Рішення № 93045691, 19.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Київ № 640/21668/19

Суддя Окружного адміністративного суду м. Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» до Київської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" (02105, м. Київ, вул. Тампере,5, оф.301, код ЄДРПОУ 40148778) з позовом до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, вул. Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ43337359), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби - по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №1000000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року;

- скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби визнати заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю "Марафет Хоум" митну вартість товарів в розмірі 9887,46 євро, зазначену в митній декларації №UA 1000010/2019/356827 від 21.10.2019 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним для митного оформлення імпортованого товару надано митниці основні документи, які підтверджують митну вартість товару за ціною контракту, проте відповідачем, протиправно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню, а дії щодо прийняття такого рішення - визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 21.10.2019 №UA100010/2019/356827 встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Просив у задоволенні позову відмовити.

ТОВ «Марафет Хоум» було надано відповідь на відзив, в якій позивач наполягав на заявлених позовних вимогах

Ухвалою суду від 11.03.2020 року змінено первісного відповідача по справі з Київської міської митниці ДФС України на Київську митницю Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А, код ЄДРПОУ 43337359).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» та «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) 06.04.2019 року було укладено Контракт №3, на підставі якого протягом строку дії вказаного Контракту «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) (Продавець) здійснює поставку товарів на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa» позивачу (згідно з Міжнародними правилами тлумачення термінів ІНКОТЕРМС 2010).

У жовтні 2019 року «ВІОСНІМІСА Spa» (Італія) здійснив поставку товарів позивачу на умовах EXW зі складу «ВІОСНІМІСА Spa», згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №272413 від 16.10.2019 року.

Поставлені позивачу товари підлягали митному оформленню в Київській міській митниці ДФС України, митний пост «Західний».

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару (побутова хімія), позивачем було подано відповідачу електронну митну декларацію №UA 100010/2019/356827 від 21.10.2019 року на загальну суму 9887,46 євро, якою до митного оформлення за основним методом - за ціною контракту, в режимі імпорт - 40, заявлений відповідний товар.

Одночасно з подачею електронної митної декларації, для здійснення митного оформлення товарів за основним методом (контрактом) та підтвердження заявленої митної вартості, позивачем були направлені митному органу, наступні товаросупровідні документи: контракт (код документа 4104), інвойс (код документа 3105), міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (код товару 2730), сертифікат походження товарів (код товару 7011), сертифікат перевезення (походження) товарів форми EUR.1 (код товару 7003), документи на перевезення товарів (код документа 2950), інші некласифіковані документи (код документа 9000), платіжне доручення на оплату товарів.

Крім того, представником позивача, для підтвердження митної вартості товару було направлено лист, вихідний №017 від 21.10.2019 року на адресу Київської митниці Держмитслужби, щодо підтвердження митної вартості товару за №1 ВМД №UA100010/2019/356827 від 21.10.2019 року разом із документами, які підтверджують митну вартість товару, заявлену позивачем у митній декларації №UA 100010/2019/356827 від 21.10.2019 року на загальну суму 9887,46 євро.

За результатами перевірки наданих документів, відповідачем було встановлено, що заявлений позивачем рівень митної вартості товар значно менший за рівень митної вартості подібних товарів, оформлених іншими суб`єктами господарювання найближчим часом.

В зв`язку із наведеним, Київському митницею Держмитслужби було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року.

Незгода позивача із прийнятим рішенням, зумовила його звернення до Окружного адміністративного суду м. Києва із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов`язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При опрацюванні наданих документів у митного органу виникли сумніві у правильності визначення митної вартості товарів, виходячи з наступного:

- згідно п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту від 06.04.2019 № 3 (далі - Контракт), графи 20 митної декларації від 21.10.2019 №UA100010/2019/356827 умовами поставки даної партії товарів є EXW - Zola Predosa (Італія). Згідно положень Інкотермс -2010. термін EXW (EXW (EX Works (... named place) Франко завод (... назва місця) термін "Франко завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту;

- при митному оформленні митної декларації від 21.10.2019 №ЦА 100010/2019/356827 для підтвердження транспортних витрат надана довідка від 15.10.2019 № 1510-15/1 від транспортної компанії ПП «Транс-Ліль», яка не є перевізником відповідно до транспортної накладної СМR від 14.10.2019 №2724Пдокументи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування (зазначений у СМR ПП ОСОБА_1 ) та інші вищенаведені документи передбачені Наказом №599 не надавались.

Також декларантом додатково на запит органу Державної фіскальної служби, для підтвердження заявленої митної вартості, не надано документів у повному обсязі, які передбачено електронним повідомленням: миту декларацію країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

При цьому, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним підприємством «Транс-Ліль», як експедитором (виконавцем), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум», як замовником, укладено договір-доручення № 1610/18 від 16.10.2018 на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідно до якого замовник діє від власного імені, а експедитор-(виконавець) діє від власного імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори і за рахунок замовника. На кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення або групою перевезень. Підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника (експедитора), одержувача вантажу та митних органів.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.10.2019 між Приватним підприємством «Транс-Ліль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» був підписаний договір-заявка № 337 на транспортно-експедиційне перевезення вантажів, відповідно до якого визначено наступний маршрут перевезення: It-40069 Zola Predosa, Bologna, (Biochimica) - м. Київ, вул. Пирогівський Шлях, 28; найменування вантажа: Biochimica - Побутова хімія - засоби для прання; ставка (ціна) фрахта: 71701,00 грн, б/г розрахунок до 3 днів.

Разом з зазначеними договорами позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на транспортування надано довідку ПП «Транс-Ліль» від 15.10.2019 № 1510-15/1, відповідно до якої витрати за перевезення по маршруту ІТ-UA автомобілем з державним номером № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 склали 71701,00 грн., в тому числі транспортно-експедиційні витрати до кордону України п/пер Чоп з місця завантаження в Zola Predosa складає 50000 грн. (в тому числі разом з транспортними витратами, розвантажувально-навантажувальними роботами та експедиторськими послугами в розмірі 500 грн.) і витрати від п/п Чоп до місця розвантаження та вивантаження м. Київ, відстань складає 830 км, вартість витрат складає: 21701,00 грн (з них транспортні витрати складають - 18725 грн., експедиторські послуги складають - 2976 грн., в тому числі з ПДВ).

Наведена вартість транспортування також підтверджується рахунком-фактурою №СФ-220/377 від 16.10.2019.

Як встановлено судом, суму витрат на транспортування в розмірі 71701,00 грн. позивач при визначенні митної вартості товару додав до ціни, що була ним фактично сплачена за вказаний товар, що не оспорюється відповідачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

Разом з тим, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є саме ціна товару та інші складові митної вартості товару.

При цьому, митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №804/4365/16.

Вищевикладене, а також та обставина, що відповідачем наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом не доведено, як і не доведено того, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності та/або наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товару необхідними документами, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товарів та протиправність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 21.10.2019 року №UA100000/2019/000391/2.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України товару, за заявленою у митній декларації №UA 1000010/2019/356827 від 21.10.2019 року митною вартістю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесено до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що позивачем до відповідача надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, котрі цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), не є обґрунтованим, а тому суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, визначеним статтею 8 Митного кодексу України, зокрема, законності, додержання прав, та охоронюваних законом інтересів осіб, та відповідно відсутності підстав для коригування митним органом митної вартості товару.

До того ж, відповідачем не доведено, та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» саме другорядного методу визначення митної вартості - резервного, та послідовного вибору методів, як того вимагають положення частини 3 статті 57 Митного кодексу України.

Крім того, однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Таким чином, беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними дії суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №1000000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Київської митниці Держмитслужби визнати заявлену ТОВ «Марафет Хоум» митну вартість товарів в розмірі 9887,46 євро, зазначену в митній декларації, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно вимог частини 10 статті 55 Митного кодексу України, якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Враховуючи вказані вимоги Митного кодексу України, визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів тягне за собою прийняття митної декларації та здійснення митного оформлення товару позивача.

Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки відновлення порушеного права позивача вже охоплено шляхом задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Частинами 3, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №1466 від 04.11.2019 року, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 4014,00 грн.

Відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2093,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 132, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» (02105, м. Київ, вул. Тампере,5, оф.301, код ЄДРПОУ 40148778) задовольнити частково;

2. Визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби - по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів №1000000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року;

3. Скасувати повністю рішення про коригування митної вартості товарів №100000/2019/000391/2 від 21.10.2019 року;

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марафет Хоум» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 5, оф. 301, код ЄДРПОУ 40148778) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2093 (дві тисячі дев`яносто три гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа