Рішення № 93006868, 23.11.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 р. Справа№200/8622/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Петровського, буд. 149, м. Бахмут, Донецька область, 84500; код ЄДРПОУ: 08671567) про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача в нездійсненні перерахунку і виплати недорахованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп. та компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації в сумі 2992 грн. 24 коп.;

- стягнення з відповідача недорахованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп. та компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації в сумі 2992 грн. 24 коп.;

- зобов`язання відповідача перерахувати до Пенсійного Фонду України єдиний соціальний внесок з суми індексації та з суми компенсації втрати частини доходів;

- стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку за період з 08.08.2020 по дату ухвалення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в справі №200/1656/20-а було задоволено його позовні вимоги, зобов`язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року, нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні. Вважає, що відповідачем невірно зроблено розрахунок суми індексації за період з 01.01.2003 по 25.08.2005, у зв`язку з тим, що відповідачем взято для розрахунку базові місця, за які індексація не проводилась. Також, вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки така компенсація належить до заробітної плати, та є об`єктом нарахування єдиного соціального внеску. Крім того, вважає, що оскільки відповідачем не проведено розрахунок при звільненні, також з відповідача потрібно стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.08.2020 по дату ухвалення рішення.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вмотивовуючи свою позицію наступним. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в справі №200/1656/20-а було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково, зобов`язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року, нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні. На виконання вказаного рішення відповідачем відповідно до постанови Верховного Суду по справі №825/325/16 від 18.07.2018нараховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 25.08.2005 у сумі 177,91 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 26.08.2005 по 07.08.2020 у сумі 2627,51 грн. Після звернення позивача з заявою щодо виконання рішення суду, його було повідомлено, що після отримання коштів сума буде перерахована на картковий рахунок. Вважає, що у разі незгоди позивача йому було необхідно звернутись до суду апеляційної інстанції та оскаржити рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в справі №200/1656/20-а. Крім того, звертає увагу суду, що позивач вже неодноразово звертався з позовною заявою про стягнення індексації до суду.

Ухвалою суду від 22.09.2020 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи трудової книжки позивача, останнього звільнено зі служби за власним бажанням у запас з 30 серпня 2005 року наказом УМВС України в Донецькій області від 25 серпня 2005 року №267о/с.

10 червня 2019 року Артемівський МВ ГУМВС України в Донецькій області на заяву позивача від 11 травня 2019 року повідомив останнього, що нарахування індексації його грошового забезпечення у жовтні - грудні 2003 року, січні, жовтні, листопаді і грудні 2004 року, а також у січні - березні 2005 року не здійснювалось.

21 червня 2019 року позивач звернувся до ГУМВС в Донецькій області із заявою, в якій просив повідомити, зокрема, про обставини нарахування і виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 2003 року по день звільнення.

Також з наданих позивачем до суду довідок, виданих Артемівським МВ ГУМВС України в Донецькій області 28 грудня 2019 року за №№ 29858 та 29859, судом встановлено, що в період з 01 січня 2003 року по 30 серпня 2005 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідачем не проводилась.

Крім того, у відповідності до довідки Артемівського МВ ГУМВС України в Донецькій області від 04 березня 2020 року №4803л/к розмір середньомісячного грошового забезпечення позивача становить 1096,88 грн, а середньоденного - 35,96 грн.

Також судом встановлено, що відповідно до даних, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Артемівський МВ ГУМВС України в Донецькій області перебуває у стані припинення.

Зазначене встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в справі №200/1656/20-а та не підлягає доказуванню згідно ч.4 ст.78 КАС України.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в справі №200/1656/20-а було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково, зобов`язано Артемівський міський відділ (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року, нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.

Вказане рішення набрало чинності 07.08.2020.

18.08.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо виконання вказаного рішення суду.

03.09.2020 за 20582/201/2020 Артемівським міським відділом (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області надано відповідь, згідно якої у зв`язку з ліквідацію відділу кошти для виплати відсутні. Повідомлено, що після отримання коштів на рахунок відділу сума буде перерахована на картковий рахунок позивача.

Як вбачається з довідки про нараховані суми індексації за період з 01.01.2003 по 25.08.2005 на ім`я позивача індексація ОСОБА_1 за період з травня по грудень 2003 року, з червня по грудень 2004 року, з травня по серпень 2005 року нараховано у загальному розмірі 177,91 грн.

Згідно довідки про середній розмір грошового забезпечення середньомісячний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 складає 1111,61 грн., середньоденний розмір грошового забезпечення - 36,45 грн.

