Рішення № 92982574, 20.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/1459/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; далі ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник ОСОБА_2 , 17.04.2018 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з вимогою зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 07.10.2009 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. Позов здано на пошту для надіслання до суду 11.04.2018.

Позовні вимоги обґрунтовано такими обставинами (том 1 а.с. 5-26): 10.10.1993 ОСОБА_1 (минуле прізвище ОСОБА_3 ) призначено пенсію за вислугу років, яка виплачувалась Львівським обласним військовим комісаріатом. 08.09.2000 ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю. Після виїзду йому з 2000 року припинено виплату призначеної пенсії і станом на сьогодні ця пенсія не виплачується. Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009, яким були визнані неконституційними положення Закону, які забороняли виплату пенсій при виїзді на місце постійного проживання за кордон, відновлено право громадян України, які постійно проживають за кордоном на отримання ними пенсійних виплат. Позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про поновлення та виплату йому пенсії. ГУ ПФУ у Львівській області листом №1596/Н-101 від 05.10.2017 відмовило відповідачу у поновленні пенсії. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 (том 1 а.с.212-219) позов задоволено частково - зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 11.10.2017 з її одночасним перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; суд відмовив в задоволенні інших позовних вимог позивача.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 залишено без розгляду у зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду (том 1 а.с. 220-223), це судове рішення відповідало усталеній практиці Верховного Суду України та 20.09.2018 набрало законної сили.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 дійшла висновку про необхідність відступити від згаданої практики Верховного Суду України щодо застосування строків звернення до суду та вказала, що відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.20.2009.

За результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду врахував описані висновки Великої Палати Верховного Суду та прийняв постанову від 27.08.2020, якою скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суд від 20.09.2018; а справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 10.10.2017 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду (том 2 а.с. 197-199).

Ухвалою від 21.09.2020 суд прийняв справу до провадження та вирішив розглянути таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. Копію ухвали суд надіслав учасникам справи, відповідачу запропоновано у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання цієї ухвали подати суду відзив на позовну заяву, в якому вказати про визнання/заперечення позовних вимог.

В матеріалах справи є відзив ГУ ПФУ у Львівській області (том 1 а.с. 147-157), відповідач позов не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Зокрема, в обгрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачем не було дотримано порядок звернення до органу пенсійного фонду з відповідною заявою, а сама заява не відповідає встановленій формі; пенсійна справа ОСОБА_1 не була передана до ГУ ПФУ у Львівській області, а тому в останнього відсутня можливість щодо поновлення виплати пенсії позивачу; з приводу індексації пенсії зазначає, що індексація пенсій особам, які постійно проживають за межами України не проводиться. Представник позивача також пояснив, що чинним законодавством України не передбачено виплату пенсії громадянам за місцем постійного проживання за кордоном. Виплати пенсій громадянам, які перебувають за кордоном здійснюються виключно на підставі міжнародних договорів, укладених Україною з іншими державами. Оскільки, законодавцем не визначено порядок виплати пенсій громадянам, що проживають, зокрема, в Ізраїлі, поновлення її виплати ОСОБА_1 не є можливим.

Суд з`ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та письмові пояснення, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про зміну прізвища, виданого 02.05.2010 Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 змінив прізвище на ОСОБА_5 (том 1 а.с. 35).

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданим 13.09.2016 із строком дії до 13.09.2026) (том 1 а.с.41).

ОСОБА_1 з 10.10.1993 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі – Закон №2262-XII), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.11.1993, виданим Львівським обласним військовим комісаріатом (том 1 а.с. 61). Відповідно до довідки Львівського військового комісаріату від 02.08.2000 № ХВ-43484 позивач з 10.10.1993 по 01.08.2000 знаходився на обліку пенсіонерів Міністерства оборони України в Львівському обласному військовому комісаріаті і йому нараховувалась пенсія за вислугу років (том 1 а.с. 76).

ОСОБА_1 виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю. Після виїзду на постійне місце проживання за кордон з 2000 року позивачу припинено виплату призначеної пенсії.

06.09.2017 позивач через представника звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою від 04.09.2017 вих. №1443 про призначення/перерахунок пенсії, просив поновити виплату пенсії. До заяви представник позивача додав нотаріально завірені копії документів та оригінал апостильованої заяви про поновлення пенсії, що підписана особисто Нехісом Ю.Г., підпис якого засвідчений нотаріально (том 1 а.с. 79-82).

ГУ ПФУ у Львівській області листом від 05.10.2017 №1596/Н-101/ надало позивачу відповідь, в якому повідомило, що ГУ ПФУ у Львівській області немає законних підстав поновити виплату пенсії, оскільки така призначалась Львівським обласним військовим комісаріатом, звідки матеріали пенсійної справи до ГУ ПФУ у Львівській області не надходили. В листі відповідач послався на підписану 28.09.2012 між Україною та державою Ізраїль Угоду про соціальне забезпечення, однак вказав що ця угода не ратифікована Верховною Радою України. Також в листі відповідач зазначив про необхідність подання заяви на поновлення виплати раніше призначеної пенсії пенсіонером або його законним представником особисто до органу, який призначає пенсію за місцем проживання, вказав, що до заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії не долучені документи про фактичне проживання позивача в межах України (том 1 а.с. 83-85).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-IV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV).

За визначенням наведеним в статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону №1058-ІV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону №1058-ІV визначено, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Конституційний Суд України у рішенні № 25-рп/2009 від 07.10.2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року N1058-IV.

У пункті 3.3 цього рішення Конституційний Суд України зазначив, що оспорюваними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення пункту 2 частини 1 статті 49 та другого речення статті 51 Закону №1058-ІV втратили чинність з 07.10.2009, тобто від дати прийняття Конституційним Судом України рішення № 25-рп/2009.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1, далі – Порядок № 22-1). Відповідно до цього Порядку:

Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії (пункт 1.5.);

Поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії (пункт 2.8.);

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання (пункт 2.22.);

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію (пункт 2.23);

Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2) (пункт 4.1.);

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (пункт 4.3).

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

10.10.1993 ОСОБА_6 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII. Після виїзду ОСОБА_1 з України на постійне місце проживання до Ізраїлю виплата призначеної пенсії була припинена на підставі положення Закону, яке Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року визнано неконституційним.

Пунктом 1.7 Порядку №22-1 встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2017 уповноважений представник позивача на підставі довіреності подав до ГУ ПФУ у Львівській області заяву, з усіма необхідними документами, в якій позивач просив поновити виплату раніше призначеної йому пенсії.

Оцінюючи звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області (форму та зміст заяви, а також додані до заяви документи, як і ким подано: а.с.78-82) через призму вимог Закону №1058-ІV та Порядку №22-1 суд дійшов висновку, що ця заява оформлено відповідно до вимог закону, вона відповідає формі, встановленій додатком №2 Порядку №22-1 та немає недоліків, що перешкоджали б її розгляду. Підпис заявника на заяві про призначення пенсії належить ОСОБА_1 , особа якого посвідчена паспортом громадянина України для виїзду за кордон та засвідчена нотаріусом в Державі Ізраїль з проставленим апостилем. Суд зазначає, що пункти 1.1, 1.5 Порядку № 22-1 визначають можливість подання заява про поновлення виплати пенсії як особисто пенсіонером так і його уповноваженим представником.

При цьому згідно з пунктом 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі. Тому відповідач не вправі був вимагати від позивача подати додаткові документи.

Постановою Кабінету Міністрів України №1522 від 02.11.2006 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян» затверджено Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян (далі – Порядок № 1522).

В пункті 3 цієї постанови зазначено, що «... іншим органам, що здійснюють призначення пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», забезпечити проведення інвентаризації пенсійних справ, виплатних та інших документів, необхідних для виконання функцій з призначення і виплати пенсій особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передачу їх до 1 січня 2007 р. органам Пенсійного фонду України».

Пунктом 2) частини другої Порядку № 1522 органи Пенсійного фонду України приймають згідно із затвердженими графіками від органів, що здійснюють призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсійні справи, виплатні та інші документи, необхідні для виконання функцій з призначення і виплати пенсій.

Отже, саме до ГУ ПФУ у Львівській області перейшли повноваження із виплати пенсії відповідній категорії пенсіонерів (особам, звільненим з військової служби).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Постановою правління Пенсійного фонду України №28-2 від 22.12.2014 затверджено Положення про головні управління пенсійного фонду України в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Згідно з підпунктом 5) пункту 4 цього Положення Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Відповідно до підпункту 2) пункту 6 цього Положення Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб – підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

Отже, законодавець поклав на відповідача обов`язок витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.

ГУ ПФУ у Львівській області, отримавши заяву представника позивача та виявивши, що його пенсійна справа фактично не передана, повинно було витребувати у Львівського обласного військового комісаріату пенсійну справу ОСОБА_6 та прийняти рішення про поновлення виплати йому пенсії. Відповідач свого обов`язку не виконав, а натомість безпідставно відмовив позивачу у поновлення пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №815/1226/18 дійшла таких висновків:

« […] 83. Велика Палата Верховного Суду вважає, що статті 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв`язку поновленням виплати раніше призначених (нарахованих) пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009. Зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.

84. Такий висновок Великої Палати Верховного Суду є застосовним при розгляді подібних справ і щодо статей 122, та 123 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року).

85. За таких обставин з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 08 грудня 2015 року у справі № 21-5653а15, від 12 квітня 2016 року у справі № 462/9427/13-а, від 08 червня 2016 року у справі № 505/2135/14-а та від 11 жовтня 2016 року у справі № 404/4541/15-а, про те, що виниклі спори щодо поновленням виплати раніше призначених пенсій громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 мають вирішуватися з урахуванням норм процесуального права - статей 99, 100 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2015 року).

86. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшли помилкового висновку про те, що позивачка має право на виплату пенсії саме з 26 липня 2017 року, тобто з дати звернення нею до територіальних органів Пенсійного фонду.

87. Крім того, Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення пенсії позивачці з проведенням індексації, оскільки питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101%, у взаємозв`язку з розміром пенсії, що має виплачуватися позивачці, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. При цьому в разі незгоди з діями відповідача щодо наявності чи відсутності підстав для нарахування індексації та її розмірів позивачка не позбавлена права звернутися за захистом своїх прав до суду. Отже, вимоги позивачки щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають. […]

В цьому рішенні суд розглядає питання обґрунтованості вимог позивача щодо поновлення виплати пенсії за період 07.10.2009 по 10.10.2017 включно, які були залишенні буде розгляду з мотивів застосування судом ст.ст. 122, 123 КАС України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує такі висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в цитованій постанові:

- відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 07.10.2009 у справі №25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками;

- вимоги щодо проведення індексації пенсії є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області провести поновлення та виплату пенсії з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів, посилаючись на Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Закон України «Про індексацію грошових коштів населення». З цього приводу суд зазначає таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі – Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).

Статтею 1 Закону №2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону №2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до абзацу четвертого статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок №159. Відповідно до пункту 2 цього Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Як визначено в пункті 3 Порядку №159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, -пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

При вирішенні цього спору суд враховує правові висновки Верховного Суду, висловлені в постановах від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16.04.2020 у справі №200/11292/19-а такого змісту: «…основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу».

Виплата пенсії ОСОБА_1 припинена у зв`язку з його виїздом за кордон, а тому і не здійснювалось нарахування такої, відповідно, не було і не могло бути затримок виплати не нарахованих доходів. З метою поновлення прав позивача суд приймає рішення зобов`язального характеру, на виконання якого відповідач повинен поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 . З огляду на те, що відповідач таких розрахунків ще не провів, вимоги позивача щодо нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно з статтею 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей пенсії підвищуються відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Частиною 2 статті 62 цього Закону визначено, пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Суд вважає вимогу позивача про зобов`язання відповідача здійснити індексацію пенсії передчасною, оскільки відповідач ще не здійснив поновлення та перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Відтак, відсутні докази того, що при проведенні такого перерахунку пенсії відповідач не здійснить її індексацію самостійно, як того вимагає Закон.

З огляду на наведені вище висновки суду позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України суд враховує, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, тому понесені позивачем витрати на сплату судового збору стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Позивач не надав суду доказів понесення інших судових витрат, тому суд не має підстав для прийняття рішення про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 19-20, 90, 139, 205, 229, 241-246, 250, 251, 255, 287, 295, 372, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області поновити виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 07.10.2009 з одночасним її перерахунком відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ідентифікаційний код 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 176 (сто сімдесят шість) гривень 20 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.