Рішення № 93012572, 23.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 листопада 2020 року справа №640/17204/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)про1) визнання протиправними дій, а саме відмову відповідача у зарахуванні періодів роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року до страхового стажу позивача; 2) зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року та перерахувати пенсію позивачу з дня виникнення права на призначення пенсії, а саме з 07 березня 2020 року з урахуванням страхового стажу з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1990 року; 3) зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04 березня 2020 року про призначення пенсії із врахуванням висновків суду у зв`язку із збільшенням страхового стажу позивача

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи, що відповідач при призначенні пенсії за віком позивачу протиправно не зарахував до трудового стажу період роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1990 року. Позивач зазначає, що він має відповідні записи у трудовій книжці щодо вказаного періоду роботи, які є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу, а отже підлягають зарахуванню при призначенні пенсії.

Окружний адміністративний суду міста Києва ухвалою від 03 серпня 2020 року відкрив провадження в адміністративній справі №640/172047/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; в разі звільнення працівника всі записи засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів та зазначив, що за період роботи позивача з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1990 року в трудовій книжці відсутній код ЄДРПОУ або ідентифікаційний код підприємства на печатці при звільненні, що є порушенням пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 січня 1996 року №118, тому печатка вважається недійсною та, відповідно, дії ГУ ПФУ в м. Києві є правомірними.

Крім того, відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача судових витрат, оскільки таке стягнення призведе до нецільового використання коштів та порушення вимог частини другої статті 73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач надав відповідь на відзив, в якому вказав, що позивач у відзиві не спростував твердження та аргументи по суті позовних вимог та зазначив, що вважає неправомірним посилання відповідача на відсутність на печатки підприємства коду ЄДР у трудовій книжці позивача на положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 21 січня 1996 року №118 як на підставу відмови у зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду роботи, з огляду на те, що норми постанови Верховної Ради України від 11 травня 1992 року «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи» №2318-ХІІ та Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Міністерством внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року №643, не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів та про обов`язок їх заміни.

Позивач також зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 1996 року №118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України» регулюються обмеження щодо подання підприємством податкової звітності і ніяким чином не впливає на наявність трудового стажу позивача; обов`язок отримання печатки покладається безпосередньо на власника підприємства, а відсутність такого реквізиту як код ЄДР не може спростувати наявність трудового стажу; формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_1 04 березня 2020 року звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, роздруківка якого міститься в матеріалах справи, 07 березня 2020 року позивачу призначено пенсію за віком з урахуванням загального трудового стажу 32 роки 11 місяців 26 днів, з яких 16 років 10 місяців 26 днів страховий стаж до 01 січня 2004 року та 16 років 1 місяць - страховий стаж після 01 січня 2004 року.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача від 06 грудня 198577 року міститься інформація про дату народження позивача - 6 березня 1960 року та записи про періоди роботи позивача №1-38, починаючи з 01 вересня 1977 року по 10 квітня 2017 року.

Згідно із записами в трудовій книжці №13-15 позивач 23 жовтня 1990 року «Зачислен на должность начальника отдела капитального строительства» Хозрасчетного научно-технического центра при Киевском инженерно-строительном институте; 05 листопада 1990 року «Переведен на должность директора МП «Каскад»; 19 жовтня 1998 року «Звільнений згідно статті 38 КЗОТ УССР згідно особистого бажання».

Усі інші записи в трудовій книжці позивача не відносяться до предмету спору та не заперечуються сторонами, а тому не досліджуються судом.

У відповідь на заяву позивача від 10 червня 2020 року відповідач листом від 10 липня 2020 року№15136-15408/П-02/8-2600/20 повідомив позивача, що період роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1990 року не врахований до страхового стажу при призначенні пенсії, оскільки в трудовій книжці запис №15 про звільнення з роботи закріплено печаткою без ідентифікаційного коду; для можливості зарахування до страхового стажу зазначеного періоду роботи необхідно надати уточнюючу довідку та довідку про перейменування, якщо таке мало місце.

Представник позивача адвокат Вітів М.Б. 10 червня 2020 року направив адвокатські запити до:

- Міністерства юстиції України щодо надання інформації, дані про перебування юридичної особи у процесі припинення та/або дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення; дані про юридичних осіб-правонаступників: повне найменування та місцезнаходження юридичних осіб - правонаступників, їх ідентифікаційні коди; місцезнаходження реєстраційної справи; дати та номеру запису про взяття на облік та зняття з обліку, назви та ідентифікаційні коди органів статистики, Міндоходів, Пенсійного фонду України, в яких перебувають (перебували) на обліку юридичні особи: Госпрозрахунковий науково-технічний центр при Київському інженерно-технічному інституті та Мале будівельне підприємство із змішаною формою власності «Каскад»;

- Державного архіву м. Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо надання інформації чи перебувають на зберіганні документи, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, наступних юридичних осіб: Госпрозрахунковий науково-технічний центр при Київському інженерно-технічному інституті та Мале будівельне підприємство із змішаною формою власності «Каскад» та надання копій документів вказаних осіб;

- Архівного відділу Солом`янської в м. Києві районної державної адміністрації щодо надання інформації чи перебувають на зберіганні документи, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, наступних юридичних осіб: Госпрозрахунковий науково-технічний центр при Київському інженерно-технічному інституті та Мале будівельне підприємство із змішаною формою власності «Каскад» та надання копій документів вказаних осіб.

