Рішення № 93006869, 20.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 р. Справа№200/8568/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 597 про відмову в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно частини 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача у відповідності до частини 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувати до пільгового стажу позивача періоди перебування у відпустках без збереження заробітної плати та страйках, а саме: 8 днів безоплатних відпусток та 12 днів страйків, за період роботи з 02.03.1995 року по 18.02.2004 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Капітальна» Держаного підприємства « Мирноградвугілля»; 4 дні безоплатної відпустки, за період роботи з 01.03.2004 року по 29.05.2006 року на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»: 15 днів безоплатної відпустки, за період роботи з 05.05.2009 року по 30.06.2010 року на Відокремленому підрозділі «Шахта «Центральна» Держаного підприємства «Мирноградвугілля»; 88 днів безоплатних відпусток та 3 дні страйків, за період роботи з 11.08.2014 року по 30.12.2017 року на Відокремленому підрозділі «Шахта 1-3 «Новогродівська» Держаного підприємства «Селидіввугілля».

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 597 від 12.02.2020 року про призначення пенсії з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю не зарахування відповідачем вказаних періодів роботи до пільгового стажу позивача, та відмови в призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно частини 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із відсутністю необхідної кількості пільгового стажу.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши про те, що до пільгового стажу позивач не зараховано дні, коли позивач не працював під землею - безоплатні відпустки, прогули, виконання держобов`язку, страйк :- 31 день за період роботи на ВП «Шахта «Капітальна» згідно довідки від 21.06.2017 № 349 , з них 1) 8 днів безоплатних відпусток ( в 2000- 4 дні, в 2003 - 4 дні); 2) 19 днів страйку (в 1996 - 12 днів, в 1998 - 7 днів); 3) 4 дні прогулів в 1995 році), - 4 дні безоплатної відпустки згідно довідки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 11.09.2017 № 640 арх., з них в липні та серпні 2004 року по 2 дні; - 15 днів безоплатної відпустки в червні 2010 року згідно довідки від 26.04.2017 №116 за період роботи па ВП «Шахта «Центральна»; - 108 днів за період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» згідно довідки №26/57 від 07.02.2019 , з них: 1) безоплатні відпустки 95 днів ( в 2014 - 8 днів, в 2015 - 37 днів, в 2016 році - 29 днів, в 2017 році - 21 день); 2) прогули - 10 днів ( в 2016 - 2 дні, в 2017 - 8 днів), 3) держ. обов`язок 3 дні (в 2015 - 1 день, в 2016 - 1 день, в 2017 - 1 день). За таких обставин, позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком за нормами ч. 3 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю на момент звернення за пенсією необхідного пільгового стажу на підземних роботах 25 років.

Отже, Управлінням не було порушено норм діючого законодавства при відмові Позивачу в призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 21 вересня 2020 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 12.02.2020 року позивач звернувся до відповідача Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою, яка була зареєстрована за № 597 про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 597 Про відмову в призначенні пенсії, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з причин недостатності пільгового стажу для призначення вказаного виду пенсії.

Зазначено, що до пільгового стажу не враховано: 31 день безоплатних відпусток, страйків та прогулів за період роботи на ВП «Шахта «Капітальна», 4 дні безоплатної відпустки за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», 15 днів безоплатної відпустки за період роботи на ВП «Шахта «Центральна», 108 днів безоплатної відпустки та прогулів за період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська».

Згідно наданих документів заявник фактично має 24 роки 11 місяців 14 днів пільгового стажу, що недостатньо для призначення цього виду пенсії (а.с. 35, 35 з.б.).

Згідно із записами у трудовій книжці позивача, серія: НОМЕР_1 від 27 липня 1992 року, містяться записи про роботу позивача, зокрема:

- з 10.01.1995 року по 28.02.1995 року у ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля» на посаді електрозварника ручної зварки основного виробництва по 4 розряду;

- з 02.03.1995 року по 09.03.1995 року у шахта ім. АТ Стаханова ВО «Красноармійськвугілля» на посаді учня гірничого робітника з повним робочим днем у шахті,

- з 10.03.1995 року по 26.04.1995 року - курси гірничих робітників. Виробнича практика;

- з27.04.1995 року по 29.08.2000 року - на посаді гірничого робітника 2 розряду з повним робочим днем у шахті;

- 30.08.2000 року по 26.10.2000 року - на посаді учня гірничого робітника очисного забою з повним робочим днем під землею,

- з 27.10.200 року по 18.02.2004 року - на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем під землею;

- з 01.03.2004 року по 04.05.2004 року у ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на посаді гірничого робітника очисного забою 4 розряду з повним робочим днем в шахті тимчасово;

- з 05.05.2004 року по 28.12.2004 року - на посаді гірничого робітника очисного забою 4 розряду з повним робочим днем у шахті;

- з 29.12.2004 року по 07.02.2005 року - на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду підземного з повним робочим днем у шахті ;

- з 08.02.2005 року по 29.05.2006 року - на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті

- з 19.06.2006 року по 30.06.2007 року у ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» на посаді гірничого робітника очисного забою 4 розряду підземного з повним робочим днем у шахті ;

- з 01.07.2007 року по 11.04.2009 року на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду підземного з повним робочим днем у шахті ;

- з 05.05.2009 року по 03.06.2009 року у ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахта Центральна» на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду з іспитовим строком 1 місяць підземний;

- з 04.06.2009 року по 30.06.210 року на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду підземним.

