Постанова № 9303247, 31.03.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2010 р.           Справа № 2-а-631/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Драчук Тетяни Олександрівни,

при секретарі судового засідання: Афанасьєвій Зінаїді Володимирівні

за участю представників сторін:

позивача : Ляшенко І.П., Волошенюк О.В.

відповідача : Вознюка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква"

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382300/0 від 10.02.2010 року

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіс-Аква» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що податковим органом за наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення, яким товариству визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 61622 грн., з яких 41081 грн. основного платежу та 20541 грн. штрафних санкцій. За результатами розгляду письмових заперечень позивача з приводу висновків перевірки, відповідачем надано відповідь, яка, на думку позивача, не містить вмотивованої відповіді на аргументи наведені в запереченнях.

В позові ТОВ «Авіс-Аква» вказує на необґрунтованість висновку податкової інспекції щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 30.09.2009 року на 41081,00 грн., в зв’язку з безпідставним включенням в декларацію з податку на додану вартість сум ПДВ за жовтень 2008 р. та лютий-вересень 2009 р., відповідно до податкових накладних виписаних в інші періоди.

Приймаючи рішення щодо визначення податкового зобов’язання, податковий орган виходив із того, що підприємство в періоді, що перевірявся, не подавало до ДПІ у м. Вінниці заяв зі скаргою на постачальників щодо відсутності податкових накладних, в той час, як законом встановлено обов’язок постачальника, який поставляє товари, видавати при цьому податкову накладну.

Обґрунтовуючи свою позицію, позивач звертає увагу на п.п. 7.2.6 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон, Закон про ПДВ), з якого вбачає чітко зафіксовані умови звернення отримувача товару до податкового органу зі скаргою на постачальника, а саме «у разі відмови з його боку надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення».

Зазначає позивач також про те, що за наведеною нормою отримувач товару «має право» на таке звернення, що не можна розуміти як «обов’язок».

Щодо порушення стосовно безпідставного включення в декларації з податку на додану вартість сум ПДВ, позивач посилається на положення Закону про ПДВ відносно дати виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій, або «дата списання коштів» або «дата отримання податкової накладної», що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

При цьому позивач вказує на те, що податковий кредит був нарахований підприємством на підставі податкових накладних складених контрагентами у період з серпня 2008 року по вересень 2009 р., однак отриманих позивачем в жовтні 2008 р. та лютому-вересні 2009 року. Отже, як зазначає позивач суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні.

Посилається позивач також на відсутність механізму реалізації норми закону щодо оскарження відсутності податкової накладної у спосіб, який би не порушував прав та законних інтересів постачальника.

Не визнаючи позов, Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала до суду письмові заперечення, в яких посилається на те, що підприємство не скористалось своїм правом на відображення податкового кредиту по пізніше отриманим податковим накладним та не подало уточнюючого розрахунку, чим завищило податковий кредит з податку на додану вартість за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року на 41081 грн., в зв’язку з безпідставним включенням в декларації з податку на додану вартість сум ПДВ, що в свою чергу призвело до заниження зобов’язання зі сплати податку на додану вартість в періоді, який перевірявся, що і стало підставою для застосування до підприємства штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача – Волошенюк О. В. та Ляшенко І. П. позов підтримали, посилаючись на наведене в позовній заяві та просила суд його задоволити.

Представник відповідача – Вознюк В. В. в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на мотивацію своєї позиції наведену в письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом по справі встановлено, що на засіданні установчих зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю, що відбулося 28 травня 2008 року (протокол №1 а.с. 10) було ухвалено створити ТОВ «Авіс-Аква» з метою найбільш повного задоволення громадських потреб в товарах і послугах, здійснення іншої діяльності, що не перечить Статуту, а також соціальних та економічних інтересів засновників і членів трудового колективу.

З матеріалів справи вбачається, що товариство є платником податку на додану вартість про що йому видано відповідне свідоцтво №100128370.

В період з 30.12.2009 року по 27 січня 2010 року ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Авіс-Аква» з питань дотримання вимог податкового законодавство, по податку на додану вартість, а також валютного та іншого законодавства.

За результатами даної перевірки, відповідачем складено Акт від 01.02.2010 року №29/23/35996819 (далі - Акт), за висновками якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382300/0 від 10.02.2010 (а. с. 25).

Як вбачається з висновків Акту (а. с. 12-18) перевіркою встановлено ряд порушень, серед яких заниження податку на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 41081 грн. , внаслідок завищення позивачем, на вказану суму, податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.08.2008 року по 30.09.2009 року.

