Ухвала суду № 92977286, 20.11.2020, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7680/20 Провадження № 2-з/0274/44/20

УХВАЛА

Іменем України

20.11.2020 м.Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б. (далі - Суд), розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання недійним договору про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді іпотечного застереження в договорі іпотеки, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" (п.6.7 договору іпотеки з підпунктами) та додатковй угоді №1 від 30.08.2010 д договору іпотеки.

За умовами вказаного договору відповідач має право звернути стягнення на предмет іпотеки (нежитлова будівля магазину під літерою "А", загальною прощею 43,7 кв.м. та будівля торгового комплексу під літерою "Б-1", загальною площею 11,2 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом визнання за собою права власності або продажу від свого імені вказаного майна в порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку» (п.6.7 Договору іпотеки). Відповідно до частини третьої ст. 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно із частиною третьою ст.36 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

З наведеного, як зазначає заявник, вбачається можливість відповідача у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного застереження.

Про намір визнати за собою право власності на предмет іпотеки Акціонерне товариство "ОТП Банк" повідомило заявника.

ОСОБА_1 зазначає, що оскільки у позові нею ставиться питання про визнання припиненою дії договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, на підставі якого можлива позасудова реалізація предмету іпотеки, невжиття заходів із забезпечення позову у спосіб заборони всім суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії з відчуження на зазначені об`єкти нерухомості може призвести у майбутньому до неможливості виконання рішення суду, у разі його ухвалення, про визнання припиненю дії договору про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N9від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 17.10.2018 року по справі №183/5864/17-ц.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається саме на потенційну можливість невиконання рішення суду без будь-якого обґрунтування та підтвердження належними і достатніми доказами, що на переконання суду не може бути підставою для забезпечення позову.

З огляду на викладене суд вважає, що заявник не довів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Доводи заяви про забезпечення позову не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, в ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які вказують на можливість ухилення відповідача від виконання рішення суду.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до переконання, що доводи, на які посилається заявник для застосування заходу забезпечення позову є недостатньо обґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 151-153,258,260,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.Б.Большакова