Рішення № 93006331, 16.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2020 року Справа № 160/9517/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Чечелівського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у вклеюванні до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням нею 25 років, без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 25 років, без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач по досягненні 25 річного віку звернулась 29.05.2020 року із заявою до Чечелівського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області з проханням щодо вклеєння нової фотокартки до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 25 років, відповідно Порядку № 302 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних. Після відмови Чечелівського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, 16.06.2020 року позивач звернулась з аналогічною заявою до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, проте їй також було відмовлено. Крім того, Чечелівський районний відділ у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області роз`яснили порядок вклеювання фотокарток та обміну паспорта громадянина України, не погодившись із чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 18.08.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

09 вересня 2020 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Чечелівського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову на підставі того, що Позивач, досягнувши 25-річного віку 18.09.2019 року, маючи обов`язок звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби протягом місяця починаючи з 18.09.2019 року для вклеювання до паспорта громадянина України фотокартки, звернулася з відповідною заявою лише у травні 2020 року. Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, пунктом 6 якого встановлено, що обмін паспорту здійснюється якщо особа досягла 25-чи 45-річного віку та не звернулися в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток. А тому, паспорт, в якому не вклеєна фотокартка при досягненні встановленого віку вважається недійсним та підлягає обміну.

У зв`язку із отриманням відзиву від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, який виступає в інтересах Чечелівського районного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, з урахуванням того, що позиває не є обізнаною особою в питаннях організаційної структури Державної міграційної служби України, судом встановлено, що пунктом 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, Державна міграційна служба України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.

Згідно з інформацією, яка міститься на офіційному сайті Державної міграційної служби України, Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 37806243) є територіальним органом Державної міграційної служби України, а отже, Чечелівський районний відділ у місті Дніпрі не має статусу юридичної особи, у зв`язку з чим суд вважає за потрібне уточнити статус відповідача та вважати відповідачем - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Чечелівського районного відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що досягнула 25 річного віку.

29.05.2020 року позивачка звернулись із заявою до Чечелівського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області з проханням щодо вклеєння нової фотокартки до паспорта громадянина України зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 (серія НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з досягненням 25 років, відповідно Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України № 302 затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року, без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних. Разом із заявою до відповідача було подано: 2 фотокартки розміром 3,5 на 4,5 см, копію свідоцтва про народження та копію паспорту громадянина України (серія НОМЕР_1 ).

Листом за вих. № 1215-308/1215-20 від 02.06.2020 року Чечелівський районний відділ у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області повідомив позивачку про те, що з урахуванням положень законодавства, а також пропуском нею встановленого строку для вклеювання до паспорту нової фотокартки, їй може бути оформлено паспорт громадянина України тільки у формі ID картки відповідно до Порядку оформлення, і видачі паспорта громадянина України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Крім того зазначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

16.06.2020 року позивач звернулась з аналогічною заявою до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, проте листом за вих. № С-962/6/1201-20/1201.4.1/6970-20 від 09.07.2020 року їй також було запропоновано отримати паспорт громадянина України у формі ID картки.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що ї передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року встановлено, що документом, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Відповідно до вказаної норми постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року затверджено Положення № 2503-ХІІ про паспорт громадянина України.

За приписами п.п.2, 3 вказаного Положення паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.8 цього Положення № 2503-ХІІ термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Відповідно до п.15 Положення № 2503-ХІІ для вклеювання до паспорта нових фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку подаються паспорт і дві фотокартки зазначеного розміру.

Одночасно за правилами п.16 Положення № 2503-ХІІ обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Наведені правові норми є чинними, отже підлягають застосуванню.

20 листопада 2012 року прийнятий Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», який визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій (ч. 4 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»).

Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус») .

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 року «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016р. припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

За правилами п.2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пунктом 131 наведеного вище Порядку №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься інформація, а саме: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи, що за своєю суттю є персональними даними.

Як зазначено у п.6 цього Порядку № 302, обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Відповідно до п.2 розділу V Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», затвердженого 06.06.2019 року наказом Міністерства внутрішніх справ України №456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 року за №620/33591, для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку.

Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особа після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду.

Рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок (п.5 розділу V Тимчасового порядку).

Відтак, норми чинного законодавства передбачають вклеювання до паспорту громадянина України зразка 1994 року нової фотокарткі у зв`язку з досягненням 25 років.

Відповідно до ст.24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Особа може реалізовувати своє право на свободу совісті в межах, передбачених ст.35 Конституції України, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» та інших нормативно-правових актів України.

У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій 06.07.2010 року Законом України №2438-VI, зазначено: будь-якій особі надається можливість: a) з`ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; b) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у статтях 5 і 6 цієї Конвенції.

Як зазначено у ч.1 ст.6 Закону України «Про захист персональних даних», мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Первинними джерелами відомостей про фізичну особу є: видані на її ім`я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе (ч. 4 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних»).

Абзац 3 ч.1 ст.4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначає, що мета обробки персональних даних у Єдиному державному демографічному реєстрі: ідентифікація особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів.

Принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, нормами права не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи. Законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи, що враховується судом, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.

Так Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 зазначила, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів та нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Норми Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, що становить порушення статті 8 Конвенції.

Велика Палата Верховного суду зазначила, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до ст.14 Конвенції користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавець, приймаючи Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 №1474-VІІІ, яким внесені зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, щодо зрозумілості та виконуваності, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституції України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України.

Наразі діє два нормативно-правових акти: постанова Верховної Ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992 №2503-ХІІ та постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» від 25.03.2015 №302, відповідно до яких особи, що раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, а при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років, до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно із п.21 ст.4 КАС України типові адміністративні справи адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявленого аналогічні вимоги.

За таких обставин, суд погоджується з позицією позивачки, що для захисту прав і свобод громадян відповідач має застосовувати Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, адже відповідно до ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Положення про паспорт громадянина України», затверджене 26.06.1992 року Постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ, у спірному випадку є нормативним актом, який найбільш повно сприяє реалізації прав громадянина.

Незважаючи на те, що позивачка звернулася до відповідача із заявою для вклеювання фотокартки у паспорт громадянина України зразка 1994 року після закінчення місячного строку з моменту досягнення нею 25-річного віку, ця обставина не є законодавчо встановленою підставою для відмови вклеїти до її паспорта фотокартку у зв`язку із досягненням 25-річного віку, тим більше, як зазначено вище, чинна норма п.8 Положення №2503-ХІІ передбачає безумовне вклеювання до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку нових фотокарток, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Пропуск строку на вклеювання фотокартки до паспорта не передбачає в принципі відсутність можливості належного оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки.

Також, суд зазначає, що Положенням про паспорт громадянина України №2503-ХІІ не передбачено, що у випадку прострочення звернення особи про вклеювання нової фотокарточки у паспорт громадянина України в обов`язковому порядку такий паспорт підлягає обміну.

Застосування відповідачем норми пп.6 п.6 Порядку №302, є, по суті, примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що обмежує його права й свободи.

При цьому, оскільки законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вирішити питання щодо вклеювання до паспорту зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ОСОБА_1 25 років, суд вважає за необхідне визначити саме такий спосіб захисту прав та інтересів позивача.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, про те, що позивачем подано до територіального підрозділу Державної міграційної служби заяву щодо вклеювання до паспорта громадянина України по досягненню 25-річного віку фотокартки, складену у довільній формі, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оскільки відповідач у своїх листах про відмову у вклеїнні фотокартки, посилався тільки на сплив місячного строку після досягнення 25-річного віку, встановленого Порядком № 302, та запропонував позивачці здійснити обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року на паспорт громадянина України у формі картки, посилатись на інші обставини та докази, що не були покладені в основу вчинених дій, з огляду на наведену норму, суд не має права.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ч. 3 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 291 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Чечелівського районного відділу у м.Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Робоча буд. 22-а, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області в особі Чечелівського районного відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 зразка 1994 року, який виданий на ім`я ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 25 років, без передачі будь-яких даних до Єдиного державного демографічного реєстру України, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без використання будь-яких засобів ЄДДР, без надання згоди на обробку персональних даних.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 37806243) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серія НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева