Рішення № 92896406, 12.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року м. Київ № 640/23381/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомОСОБА_1 доГенеральної прокуратури Українипростягнення коштів,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ, відповідач), в якому просить суд:

стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 29 326 гривень 70 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу при звільнені протиправно не сплачено всіх належних коштів, чим порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, через що в порядку передбаченому статтею 117 Кодексу відповідач має сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме за 13 днів в розмірі 29 326 гривень 70 копійок.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

02 січня 2020 року на виконання ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем надано відзив на адміністративний позов, який проти позовних вимог заперечив у повному обсязі.

Відзив обґрунтовано тим, що у відповідача була відсутня можливість виплатити всю суму належних позивачу коштів у момент звільнення, адже невиплачена частина коштів є премією позивача, розмір якої встановлюється відповідно до наказу керівника за результатами роботи працівників за місяць, тобто в кінці місяця, так після винесення наказу про преміювання працівників позивачу було донараховано та сплачено кошти, таким чином підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Крім того, розрахунок кількості прострочених днів має відбуватись у робочих, а не календарних днях, через що вимога позивача про нарахування середнього заробітку за 13 днів не може бути задоволена.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом від 17.10.2019 року № 1118-ц позивача звільнено з посади заступника начальника правління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України з 18.10.2019 року.

18 жовтня 2019 року позивача ознайомлено з наказом про звільнення та вручено трудову книжку.

Водночас, у день звільнення розрахунок з позивачем не проведено, виплату коштів відповідачем проведено трьома частинами 22.10.2019 року, 23.10.2019 року та 31.10.2019 року, що підтверджується довідкою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 25.11.2019 року.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР до структури заробітної плати відноситься основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Статтею 116 Кодексу законів про працю України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні плати, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до пункту 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Верховний Суд України неодноразово висловлював зазначену вище правову позицію. Зокрема, у постанові від 15 вересня 2015 року (справа № 21-1765а15), проаналізувавши вимоги статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, дійшов висновку, що не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи останнім робочим днем позивача було 18.10.2019 року, однак остаточний розрахунок з позивачем був проведений 31.10.2019 року, таким чином відповідачем було порушено вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України.

Водночас, суд акцентує увагу відповідача, що законодавством не передбачено, що такий розрахунок може бути проведений пізніше через необхідність винесення власником або уповноваженим ним органом управлінських рішень щодо нарахування сум, які є складовою заробітної платні, зокрема премії.

Таким чином, суд не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності порушення статті 116 Кодексу законів про працю України в частині повного розрахунку з позивачем через необхідність прийняття наказу про преміювання працівників, та вбачає його вину і підстави для нарахування позивачу сум заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в порядку статті 117 Кодексу законів про працю України.

Позивач при обрахунку суми середньомісячного заробітку враховує 50 252,04 грн., що утворилася із отриманих ним сум за серпень (49 532,84 грн нарахованої заробітної плати + 719,2 грн. надбавка за звання «Заслужений юрист України», що нараховано у жовтні у зв`язку з несвоєчасною виплатою) та 44 945,69 грн. за вересень місяць (43 776,49 грн нарахованої заробітної плати + 719,2 грн. надбавка за звання «Заслужений юрист України», що нараховано у жовтні у зв`язку з несвоєчасною виплатою).

Разом з тим, суд погоджується з позицією відповідача щодо невірного розрахунку позивачем суми середньомісячного заробітку, з огляду на наступне.

Розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок № 100)

З положень пункту 3 Порядку № 100 вбачається, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Водночас, відповідно до пункту 4 Порядку № 100 При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються, зокрема одноразові виплати (компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо), виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що суми постійної надбавки за звання «Заслужений юрист України» мають враховуватись у розмірі того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату незалежно від дати їх виплати, таким чином відповідно до розрахункової відомості, яка міститься у матеріалах справи у серпні та вересні така надбавка у позивача становить 464,00 грн. відповідно.

Крім того, як вбачається з розрахункового листа за серпень 2019 року до заробітної плати позивача включено разову премію у розмірі 4 339,00 грн., що відповідно до наказу Генеральної прокуратури від 21.08.2019 року № 74-зц є премією присвяченою до Дня Незалежності України.

Вказана премія носить разовий характер.

З системного аналізу пункту 4 Порядку № 100 вбачається, що разові премії до свят та ювілейних дат не включаються до обрахунку середньомісячної заробітної плати, таким чином суд приходить до переконання про неврахування суми премії у розмірі 4 339,00 грн. до обрахунку середньомісячної заробітної плати позивача.

Таким чином, сума заробітної плати, яка включається до обрахунку середньомісячної заробітної плати, за серпень становить 45 657,64 грн. (нарахована сума у розмірі 49532,84 грн. - разова премія у розмірі 4 339,20 грн. + премія за звання «Заслужений юрист України» у розмірі 464,00 грн.), та за вересень становить 44 240,49 грн. (нарахована сума у розмірі 43 776,49 грн. + премія за звання «Заслужений юрист України» у розмірі 464,00 грн.).

Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача щодо обрахування кількості днів прострочення проведення остаточного розрахунку з позивачем у робочих днях, адже стаття 117 Кодексу законів про працю України чітко встановлює період, за який розраховують розмір матеріальної відповідальності, а саме: за весь час затримки розрахунку, тобто у календарних днях.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.06.2018 року у справі № 823/254/16

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що сума, яка має бути відшкодована позивачу становить 27 825,60 грн. ((заробітна плата за серпень у сумі 45 657,64 грн. + заробітна плата за вересень у сумі 44 240,49 грн.) : 42 робочих дня * 13 календарних дня).

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Генеральної прокуратури України (ЄДРПОУ 00034051, місцезнаходження 01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в розмірі 27 825 (двадцять сім тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень 60 копійок.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя І.М. Погрібніченко