Постанова № 9280249, 13.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-11324/09 Головуючий у 1-й інстанції: Білоусенко І.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" квітня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В, Маслія В.І.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_3 та управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03.11.2009 у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення невиплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2009 ОСОБА_3 звернувся до Овруцького районного суду Житомирської області з позовом про визнання дій відповідача по неповному нарахуванню коштів ЧАЕС неправомірними та стягнення з відповідача недонарахованої та невиплаченої пенсії (ст. 54) у розмірі 195374,70 грн. та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоровю (ст. 50 ) у розмірі 24586,84 грн.

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 03.11.2009 позов задоволено частково:

- визнано дії УПФ України в Овруцькому районі в частині відмови ОСОБА_3 перерахувати пенсію у відповідності до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними;

- стягнуто з УПФ України в Овруцькому районі на користь ОСОБА_3 недосплачену пенсію, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, інваліду 1 групи, за період з 01.09.2008 по 31.08.2009 в сумі 49150,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, сторонами подано апеляційні скарги, в яких вони просять оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та позивач просить прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії А № 029181 від 26.10.1993 (а. с. 5) та інвалідом 1-ї групи, захворювання якого повязане з роботами по ЛНА на ЧАЕС (а. с. 6).

Відповідач хоча і визнає, що згідно ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 розміри пенсій для інвалідів 1-ї групи інвалідності, щодо яких встановлено звязок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком, а згідно до ст. 50 цього ж Закону додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоровю повинна відповідати 100 % мінімальної пенсії за віком, проте посилається на наступні законодавчі акти.

Так, постановою КМ України № 1 від 03.01.2002 встановлено, що розрахунок пенсій, передбачених цим законом, провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. Постановою КМ України № 894 від 13.07.2004 з 01.09.2004 розрахункова величина 19 грн. 91 коп. збільшена на 12 % (19,91 грн. х 1,12 = 22,30 грн.).

В той же час, згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму з урахуванням ст. 46 Конституції України, згідно з якою мінімальна пенсія за віком не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум.

У 2005-2007 роках розмір прожиткового мінімуму встановлювався Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки, положення яких не містили обмежень щодо можливості застосування розміру прожиткового мінімуму з метою реалізації норм ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів звертає увагу на те, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що відповідно з 01.10.2007 складає 415,11 грн.

Колегія суддів вважає, що хоча порядок обчислення зазначених пенсій і визначений Постановою КМ України № 1 від 03.01.2002 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а також Постановою КМ України № 894 від 13.07.2004, проте при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися нормами Закону, а не нормами Постанови КМ України, враховуючи наступне.

Пункт 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановив, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобовязаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином встановлено, що вимоги Постанов КМ України в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідають розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме статті Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказана постанова КМ України.

Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, судова колегія дійшла висновку, що відповідачем було порушено право позивача на отримання належних йому виплат у 2005-2007 роках, розрахованих відповідно до мінімальних заробітних плат.

З 01.01.2008 Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ч. 4 ст. 54 Закону № 796, відповідно до яких позивачу нарахування здійснювались у менших розмірах, ніж попередні.

В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 такі зміни визнано неконституційними, а відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідачем в порушення норм матеріального права не було враховано, що при вирішенні даного спору саме положення Законів України мають вищу юридичну силу ніж постанови КМ України, а тому є неправомірним як те, що розмір отримуваної позивачем пенсії не відповідає 10 мінімальним пенсіям за віком згідно до ст. 54 Закону № 796, так і те, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоровю не відповідає 100 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 50 зазначеного Закону.

Стосовно ж належності відповідача у даній справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 62 Закону № 796, роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМ України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Зазначені Розяснення містяться у Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМ України від 20.09.2005 № 936. У п. 1 Порядку зазначено, що він визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно до п. 2 Порядку, розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Згідно з пп. 5 п. 4 Порядку, виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, а саме доплата особам за роботу (службу) на території зон радіоактивного забруднення відповідно до статей 39, 40 Закону, пункту 2 Постанови КМ України від 26.07.1996 № 836.

Отже, згідно Порядку, виплати, які передбачені ст. 39 Закону № 796 мають проводитись центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації позивача.

Однак, згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 та згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2008 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, що також передбачено і законами України про державний бюджет на 2005 та на 2006 роки.

Зокрема, однією із програм, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1 є виплата пенсій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також надбавок та підвищень до пенсій, на фінансування яких витрачено у 2007 році за рахунок коштів Державного бюджету України 12771,4 млн. грн.

Крім того, постановою КМ України від 30.01.2008 № 30 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2008 рік» встановлена дотація на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами у розмірі 40256618,5 тис. грн.

Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законами України Про державний бюджет на відповідні роки передбачено здійснення перерахування бюджетних коштів на рахунок Пенсійного Фонду України для виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, то у даній справі саме він має бути відповідачем.

При цьому, дійшовши висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.

Так, позивач правомірно просив, а суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по ст. 54 Закону № 796 за періоди з 01.01.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 31.08.2008 та з 01.09.2009 по 24.09.2009 (час звернення до суду), оскільки взагалі не вмотивував таку відмову, а також безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог по ст. 50 цього ж Закону, оскільки мотивами такої відмови було лише те, що позивач не надав доказів з приводу отримання додаткової пенсії по цій статті.

Колегія суддів на виконання вимог п. 2. ч. 1 ст. 161 КАС України вважає за необхідне вирішити питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 цього ж Кодексу, в частині позовних вимог за період з 01.01.2005 по 31.08.2008 (враховуючи звернення до суду 24.09.2009), які згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України підлягають задоволенню, оскільки відповідач не наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав, що є обовязковою умовою для застосування цього строку, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того, безпідставними є висновки суду першої інстанції про те, що факт не отримання позивачем виплат по ст. 50 Закону № 796 є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки згідно до положень цієї статті та доданих позивачем до матеріалів справи документів вбачається наявність у позивача права на отримання додаткової пенсії по цій статті, що також є підставою для часткового скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що постановляючи рішення, суд першої інстанції припустився помилки, стягнувши певну суму з відповідача на користь позивача, оскільки відповідно до ст. 21 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю субєкта владних повноважень. При цьому, суд першої інстанції помилково вважав, що недоплачена сума, передбачена Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є шкодою, заподіяною позивачу. Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, виходячи з наступного.

Із змісту статті 22 ЦК України вбачається, що майнова шкода виражається у формі збитків. В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Виходячи із аналізу статті 22 ЦК України, колегія приходить до висновку про те, що недоплачена сума, передбачена Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не є шкодою.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, із апеляційної скарги відповідача вбачається, що ним не доведена правомірність нарахування пенсії позивачу у меншому розмірі, ніж у тому, який встановлений статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII у 2005-2007 роках та у 2008-2009 роках з 22.05.2008 по 24.09.2009 (час звернення до суду).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 122, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03.11.2009 задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 03.11.2009 скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області щодо відмови провести перерахунок та виплату додаткових пенсій ОСОБА_3 згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та згідно абз. 4 ст. 50 цього ж Закону у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2005 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 24.09.2009.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області провести перерахунок та виплату додаткових пенсій ОСОБА_3 згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та згідно абз. 4 ст. 50 цього ж Закону у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 01.01.2005 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 24.09.2009.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України в порядку та строки, встановлені Цивільно-процесуальним кодексом України.

Головуючий:

Судді: