Рішення № 92990225, 12.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2695/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 223А, ідентифікаційний код 33873405)

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787)

про стягнення 11 163 284,01 грн. заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування та за виконані аварійно-рятувальні роботи, 197 574,94 грн. інфляційних втрат, 243 999,32 грн. 3% річних, 1 307 812,00 грн. пені

Представники:

Від позивача: Зубик Н.В., ордер, адвокат

Від позивача: Клецько Л.В., довіреність, юрисконсульт

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін державної служби України з надзвичайних ситуацій звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №01-3-873 від 18.05.2020 про стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованості на загальну суму 18 341 701,60 грн., з яких:

- 17 170 644,51 грн. заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та за виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська";

- 188 843,09 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року;

- 124 798,56 грн. 3% річних за період з 12.11.2018 по 18.05.2020;

- 857 415,45 грн. пеня за період з 12.11.2018 по 18.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №291/01 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій від 12.12.2013 щодо своєчасної та повної оплати за аварійно-рятувальне обслуговування в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року за наступними актами виконання умов договору на загальну суму 19 028 027,80 грн.:

- №414-ф від 31.10.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №461-ф від 30.11.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №533-ф від 31.12.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №16-ф від 31.01.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №113-ф від 31.03.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №47-ф від 29.02.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №127-ф від 30.04.2020 на суму 2 926 853,80 грн.,

та виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська" на суму 44 081,42 грн.

Таким чином, позивачем виконані обслуговування та аварійні роботи на загальну суму 19 072 109,22 грн., які відповідачем оплачені лише у сумі 1 901 464,71 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 17 170 644,51 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву №01/3-872 від 18.05.2020 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та обліковуються на рахунках в банківських та інших фінансових установах в межах суми пред`явленого позову - 18 341 701,60 грн.

Ухвалами суду від 27.05.2020 відмовлено Державному воєнізованому гірничорятувальному (аварійно-рятувальному) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та обліковуються на рахунках в банківських та інших фінансових установах в межах суми пред`явленого позову - 18 341 701,60 грн. та прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2695/20, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи та підготовче засідання призначено на 23.06.2020 о 11:30 год.

На електрону пошту суду 22.06.2020 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення дії карантину.

Підготовче засідання 23.06.2020 відкладено на 08.07.2020 о 11:00 год.

До суду 23.06.2020 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог у зв`язку із тим, що 01.06.2020 відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 228 966,53 грн. в рахунок погашення заборгованості за рахунком №414-ф від 31.10.2019 згідно договору №291/01 від 12.12.2013, що підтверджується платіжним дорученням №8352 від 01.06.2020. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 18 112 735,08 грн., з яких:

- 16 941 677,98 грн. заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та за виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська";

- 188 843,09 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 року по квітень 2020 року;

- 124 798,56 грн. 3% річних за період з 12.11.2018 по 18.05.2020;

- 857 415,45 грн. пеня за період з 12.11.2018 по 18.05.2020.

На електрону пошту суду 06.07.2020 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою виконання заходів щодо зниження небезпеки для представників сторін.

Підготовче засідання 08.07.2020 відкладено на 27.08.2020 о 10:30 год.

До суду 26.08.2020 надійшов відзив відповідача яким просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що позивачем до позовної заяви не надано жодних доказів надсилання або надання відповідачу рахунків від 31.10.2018 №2122 на суму 44 081,42 грн., від 31.10.2019 №414-ф на суму 2 683 529,00 грн., від 30.11.2019 №461-ф на суму 2 683 529,00 грн., від 31.12.2019 №533-ф на суму 2 683 529,00 грн., від 31.01.2020 №16-ф на суму 2 683 529,00 грн., від 31.03.2020 №113-ф на суму 2 683 529,00 грн., від 29.02.2020 №47-ф на суму 2 683 529,00 грн., від 30.04.2020 №127-ф на суму 2 926 853,80 грн. Таким чином, відповідач стверджує, що станом на сьогодні строк оплати за вказаними рахунками фактично не настав.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 188 843,09 грн. інфляційних втрат, 124 798,56 грн. 3% річних та 857 415,45 грн. пені відповідач зазначає, що діяльність загону не є підприємницькою і не ставить за мету отримання прибутку. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій суперечать вимогам чинного законодавства України та статутній діяльності останнього, а тому є безпідставними.

Також відповідач зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення неустойки за порушення строків оплати за рахунком від 31.10.2018 №2122 на суму пені 7 891,18 грн.

Крім того, відповідач зазначає, що розмір заявленої до стягнення неустойки є таким, що не відповідає наслідкам неналежного виконання Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" своїх договірних зобов`язань. Також відповідач зазначає, що стягнення з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заявленої суми неустойки, фактично призведе до неплатоспроможності підприємства. Так, за результатами 1 кварталу 2020 року відповідно до Звіту про фінансовий стан (Форма № 1), згідно з яким: - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 362 090 тис. грн. (рядок 1615); - заборгованість з оплати праці 53 129 тис. грн. (рядок 1630); - кредиторська заборгованість за одержаними авансами 699 771 тис. грн. (рядок 1635). Звіт про фінансові результати (Форма № 2), згідно з яким збитки підприємств складають 220 492 тис. гри. (рядок 2355). Крім того, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що зарадити таким негативним наслідкам можливо лише шляхом зменшення розміру неустойки у десять разів, оскільки це відповідатиме засадам добросовісності та справедливості.

Позивачем 27.08.2020 до суду подана заява про уточнення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідач 30.06.2020, 15.07.2020, 24.07.2020, 07.08.2020 та 14.08.2020 перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 4 903 393,97 грн., а саме:

- 9 253,20 грн. за рахунком №414-ф від 31.10.2019;

- 2 683 529,00 грн. за рахунком №461-ф від 30.11.2019;

- 212 378,68 грн. за рахунком №414-ф від 31.10.2019;

- 273 233,09 грн. за рахунком №533-ф від 31.12.2019;

- 850 000,00 грн. за рахунком №533-ф від 31.12.2019;

- 875 000,00 грн. за рахунком №533-ф від 31.12.2019.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 13 787 670,27 грн., з яких:

- 12 038 284,01грн. заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та за виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська";

- 197 574,94 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 року по липень 2020 року;

- 243 999,32 грн. 3% річних за період з 12.11.2018 по 26.08.2020;

- 1 307 812,00 грн. пеня за період з 12.11.2018 по 26.08.2020.

Ухвалою суду від 27.08.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 10.09.2020 о 12:00 год.

На електрону пошту суду 08.09.2020 надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог у зв`язку із тим, що відповідач 04.09.2020 перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в загальній сумі 875 000,00 грн., а саме рахунок часткового погашення заборгованості за рахунком від 31.12.2019 №533-ф та за рахунком від 31.01.2020 №16-ф. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 12 912 670,27 грн., з яких:

- 11 163 284,01 грн. заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та за виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська";

- 197 574,94 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 року по липень 2020 року;

- 243 999,32 грн. 3% річних за період з 12.11.2018 по 26.08.2020;

- 1 307 812,00 грн. пеня за період з 12.11.2018 по 26.08.2020.

Також позивачем до суду подані заперечення на відзив де вказує, що до ступеню виконання - відповідач, після порушення провадження у справі, виконав зобов`язання щодо яких виник спір лише на 30% при цьому ці зобов`язання було виконане в період липня місяця з серпня оплати спірних зобов`язань припинились. Тобто відповідач не докладає максимальних зусиль для виправлення ситуації, а діє ситуативно. Щодо незначності терміну прострочення позивач зазначає, що термін прострочення, на момент порушення провадження у справі становить 10 місяців, з огляду на суму заборгованості такий строк можна вважати значним. Щодо наслідків невиконання відповідачем грошового зобов`язання - оскільки позивач фінансується лише за рахунок підприємств що обслуговуються і не має на меті отримання прибутку у позивача відсутні додаткові джерела виплати заробітної плати і підтримання готовності загону до дій за призначенням, забезпечення загону необхідними витратними матеріалами тому наслідком затримки оплати відповідачем аварійно-рятувального обслуговування може бути неукомплектованість загону до виконання дій за призначенням в разі настання надзвичайної події (ситуації) або аварії що в свою чергу може призвести до знищення майна та людських жертв. Позивач вважає, що відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань окрім того зменшення неустойки на 90% не відповідає ані принципу справедливості, ані принципу добросовісності при цьому на думку позивача відповідач постійно чинить дії спрямовані на затягування процесу.

На електрону пошту суду 09.09.2020 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити явку представника підприємства в судове засідання 10.09.2020 оскільки представник Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" адвокат Гавнелі Д.В. перебуває на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2020 о 11:00 год.

У судовому засіданні 13.10.2020 оголошувалась перерва до 29.10.2020 о 12:45 год.

На електрону пошту суду 22.10.2020 надійшло клопотання позивача про розгляд справи по суті за відсутності представника Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України за наявними в матеріалах справи документами.

Також позивач звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи витяги з виписок за поточним рахунком позивача за 30.09.2020 та за 08.10.2020 відповідно до яких відповідач перерахував 197 758,31 грн. та 500 000,00 грн. Позивач зазначає, що з урахуванням часткової оплати станом на 19.10.2020 заборгованість за договором №291/01 від 12.12.2003 становить 12 214 911,96 грн., з яких:

- 10 465 525,70 грн. заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року та за виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська";

- 197 574,94 грн. інфляційні втрати за період з листопада 2018 року по липень 2020 року;

- 243 999,32 грн. 3% річних за період з 12.11.2018 по 26.08.2020;

- 1 307 812,00 грн. пеня за період з 12.11.2018 по 26.08.2020.

У судовому засіданні 29.10.2020 розгляд справи відкладено на 12.11.2020 о 12:00 год.

На електрону пошту суду 10.11.2020 надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю можливості забезпечити явку представника підприємства в судове засідання 12.11.2020 оскільки вся юридична служба Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" перебуває на самоізоляції.

Судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не задоволено на підставі наступного.

Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань, суд визнає причини неявки у судове засідання представника позивача поважними.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 12.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальний) загоном державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - позивач, виконавець) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, замовник) 12.12.2013 укладено договір №291/01 на постійне та обов`язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об`єктів та окремих територій, з урахуванням додаткових угод, (далі - договір) відповідно до п.1 якого виконавець організовує цілодобове функціонування своїх підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, у кількості 10-ти оперативних одиниць згідно з нормативом виїзду на об`єкти замовника, що встановлений планом локалізації та ліквідації аварій. Виконавець здійснює постійне та обов`язкове обслуговування об`єктів замовника. Об`єкти замовника, які підлягають постійному та обов`язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню, визначені в додатку №1, який узгоджується обома сторонами.

Відповідно до п.4.3 договору перерахування коштів проводиться щомісячно в термін до 10 числа місяця, що слідує за звітним, згідно з наданими виконавцем рахунками.

Оплата за виконанні аварійно-рятувальні роботи проводиться за фактичними витратами на їх виконання додатково до фінансування загону на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування (п.4.1.), на підставі наданих підтверджувальних документів, узгоджених замовником.

Додатковою угодою №11/601/01 від 14.12.2018 сторони погодили пункт 4.1 договору викласти у наступній редакції:

"Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 10-ти оперативних одиниць складає помісячно:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 по 2 683 529,00 грн. без ПДВ.

Ця вартість узгоджена сторонами та визначена розрахунком (калькуляцією), які додаються і виконані згідно з вимогами законодавства України та підлягає щорічному погодженню вартості.

Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення є дійсною на наступні періоди до погодження сторонами нової суми фінансування.".

Додатковою угодою №13/299/01 від 24.12.2019 сторони погодили пункт 4.1 договору викласти у наступній редакції:

"Вартість аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника підрозділами виконавця складає помісячно:

- з 01.01.2020 по 31.03.2020 по 2 683 529,00 грн. без ПДВ.

Ця вартість узгоджена сторонами та підлягає щорічному погодженню вартості.

Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення є дійсною на наступні періоди до погодження сторонами нової суми фінансування.".

Додатковою угодою №14/42/01 від 12.03.2020 сторони погодили пункт 4.1 договору викласти у наступній редакції:

"Вартість аварійно-рятувального обслуговування об`єктів замовника підрозділами виконавця складає помісячно:

- з 01.04.2020 по 30.06.2020 - по 2 926 853,80 грн. без ПДВ;

- з 01.07.2020 по 30.11.2020 - по 3 012 150,00 грн. без ПДВ;

- з 01.12.2020 по 31.12.2020 - по 3 077 631,60 грн. без ПДВ.

Ця вартість узгоджена сторонами та підлягає щорічному погодженню вартості.

Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення є дійсною на наступні періоди до погодження сторонами нової суми фінансування.".

Договір укладається на невизначений термін та вступає вдію з 01.01.2014 (п.6.1 договору).

З жовтня 2019 року по квітень 2020 року виконавцем за наступними актами виконання умов договору виконане аварійно-рятувальне обслуговування на загальну суму 19 028 027,80 грн.:

- №414-ф від 31.10.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №461-ф від 30.11.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №533-ф від 31.12.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №16-ф від 31.01.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №113-ф від 31.03.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №47-ф від 29.02.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №127-ф від 30.04.2020 на суму 2 926 853,80 грн.,

та виставлені рахунки:

- №414-ф від 31.10.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №461-ф від 30.11.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №533-ф від 31.12.2019 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №16-ф від 31.01.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №113-ф від 31.03.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №47-ф від 29.02.2020 на суму 2 683 529,00 грн.;

- №127-ф від 30.04.2020 на суму 2 926 853,80 грн.

Також виконавцем виконані аварійно-рятувальні роботи в жовтні 2018 року з ліквідації аварії (пожежі) на шахті "Інгульська" на суму 44 081,42 грн. про що складена відомість про роботу працівників Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій на ліквідації аварії та виставлено рахунок №2122 від 31.10.2018 на суму 44 081,42 грн.

Відповідачем зобов`язання по оплаті виконано частково у сумі 7 908 825,21 грн., не виконав взяті на себе зобов`язання та своєчасно не сплатив у повному обсязі вартість отриманих послуг у сумі 11 163 284,01 грн., що є причиною виникнення спору.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт надання послуг, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У встановлений договором строк щодо оплати вартості наданих послуг відповідачем не виконані.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених вимог по стягненню заборгованості у розмірі 11 163 284,01 грн., строк оплати якої настав.

Матеріалами справи підтверджується, що після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті відповідачем сплачено 30.09.2020 - 197 758,31 грн. та 08.10.2020 - 500 000,00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, в частині вимоги про стягнення 697 758,31 грн. провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у сумі 10 465 525,70 грн. від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 10 465 525,70 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.4, 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.5.4 договору за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується та виплачується пеня. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов`язків за договором.

Позивачем заявлено до стягнення 1 307 812,00 грн. пені за загальний період прострочення з 13.11.2018 по 26.08.2020.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов`язання відповідачем, а також відсутність заборгованості станом на момент вирішення даного спору, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги здійснення відповідачем часткових оплат основного боргу, з чого можна зробити висновок, що відповідачем учиняються дії щодо якнайшвидшої оплати заборгованості. Крім того, Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є державним підприємством, яке віднесено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83. Відповідно до наданого відповідачем Звіту про фінансовий стан (форма №1) за результатами 1 кварталу 2020 року кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги складає 362 090 тис.грн. (рядок 1615), заборгованість з оплати праці 53 129 тис.грн. (рядок 1630), кредиторська заборгованість за одержаними авансами 699 771 тис.грн. (рядок 1635). Звіт про фінансові результати (форма №2), згідно з яким збитки підприємства складають 220 492 тис.грн. (рядок 2355).

Судом також враховано, що пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов`язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

В той же час, судом також було враховано інтереси позивача та прийнято до уваги наявність у позивача правомірного очікування своєчасної оплати відповідачем отриманих послуг, у відповідності до умов договору, а також правове призначення штрафних санкцій, господарський суд вважає за необхідне частково задовольнив клопотання відповідача, який просив зменшити розмір пені.

Надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 30 %, а саме: до 850 077,80 грн.

Таке зменшення розміру пені суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 850 077,80 грн.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати газу у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати у сумі 197 574,94 грн. за період з листопада 2018 року по липень 2020 року та 3% річних у сумі 243 999,32 грн. за період з 12.11.2018 по 26.08.2020.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, проведеного позивачем, та встановлено, що розрахунок проведено правильно.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 197 574,94 грн. та 3% річних у сумі 243 999,32 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд враховує наступне.

Оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно платіжного доручення №7580 від 15.05.2020 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 275 125,52 грн. Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, зменшені позовні вимоги та провадження у справі закрито у зв`язку із відсутністю предмета спору в частині суми 697 758,31 грн., сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 91 901,84 грн. за клопотанням позивача.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 183 223,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п.1 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 11 163 284,01 грн. заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування та за виконані аварійно-рятувальні роботи, 197 574,94 грн. інфляційних втрат, 243 999,32 грн. 3% річних, 1 307 812,00 грн. пені задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині суми 697 758,31 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, ідентифікаційний код 14309787) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 223А, ідентифікаційний код 33873405) 10 465 525,70 грн. заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування та за виконані аварійно-рятувальні роботи, 197 574,94 грн. інфляційних втрат, 243 999,32 грн. 3% річних, 850 077,80 грн. пені та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 183 223,68 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 20.11.2020.

Суддя Е.М. Бондарєв