Рішення № 92896405, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/524

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 листопада 2020 року № 760/14085/19

За позовом ОСОБА_1

До Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

Про зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи весь трудовий стаж, включаючи стаж роботи в КП "Гарант" з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року та КП МНТЦ "Альтернатива" з 26.01.1995 року по 29.05.1998 року та показниками заробітної плати.

Ухвалою суду від 01.10.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у письмовому провадженні згідно ст. 263 КАС України.

01.11.2019 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 02.08.2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та отримує пенсію за віком, розмір якої обчислено відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У жовтні 2018 року з протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії, позивач дізнався, що при призначенні пенсії було враховано неповний трудовий стаж.

У грудні 2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою про здійснення перерахунку пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до наявного страхового стажу та заробітної плати.

04.01.2019 року листом № 1592/02/Г-8986/2 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що згідно з матеріалами пенсійної справи загальний трудовий стаж, який враховано при визначенні розміру пенсії, становить 34 роки 2 місяці 26 днів, обчислений по 31.08.2018 року та повідомлено про те, що не було враховано стаж роботи в КП "Гарант" з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року, оскільки печатка, яка поставлена на відмітці про звільнення, не перереєстрована, вказані записи завірені печаткою УРСР, проте на час звільнення з роботи УРСР не існувало та стаж роботи в КП МНТЦ "Альтернатива" з 26.01.1995 року по 29.05.1998 року, оскільки на печатці організації відсутній ідентифікаційний код.

Позивач - ОСОБА_1 - вважає неправомірними дії відповідача щодо не врахування під час призначення пенсії стажу роботи в КП "Гарант" з 03.01.1991 по 30.06.1994 та КП МНТЦ "Альтернатива" з 26.01.1995 по 29.05.1998, зазначаючи наступне.

Підставою для відмови у зарахуванні стажу роботи під час призначення пенсії не може бути відсутність ідентифікаційного коду на печатці організації та те, що записи завірені печаткою УРСР, оскільки згідно п.1 загальних положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначаючи наступне.

Періоди роботи з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року у МП "Гарант" не можуть бути враховані в стаж, оскільки печатка, яка поставлена на відмітці про звільнення не перереєстрована, вказані записи завірені печаткою УРСР, проте на час звільнення з роботи УРСР не існувало.

Також, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 26.01.1995 по 29.05.1998 у МП МНТЦ "Альтернатива", оскільки на печатці організації відсутній ідентифікаційний код.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не було подано заяви про перерахунок його пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", враховуючи весь трудовий стаж позивача, включаючи стаж роботи в КП "Гарант" з 03.01.1991 по 30.06.1994 та КП МНТЦ "Альтернатива" з 26.01.1995 по 29.05.1998 та показниками заробітної плати у формі встановленій Порядком.

Заява позивача від 10.12.2018 укладена у довільній формі із зазначенням у прохальних вимогах виконати перерахунок пенсії згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до страхового стаж та заробітної плати.

В Управління обов`язок прийняти рішення щодо перерахунку чи відмови у перерахунку пенсії не виник, оскільки відповідна заява у встановленій вимогами Порядку формі, позивачем подана не була.

Заява від 10.12.2018 була розглянута як звернення на підставі Закону України "Про звернення громадян".

Отже, права та законні інтереси позивача порушені не були, оскільки Управлінням не приймалося рішення про відмову в перерахунку пенсії, що свідчить про передчасність звернення до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться і у п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637.

Приписами п. 3 Порядку № 637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці містяться записи про роботу інженером на МП "Гарант" у період з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року, а також запис про роботу провідним інженером на КП МНТЦ "Альтернатива" у період з 26.01.1995 року по 29.05.1998 року.

З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в МП "Гарант" та в КП МНТЦ "Альтернатива", а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Між тим, згідно трудової книжки позивача в графі щодо оспорюваних періодів записи не містять помилок, виправлень чи неточності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу періодів роботи з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року на МП "Гарант" та з 26.01.1995 по 29.05.1998 на КП МНТЦ "Альтернатива".

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на те, що Україну проголошено незалежною демократичною державою 24.08.1991. До цього часу, на печатках підприємств, установ та організацій могла містити напис "УРСР". В подальшому зміна печаток відбувалась поступово і протягом значного часу.

Та обставина, що роботодавець своєчасно не замінив печатку не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального трудового стажу періодів роботи з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року. Відповідач в свою чергу не надав суду доказів того, що в трудовій книжці позивача містяться неправильні чи неточні записи про ці періоди роботи.

Також суд вважає необґрунтованими висновки відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу періоду роботи з 26.01.1995 по 29.05.1998 на КП МНТЦ "Альтернатива", оскільки на печатці організації відсутній ідентифікаційний код, так як недоліки при заповненні трудової книжки позивача не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні йому страхового стажу, вказані записи у трудовій книжці ОСОБА_1 повністю підтверджують його стаж на посаді провідного інженера.

Більше того, відповідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав, свобод, інтересів вийти за межі позовних вимог і визнати відповідні дії відповідача протиправними.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність дій щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на МП "Гарант" з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року, та на КП МНТЦ "Альтернатива" з 26.01.1995 року по 29.05.1998 року.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 257-263, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи в МП "Гарант" з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року, та в КП МНТЦ "Альтернатива" з 26.01.1995 року по 29.05.1998 року.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) із врахуванням періодів роботи в МП "Гарант" з 03.01.1991 року по 30.06.1994 року, та в КП МНТЦ "Алтернатива" з 26.01.1995 року по 29.05.1998 року.

4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 768,40 грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 17.11.2020 р.