Ухвала суду № 9280110, 22.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 6/199 (2-а-892/08) Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" квітня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів                     - Малиніна В.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі                               - Лосік Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція «Прайси» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2008 року ТОВ «Редакція «Прайси» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000732380/0 від 02 листопада 2007 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, не погоджуючись із ухваленою постановою, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 23 лютого 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що при формуванні податкового кредиту та визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість позивачем було порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час судового засідання представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року – без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Редакція «Прайси» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правильно визначено свої зобов’язання з податку на додану вартість, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000732380/0 від 02 листопада 2007 року – винесене з порушенням податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2007 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову перевірку ТОВ «Редакція «Прайси» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року, про що складено акт № 4638/23/815-31091124.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000732380/0 від 02 листопада 2007 року, яким позивачу було визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 532206 грн. 00 коп., з них – 354804 грн. 00 коп. за основним платежем та 177402 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом першої інстанції було встановлено, що за результатами проведеної перевірки позивача податковим органом було донараховано податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 354804 грн. 00 коп., яке складалося із сум податкового кредиту сформованого на підставі виданих ДВ «Преса України» та Видавництвом «Україна» податкових накладних – 343611 грн. 00 коп., сум податкового кредиту, сформованого на підставі виданих ДВ «Преса України» та Видавництвом «Україна» податкових накладних – 343611 грн. 00 коп., сум податкового кредиту, сформованого на підставі виданих ТОВ «Меф» податкових накладних – 5446 грн. 00 коп. та сум заниження податкових зобов’язань за вересень 2005 року у розмірі 4352 грн. 00 коп. і червень 2006 року в розмірі 1395 грн. 00 коп.

ТОВ «Редакція «Прайси» у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» є друкованим засобом масової інформації рекламного призначення, що також підтверджується Свідоцтвом Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ № 4770 від 27 грудня 2000 року, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Свою господарську діяльність підприємство здійснює шляхом розповсюдження газети споживачам на безоплатній для них основі, передплати через ДП «Преса» та реалізації видання іншим суб’єктами підприємницької діяльності.

Розглядаючи правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг ДВ «Преса України» та Видавництва «Україна» колегія суддів керується наступним.

У період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року поліграфічні роботи по виготовленню газети «Прайси» на замовлення ТОВ «Прайси» здійснювали ДВ «Преса України» та Видавництво «Україна» на підставі укладених договорів.

У зв’язку із оплатою договорів про виконання поліграфічних робіт контрагентами позивача були видані податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Редакція «Прайси» газета «Прайси» позивачем в подальшому використовувалася як в неоподатковуваних операціях, так і в операціях, що оподатковуються на загальних підставах.

Згідно пп. 7.4.3. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Керуючись вказаним положенням Закону позивачем до складу податкового кредиту було включено лише частину сплаченого податку на додану вартість при виготовленні газети, яка відповідає частці використання виготовленої продукції в оподатковуваних операціях.

Згідно податкової звітності позивача в неоподатковуваних операціях ним було використано частину поліграфічної продукції, під час виготовлення якої ТОВ «Редакція «Прайси» було сплачено податок на додану вартість у розмірі 20403 грн. 46 коп.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва вважає, що позивачем у податковій звітності не у повному обсязі було відображено обсяг продукції, використаної в неоподатковуваних операціях. На думку позивача продукція позивача, а саме газета «Прайси», в повному обсязі була використана у господарських операціях, звільнених від оподаткування.

На підтвердження викладеного відповідач посилається на пп. 5.1.2. п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого від оподаткування звільняються операції з поставки (передплати) періодичних видань друкованих засобів масової інформації та книжок, крім видань еротичного характеру, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови; доставки таких періодичних видань друкованих засобів масової інформації на митній території України.

Як раніше зазначалося, свою господарську діяльність ТОВ «Редакція «Прайси» здійснює шляхом розповсюдження газети споживачам на безоплатній для них основі, передплати через ДП «Преса» та реалізації видання іншим суб’єктами підприємницької діяльності.

На думку колегії суддів розповсюдження газети споживачам шляхом передплати через ДП «Преса» та шляхом реалізації видання іншим суб’єктами підприємницької діяльності підпадають під визначення операцій з поставки та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації, проте розповсюдження газети споживачам на безоплатній для них основі не господарської операцією з поставки чи доставки періодичних видань.

Таким чином позивач має право на податковий кредит за податковими накладними, виданими ДВ «Преса України» та Видавництвом «Україна», на частину суми податку на додану вартість, сплаченого контрагентам за виготовлення продукції, що була розповсюдження споживачам на безоплатній для них основі.

Згідно пояснень позивача у неоподатковуваних операціях (операціях щодо розповсюдження газети споживачам шляхом передплати через ДП «Преса» та шляхом реалізації видання іншим суб’єктами підприємницької діяльності) було використано поліграфічну продукцію, у зв’язку з виготовленням якої було сплачено податок на додану вартість у розмірі 20403 грн. 46 коп.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, вказуючи на те, що позивачем в неоподатковуваних операціях було використано більше поліграфічної продукції, виготовленої ДВ «Преса України» та Видавництвом «Україна» за період з 01 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року, ніж відображено в податкові звітності ТОВ «Редакція «Прайси», не надав суду доказів на підтвердження вказано твердження.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що ТОВ «Редакція «Прайси» було правильно сформовано податковий кредит на суму 343611 грн. 00 коп. за податковими накладними, виданими ДВ «Преса України» та Видавництвом «Україна».

Розглядаючи правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг ТОВ «Меф» колегія суддів керується наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Меф» було надано ТОВ «Редакція «Прайси» послуги на загальну суму 27231 грн. 00 коп., з них податок на додану вартість – 5446 грн. 29 коп.

Вказані послуги включали рекламу для вивчення її ефективності, розміщення інформації про вакансії ТОВ «Редакція «Прайси» та виготовлення рекламного щита.

Як на підставу невизнання за позивачем права на податковий кредит у розмірі 5446 грн. 29 коп. за податковими накладними, виданими ТОВ «Меф», відповідач посилається на відсутність підтвердження фактичного використання позивачем послуг ТОВ «Меф» у своїй господарській діяльності.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку чи придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведеного вбачається, що достатньою підставою для виникнення права на податковий кредит є виготовлення товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. На етапі формування податкового кредиту на платника податків не покладається обов’язок доведення використання товарів та послуг у межах господарської діяльності.

Наведене підтверджується також абз. 3 пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого – якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судом встановлено, що послуги, отримані від ТОВ «Меф» позивачем не використовувалися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 вказаного Закону – не використовувалися.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту 5446 грн. 29 коп. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Меф».

Перевіряючи правильність визначення податкових зобов’язань позивача з податку на додану вартість за вересень 2005 року та червень 2006 року колегія суддів керується наступним.

Згідно акту перевірки № 4638/23/815-31091124 від 18 жовтня 2007 року ТОВ «Редакція «Прайси» занижено податкові зобов’язання з податку на додану вартість за вересень 2005 року в розмірі 4352 грн. 00 коп. та за червень 2006 року в розмірі 1395 грн. 00 коп. Причиною виникнення вказаного порушення податкового закону зазначено виникнення розбіжностей між даними декларацій по податку на додану вартість та даними рахунків бухгалтерського обліку.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції посилання на конкретні операції по зазначених рахунках в акті перевірки – відсутні. У зв’язку з цим суд позбавлений можливості надати правову оцінку твердження позивача про заниження податкових зобов’язань за вказані періоди.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний аудиторський звіт за наслідками аудиторської перевірки порядку обчислення ТОВ «Редакція «Прайси» податку на додану вартість за період 01 квітня 2005 року по 31 березня 2007 року з урахуванням операцій, що були предметом перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, згідно висновків якого податкові зобов’язання ТОВ «Редакція «Прайси» за вересень 2005 року та червень 2006 року задекларовано в повному обсязі.

У відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у відповідності до ст. 86 КАС України вважає, що при наявності акту перевірки та аудиторського звіту, якими закріплено різні висновки щодо однакових питань, акт перевірки № 4638/23/815-31091124 від 18 жовтня 2007 року є недостатнім доказом, на підставі якого можна зробити висновок про порушення позивачем податкового законодавства та заниження податку на додану вартість за вересень 2005 року в розмірі 4352 грн. 00 коп. та за червень 2006 року в розмірі 1395 грн. 00 коп.

Таким чином, відповідач, на якого ч. 2 ст. 72 КАС України покладено обов’язок доведення правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, не довів факт заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                      А.М. Горяйнов

Судді                    В.В. Малинін

           Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 26 квітня 2010 року.