- з 16.08.2010 року по 14.01.2014 року у ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» на посаді гірничого робітника очисного забою підземного з повним робочим днем у шахті 4 розряду;

- з 23.04.2014 року по 23.07.2014 року у ПАТ «Шахта імені О.Ф. Засядька» на посаді гірничого робітника очисного забою 5 розряду з повним робочим днем у шахті ;

- з 11.08.2014 року по 20.12.2017 року у ПП «Селидіввугілля» ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» на посаді гірничого робітника підземного 3 розряду з повним робочим днем у шахті на ділянці вентиляції та техніки безпеки (а.с. 19-25 з.б.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 597 Про відмову в призначенні пенсії, єдиною підставою для відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії, стала недостатність пільгового стажу, у зв`язку із незарахуванням пенсійним органом до пільгового стажу роботи позивача: 31 день безоплатних відпусток, страйків та прогулів за період роботи на ВП «Шахта «Капітальна», 4 дні безоплатної відпустки за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», 15 днів безоплатної відпустки за період роботи на ВП «Шахта «Центральна», 108 днів безоплатної відпустки та прогулів за період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», внаслідок чого пільговий стаж позивача склав 24 роки 11 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.

Зазначення інших підстав/причин та їх обґрунтувань, для відмови позивачеві у призначенні пільгової пенсії, рішення відповідача - не містить.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не погоджується із відмовою у призначенні йому пільгової пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та спірні відносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області рішення № 597 Про відмову в призначенні пенсії.

Відтак, правовій оцінці підлягає саме вказане вище спірне рішення суб`єкта владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч.3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

За приписами ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці.

Отже, правова норма статті 62 Вказаного Закону, передбачає, що основним документом для підтвердження стажу роботи є трудова книжка і лише при її відсутності, або відповідних записів у ній, стаж підтверджується згідно із Порядком, затвердженим Постановою КМУ № 637.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону України від 09.07.2003 №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Як зазначалося вище, з оскаржуваного у даній справі рішення відповідача вбачається, що єдиною підставою для відмови у призначенні позивачеві пільгової пенсії, стала недостатність пільгового стажу, у зв`язку із незарахуванням Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області до пільгового стажу роботи позивача: 31 день безоплатних відпусток, страйків та прогулів за період роботи на ВП «Шахта «Капітальна», 4 дні безоплатної відпустки за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», 15 днів безоплатної відпустки за період роботи на ВП «Шахта «Центральна», 108 днів безоплатної відпустки та прогулів за період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська», внаслідок чого пільговий стаж позивача склав 24 роки 11 місяців 14 днів, що є недостатнім для призначення такого виду пенсії.

З приводу наведеного суд зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 №137/98-ВР (далі - Закон №137/98-ВР), участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не розглядається як порушення трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 18 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів» визначено, що відповідно до статті 44 Конституції України ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 28 «Про порядок вирішення колективних трудових спорів», організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

Статтею 2-1 Кодексу законів про працю України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Згідно ст. 28 Закону № 137/98-ВР, організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.

З аналізу наведених норм вбачається, що перебування у страйках не зараховується, зокрема до пільгового стажу у разі визнання такого страйку судом незаконним. Тобто, зазначеними нормами передбачено гарантії щодо зарахування до трудового та спеціального стажу працівника, часу його участі у страйку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 05 червня 2013 року К/9991/14946/11.

Суд зазначає, що жодних доказів прийняття позивачем участі у страйку/стайках визнаних незаконними у судовому порядку, відповідачем суду не представлено. Крім того суд зазначає, що спірне рішення Покровського ОУ ПФУ Донецької області № 597, також не містить у собі жодних посилань на такі обставини та докази, які їх підтверджують, їх дослідження, а також жодної правової оцінки з цього приводу.

Стосовно не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача днів безоплатної відпустки, суд зазначає, що за приписами ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зі ст.4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.

З представлених суду матеріалів та змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що відповідач жодним чином не з`ясував чи пов`язані не зараховані ним періоди перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати, час простою з виробничою необхідністю, а відтак суд вважає протиправними дії відповідача щодо не врахування цих періодів роботи до пільгового стажу позивача.

Крім того, суд зазначає, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про спірні періоди роботи, із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію, відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Доказів того, що записи у трудовій книжці позивача здійснені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх прийняттю, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон № 1058).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058).

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058 передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

Частинами 1, 3 ст. 44 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно з пунктом 4.2. Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Слід також зазначити, що відповідно до п. 7 ч. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року за № 28-2 (далі - положення), серед основних завдань управління є, зокрема, завдання призначати (здійснювати перерахунок) і виплату пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Відтак, тільки Пенсійний фонд (та його структурні підрозділи) наділені повноваженнями щодо призначення/перерахунку пенсії.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, після отримання заяви позивача про призначення пенсії, відповідач повинен був розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням оцінки кожному періоду роботи позивача.

Як вбачається з оскаржуваного у цій справі рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 597, в ньому зазначено про не зарахування до пільгового стажу позивача 31 день безоплатних відпусток, страйків та прогулів за період роботи на ВП «Шахта «Капітальна», 4 дні безоплатної відпустки за період роботи на ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», 15 днів безоплатної відпустки за період роботи на ВП «Шахта «Центральна», 108 днів безоплатної відпустки та прогулів за період роботи на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська».

При цьому, у вказаному рішенні відповідачем не визначено періодів, які не зараховані позивачеві до пільгового стажу роботи, та які зараховані до такого стажу, не здійснено оцінки представлених документів, посилання на них та на нормативно-правові акти, на підставі яких такі періоди роботи не були зараховані.

У відзиві на адміністративний позов відповідачем зазначено, що періоди роботи позивача зараховані до пільгового стажу роботи за фактично відпрацьований час згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу, однак не зараховано час коли позивач не працював під землею - безоплатні відпустки, прогули, виконання держобовязку, страйк.

При цьому як вбачається зі спірного рішення відповідача, останнє не містить відомостей щодо не зарахування будь-якого періоду «виконання держобовязку», та обґрунтування причин такого не зарахування.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, має бути чітким та зрозумілим, а відсутність у рішенні №597 про відмову в призначенні пенсії мотивів не зарахування до пільгового стажу роботи окремих періодів, та наявність розбіжностей вказаного у рішенні та позовних вимогах, означене не дозволяє суду перевірити, чи правомірно зазначенні періоди роботи, тощо не зараховані до пільгового стажу, і свідчить про те, що відповідач діяв необґрунтовано, та без додержання вимог до відповідного рішення органу, уповноваженого на призначення пенсії.

Враховуючи те, що спірне рішення пенсійного органу не містить у собі жодної конкретизації щодо не зарахованих до пільгового стажу позивача періодів роботи, посилання на норми діючого законодавства, які стали підставою для незарахування певних періодів роботи до пільгового стажу позивача за Списком № 1, у змісті рішення відсутній аналіз причин зарахування чи відмови у зарахуванні спірних періодів роботи, суд приходить до висновку про протиправність такого рішення пенсійного органу, та наявність правових підстав для його скасування.

При цьому суд наголошує, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

При цьому суд наголошує, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Натомість, оскаржуване рішення про відмову в призначення позивачеві пенсії у даному випадку не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає як на можливість реалізації права або виконання обов`язку позивача виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень, так і на можливість встановлення мотивів такого суб`єкта при прийнятті спірного акту.

При цьому, суд зазначає наступне.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.

При вирішені цього спору суд керується ч.2 ст.2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (не вчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України"

"На підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо.

Встановлення невідповідності діяльності суб`єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Суд вкотре наголошує, що управлінням не прийнято обґрунтоване рішення по суті вимог, зміст спірного рішення дозволяє неконкретне/різне тлумачення щодо періодів, які не були зараховані/та які були зараховані до пільгового стажу позивача, та їх причин такого незарахування, натомість у суду відсутнє право на втручання в дискреційні повноваження управління щодо надання на власний розсуд оцінки наявності у позивача права на призначення пенсії, за такого наведеного змісту рішення пенсійного органу, оскільки визначення періодів зарахування або відмови у зарахування певної кількості днів до пільгового стажу повинні бути відображені у рішенні органу, що призначає пенсію, з посиланням на відповідні законодавчі норми, відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача наведені позивачем періоди наразі не можуть бути задоволені судом.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, з огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсі, з наведенням обґрунтувань причин його прийняття, суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом правового захисту у даному випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.02.2020 року зареєстровану за № 597 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зазначенням конкретної кількості днів для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , або відмови у зарахуванні таких до пільгового стажу, з із зазначенням відповідних періодів роботи, та з посиланням на нормативно-правові акти, на підставі яких такі періоди роботи не зараховані та з яких конкретно причин.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 зазначеної статті встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с. 9).

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі - 840,80 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ: 42169323) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 597 про відмову в призначенні пенсії.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2020 року зареєстровану за № 597 про призначення пенсії на пільгових умовах згідно частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та прийняти відповідне рішення щодо призначення пенсії ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, в порядку, визначеному Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зазначенням конкретної кількості днів для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , або відмови у зарахуванні таких до пільгового стажу, із зазначенням відповідних конкретних періодів, з посиланням на досліджені документи та наведенням їх оцінки Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області, та на нормативно-правові акти, на підставі яких такі періоди роботи зараховані чи не зараховані, і з яких конкретно причин.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ: 42169323) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20 листопада 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров