Постанова № 9280043, 22.04.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-350/09 Головуючий у 1-й інстанції: Іванченко М.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2010 р.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів:Бараненко І.І.

Данилової М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та збільшення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2009 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, в якому просила:

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації по нарахуванню і виплати сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на користь позивача суму недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 3735,00 грн. за період з квітня 2008 року по 31 грудня 2008 року;

- призначити позивачу відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 01 січня 2009 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років щомісяця, з наступним підвищенням щомісяця до закінчення строку передбаченої законом виплати;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації на користь позивача судові витрати.

В подальшому судом було залучено до участі у справі в я кості співвідповідача Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Суд першої інстанції, при ухваленні постанови, виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з відповідача недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є матірю дитини, якій не виповнилось три роки, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5) та фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а отже, правовий статус позивача щодо невиплати недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку регулюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. були внесені зміни до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»та «Про державну допомогу сімям з дітьми».

У відповідності до вказаних змін ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»була виключена. Разом з тим, згідно з Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми»були внесені зміни, відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 січня 2008 року виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»як незастрахованим в системі загальнообовязкового державного соціального страхування, так і застрахованим особам, а також в частині визначення розміру такої допомоги.

Таким чином, правовий статус позивача щодо невиплати недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку регулюється Законом України «Про державну допомогу сімям з дітьми»з 01 січня 2008 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»(у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

У відповідності до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Проте, зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI, згідно з яким ст. 43 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»була виключені, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.

Згідно з вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Таким чином з дня визнання підпункту 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. № 107-VI неконституційним, відновлюється попередня редакція ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», згідно з якою, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин (станом на 22 травня 2008 року), які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному регулюють спірні правовідносини з приводу виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для працюючих, тобто застрахованих осіб в системі загальнообовязкового соціального страхування.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.».

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 фактично змінено положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», а редакція Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми»діяла з 01 січня 2008 року, який діяв у часі раніше, застосуванню до правовідносини з приводу виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для працюючих, тобто застрахованих осіб в системі загальнообовязкового соціального страхування підлягає з 22 травня 2008 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з довідки про доходи (а.с. 6) стосовно виплат позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працюючим, позивачу за період з квітня 2008 року по 21 травня 2008 року включно вказана допомога виплачувалась у відповідності до діючого на час виплати законодавства, тобто у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень у відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми.

Разом з тим, вказана допомога за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року виплачувалась позивачу у розмірі значно меншому, ніж це передбачено чинним на час виплати законодавством, тобто у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За таких обставин позовні вимоги за період з квітня 2008 року по 21 травня 2008 року включно задоволенню не підлягають, а позовні вимоги за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо зобовязання відповідача в подальшому виплачувати щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сімям з дітьми», колегія суддів зазначає, що дані вимоги не відповідають змісту законодавства, адже, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

У відповідності до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає, що адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Щодо позовних вимог до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до Типового Положення «Про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року № 147 та Положення «Про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 65 від 27.01.2007 р., Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не наділений повноваженнями здійснювати нарахування та виплату грошової допомоги, в тому числі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, згідно з п. 3 Типового положення «Про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації», затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України № 790 від 30 травня 2007 року, основними завданнями управління є: призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, встановлених законодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Таким чином функції призначення та виплати соціальної допомоги належать управлінням праці та соціального захисту населення районної у м. Києві державної адміністрації.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача судових витрат, колегія суддів вважає що такі вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 вказаної статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи факт надання правової допомоги адвокатом підтверджується договором про надання правової допомоги від 25 січня 2009 року (а.с. 15), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 454 (а.с. 16) та квитанціями до прибуткового касового ордера № 25/01 та 27/01 відповідно на загальну суму 500,00 грн. (а.с. 12, 13).

Квитанцією № 000053 від 05.02.2009 підтверджується сплата позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 8,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, у звязку з чим вбачаються підстави для її скасування та постановлення нової постанови, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2009 року скасувати.

Ухвалити по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок та збільшення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_4 щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»на дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на відповідні місяці з урахуванням виплачених сум за вказаний період.

Стягнути з Державного бюджету України (Уповноважений територіальний орган Управління Державного казначейства у Деснянському районі м. Києва, м. Київ, вул. Бальзака, 22, 02225, код ЄДРПОУ 26077891) на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. (вісім гривень 50 коп.) та витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. 00 коп. (пятсот гривень 00 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя:Л.В. Бєлова

Судді:

<Текст >