Відповідно до довідки розрахунку компенсації за затримку розрахунку при звільненні з урахуванням висновків суду, наведених в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 по справі №200/1656/20-а:

Середньоденний розмір грошового забезпечення з урахуванням індексації складає 36,45 грн. (із розрахунку (1108,66 грн.+ 1114,55 грн.) / (30 діб + 3 доба)).

Сума індексації в сумі середньоденного грошового забезпечення -0,48грн. (із розрахунку (11,78+17,67)/61 день)).

Частка суми індексації в загальній сумі нарахованого грошового забезпечення - 1,32%.

Кількість днів затримки виплати за період з 26.08.2005 по 07.08.2020 - 5461 дні.

Відсоток невиплаченої суми індексації в загальній сумі грошового забезпечення - 1,32%.

Сума до сплати за затримку розрахунку при звільненні, з урахуваннях висновків суду, складає - ((36,45 грн.*5461 дні)* 1,32%) = 2627,51 грн.

Згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 по справі №200/1656/20-а платіжним дорученням №1 від 02.11.2020 позивачу перераховано 2763,34 грн.

Позивач, не погодившись з зазначеним розрахунком відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ був чинний Закон України «Про міліцію», за правилами статті 19 якого форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до положень статті 22 цього Закону держава гарантує працівникам міліції соціальний захист.

За змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до статті 95 Кодексу законів по працю України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Підтримання купівельної спроможності встановлених законодавством України соціальних виплат, що мають цільовий і разовий характер (одноразова допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), здійснюється шляхом підвищення державних соціальних гарантій та інших виплат, виходячи з яких визначаються розміри соціальних виплат, які є об`єктами індексації. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Стаття 3 Закону №1282-XII визначала, що індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі статтею 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

За приписами статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Частина 1 статті 10 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачала, що індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи.

Відповідно до статті 5 Закону №1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року №663 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів громадян (далі - Порядок №663, у редакції, чинній станом на 01 січня 2003 року).

Згідно з пунктом 1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який обчислюється з наростаючим підсумком у разі, коли він перевищив 105 відсотків (величину порога індексації). Базою для обчислення індексу споживчих цін є січень 1998 року.

Пунктом 2 Порядку №663 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як то оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 4 Порядку №663 індексації підлягають грошові доходи громадян у межах трикратної величини вартості межі малозабезпеченості.

При цьому частина доходу, що не перевищує вартісну величину межі малозабезпеченості, індексується повністю. Доход в частині, яка більше одного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не перевищує подвійну величину вартості межі малозабезпеченості індексується в розмірі 80 відсотків. Доход в частині, яка більше подвійного розміру вартісної величини межі малозабезпеченості, але не більше трикратної величини вартості межі малозабезпеченості індексується в розмірі 70 відсотків. Частина грошового доходу, що перевищує трикратну величину вартості межі малозабезпеченості, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат добутку доходу, що підлягає індексації, та величини приросту індексу споживчих цін, зменшеного на величину порогу індексації та поділеного на 100 відсотків.

Постановою від 17 липня 2003 року №1078 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (опублікований в офіційному виданні 24 липня 2003 року, далі - Порядок №1078).

Пунктом 2 цієї постанови вирішено визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 року №663 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян".

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, стипендії, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За пунктом 5 вказаного Порядку №1078 у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної допомоги сім`ям з дітьми, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться.

Згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

З аналізу вищенаведених положень Закону №1282-XII, Порядку №663 та Порядку №1078 слідує, що індексації підлягає такий грошовий дохід громадян, як оплата праці (грошове забезпечення), які є постійними, тобто не мають разового характеру.

Таким чином, суд вважає, що вказані положення законодавства у спірний період розповсюджувались і на позивача як на співробітника органів внутрішніх справ (особу рядового і начальницького складу).

Суд звертає увагу на розмежування у Порядку №1078 понять «оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій» та грошове забезпечення військовослужбовців».

Втім, постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року №913 до Порядку №1078 внесено зміни, відповідно до яких абзац п`ятий пункту 2 цього Порядку доповнено після слова "військовослужбовців" словами ",осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби".

У постанові від 11 липня 2019 року у справі №814/2789/16 Верховний Суд зробив правовий висновок, що грошове забезпечення позивача - співробітника органів внутрішніх справ, підлягає індексації. Суд зазначив, що станом на час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ у період з 01 липня по 06 листопада 2015 року діяв Порядок №1078, у зв`язку з чим у разі наявності підстав для здійснення нарахування індексації грошового забезпечення позивачу Управління МВС мало б керуватися саме нормами вказаного Порядку.

Таким чином, враховуючи внесення до Порядку №1078 вищенаведених змін задля захисту соціальних гарантій співробітників органів внутрішніх справ (що відбулись після виникнення спірних правовідносин), беручи до уваги наведений висновок Верховного Суду, суд вважає, що грошове забезпечення позивача, яке він отримував у період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року, за своєю суттю було грошовим доходом (оплатою праці) останнього, що не мав разового характеру, а отримувався ним систематично за виконану ним роботу, у зв`язку з чим таке грошове забезпечення ОСОБА_1 у спірний період підлягало індексації.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2020 в справі №200/1656/20-а, відповідачем було нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 25.08.2020 в сумі 177,91 грн., зазначивши базові місяці для розрахунку вказаної суми - січень 2004 року та січень 2005 року.

Як вбачається з наданих довідок відповідача, позивачу не нараховано індексацію грошового забезпечення за січень - березень 2003 року, за січень-травень 2004 року, за січень-квітень 2005 року.

Відтак, відповідачем зменшено розмір нарахованої суми індексації, у зв`язку з невірним визначенням базових місяців для проведення індексації позивача.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості з індексації його грошового забезпечення за 2003-2005 роки на загальну суму 782,81 грн.

Відповідачем не надано суду розрахунку в обґрунтування доводів, викладених у відзиві на позов.

Згідно з ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заперечень проти позову. Крім того, зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не викладено мотивів незгоди з розрахунком позивача заборгованості індексації його грошового забезпечення.

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що останній не у повному обсязі нарахував та виплатив позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення за період 2003-2005 роки.

Враховуючи, що відповідачем були вчинені дії з нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення не у повному обсязі, на підставі ч.2 ст.9 КАС України, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в нездійсненні перерахунку і виплати недорахованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп. підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп.

Як наслідок, задоволенню підлягають похідні позовні вимоги про стягнення з відповідача недорахованої суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача в нездійсненні виплати компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації в сумі 2992,24 грн. та її стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Згідно з нормами ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

У відповідності до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За приписами статті 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктом 2 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п.3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо).

Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Верховний Суд у постанові від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а дійшов правового висновку про те, що системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу не був нарахований та виплачений дохід у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2003 по 25.08.2005 в сумі 604,90 грн., а тому суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в нездійсненні виплати компенсації втрати частини доходів в зв`язку з несвоєчасністю виплати індексації в сумі 2992,24 грн. та її стягнення з відповідача є передчасними, а відтак правові підстави для їх задоволення відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку за період з 08.08.2020 по дату винесення судового рішення суд зазначає наступне.

У спірних правовідносинах мало звільнення позивача зі служби без проведення з ним остаточного розрахунку.

Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу, суд вважає, що у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільнення працівника визначений Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП).

Відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналізуючи вищезгадані норми матеріального права, Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15) прийшов до висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП. При цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, за висновком Верховного Суду України, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Водночас, з пункту 3 Порядку №100 слідує, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Таким чином, оскільки належна сума індексації грошового забезпечення, що підлягала нарахуванню позивачу, входить до складових для обчислення середньої заробітної плати для виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії здійснити відповідні нарахування належних позивачеві сум, оскільки розрахунок таких виплат повинен здійснюватися відповідачем шляхом попереднього коригування заробітної плати позивача на коефіцієнт її підвищення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №623/5338/15-а.

В той же час, суд звертає увагу на те, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, а також те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету, та інші обставини справи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд при розгляді справи №825/325/16 (постанова від 18 липня 2018 року).

Тобто, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає сплаті на користь позивача, слід враховувати відсоток, який становить частка невиплачених при звільненні позивачу сум від розрахованої загальної суми середнього заробітку.

Суд не приймає доводи відповідача, що позивач вже звертався до суду з аналогічними вимогами як необґрунтовані, оскільки спірним питанням при розгляді справи №200/1656/20-а була правомірність нарахування індексації грошового забезпечення, а в даній справі оскаржується розмір нарахованої позивачу індексації грошового забезпеченні.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача перерахувати до Пенсійного Фонду України єдиний соціальний внесок з суми індексації, оскільки, як вже зазначалось судом, така індексація на час розгляду справи ще не нарахована позивачу, отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29)

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Петровського, буд. 149, м. Бахмут, Донецька область, 84500; код ЄДРПОУ 08671567) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області щодо недонарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп.

Стягнути з Ліквідаційної комісії Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недораховану суми індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 25 серпня 2005 року (за виключенням виплаченої суми) в сумі 604 грн. 90 коп.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Артемівського міського відділу (з обслуговування міста Артемівська та Артемівського району) ГУ МВС України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку за період з 08.08.2020 по 23.11.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено 23.11.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька