Ухвала суду № 92982261, 19.11.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

19 листопада 2020 року м. Київ № 320/11866/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63309501;

- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича від 04.11.2020 про арешт коштів боржника, що була винесена у виконавчому провадженні № 63309501.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву, в якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Назаром Васильовичем у виконавчому провадженні ВП № 63309501 на підставі виконавчого напису № 2337, виданого 04.07.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості по кредитному договору; зупинити дію постанови про арешт коштів боржника від 04.11.2020, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Назаром Васильовичем у виконавчому провадженні ВП № 63309501 з примусового виконання виконавчого напису № 2337, виданого 04.07.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості по кредитному договору.

В обґрунтування цієї заяви заявник зазначає, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Н.В. від 16.10.2020 про відкриття виконавчого провадження № 63309501 винесена з грубим порушенням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», статті 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», всупереч яких відповідачем не взято до уваги, що боржник (позивач) зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1 ), майна на території м. Київ не має, ніколи у Києві не мешкав і не працював. У виконавчому документі (виконавчому написі № 2337 від 04.07.2020) та в постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 63309501 зазначена вигадана адреса боржника ( АДРЕСА_2 ), якої у м. Києві не існує. Вважає, що у спірному рішенні існують очевидні ознаки його протиправності., що порушують права, свободи та інтереси позивача. Крім того зазначив, що постановою про арешт коштів боржника від 04.11.2020, що винесена у незаконному, на його думку, виконавчому провадженні, арештовані всі банківські рахунки позивача, у зв`язку з чим позивач фактично позбавлений джерел для існування та коштів для придбання їжі, ліків, що ставить під загрозу не лише його матеріальне становище, але і його здоров`я та здоров`я його сім`ї.

Про необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що на утриманні позивача перебуває його малолітня дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому лікарі діагностували онкологічне захворювання – гострий лімфобластний лейкоз, на підтвердження чого надав до суду копії довідки № 00000014 від 04.02.2020 Київського обласного онкологічного диспансеру та виписку з амбулаторної картки від 05.06.2020. у зв`язку із зазначеним, всі кошти позивача витрачаються на дороге лікування дитини, а у зв`язку з незаконно накладеним відповідачем арештом на всі рахунки позивача лікування дитини на сьогоднішній день вимушено зупинилось. Зупинення лікування дитини від онкологічного захворювання через накладений відповідачем арешт на всі рахунки позивача, а також невжиття заходів забезпечення позову ставить під реальну загрозу життя дитини, істотно ускладнить або навіть унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до положень статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника (позивача) від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення адміністративного позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто, прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, у разі забезпечення позову в шляхом зупинення стягнення та дії постанови про арешт коштів боржника від 04.11.2020, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павлюком Назаром Васильовичем у виконавчому провадженні ВП № 63309501 з примусового виконання виконавчого напису № 2337, виданого 04.07.2020 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» заборгованості по кредитному договору до набрання законної сили рішенням суду, суд фактично надасть правову оцінку її правомірності до розгляду справи по суті, що у свою чергу не відповідає завданням адміністративного судочинства. Крім того, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено вжиття заходів зустрічного забезпечення позову, а відтак клопотання в цій частині є безпідставним.

За таких обставин суд вважає заяву про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бороденка Олексія Анатолійовича про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Горобцова