Рішення № 92889318, 17.11.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3337/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі також – позивач) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі також – відповідач, Старобільське ОУПФУ), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського ОУПФУ від 14.08.2020 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 07.08.2020 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування», зарахувавши до стажу період роботи з 19.07.1979 по 01.07.1985 на посадах кравця легкої сукні 4 розряду, надомниці 4 розряду по Слов`яносербському РБК.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що 07.08.2020 позивач звернулась до Старобільського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.08.2020 Старобільським ОУПФУ прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу. Згідно рішення про відмову до страхового стажу враховано: атестат про навчання № 8017 від 14.06.1979 період навчання з 01.09.1978 по 14.06.1979 (9 міс.14 дн.); данні трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1979 за періоди роботи з 02.01.1986 по 15.04.1991 (5 р. 03 міс. 14 дн.); відповідний період догляду за дитиною до 3-х років з 15.07.1982 по 14.07.1985. До страхового стажу не враховано період роботи з 19.07.1979 по 01.07.1985 років, запис по якому в трудовій книжці проведено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 № 58.

19.07.1979 позивач почала працювати на посаді кравця легкої сукні по 4 розряду в Слов`яносербському райпобуткомбінаті, а 01.07.1985 звільнена з посади за власним бажанням по догляду за дітьми. До страхового стажу не врахований вищезазначений період роботи, оскільки назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі на роботу, а надана архівна довідка від 12.11.2019 про стаж роботи на Слов`яносербському райпобуткомбінаті з 19.07.1979 по 01.07.1985 від позивача прийнята не була та при розгляді заяви не врахована.

Позивач вважає протиправним рішення Старобільського ОУПФУ від 14.08.2020 щодо відмови в призначені пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування» та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовною заявою.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив (арк. спр. 63-67), в якому зазначив таке.

07.08.2020 до відповідача надійшла заява від ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом із заявою були надані наступні документи: паспорт серії НОМЕР_2 для розгляду, ксерокопія до справи; ідентифікаційний номер для розгляду, ксерокопія до справи; трудові книжки для розгляду, ксерокопії до справи 18.07.1979 та 10.02.2015 заповнення; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 20.01.2015 заповнення, ксерокопія до справи; свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_4 від 14.10.1982 заповнення, ксерокопія до справи; атестат про навчання № 8017 від 14.06.1979 у заповнення (видане повторно), ксерокопія до справи.

Розглянувши трудову книжку позивача, управлінням були виявлені недоліки в запису під № 1, що не відповідає вимогам Інструкції, а саме: у запису за період роботи з 19.07.1979 по 01.07.1985 у Слов`яносербському «Райпобуткомбінаті», назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі на роботу. Додаткових документів про реорганізацію підприємства, підтвердження вище зазначеного періоду роботи надано не було.

На підтвердження вищезазначеного періоду роботи ОСОБА_1 не надала будь яких інших документів.

Враховуючи вимоги Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений ПКМУ від 12.08.1993 № 637, період роботи з 19.07.1979 по 01.07.1985 у Слов`яносербському «Райпобуткомбінаті», можливо зарахувати тільки при наданні підтверджуючої довідки.

Виходячи із вищевикладеного, в зв`язку із відсутністю правових підстав, управління вважає, що вищезазначений спірний період роботи неможливо зарахувати до загального стажу роботи ОСОБА_1 , відповідно до чого 14.08.2020 винесене рішення за №124050002801 про відмову в призначенні пенсії позивачу.

За даними персоніфікованого обліку та документами пенсійної справи страховий стаж роботи позивача з 01.01.2004 по 15.06.2020 складає 4 роки 03 місяці 01 день, загальний стаж 13 років 03 місяця 29 днів, що не відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Просить залишити без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надіслала заяву про розгляд справи за відсутності за відсутності позивача (арк. спр. 71, 73, 74).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28.09.2020 після усунення недоліків позовної заяви позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 21.10.2020 (арк. спр. 29-30).

В період з 20.10.2020 по 06.11.2020 головуючий суддя Борзаниця С.В. перебував на лікарняному. Судове засідання призначено на 17.11.2020.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. спр. 3).

07.08.2020 позивач звернулась до Старобільського ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої було додано: паспорт серії НОМЕР_2 ; ідентифікаційний номер; трудові книжки серія НОМЕР_5 від 18.07.1979 та серія АО № 655264 від 10.02.2015; свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 20.01.2015; свідоцтво про народження дитини № НОМЕР_4 від 14.10.1982; атестат про навчання № 8017 від 14.06.1979, довідку про прийняття на роботу (навчання) (арк. спр. 36-48).

Відповідно до рішення Старобільського ОУПФУ від 14.08.2020 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю на день звернення необхідного страхового стажу. До страхового стажу враховано: атестат про навчання № 8017 від 14.06.1979 період навчання з 01.09.1978 по 14.06.1979 (9 міс.14 дн.); данні трудової книжки НОМЕР_1 від 18.07.1979 за періоди роботи з 02.01.1986 по 15.04.1991 (5 р. 03 міс. 14 дн.); відповідний період догляду за дитиною до 3-х років з 15.07.1982 по 14.07.1985. До страхового стажу не враховано період роботи з 19.07.1979 по 01.07.1985, запис по якому в трудовій книжці проведено з порушеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок від 29.07.1993 № 58, а саме: назва підприємства на печатці при звільненні не відповідає назві підприємства при прийомі на роботі. Додаткових документів про реорганізацію підприємства підтвердження вищезазначеного періоду роботи, надано не було. За даними персоніфікованого обліку страховий стаж з 01.01.2004 по 15.05.2020 складає 4 роки 03 місяці 01 день. Страховий стаж ОСОБА_1 складає 13 років 03 місяці 29 днів (арк. спр. 5-7, 57-59).

Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж ОСОБА_1 для розрахунку права на пенсію за віком станом на 12.08.2020 складає 13 років 03 місяці 29 днів (арк. спр. 55).

З трудової книжки НОМЕР_5 від 18.07.1979 ОСОБА_2 вбачається, що позивач працювала з 19.07.1979 по 01.07.1985 у Слов`яносербському «Райпобуткомбінаті» на посаді кравця (арк. спр. 8-10, 41-43).

В архівній довідці від 12.11.2019 № 01.1-23/775, яка видана підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території, зазначено, що на підставі заяви наказом від 18.07.1979 № 47-ок §4 по Слов`яносербському РБК ОСОБА_3 прийнята кравцем легкої сукні IV розряду в Слов`яносербський будинок побуту з 19.07.1979, підстави: Фонд № 2 опис-1-л од. зберігання 78, книга наказів по кадрам за 1978-1981 роки, аркуш 45. На підставі заяви, наказом від 08.07.1985 № 54 §3 по Слов`яносербському РБК ОСОБА_1 - надомниця 4 розряду будинку побуту №1 звільнена згідно зі статтею 38 КЗпП УРСР (за власним бажанням по догляду за дітьми у віці до 8 років) з 01.07.1985, підстави: Фонд № 2 опис-1-л од. зберігання 78, книга наказів по кадрам за 1984-1986 роки, аркуш 126 (арк. спр. 15).

Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначається Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі також - Закон № 1058).

В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058).

Статтею 26 Закону № 1058 визначені умови призначення пенсії за віком.

Згідно з частиною першою статті 26 Закон № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, серед іншого, :

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1 (далі також - Порядок № 22-1) заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, «письмово повідомляє заявника» про те, які документи «необхідно подати» додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку).

Пунктом 3.3. розділу ІІІ Порядку № 22-1 визначено, що саме «орган, що призначає пенсію», надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій.

Пункт 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Натомість, відповідач проігнорував вище зазначені нормативно визначені вимоги для належного прийняття та розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу.

З урахуванням положень пункту 4.7. розділу ІV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу ІІІ вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на одержання пенсії.

Натомість, судом встановлено, що трудова книжка позивача має необхідні дані за спірний період, які свідчать про роботу позивача у період з 19.07.1979 по 01.07.1985 на посадах кравця легкої сукні 4 розряду, надомниці 4 розряду по Слов`яносербському РБК, що також підтверджується архівною довідкою від 12.11.2019 № 01.1-23/775.

Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено доказів тому, що спірні записи в трудовій книжці позивача можна визнати такими, які зроблені з порушенням визначеної процедури.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Стосовно наданої позивачем архівної довідки від 12.11.2019 № 01.1-23/775, яка видана підприємством, розташованим на непідконтрольній українській владі території та яка була надана відповідачу для призначення пенсії, але не була прийнята щодо трудового стажу позивача за період з 19.07.1979 по 01.07.1985 (арк. спр. 15), суд вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління ПФУ від 25.11.2005р. №22-1, визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України».

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 05/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у який у розділі Луганська область під п. 14 зазначено Слов`яносербський район: смт Слов`яносербськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 79-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено смт Слов`яносербськ.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконним і недійсним, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад реєстрації народжень, смертей і шлюбів». Так, у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey 18.12.1986 &45) ЄСПЛ обмежився коротким пунктом посилання на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то, у правах Кіпр проти Туреччини» ( Cyprus v. Nurkey 10.05/2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та в подальшої міжнародної практики. При цьому, ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de fackto та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше, означало б зовсім позбавити людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» ( Cyprus v. Turkey 10.05.2001&92).

Спираючись на сформульований у вищезазначеній справі підхід, Європейський суд з прав людини у справі "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) зауважив, що "першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]".

Україною, відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII та постанови Верховної Ради України "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" від 17.03.2015 № 254-VIII, територію Автономної Республіки Крим та окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської області, визнано тимчасово окупованими територіям.

Згідно з частиною другою та частиною третьою статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки архівної довідки від 12.11.2019 № 01.1-23/775, виданої закладом, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку і при обставинах, що склались у зв`язку з тимчасовою окупацією смт Слов`яносербськ, відмова відповідачем - органом державної влади позивачу - фізичній особі у реалізації його права на отримання пенсії з підстави знаходження підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.

Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 19.07.1979 по 01.07.1985 у Слов`яносербському «Райпобуткомбінаті».

Як наслідок, в наявності підстави для скасування судом рішення відповідача від 14.08.2020 № 124050002801 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зазначеного в цьому рішенні розрахунку страхового стажу.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Статтею 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд, серед іншого, може прийняти рішення про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як прийняття рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 07.08.2020 про призначення пенсії за віком з урахуванням положень Порядку № 22-1 та Порядку № 637, надавши оцінку усім наданим позивачем документам, а також архівній довідці від 12.11.2019 № 01.1-23/775.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень .

Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Зазначені норми процесуального законодавства спростовують позицію відповідача стосовно того, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (переведення з одного виду пенсії на інший) та перерахунку пенсії, а також у питаннях зарахування періодів роботи до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тобто дискреційними.

Суд не втручається до таких повноважень і не підміняє собою територіальний орган Пенсійного фонду, оскільки на підставі норм КАС України перевіряє законність вчинення дії пенсійним органом стосовно розгляду заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

Позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію на підставі наданих документів не підлягають задоволенню внаслідок передчасності їх заявлення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн (арк. спр. 27).

Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, на користь Позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41246506, місцезнаходження: 92704, Луганська обл., Старобільський район, м. Старобільськ, кв. Дружби, буд. 1 А) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 14.08.2020 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове держане пенсійне страхування».

Зобов`язати Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 07.08.2020 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця