Рішення № 92949140, 18.11.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/3436/20

Провадження №2/0203/1178/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 року суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Католікян Михайло Олександрович, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених за ним коштів, відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

1. 29 вересня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ДІЄСА» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених за ним коштів, відшкодування моральної шкоди. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.09.2020 позивач у магазині відповідача «Ельдорадо» (м. Дніпро, вул. Пастера, 8А) придбав принтер «HP LJ M135a» вартістю 4 718,00 грн. Після придбання товару позивач виявив недоліки у його роботі (сторонні звуки, перегрівання, неприємний їдкий запах, застрягання паперу), у зв`язку з чим звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору та повернення сплачених коштів. Відповідач відмовився від задоволення поданої заяви, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених за ним коштів у сумі 4 718,00 грн, відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн (а.с.а.с. 1 – 6).

2. 01 жовтня 2020 року суд постановив ухвалу про відкриття у справі спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 29).

3. 09 листопада 2020 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що згідно зі статтею 8 Закону України від 12.05.1991 №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон №1023-ХІІ) він запропонував позивачеві провести експертизу придбаного товару, проте він відмовився від її проведення. Підстав для обміну товару також не було. Зважаючи на це, моральна шкода також не підлягає відшкодуванню.

4. 18 листопада 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що до спірних правовідносин має застосовуватись не стаття 8 Закону №1023-ХІІ, на чому наполягає відповідач, а стаття 9 цього Закону. Позивач виявив бажання повернути придбаний товар, не тому, що він був неналежної якості, а тому, що не влаштовує позивача запахом. Саме тому, експертиза не має сенсу.

5. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

6. Судом встановлено, що 15.09.2020 позивач у магазині відповідача «Ельдорадо» (м. Дніпро, вул. Пастера, 8А) придбав принтер «HP LJ M135a» вартістю 4 718,00 грн (а.с. 9).

7. 17 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів. Подану заяву позивач обґрунтував тим, що при спробі використати придбаний товар він виявив недоліки у його роботі (сторонні звуки, перегрівання, неприємний їдкий запах, застрягання паперу тощо) (а.с. 10).

8. 18 вересня 2020 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору купівлі-продажу, повернення сплачених коштів. Подану заяву позивач обґрунтував тими ж обставинами (а.с.а.с. 11, 12).

9. Того ж дня позивач одержав письмове повідомлення відповідача, яким останній запропонував передати товар до магазину або авторизованого сервісного центру для діагностики та провести незалежну експертизу (а.с.а.с. 13, 14).

10. 23 вересня 2020 року позивач звернувся зі скаргами на такі дії відповідача до управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (а.с.а.с. 15 – 20).

11. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

12. Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

13. За правилами, встановленими частинами 1 – 4 статті 12 ЦПК, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

14. Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

15. Аналіз приведених норм дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

16. При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

17. Принцип змагальності, закріплений у статті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку має процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

18. Принцип диспозитивності, натомість, має дещо інший юридичний зміст, згідно з яким суд зобов`язаний розглянути справу винятково в межах заявлених позивачем вимог. При цьому позивач розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

19. Принцип диспозитивності при розгляді справи та ухваленні у ній рішення процесуально обмежує суд доводами сторони та доказами, наданими на підтвердження таких доводів. При цьому межі самостійно визначених позивачем доводів суд порушувати не має права.

20. Судом встановлено, що позивач побудував заявлений позов на приписах статті 9 Закону №1023-ХІІ, зазначивши, що після придбання товару його не влаштували «шум та їдкий запах».

21. За змістом пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

23. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24. За правилами, встановленими статтею 655 ЦК, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

25. Частиною 1 статті 9 Закону №1023-ХІІ (на якій побудовано заявлений позов) визначено, що споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

26. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.

27. Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.

28. Судом встановлено, що, звертаючись 17.09.2020 та 18.09.2020 до відповідача із заявами про розірвання договору та повернення коштів, позивач зазначав, що підставою такого звернення є не тільки неприємний запах (як про це вказано у позові), а й сторонні звуки під час роботи принтера, його перегрівання та застрягання у ньому паперу.

29. Викладене, безумовно, свідчить про відсутність підстав вважати придбаний товар товаром належної якості, а отже й підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 9 Закону №1023-ХІІ.

30. Про неможливість застосування вказаної норми додатково свідчить і те, що придбаний товар позивачем був використаний, що підтверджується ним самим у поданих 17.09.2020 та 18.09.2020 заявах (сторонні звуки під час роботи, перегрівання, застрягання паперу).

31. Аналогічні обставини було вказано позивачем і у скаргах, поданих до управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві.

32. З огляду на викладене суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог про розірвання договору та стягнення сплачених за ним коштів, отже й похідної вимоги – про відшкодування немайнової шкоди.

33. Відмовляючи у задоволенні заявленого у справі позову, суд також вважає за необхідне звернути увагу позивача на недотримання ним принципу добросовісності, закріпленого у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК.

34. За змістом вимог ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

35. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, §45, 06.12.2007).

36. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

37. Добросовісність – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

38. Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018, ухваленій у справі №338/180/17, було застосовано доктрину «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі – «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

39. В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

40. Очевидно, що дії позивача, який у досудовому порядку повідомляв про обставини, що свідчать про експлуатацію придбаного товару та його неналежну якість, а згодом пред`явив позов про повернення коштів за товар належної якості, що не влаштував його лише за запахом, є суперечливими і містять ознаки недобросовісності – штучного створення правової ситуації, у якій можна було б застосувати положення статті 9 Закону №1023-ХІІ, замість приписів статті 8 Закону №1023-ХІІ.

41. У порядку статті 144 ЦПК судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.

42. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263 – 265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) у позові до товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (ідентифікаційний код – 36483471; 03150, Україна, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 45) про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення сплачених за ним коштів, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.О. Католікян