Судом встановлено, що до такого висновку податковий орган дійшов виходячи з включення позивачем до податкового кредиту сум, відповідно до податкових накладних в період, коли їх було отримано товариством, в той час як виписані вони були значно раніше.

Так, податкові накладні виписані у період з серпня 2008 року по вересень 2009 р. були отримані позивачем в жовтні 2008 р. та лютому-вересні 2009 року і відповідно саме в ці періоди зазначені в них суми ПДВ були включені підприємством до податкового кредиту.

Зокрема, податкові накладні отримані в жовтні 2008 р. виписані в серпні 2008 р. – на загальну суму поставки 3064, 11 грн., сума ПДВ – 511 грн.; отримані в лютому 2009 р. виписані в листопаді та грудні 2008 року на загальну суму поставки 5553, 76 грн., сума ПДВ – 926 грн., отримані в березні 2009 року – виписані в листопаді та грудні 2008 року на загальну суму поставки 4885,00 грн., сума ПДВ – 814 грн., отримані в квітні 2009 року виписані в лютому 2009 року на загальну суму поставки 17498,00 грн., сума ПДВ – 2917,00 грн., отримані в червні 2009 року накладні виписані в листопаді та грудні 2008 року, березні та квітні 2009 року на загальну суму поставки 29192,00 грн., сума ПДВ – 4865,00 грн., отримані в липні 2009 року накладні виписані в січні та березні 2009 року на загальну суму поставки 4300,00 грн., сума ПДВ – 717,00 грн., отримані в серпні 2009 року виписані в лютому, травні та червні 2009 року на загальну суму поставки 14889,00 грн., сума ПДВ – 2482,00 грн., отримані в вересні 2009 року виписані в лютому, липні 2009 та корегування до накладної за 12.02.2009 року від 29.09.2009 року на загальну суму поставки 167100,00 грн., сума ПДВ – 27849,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилається на п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ, відповідно до якого податковий кредит – це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За даною нормою у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплату податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено, що підприємство в перевіряємому періоді не подавало заяв зі скаргою на постачальників щодо відсутності податкових накладних до ДПІ у м. Вінниці.

Заперечуючи проти таких висновків державної податкової інспекції м. Вінниці, товариство зазначає, що суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних без наявності останніх було безпідставним відповідно до норм Закону про ПДВ.

Суд, вважає безпідставними висновки Акту перевірки податкового органу щодо порушення позивачем норм Закону про ПДВ, та обґрунтованими позовні вимоги позивача з наступних підстав.

Так, в силу підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Керуючись наведеною нормою, товариство включило в Декларацію з податку на додану вартість суми ПДВ відповідно до зазначених вище податкових накладних у періоди коли вони були отримані.

Як вбачається з пояснень представника відповідача наданих в судовому засіданні, до порушення призвело те, що підприємство не подавало заяв зі скаргою на постачальників щодо відсутності податкових накладних до ДПІ у м. Вінниці та не скористалось своїм правом на відображення податкового кредиту по пізніше отриманим податковим накладним та не подало уточнюючий розрахунок.

Однак, суд вважає що в даному випадку підприємство дотрималось норм Закону, оскільки п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону про ПДВ, йому надано право на звернення до податкового органу із відповідною скаргою, а не встановлено обов’язок такого звернення.

Більш того, таке звернення можливе лише у чітко передбачених Законом випадках, зокрема у випадку відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення.

В судовому засіданні не було доведено факту відмови у видачі податкових накладних або будь-яких порушень при їх складанні. Вбачається лише отримання їх у жовтні 2008 року та лютому-вересні 2009 року, що підтверджується електронним реєстром отриманих податкових накладних.

Підприємством відповідні суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, за відсутності яких нарахування податкового кредиту було б безпідставним.

Наведене кореспондується з положеннями підпункту 7.5.1 пунктом 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, щодо дати виникнення права платника податку на податковий кредит виходячи із дата отримання податкової накладної.

Наведене не було враховано податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак прийняте воно безпідставно, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Згідно статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.1 статті 2 Кодексу завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задоволити, шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000382300/0 від 10.02.2010.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб‘єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №238 від 17 лютого 2010р., на суму сплаченого судового збору в розмірі 3,40 грн., які підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 10 лютого 2010 року № 0000382300/0 Державноїподаткової інспекції у м.Вінниці із визначення суми податкового зобов"язання в розмірі 61 622 грн., в т.ч. за основним платежем 41 081,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 541,00 грн. та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіс-Аква" 3грн.40коп. судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 06.04.10

Суддя          Драчук Тетяна Олександрівна

31.03.2010