Архівний відділ Солом`янської в м. Києві районної державної адміністрації листом від 16 червня 2020 року №108-6572 надав відповідь про відсутність відомостей про зазначених в адвокатському запиті юридичних осіб у Переліку ліквідованих підприємств, установ і організацій, документи яких знаходяться на зберіганні в архівному відділі Солом`янської в м. Києві районної державної адміністрації та надав інформацію, що документи до архівного відділу адміністрації не надходили.

Міністерство юстиції України листом від 17 червня 2020 року №26557/16734-33-20/19.1.2 надало відповідь про відсутність відомостей в ЄДР про юридичні особи, що зазначені у адвокатському запиті.

Державний архів м. Києва виконавчого органу Київської міської ради листом від 19 червня 2020 року №068/02-12/1144 надало відповідь про відсутність відомостей про зазначених в адвокатському запиті юридичних осіб у «Переліку ліквідованих підприємств, установ і організацій, які передали документи з особового складу до архівних відділів районних в м. Києві державних адміністрацій (станом на 01 січня 2020 року)» та відсутність інформації про місцезнаходження документів вказаних юридичних осіб.

Представник позивача 03 липня 2020 року направив адвокатський запит до Головного управління статистики м. Києва щодо надання інформації чи перебувають на зберіганні документи, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, наступних юридичних осіб: Госпрозрахунковий науково-технічний центр при Київському інженерно-технічному інституті та Мале будівельне підприємство із змішаною формою власності «Каскад» та надання копій документів вказаних осіб.

Головне управління статистики м. Києва 10 липня 2020 року листом №09.2- 02/1866-20 повідомило, що документи юридичних осіб, зазначених в адвокатському запиті відсутні.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637), а саме, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача на підтвердження трудового стажу за період з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року у Госпрозрахунковому науково-технічному центрі при Київському інженерно-технічному інституті та Малому будівельному підприємстві із змішаною формою власності «Каскад», надіслано запити до державних органів, на які отримані відповіді про відсутність відомостей та документів про запитувані юридичні особи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція №58), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.15 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа перейменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як встановлено судом, у трудовій книжці на ім`я позивача містяться записи №13 про прийняття на роботу з 23 жовтня 1990 року у Госпрозрахунковий науково-технічний центр при Київському інженерно-будівельному інституті, №14 про переведення на посаду директора 05 листопада 1990 року МП «Каскад», а також запис №15 про звільнення 19 жовтня 1998 року.

Отже, запис №15 про звільнення позивача в трудовій книжці завірений печаткою Малого будівельного підприємства із змішаною формою власності «Каскад», на відбитку якої відсутній код ЄДРПОУ або ідентифікаційний код підприємства та відсутній запис про перейменування назви підприємства.

Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відсутність запису в трудовій книжці позивача про перейменування назви підприємства за час роботи на ньому позивача не може бути підставою неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії позивачу, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.

Суд не приймає до уваги обґрунтування відповідача щодо неврахування спірного періоду роботи позивача у страховий стаж на підставі того, що в трудовій книжці позивача запис про звільнення позивача 19 жовтня 1998 року засвідчено печаткою, на якій відсутній код ЄДРПОУ або ідентифікаційний код підприємства, що є порушенням пункту 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 січня 1996 року №118 з таких підстав.

Пунктом 7 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 21 січня 1996 року №118 встановлено, що державним податковим інспекціям з 1 квітня 1996 року вважати недійсними і не приймати звіти, декларації, розрахунки і платіжні доручення та організацій, а Державному митному комітетові не проводити декларування та митне оформлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України без ідентифікаційних кодів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Просити Національний банк дати відповідні вказівки установам банків.

Таким чином, вказаною нормою регулюються обмеження щодо податкової звітності та митного декларування, а не обмеження щодо на наявності трудового стажу за відсутності ідентифікаційного коду з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на печатці підприємства.

Крім того, Інструкція про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затверджена Міністерством внутрішніх справ від 18 жовтня 1993 року №643 не містять положень про не чинність фактично існуючих печаток та штампів у разі відсутності на них ідентифікаційного коду суб`єкта підприємницької діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується достовірність записів у трудовій книжці про спірний період роботи позивача з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року, а судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що записи в трудовій книжці підтверджують період роботи позивача в Госпрозрахунковому науково-технічному центрі при Київському інженерно-будівельному інституті, в подальшому перейменованому в Мале будівельне підприємство із змішаною формою власності «Каскад» з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року, а відсутність запису про перейменування підприємства та ідентифікаційного коду на печатці, якою засвідчений запис про звільнення позивача, не спростовує достовірності записів №13-15 в трудовій книжці позивача, а отже, відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року при призначенні пенсії за віком з 07 березня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією , крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною першою пункту 4.3 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Правлінням Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок №22- 1), встановлено, зокрема, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних, для призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення.

Суд звертає увагу на те що, відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, роздруківка якого міститься в матеріалах справи, відповідачем 12 березня 2020 року прийнято рішення №262840004758 про призначення пенсії позивачу, а, отже, заява позивача про призначення пенсії розглянута відповідачем у встановлений законом строк та прийнято рішення про призначення пенсії з 07 березня 2020 року, а тому відсутні підстави для повторного розгляду заяви про призначення пенсії позивачу.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року до страхового стажу позивача та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року та перерахувати пенсію позивачу з дня виникнення права на її призначення з урахуванням страхового стажу за вказаний період.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 560,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в зарахуванні періоду роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року до страхового стажу ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1998 року та перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 07 березня 2020 року з урахуванням страхового стажу з 23 жовтня 1990 року по 19 жовтня 1990 року.

4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 560,53 грн. (п`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко