Ухвала суду № 92863439, 12.11.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11829/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.11.2020 місто Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Сарай А.І., за участю секретаря судового засідання Зборовської Х.В., прокурора Ковтун І.В., підозрюваного ОСОБА_1 , захисників Курах Ю.М. та Тричинець Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Кондраков О.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Ковтун І.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця смт. Воловець, Воловецький район, Закарпатська область, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою освітою, обіймає посаду Воловецького селищного голови, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42020070000000440, відомості про яке 30.09.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції Кондраков О.С. звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Ковтун І.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42020070000000440, відомості про яке 30.09.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що 30.09.2020 року Закарпатською обласною прокуратурою розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020070000000440.

Підставою для початку досудового розслідування та внесення відповідних відомостей до ЄРДР стала заява ОСОБА_2 про те, що Воловецький селищний голова ОСОБА_1 вимагає у нього неправомірну вигоду в розмірі 80000 гривень за не перешкоджання у здійсненні господарської діяльності останнім.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду Воловецького селищного голови з 05.11.2015 року, будучи згідно зі ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовою особою в органах місцевого самоврядування четвертої категорії, 7 рангу службовця, яка відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» наділена повноваженнями: на забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; здійснення керівництва апаратом ради та її виконавчого комітету; розпорядження бюджетними коштами, використання їх лише за призначенням, визначеним радою та яка згідно ч. 5 ст. 42 даного Закону несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень, також відповідно до ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» як посадова особа органу місцевого самоврядування зобов`язаний: додержуватись Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечувати відповідно до своїх повноважень ефективну діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування, таким чином, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, і виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, з метою особистого незаконного збагачення, шляхом вимагання та отримання неправомірної вигоди від суб`єктів господарської діяльності, які надають послуги з виконання будівельних робіт за кошти місцевого бюджету на території смт. Воловець, Закарпатська область, вступив в позаслужбові корупційні стосунки із засновником та директором ТОВ «Свалява-Міськбуд» ОСОБА_2 та у період часу з вересня 2020 року по 10.11.2020 року за пособництва ОСОБА_3 вимагав і одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 80000 гривень при наступних обставинах.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді Воловецького селищного голови, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, з метою особистого незаконного збагачення в смт. Воловець, Закарпатська область, пред`явив засновнику та директору ТОВ «Свалява-Міськбуд» ОСОБА_2 вимогу передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 80000 гривень за не створення штучних перепон щодо перемоги ТОВ «Свалява-Міськбуд» в тендерах на проведення публічних закупівель робіт і послуг на території Воловецької селищної ради, а також за безперешкодне прийняття виконаних будівельних робіт з капітального ремонту тротуарів на вулиці Карпатській в смт. Воловець, Закарпатської області, які виконувалися ТОВ «Свалява-Міськбуд» на підставі договору підряду № 25 від 08.05.2019 року та їх оплату з місцевого бюджету.

Для реалізації вказаного злочинного наміру, ОСОБА_1 , 02.10.2020 року, об 11 год. 28 хв., знаходячись в підсобному приміщенні другого поверху кафе «Вікторія», що знаходиться за адресою смт. Воловець, вул. Привокзальна, 7, при зустрічі з ОСОБА_2 отримав від останнього неправомірну вигоду в розмірі 20000 гривень, як частину обумовленої ним суми неправомірної вигоди за не створення на території смт. Воловець штучних перепон в господарській діяльності, очолюваного ОСОБА_2 товариства.

Не зупинившись на цьому, 10.11.2020 року, об 11 год. 12 хв., ОСОБА_1 , знаходячись поблизу кафе «Кичера» в смт. Воловець по вул. Карпатській, під час чергової зустрічі з ОСОБА_2 повторно висловив останньому вимогу передачі частини неправомірної вигоди в розмірі 60000 гривень, при цьому в ході зустрічі ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що ОСОБА_2 готовий надати грошові кошти в розмірі 60000 гривень повідомив йому про те, щоб він передав вказані кошти його знайомому ОСОБА_3 .

В свою чергу, ОСОБА_3 , будучи залученим ОСОБА_1 як пособник, усвідомлюючи, що останній обіймає посаду Воловецького селищного голови та являється посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка займає відповідальне становище, 10.11.2020 року, о 13 год. 40 хв., знаходячись на території двору кафе «Віраж» в м. Свалява, шосе Е471 (Київ-Чоп), за вказівкою останнього, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою свого та ОСОБА_1 протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер та караність своїх дій, отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 60000 грн., в якості частини обумовленої раніше суми грошових коштів неправомірної вигоди, за не перешкоджання законній господарській діяльності ТОВ «Свалява-Міськбуд», для подальшої їх передачі ОСОБА_1 .

Таким чином, ОСОБА_1 у період часу з вересня 2020 року по 10.11.2020 вимагав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 80 000 гривень за не перешкоджання очолюваного останнім товариства законній господарській діяльності, та за пособництва ОСОБА_3 у два етапи одержав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в розмірі 80000 (вісімдесят тисяч) гривень, після чого разом із ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів.

За таких обставин, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Вказаний злочин, згідно з приміткою до ст. 45 КК України відноситься до корупційних тяжких.

10.11.2020 року відразу після передачі грошових коштів відповідно до ст. 208 КПК України ОСОБА_1 було затримано.

11.11.2020 року ОСОБА_1 у порядку, передбаченому ст. ст. 277, 278, 481 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

За твердженням слідчого, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: заявою ОСОБА_2 , протоколами допитів свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , протоколом огляду місця події, протоколами ідентифікації та вручення грошових коштів, протоколом затримання ОСОБА_1 , протоколом затримання ОСОБА_3 , іншими доказами та матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Як зауважує слідчий, зважаючи на встановлені під час досудового розслідування обставини вчинення кримінальних правопорушень, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме:

з метою запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_1 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, із позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, та з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Вказані обставини, на думку слідчого, вказують на те, що ОСОБА_1 після зустрічі пособника із особою, від якого було отримано неправомірну вигоду, з метою забезпечення собі алібі, можливо підготувався до зникнення за межі Воловецького району, а усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення умисного тяжкого злочину, може переховуватися від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою за короткий проміжок часу, з огляду на те, що територія Закарпатської області межує із трьома країнами Європейського союзу;

з метою запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, зважаючи на те, що на даний час у ході розслідування є необхідність у відшуканні та вилученні інших речей і документів, які можуть бути використані як докази, є підстави вважати, що такі речі і документи знаходяться в місці, про яке підозрюваний обізнаний, та перебуваючи на волі, меже вдатися до їх приховування та знищення, що стане неможливим для подальшого їх відшукання;

з метою запобігання спробам ОСОБА_1 незаконно впливати на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, які вже встановлені та підлягають встановленню і у проведенні із якими слідчих та процесуальних дій є необхідною, а також їх родичів з метою надання, зміни ними показань на його користь, зокрема, зважаючи на ту обставину, що йому відоме місце проживання більшості із таких. Також ОСОБА_1 , будучи на волі матиме можливість вчиняти тиск сам, чи за участі своїх знайомих, на потерпілого, його родичів, свідків, тобто наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також ОСОБА_1 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань. Аналогічним чином ОСОБА_1 зможе впливати ще й на понятих, експертів та спеціалістів, які залучені у кримінальному провадженні при проведенні слідчих дій та до проведення судових експертиз. На думку слідчого, це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до надання неправдивих показань, або відмови від надання таких;

з метою запобігання перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що обґрунтовано тим, що знаходячись на волі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, вдавшись до підшукання осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, зокрема, зважаючи на його широке коло знайомств із особами, які можуть давати неправдиві свідчення щодо його місцезнаходження на час підготовки та організації вчинення умисного злочину, що підтверджується зокрема тою обставиною, що ОСОБА_1 не мав особистої зустрічі з потерпілим на момент отримання від потерпілого неправомірної вигоди, з метою знаходження обставин із забезпечення собі алібі.

Таким чином, як зазначає слідчий, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вказаних ризиків.

Слідчий вказує, що ОСОБА_1 на підставі вагомих доказів обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який йому, у випадку визнання винним, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, є особою середнього віку, стан здоров`я якого не перешкоджає утриманню під вартою. Тому, як наголошує слідчий, інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, слідчий звертає увагу, що слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_1 , враховуючи спосіб вчинення злочину, знаряддя час та місце його вчинення, залучення інших осіб для його вчинення.

З огляду на викладене, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 діб із можливістю внесення застави з метою забезпечення підозрюваним виконання покладених на нього обов`язків та належної процесуальної поведінки у розмірі 500000 грн., та у випадку внесення останнім визначеної судом застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні (спілкуватися з ними лише з дозволу слідчого, прокурора та суду); здати на зберігання до територіального органу державної міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження.

Захисники підозрюваного у судовому засіданні заперечили проти клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , просилили відмовити у задоволенні клопотання, вважаючи таке необґрунтованим, зауваживши, що ризики, на які вказує сторона обвинувачення, є не підтвердженими.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисників, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, слідчим відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020070000000440, відомості про яке 30.09.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

У рамках даного кримінального провадження 10.11.2020 року, о 14 год. 36 хв., в смт. Воловець, урочище «Кичера», в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

11.11.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України – одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Разом з тим, у рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Згідно з ч. 2 цієї ж статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені статтею 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За приписами ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та доданих до клопотання, а саме: заявою ОСОБА_2 від 28.09.2020 року на ім`я начальника Управління СБУ в Закарпатській області, в якій ним повідомлено про вимагання ОСОБА_1 від нього надання неправомірної вигоди; протоколом вручення ОСОБА_2 спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчий і розшукових дій від 02.10.2020 року; протоколом вручення та ідентифікації грошових коштів ОСОБА_2 від 02.10.2020 року; протоколом отримання грошових коштів від 02.10.2020 року; протоколу огляду місця події від 10.11.2020 року (огляд розпочато о 15.05 год. та закінчено о 15.35 год.), в м. Свалява, згідно з яким слідчим відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області старшим лейтенантом поліції Мельниченко М.Г., на підставі добровільної згоди ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведено огляд автомобіля «Мерседес Віто», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час якого виявлено та вилучено: червоний блокнот з рукописними записами; автомобіль «Мерседес Віто», державний номерний знак НОМЕР_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 10.11.2020 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.11.2020 року, відповідно до якого 10.11.2020 року, о 13 год. 40 хв., поблизу шосе Е471 (Київ-Чоп) на парковці неподалік кафе «Віраж», м. Свалява, Закарпатська область, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_3 та під час обшуку затриманого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Нокіа» IMEI1: НОМЕР_2 ; IMEI2: НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Нокіа» IMEI1: НОМЕР_4 та IMEI2: НОМЕР_5 ; 100 купюр номіналом 100 гривень: 250 купюр номіналом 200 гривень; протоколом вручення ОСОБА_2 спеціальних технічних засобів, спрямованих на фіксацію ходу і результатів негласних слідчий і розшукових дій від 10.11.2020 року; протоколом отримання ОСОБА_2 грошових коштів від 10.11.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 11.11.2020 року.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення на даній стадії досудового розслідування.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04), рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за ч. 3 ст. 368 КК України, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у вказаному кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного та стан його здоров`я, міцність соціальних зв`язків, який одружений, проживає разом з родиною, а саме, з дружиною та батьками похилого віку, які перебувають у нього утриманні, має на утриманні неповнолітню дитину (донька ОСОБА_5 , 2006 року народження) та повнолітню дитину (син ОСОБА_6 , 2002 року народження), що навчається в університеті, наявність у підозрюваного постійного місця проживання та місця роботи, репутацію підозрюваного, який за місцем проживання характеризується позитивно, майновий стан підозрюваного, відсутність у нього судимостей, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 застосовується судами при розгляді справ, як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнови проти Росії» (Smirnova v. Russia N 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Беручи до уваги наведене та вивчені матеріали внесеного клопотання, обґрунтування сторони обвинувачення, слідчий суддя вважає доведеними під час розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 та суворість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, що оцінені в сукупності з даними про особу підозрюваного. На наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду вказують такі обставини, на які посилається сторона обвинувачення. При цьому злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , є тяжким корупційним, покарання за яке, у разі визнання його винуватим, повинне бути призначене у вигляді позбавлення волі без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зважаючи на службове становище підозрюваного та те, що досудове розслідування здійснюється за фактом отримання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду дій з використанням свого службового становища;

можливість незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, виходячи з того, що докази у повному обсязі не зібрано, а тому існує ризик незаконного впливу на них, які під тиском підозрюваного ОСОБА_1 можуть змінити показання. При цьому, користуючись своїми зв`язками, підозрюваний може вживати активних дій, спрямованих на особистий чи опосередкований вплив на свідків у кримінальному провадженні, в тому числі які не допитані, а також іншу особу, причетну до вчинення кримінального правопорушення, з метою спотворення даних, які можуть свідчити про причетність підозрюваного до вчинення корупційного злочину. Зважаючи на те, що згідно з чинним законодавством, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Отже, наведені обставини дають слідчому судді підстави дійти висновку про наявність ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні;

можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, зокрема повідомлення про підозру у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб. При цьому на наявність такого ризику вказують дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження та якими підтверджуються факти вимагання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 .

Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слідчий суддя вважає наявними у зв`язку із встановленням обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (рішення Європейського суду з прав людини від 26.06.1991 року «Летельє проти Франції», скарга № 12369/86).

Виходячи з вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України та враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину, мотив та спосіб його вчинення, існуючі в даному провадженні ризики, оцінені в сукупності із даними про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що належний контроль за поведінкою підозрюваного та дієве запобігання встановленим у провадженні ризикам неможливе шляхом застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, а відтак, клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є підставним та підлягає до задоволення.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є тяжким корупційним злочином, наявні обґрунтовані ризики, передбачені п. п. 1 - 4 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також беручи до уваги специфіку кримінального правопорушення, його суспільний резонанс, міцні соціальні зв`язки підозрюваного, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. При цьому вік та стан здоров`я підозрюваного не виключають можливості тримання його під вартою.

Слідчий суддя не вбачає підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистої поруки на підставі заяв, що надійшли від ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 .

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

При цьому слідчий суддя враховує, що у рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його майновий та сімейний стан, слідчий суддя вважає, що застава у визначених законом межах не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому наявні підстави вийти за межі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави.

У зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу в розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме сто дев`яносто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (2102 грн.), відповідно становить 399380 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками. При цьому слідчим суддею враховано розмір предмета злочину.

Підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного не вбачається.

Посилання сторони обвинувачення, викладені у клопотанні, щодо визначення підозрюваному застави в сумі 500000 грн., слідчий суддя вважає необґрунтованими та належним чином не доведеними, а також такими, що не спростовують зазначених висновків слідчого судді. Також, слідчий суддя звертає увагу, що сторона обвинувачення не обґрунтувала розмір визначеної у клопотанні застави будь-якими розрахунками чи міркуваннями, достатніми, щоб вони могли бути повністю враховані, однак погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні (спілкуватися з ним лише з дозволу слідчого, прокурора та суду); здати на зберігання до територіального органу державної міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують.

Слідчий суддя наголошує, що заперечення сторони захисту головним чином стосуються допустимості доказів та остаточної винуватості або невинуватості підозрюваного, що у певній мірі виходить за межі повноважень слідчого судді при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу. Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя встановив, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри щодо вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими.

При цьому слідчий суддя констатує, що оскільки при поданні клопотання про застосування запобіжного заходу стороною обвинувачення до нього було долучено лише частину матеріалів, зібраних на стадії досудового розслідування, яка ще не завершена, та за відсутності доказів, які б свідчили про явну і очевидну недопустимість доказів, надавати оцінку відповідним доказам на предмет їх належності та допустимості передчасно.

Захисником підозрюваного подано скаргу на незаконне затримання ОСОБА_1 , в обґрунтування якої посилається на те, що 10.11.2020 року о 14 год. 36 хв. ОСОБА_1 слідчим ОСОБА_9 затримано у відповідності до ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вважає, що затримання ОСОБА_1 є незаконним з тих підстав, що у відповідності до змісту протоколу затримання ОСОБА_1 слідчим визначено правову підставу для затримання – п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України. Жодних даних, а саме показів очевидців чи інших осіб, які б вказували безпосередньо після вчинення діяння на ОСОБА_1 , не зазначено, ознаки на тілі, одязі чи місці події, не вказують, що саме ОСОБА_1 щойно вчинив злочин. За твердженням захисника, у слідчого жодних підстав, передбачених ч. 1 ст. 208 КПК України, для затримання ОСОБА_1 не існувало. Крім того, під час затримання ОСОБА_1 були грубо порушені його права, передбачені ч. 5 ст. 208 КПК України. Захисник зауважує, що як вбачається з протоколу затримання, місцем затримання слідчим визначено в смт. Воловець, урочище «Кичера». Разом з тим, місцем його фактичного затримання є кафе «Кичера» в урочищі «Кичера», де він знаходився у справах. Відповідно до обставин справи, 10.11.2020 року, о 14 год. 36 хв. озброєні працівники спецпідрозділу СБУ, одягнені в камуфльований одяг та маски, фізично затримали ОСОБА_1 , який в цей час знаходився в кафе «Кичера», поклали обличчям на землю, вдягнули кайданки, повідомивши йому, що він підозрюється у вчиненні злочину (не конкретизуючи який саме) та він зобов`язаний негайно слідувати до слідчого до органів Національної поліції, при цьому заборонили йому користуватися мобільним телефоном. Під час його затримання правоохоронцями здійснювалося фотографування і відеозйомка, після чого він був конвойований до слідчого відділу до службового кабінету слідчого по вул. Гагаріна 10 «а» в м. Ужгороді де щодо нього складено протокол про затримання у відповідності до ст. 208 КПК України. Крім того, захисник вказує, що слідчим слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області Кондраковим О.С. під час здійснення затримання ОСОБА_1 йому не було роз`яснено у вчиненні якого злочину він підозрюється. Вважає, що затримання його підзахисного здійснено всупереч вимогам ст. 208 КПК України, яке одночасно є порушенням норм міжнародного права. Наголошує, що ОСОБА_1 було затримано на підставі ст. 208 КПК України, однак, незважаючи на посилання прокурора щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, слід врахувати, що під час затримання відсутній безпосередній момент вчинення небезпечного діяння та правову кваліфікацію, за якою затриманий ОСОБА_1 , що у даному випадку не підпадає під ознаки ч. 1 ст. 208 КПК України, на підставі якої його було затримано, а затримання ОСОБА_1 є незаконним. Таким чином, захисник вважає, що слідчим слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області Кондраковим М.А. порушені ст. 29 Конституції України, ч. 1 ст. 208 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи викладене, просить визнати затримання ОСОБА_1 від 10.11.2020 року незаконним.

Вивчивши доводи вказаної скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

Згідно з п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до ст. 208 КПК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 10.11.2020 року, о 14 год. 36 хв., в смт. Воловець, урочище «Кичера», в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано за підозрою у вчиненні злочину у рамках даного кримінального провадження, про що складено відповідний протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.

При цьому слідчий суддя приходить до висновку, що протокол затримання особи складений відповідно до вимог КПК України, містить посилання на передбачені законом підстави для затримання особи без ухвали слідчого судді відповідно до положень ст. 208 КПК України. Істотних порушень прав та свобод людини при складенні такого протоколу на час розгляду скарги слідчим суддею не встановлено.

12.11.2020 року, тобто не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

Доводи захисника щодо незаконного затримання ОСОБА_1 перевірені слідчим суддею та не знайшли свого підтвердження. Під час розгляду даного клопотання про застосування забіжного заходу у виді тримання під вартою встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя, виходячи з принципу диспозитивності та змагальності кримінального провадження, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги захисника про визнання затримання ОСОБА_1 від 10.11.2020 року незаконним.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги захисника підозрюваного ОСОБА_1 – адвоката Курах Юрія Михайловича про визнання затримання ОСОБА_1 від 10 листопада 2020 року незаконним – відмовити.

Клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції Кондраков О.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Закарпатської області Ковтун І.В., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у кримінальному провадженні № 42020070000000440, відомості про яке 30.09.2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань – задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 14 год. 36 хв. 10 листопада 2020 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Строк дії ухвали закінчується 08 січня 2021 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України, – 190 (сто дев`яносто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 399380 (триста дев`яносто дев`ять тисяч триста вісімдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 26213408; банк отримувача – ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) – 820172; рахунок отримувача – UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду на їх першу вимогу;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

не спілкуватися зі свідками у кримінальному провадженні (спілкуватися з ним лише з дозволу слідчого, прокурора та суду);

здати на зберігання до територіального органу державної міграційної служби за місцем реєстрації свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 16 листопада 2020 року о 16 год. 00 хв.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області А.І. Сарай