Рішення № 92926718, 09.11.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6927/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

з участю:

секретаря судового засідання Цюпака В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и в:

Позивач за первісним позовом Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 172632,23 грн., а також 2102 грн. судового збору.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 12.04.2019 р. між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», котре згодом змінило найменування на Акціонерне товариство «Ідея Банк», та відповідачем було укладено кредитний договір №Z60.18169.005140338.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 99842,00 грн. зі сплатою 15,5 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів. Позивач повність виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами.

Проте, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі за кредитним договором. Останній платіж відповідачем здійснено 15.10.2019 р.

Сума боргу відповідача за кредитним договором станом на 16.07.2020 р. становить 172632,23 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою - розрахунком заборгованості станом на 16.07.2020 р.

Відтак, у зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12 травня 2020 року. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги Банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.

Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, тому просить первісний позов задовольнити.

15 вересня 2020 року на адресу суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_1 до АТ «Ідея Банк», в якому просить визнати недійсним з моменту укладення договору пункт 1.5 договір кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 p., який передбачає здійснення оплати за щомісячне обслуговування кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата, відповідно до п.5 Додатку №1; Визнати недійсною з моменту укладення договору умову пункту 5.7.4 Додатку №1 до договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 р. - «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення» в частині визначеної в даному графіку «Інші послуги банку», які підлягають до сплати за період з 12.04.2019 по 12.04.2023.; Зобов`язати ПАТ «Ідея Банк» здійснити перерахунок здійснених платежів ОСОБА_1 з часу укладення договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 p., зарахувавши сплачені кошти на загальну суму 38 670 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят) гри. 00 коп., в рахунок погашення основного боргу по договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 р.; Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» витрати на правничу допомогу у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.; Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у сумі 2 522 грн. 40 коп. /а.с.56-88/.

В обгрунтування поданого зустрічного позову покликається на те, що договір кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 р. істотно порушує законні права та інтереси позивача, оскільки сторони даного договору не домовились про всі істотні умови визначені законодавством, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, в свою чергу, є підставою для визнання частини такого договору недійсним.

Пунктом 1.5 вказаного договору передбачено обов`язок сплати позичальником щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та в розмірах, визначені п. 5 Додатку № 1 «Інші послуги Банку».

У пункті 5.7.4 Додатку №1 до договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 р. зазначено «Порядок повернення кредиту. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення». У графі «Інші послуги банку» визначено графік щомісячних платежів за кредитним за період з 12.05.2019 по 21.04.2023.

Позивач вважає, що вказані пункти договору є незаконними та такими, що підлягають визнанню судом недійсними.

Крім цього, позивач зазначає, що згідно п.1.5 договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 від 12.04.2019 р. та згідно із договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб позичальнику було встановлено плату за обслуговування кредиту, відповідно до п. 5 Додатку №1 як «Інші послуги банку», яка включає в себе надання інформації за рахунками позичальника з використання засобі електронного зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів України, в Контакт Центрі банку, шляхом направлення CMC - повідомлення щодо суми платежу за договором кредиту, зарахування платежу та погашення заборгованості за кредитом, надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника, опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із застосування різних каналів зв`язку тощо.

Однак, всупереч до ч.1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою надання інформації щодо кредиту відповідача має бути безоплатна, позивачем було встановлено плату за надання такої інформації.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватись будь якою зустрічною оплатою збоку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично надання кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюються при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором , тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту позивальнику.

Відтак, AT «Ідея Банк» не мав права встановлювати такий платіж у кредитному договорі, за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами.

Така умова договору, на думку позивача, є нікчемною, тому просить суд позовні вимоги задоволити повністю, а також стягнути витрати на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою суду від 28.08.2020 р. у справі відкрито провадження на призначено до судового розгляду. /а.с.48/.

Ухвалою суду від 21.09.2020 р. зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження із первісним позовом. /а.с.101-102/.

29.09.2020 р. від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів. /а.с.121-131/.

Ухвалою суду від 09.10.2020 р. у справі закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду. /а.с.139-140/.

Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно позовної заяви просить розглядати справу у його відсутності, позов підтримує та просить задоволити.

28.09.2020 року від представника позивача ОСОБА_2 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву /а.с.105-119/, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову, оскільки посилання представника відповідача за первісним позовом є необгрунтованими і фактично зводяться до застосування норм права, які втратили чинність та помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини. Укладений кредитний договір відповідає чинним нормам закону, з умовами якого відповідач був ознайомлений, а тому не має підстав для визнання частин кредитного договору недійсними. Просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову. Первісний позов підтримує та просить суд такий задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився. Згідно заяви від 09.11.2020 р. просить суд проводити розгляд справи у його відсутності, а також просить суд відмовити у задоволення первісного позову, а зустрічний - задоволити.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд встановив, що 12.04.2019 р. між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», котре згодом змінило найменування на Акціонерне товариство «Ідея Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №Z60.18169.005140338./а.с.27/.

Пунктом 3.4 Кредитного договору визначено, що нанесення власноручного підписуцим договором, позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк», яка розміщена на офіційному веб - сайті банку.

Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 99842,00 грн. зі сплатою 15,5 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач повність виконав свої зобов`язання згідно Кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими (меморіальними) ордерами. /а.с.32, 33/.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із виписки по особовому рахунку № НОМЕР_2 , останній платіж ОСОБА_1 був здійснений 15.10.2019 р. /а.с. 34-35/.

У зв`язку із неналежним виконання умов кредитного договору, у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором, яка складається з наступного: 86683,41 грн. - основний борг; 10309,50 грн. - прострочений борг; 12209,53 грн. - прострочені проценти; 163,17 грн. - строкові проценти; 5206,86 грн. - нарахована плата за обслуговування кредиту; 54814,26 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 3245,50 грн. - пеня за несвоєчасне погашення платежів, нарахована по 29.02.2020 р.; 0 грн. - віндикаційні витрати; 0 грн. - дебіторська заборгованість; 0 грн. - інші штрафні санкції, нараховані по 29.02.2020 р. включно. Загальна сума заборгованості становить 172632,23 грн. /а.с.36/.

У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору, на адресу відповідача, яка ним була зазначена в кредитному договорі та яка підтверджується копією паспорта /а.с.30/, банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12 травня 2020 року. Згідно даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов`язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги Банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора./а.с.37/. Однак, вимога залишилася поза увагою відповідача.

Як зазначає відповідач вказана вимога ним не була отримана, оскільки відповідно до інформації із офіційного сайту «Укрпошта» дане відправлення не було вручено ОСОБА_1 та було повернуто за зворотною адресою.

Проте, суд звертає увагу на те, що вказана вимоги, банком була скерована на адресу відповідача, яка ним була зазначена в кредитному договорі та яка підтверджується копією паспорта /а.с.30/. Доказів про те, що відповідачем було повідомлено позивача про зміну місця проживання до суду не надано, тому вимога про усунення порушення кредитних зобов`язань від 12 травня 2020 року була скерована банком на відому адресу проживання відповідача.

Що ж стосується доводів зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Встановлено, що кредитний договір № Z60.18169.005140338 укладено 12.04.2019.

Закон України «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016, набрав чинності 10.06.2017 р., тобто під час укладення оспорюваного кредитного договору.

Вище вказаний Закон України «Про споживче кредитування» був прийнятий на зміну раніше чинній ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка до прийняття вище вказаного закону регулювала правовідносини у сфері споживчого кредитування.

Тобто, абзац 3 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого кредитодавцю заборонялося встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, - втратив чинність ще 10.06.2017.

На зміну вище вказаному положенню, п.4 ч.1 ст.1 чинного на даний час Закону України «Про споживче кредитування» містить визначення загальних витрат за споживчим кредитом, якими є витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Всупереч викладеному, представник відповідача за первісним позовом, просить суд застосовувати до правовідносин, які є предметом позову у даній справі, неактуальне законодавство (норми права, які втратили чинність).

Відтак, з наведеного вище вбачається, що вказані посилання представника відповідача за первісним позовом є необгрунтованими і фактично зводяться до застосування норм права, які втратили чинність та помилкового тлумачення правових норм, які регулюють спірні правовідносини.

Зазначене вище знайшло своє відображення також у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19, в якій судом зазначено, що: «Проаналізувавши підстави звернення до суду, норми законодавства України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, положення оспорюваного позивачем договору, Верховний Суд дійшов висновку, що стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції яка діяла до набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування» (набрав чинності 10 червня 2017 року) на яку посилався позивач як на підставу задоволення позову, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки на момент укладення спірного договору діяла інша правова норма, яка підлягає застосуванню».

Аналогічно до вже зазначеного, 10.06.2017 втратили чинність також Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2007 року № 168, на котру, на котрі також помилково посилається представник відповідача за первісним позовом, пункт 3.6. котрих передбачав, що банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

На зміну цим правилам, були прийняті Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженні Постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 року №49 (надалі по тексту - Правила), що набрали чинності 10.06.2017, а отже були чинні на момент укладення Кредитного договору, та залишаються чинними по сьогодні.

Згідно Методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, що є додатком №1 до вище вказаних Правил, банк розраховує загальну вартість кредиту для споживача у грошовому виразі за такою формулою: ЗВК = ЗРК + ЗВСК, де ЗВК - загальна вартість кредиту; ЗРК - загальний розмір кредиту, тобто сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №2 до Правил, до платежів за додаткові та супутні послуги банку відносяться платежі за ведення рахунку, розрахунково-касове обслуговування, комісія за надання кредиту та інші послуги банку.

Також за змістом абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» України до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності).

Тобто, на момент укладення Кредитного договору законодавство України передбачало можливість включення до договорів про споживче кредитування, яким є Кредитний договір № Z60.18169.005140338, умови, що передбачають сплату споживачами (Відповідачем) комісії за обслуговування кредиту.

Окрім цього, відповідно до умов Паспорту споживчого кредиту, що є Додатком № 1 до Договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячись обраних ним умов кредитування.

Також, ОСОБА_1 підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

З наведеного вище вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами Кредитного договору до його підписання, з якими він погодився в повному обсязі, оскільки підписав його та на протязі тривалого часу з моменту укладення Кредитного договору сплачував усі платежі, що ним передбачені, зокрема плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію), що свідчить про погодження ОСОБА_1 з усіма умовами Кредитного договору №Z60.18169.005140338.

Отже, підписавши Кредитний договір ОСОБА_1 зобов`язався виконувати всі його умови та узгодив усі платежі за таким договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Разом з тим, враховуючи вказану норму закону, ОСОБА_1 не відмовився від такого договору. Тобто, ОСОБА_1 погодився з умовами Кредитного договору та з власної волі, на власний розсуд взяв на себе зобов`язання їх виконувати.

Так, згідно умов Кредитного договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 99842,00 грн., які зобов`язувався повернути протягом 48 місяців, сплативши за цей час у тому числі і плату за обслуговування кредитної заборгованості, розмір котрої визначено у графі «Інші послуги банку» у Додатку № 1 (Паспорт споживчого кредиту). Тобто, передбачена пунктом 1.5 Кредитного договору та п. 9.12 Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб плата за обслуговування кредитної заборгованості, що у п. 5 Паспорту споживчого кредиту йменуються «Інші послуги банку», надаються ОСОБА_1 протягом всього строку дії кредитного договору, а також без будь-яких обмежень щодо обсягу таких послуг, які можуть бути надані протягом кожного місяця дії Кредитного договору. Плата за обслуговування кредитної заборгованості, передбачена умовами Кредитного договору та Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, надасться ОСОБА_1 більше, один раз на місяць.

В свою чергу, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що інформація про поточний розмір заборгованості, виписка по рахунку та інша інформація надаються споживачу на його вимогу безоплатно лише за умови, що вказані послуги надаються не частіше одного разу на місяць; в той час, коли умовами Кредитного договору та Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб таку інформацію Позичальник може отримати необмежену кількість разів протягом кожного місяця дії Кредитного договору.

Отже, безперечним є той факт, що законом не заборонено встановлювати плату за послуги, адже вимоги щодо безоплатності вказаних послуг законом не передбачено, з огляду на що вказана вище умова Кредитного договору відповідає вимогам закону, а тому не може бути визнана судом недійсною.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відтак, суд вважає, що первісний позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань, тому первісний позов необхідно задоволити.

Водночас, суд не вбачає правових підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки відповідно до умов Паспорту споживчого кредиту, що є Додатком № 1 до Договору кредиту та страхування № Z60.18169.005140338 ОСОБА_1 підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних ним умов кредитування. ОСОБА_1 підтвердив отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптований договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором. Протягом тривалого часу з моменту укладення кредитного договору сплачував усі платежі, що ним передбачені, зокрема плату за обслуговування кредитної заборгованості (комісію).

Отже, підписавши кредитний договір ОСОБА_1 зобов`язувався виконувати всі його умови та узгодив усі платежі за таким договором. Протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відповідач не відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Що ж стосується наданої відповідачем судової практики, то суд приймає до уваги покликання представника позивача про те, що зазначенні рішення суд не набрали законної сили, а тому судом не можуть братися до уваги.

Таким чином, ОСОБА_1 погодився з умовами Кредитного договору та з власної волі, на власний розсуд взяв на себе зобов`язання їх виконувати, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення зустрічного позову у даній справі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем за первісним позовом було сплачено судовий збір у сумі 2102 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову, судові витрати слід залишити за позивачем, а тому не підлягають стягненню витрати на правову допомогу, -

в и р і ш и в:

Цивільну справу за первісним позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором, задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) заборгованість за кредитним договором в розмірі 172632,23 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

У задовленні зустрічного позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса місця проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ 19390819) про визнання кредитного договору недійсним, - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 09 листопада 2020 р.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Романюк В. Ф.