Рішення № 92895194, 06.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2020 року м. Рівне №460/5443/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Самкової Т.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Данилюк С.І.,

відповідача: представник Вороновська М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМіністерства юстиції України про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним наказ Міністерства юстиції України № 1615/к від 05 травня 2020 року "Про присвоєння рангу";

- зобов`язати Міністерство юстиції України видати наказ, яким присвоїти ОСОБА_1 , начальнику Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, з 1 травня 2016 року 4 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.

Мотивуючи свої вимоги ОСОБА_1 зазначав, що наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1615/к йому з 01.05.2016 присвоєно 6-й ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби. З 01.05.2019 йому присвоєно 5 ранг державного службовця. Разом з тим, відповідачем не враховано абз.3 п.10 Порядку присвоєння рангів державних службовців від 20.04.2016 №306. Так, вказана норма визначає, що у разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу, виходячи із співвідношення. Наказом Генерального прокурора України віл 30.03.1999 №197-к йому було присвоєно класний чин - старший радник юстиції. Відповідно співвідношенню між рангами державних службовців і класними чинами працівників органів прокуратури спеціальне звання старшого радника юстиції відповідає 4-му рангу державного службовця. Таким чином, на переконання позивача, з 01.05.2016 йому повинен бути присвоєний 4-й ранг державного службовця. За наведеного, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 29.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 14.09.2020 на 14:30 год.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позов, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції про те, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач керувався ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.10 Порядку присвоєння рангів державних службовців. Вказував на те, що співвідношення між рангами державних службовців і класними чинами працівників органів прокуратури встановлено додатком 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 № 306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями". Листом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 27.04.2020 №70/09/1-20 до Міністерства юстиції України скеровано засвідчену копію трудової книжки ОСОБА_1 у контрольному стані. Зазначено, що в такій копії трудової книжки відсутній запис про присвоєння ОСОБА_1 класного чину старшого радника юстиції. Станом на день видання наказу Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1615/к класного чину старшого радника юстиції, документи, що свідчили б про присвоєння ОСОБА_1 класного чину старшого радника юстиції, ні від ОСОБА_1 , ні від Головного територіального управління юстиції у Рівненській області до Міністерства юстиції України не надходили. В матеріалах особової справи така інформація також відсутня. Тому, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.21-25).

Ухвалою суду від 14.09.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.10.2020 на 11:00 год.

05.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2020 до 16:00 год.

Позивач у судовому засіданні, призначеному на 06.11.2020, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, з`ясувавши обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю, враховуючи таке.

Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 30.03.1999 №198-к, ОСОБА_1 - заступнику прокурора Рівненської області, відповідно до ст.47 Закону України "Про прокуратуру", в порядку заохочення, присвоєно класний чин старшого радника юстиції (а.с.6).

Відповідно до змісту наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 12.10.2016 №660/04/к ОСОБА_1 слід вважати таким, що погодився на продовження проходження державної служби посаді заступника начальника Управління державної реєстрації-начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, і призначено на зазначену посаду 13.10.2016, з посадовим окладом згідно із штатним розписом (4652,00 грн.). Також вказаним наказом ОСОБА_1 присвоєно 4 (четвертий) ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби (а.с.80).

Як встановлено судом з письмових пояснень представника відповідача та не є спірним у справі, зазначений наказ був скасований наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 10.01.2017 №7/04/к на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11.10.2016 №4844/к (а.с.81).

У подальшому, на виконання постанови Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №817/1622/16, наказом Міністерства юстиції України від 16.03.2020 №1143/к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Рівненській області з 12.01.2017 (а.с.90).

Наказом Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1615/к "Про присвоєння рангу" ОСОБА_1 , начальнику Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, з 01.05.2016 присвоєно 6 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби. Пунктом 2 вказаного наказу позивачу з 01.05.2019 присвоєно 5 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби (а.с.5, 89).

Не погоджуючись із вказаним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку виниклим правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) та Порядком присвоєння рангів державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 (далі - Порядок № 306).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №889-VIII державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону № 889-VIII визначено, що посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Ранги державних службовців є видом спеціальних звань (ч.1 ст.39 Закону №889-VIII).

Частиною 2 статті 39 Закону №889-VIII встановлюється дев`ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України. Співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями встановлюється для випадків призначення осіб, яким присвоєно такі спеціальні звання, на посади державних службовців, на яких може бути присвоєно нижчий ранг. У такому разі особі присвоюється ранг державного службовця на рівні рангу, який вона мала відповідно до спеціальних законів.

Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону №889-VIII присвоюються такі ранги: державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "А", - 1, 2, 3 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "Б", - 3, 4, 5, 6 ранг; державним службовцям, які займають посади державної служби категорії "В", - 6, 7, 8, 9 ранг.

Ранги державним службовцям присвоює суб`єкт призначення, крім випадків, передбачених законом (ч.4 ст.39 Закону України №889-VIII).

Відповідно до ч.5 ст.39 Закону №889-VIII ранги державних службовців присвоюються одночасно з призначенням на посаду державної служби, а в разі встановлення випробування - після закінчення його строку. Державному службовцю, який вперше призначається на посаду державної служби, присвоюється найнижчий ранг у межах відповідної категорії посад.

Згідно з ч.6 ст.39 Закону №889-VIII черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. Протягом строку застосування дисциплінарного стягнення, а також протягом шести місяців з дня отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності черговий ранг державному службовцю не присвоюється. Такі періоди не зараховуються до строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

У разі переходу на посаду нижчої категорії або звільнення з державної служби за державним службовцем зберігається раніше присвоєний йому ранг (ч.9 ст.39 Закону №889-VIII).

У п.1 Порядку №306 зазначено, що цей Порядок визначає механізм присвоєння державним службовцям рангів під час прийняття на державну службу та її проходження.

Відповідно до п.2 Порядку №306 особі, яка має військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання та призначається на посаду державного службовця, присвоюється ранг відповідно до співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями (далі - співвідношення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 р. №306.

Як зазначено у п. 10 Порядку №306, державним службовцям, яким присвоєно ранг відповідно до Закону України від 16 грудня 1993р. №3723-XII "Про державну службу", присвоюється найнижчий ранг у межах категорії посад, до якої належить посада державної служби. При цьому строк відпрацювання для присвоєння чергового рангу включає попередній період роботи державного службовця на займаній посаді.

У разі належності посади державного службовця до категорії посад, в межах якої передбачено присвоєння рангу нижчого, ніж присвоєний державному службовцю згідно із зазначеним Законом, за ним зберігається раніше присвоєний ранг.

У разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Таким чином, ч.2 ст.39 Закону України №889-VIII покладає на Кабінет Міністрів України повноваження визначення порядку присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями.

При цьому, у п.10 Порядку №306 закріплена норма, що у разі коли державному службовцю, який має відповідне військове звання, дипломатичний ранг чи інше спеціальне звання, присвоєно ранг відповідно до зазначеного Закону, що є нижчим, ніж передбачено співвідношенням, йому присвоюється ранг на рівні рангу виходячи із співвідношення.

Будь-яких застережень наведена норма п.10 №306 не містить.

Додатком 7 до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Співвідношення між рангами державних службовців і класними чинами працівників органів прокуратури" встановлено, що спеціальне звання старшого радника юстиції відповідає 4 рангу державного службовця.

Враховуючи, що наказом Генерального прокурора України від 30.03.1999 №197-к позивачу було присвоєно класний чин - старший радник юстиції, то з 01.05.2016 ОСОБА_1 безальтернативно повинен був присвоєний 4-й ранг державного службовця.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень про присвоєння з 01.05.2016 позивачу 6 рангу державного службовця, відповідно, і з 01.05.2019 - 5 рангу є незаконним та безпідставним.

Покликання відповідача на відсутність у нього станом на час прийняття спірного рішення відомостей, що свідчили б про присвоєння ОСОБА_1 класного чину старшого радника юстиції, не можуть бути підставою для визнання оскаржуваного наказу правомірним та підставою для позбавлення права позивача на гарантований чинним законодавством 4-й ранг державного службовця.

Більше того, такі твердження відповідача про необізнаність щодо наявності підстав для присвоєння позивачеві 4-го рангу державного службовця спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 12.10.2016 №660/04/к, пунктом 2 якого позивачу присвоювався 4-й ранг державного службовця.

Із його змісту слідує, що він приймався, зокрема, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями".

Зазначений наказ був скасований наказом Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 10.01.2017 №7/04/к на підставі наказу Міністерства юстиції України від 11.10.2016 №4844/к.

Згідно положень ст.75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

За наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення, а тому наказ Міністерства юстиції України від 05.05.2020 №1615/к підлягає скасуванню як незаконний та протиправний.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У разі встановлення протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень у суду виникає обов`язок відновити порушене право особи, зумовлене цими протиправними діями/рішеннями, шляхом, який максимально спрямований на захист права особи, право якої порушене, та на відновлення законного становища.

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Фадєєва проти Росії" від 09.06.2005, в якому Суд з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства", зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці Судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

Зобов`язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб`єктами господарювання. Також, що є дуже важливим, суд унеможливлює виникнення вільного трактування та зловживання органами державної влади своїми дискреційними повноваженнями. Дана думка повністю підтверджена рішенням від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховного Суду України, який вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класе та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Саме по собі судове рішення про визнання протиправним та скасування спірного рішення чи зобов`язання розглянути відповідне питання, не відновлює порушеного права позивача на прийняття відповідачем вмотивованого рішення щодо присвоєння позивачу належного йому рангу державної служби.

Суд зазначає, що п.10 Порядку №306 визначає безальтернативний обов`язок Міністерства юстиції України присвоїти позивачеві 4 ранг державного службовця, в той час як подальше присвоєння чергового рангу є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не втручається.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним і ефективним способом відновлення порушених прав позивача є як визнання протиправним та скасування відповідного наказу про незаконне присвоєння ОСОБА_1 рангу державного службовця, так і зобов`язання відповідача видати наказ, яким з 01.05.2016 присвоїти з ОСОБА_1 4 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.11).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького,13, м. Київ 1, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним наказу, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним наказ Міністерства юстиції України № 1615/к від 05 травня 2020 року "Про присвоєння рангу".

Зобов`язати Міністерство юстиції України видати наказ, яким присвоїти ОСОБА_1 , начальнику Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, з 1 травня 2016 року 4 ранг державного службовця в межах категорії "Б" посад державної служби.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 листопада 2020 року.

Суддя С.А. Борискін