно ОСОБА_1 , яка містить весь перелік документів, визначених вищевказаною статтею Закону.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин дисциплінарного провадження, головою Дисциплінарної комісії з розгляду скарг ОСОБА_6 листом від 12.02.2020 № 15-75/08ДК запропоновано ОСОБА_1 , серед іншого, надати письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (вчинення дисциплінарного проступку).

З огляду на те, що Дисциплінарній комісії пояснення позивачем не надано, листом від 24.02.2020 №15-75/11ДК позивачу повторно запропоновано надати письмові пояснення.

Так, у поданні Дисциплінарної комісії відображено, що відповідно до наказу Секретаря Рахункової палати - керівника апарату від 07.02.2020 №49-к «Про порушення дисциплінарного провадження» Дисципліною комісією з розгляду дисциплінарних справ Рахункової палати здійснено дисциплінарне провадження стосовно державного службовця категорії «Б» ОСОБА_1 - начальника відділу аудиту у сфері антимонопольної діяльності департаменту контролю у сфері юстиції та запобігання корупції. Комісія об`єктивно та всебічно вивчила обставини дисциплінарної справи та встановила наявність в діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку: факт невиконання доручення керівника, виданого в межах його повноважень, а саме невиконання доручення заступника директора Департаменту - начальника відділу аудиту у сфері юстиції і запобігання корупції ОСОБА_2, яке було надано ним у письмовому вигляді.

Комісією також, на час видання ОСОБА_7 доручення від 18.12.2019 №08-33/368) встановлено наявність доручень члена рахункової палати ОСОБА_4 від 29.07.2019 №08-42, від 25.10.2019 №08-57, від. 11.11.2019 №08-60.

Також, у поданні від 06.03.2019 зазначено, зокрема, що під час здійснення дисциплінарного провадження задоволено заяву ОСОБА_1 про ознайомлення з матеріалами справи від 24.02.2020, отримано письмові пояснення від 26.02.2020 №08-33/70, від 02.03.2020, 05.03.2020 №08-33/82 та усні пояснення на засіданні Комісії від 02.03.2020. Пояснення, надані ОСОБА_1 , на думку Комісії, не спростовували, а навпаки підтвердили факт наявності в її дисциплінарного проступку» (абз. 5 стор. 8 подання).

Матеріали дисциплінарної справи свідчать, що до управління з питань персоналу надсилався лист від 12.02.2020 №15-75/07ДК з проханням надати відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень за останній рік, наявність заохочень, результати оцінювання службової діяльності ОСОБА_1 .

Таким чином, із матеріалів дисциплінарної справи №13 вбачається, що Дисциплінарною комісією вжито належних заходів для з`ясування ступеню вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку позивачем.

Отже, подання Дисциплінарної комісії було сформовано з урахуванням гарантій прав позивача під час застосування дисциплінарного стягнення, передбачених статтею 74 Закону № 889-VIII та виключно після ознайомлення позивача з матеріалами дисциплінарного провадження.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку щодо законності виданого безпосереднім керівником позивача доручення та порушенням ОСОБА_1 своїх обов`язків державного службовця щодо його невиконання.

Твердження позивача щодо незаконності виданого ОСОБА_2 доручення від 18.12.2019 №08-33/368, суд вважає необґрунтованим та безпідставними, враховуючи наведені вище висновки суду, окрім того, питання щодо визнання незаконним доручення від 18.12.2019 не є предметом розгляду даної справи, а Дисциплінарною комісією під час дисциплінарного провадження встановлено не було.

Водночас, суд наголошує, що у разі виникнення у позивача, як державного службовця, сумніву щодо законності виданого ОСОБА_2 письмового доручення 18.12.2019 №08-33/368, ОСОБА_1 в силу приписів ч.6 ст. 9 Закону № 889-VIII все одно була зобов`язана його виконати.

Посадові обов`язки державного службовця - це частина визначених законом завдань і функцій державного органу, які державний службовець зобов`язаний виконувати згідно із займаною посадою. Посадові обов`язки конкретизуються у посадовій інструкції, з якою державний службовець ознайомлюється під час вступу на державну службу або призначення на посаду у випадках, визначених Законом та іншими законами.

Частиною другою статті 9 Закону України «Про Державну службу» на державного службовця покладено обов`язок виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах повноважень.

Разом з тим, положення частини 6 статті 9 названого Закону покладають на державного службовця обов`язок виконати виданий керівником наказ, доручення, у разі письмового підтвердження такого наказу, навіть за наявності сумнівів у законності такого доручення.

Згідно вказаної норми державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження, після отримання якого зобов`язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов`язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

Тобто механізмом захисту прав державного службовця в даному випадку є отримання наказу (доручення) у письмовій формі, повідомлення про такий наказ керівника вищого рівня, що звільняє державного службовця від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення.

Щодо дотримання оскаржуваним Наказом вимог до структури та змісту, то судом проаналізовано Наказ 20.03.2020 року №102-к та встановлено його відповідність статті 77 Закону № 889-VIII.

Так, в Наказі від 20.03.2020 року №102-к зазначено: найменування державного органу; дата його прийняття; відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація; вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Отже складові елементи, які повинні зазначатись в рішенні про накладення дисциплінарного стягнення на державного службовця, містяться в оскаржуваному Наказі, що підтверджує його відповідність законодавству.

Відповідно до вимог п. 10, 11 ст. 69 Закону № 889-VIII результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

Згідно з ч.1 ст. 66 Закону № 889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч.1 ст. 65 Закону № 889-VIII).

Дисциплінарним проступком, відповідно до п.5 ч.2 ст. 65 Закону № 889-VIII, є зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду (ч.3 ст. 65 Закону № 889-VIII).

Таким чином, враховуючи матеріали справи та матеріали дисциплінарної справи № 13, суд приходить до висновку, що Наказ Рахункової палати України від 20.03.2020 року №102-к «Про застосування дисциплінарного стягнення», яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність до ОСОБА_1 , є правомірним, обґрунтованим та таким що прийнятий з додержанням вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом не встановлено порушень вимог чинного законодавства суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа